Ухвала суду № 139321073, 26.08.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.08.2026

Справа № 335/11719/25

Провадження № 1-кп/334/415/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м.Запоріжжя клопотання сторони захисту про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1,2 ст. ст. 309 КК України.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту з наступного майна:

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «20-19».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «30-29».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «21-22».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «4-3».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «1-2».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «7-8».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «24-23».

9 дерев`яних ящиків з металевими запчастинами з маркування «28-27», «10-9», «11-12», «15-12», «6-5», «32-31», «1-2», «0107050460000С6», «б/н».

мобільного телефону One Plus 8Т, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 .

грошових коштів у сумі 1000 доларів США купюрами (предмети схожі грошові кошти) номіналом 100 доларів США у кількості 10 шт.

предметів ззовні схожі на грошові кошти у сумі 220 доларів США купюрами 100 доларів США (2 шт.) 20 доларів США (1 шт.), який було накладено ухвалою слідчого судді у вказаному кримінальному провадженні.

На думку заявника арешт на вищевказане майно накладено необґрунтовано, а відтак просить суд його скасувати.

Заявник в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просив суд його задовольнити. Зазначив, що металеві запчастини, вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , йому не належать, а тільки перебували у нього на відповідальному зберіганні, на підтвердження чого надав договір відповідального зберігання. Що стосується грошових коштів та мобільного телефону то їх власником є ОСОБА_11 .

Прокурор проти задоволення клопотання заперечив, вказуючи на наявність підстав, для подальшого арешту майна.

Інші учасники справи проти задоволення клопотання про скасування арешту не заперечували.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, проаналізувавши доводи клопотання, вивчивши додані до нього матеріали, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Приписами ст. ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як встановлено в судовому засіданні, 12 травня 2025 ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя у справі № 335/3940/25 (провадження №1-кс/335/1611/2025) було накладено арешт на майно, вилучене 06.05.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, у тому числі, на:

дерев`яний ящик з металевими запчастинами з маркуванням «20-19».

дерев`яний ящик з металевими запчастинами з маркуванням «30-29».

дерев`яний ящик з металевими запчастинами з маркуванням «21-22».

дерев`яний ящик з металевими запчастинами з маркуванням «4-3».

дерев`яний ящик з металевими запчастинами з маркуванням «1-2».

дерев`яний ящик з металевими запчастинами з маркуванням «7-8».

дерев`яний ящик з металевими запчастинами з маркуванням «24-23».

9 дерев`яних ящиків з металевими запчастинами з маркування «28-27», «10-9», «11-12», «15-12», «6-5», «32-31», «1-2», «0107050460000С6», «б/н».

мобільний телефон One Plus 8Т, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 .

грошові кошти у сумі 1000 доларів США купюрами (предмети схожі грошові кошти) номіналом 100 доларів США у кількості 10 шт.

предмети ззовні схожі на грошові кошти у сумі 220 доларів США купюрами 100 доларів США (2 шт.) 20 доларів США (1 шт.), з метою збереження речових доказів.

Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.

Матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу того, що частина арештоване майна, а саме дерев`яний ящик з металевими запчастинами, містить відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того органом досудового розслідування не доведено, що арештоване майно здобуте незаконним шляхом.

Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Щодо походження дерев`яних ящиків з металевими запчастинами заявник зазначив наступне.

27 листопада 2021 року ТОВ «ДАРЛОНГ» та ТОВ «ВО ЗАПОРІЖРЕСУРС», в особі директора ОСОБА_8 було укладено договір відповідального зберігання.

Зазначене майно зберігалося за місцем мешкання ОСОБА_8 , саме це майно, було вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, таке майно не може виступати доказом в розумінні ст. 98 КПК України та жодним чином не може підтверджувати факт здійснення кримінального правопорушення.

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти російської федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Разом з цим, як вбачається з вищевикладеного, накладений арешт не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні та будь-яким чином не пов`язаний з розслідуванням конкретного злочину.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Водночас, аналіз наявних в розпорядженні суду матеріалів свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки вищевказані обставини в своїй сукупності викликають сумніви в розумності і співрозмірності подальшого обмеження права власності з завданнями кримінального провадження, враховуючи, зокрема, і наслідки арешту майна для власника.

Отже, жодних даних, які б спростовували доводи клопотання адвоката ОСОБА_5 та були б підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна (дерев`яних ящиків з металевими запчастинами) суду не надано, у зв`язку з чим, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і потреба у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

Відтак, на переконання суду, подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна дерев`яних ящиків з металевими запчастинами, не виправдовує завдання кримінального провадження та співмірності втручання у в право власності особи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в подальшому існуванні арешту майна (дерев`яних ящиків з металевими запчастинами) відпала необхідність.

Щодо вимог заявника про скасування арешту із мобільного телефону One Plus 8Т, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 , грошових коштів у сумі 1000 доларів США купюрами (предмети схожі грошові кошти) номіналом 100 доларів США у кількості 10 шт., предметів ззовні схожих на грошові кошти у сумі 220 доларів США купюрами 100 доларів США (2 шт.) 20 доларів США (1 шт.), суд виходить із наступного.

Доказів, які б підтверджували належність ОСОБА_11 , зазначеного майна, заявником на теперішній час не надано і в наданих суду матеріалах справи такі документи відсутні.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що наразі клопотання, про скасування арешту майна, в частині скасування арешту, на зазначене майно, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_8 , про скасування арешту майна, накладеного 12.05.2025 р. ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/3940/25, в межах кримінального провадження № 12024082060000398 від 27.03.2024 року задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/3940/25, в межах кримінального провадження № 12024082060000398 від 27.03.2024 року, на частину майна, вилученого 06.05.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «20-19».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «30-29».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «21-22».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «4-3».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «1-2».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «7-8».

дерев`яного ящику з металевими запчастинами з маркуванням «24-23».

9 дерев`яних ящиків з металевими запчастинами з маркування «28-27», «10-9», «11-12», «15-12», «6-5», «32-31», «1-2», «0107050460000С6», «б/н».

В іншій частині - відмовити

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1