Рішення № 139320670, 25.06.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Справа № 925/1261/25

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Плювака Ю.А. за довіреністю,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ-ВУД-ТРЕЙД»,

м. Черкаси

до DREWEX-KUCHARSKI SP. Z O.O.,

Tyrawa Woloska. Poland

про стягнення 7 774,56 євро,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ-ВУД-ТРЕЙД», м. Черкаси до DREWEX-KUCHARSKI SP. Z O.O, Польща про стягнення 7 774,56 євро, а саме: 2 035,77 євро 3% річних та 5 738,79 євро пені, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов контракту №IWT/05/02/21 від 05 лютого 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12 год. 00 хв. 03 березня 2026 року.

Також було вирішено звернутися до уповноваженого Центрального органу Республіки Польща - Ministеrstwo Sprawiedliwosci Departament Wspуlpracy Miкdzynarodowej i Praw Czlowieka, Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warszawa з проханням про вручення судових документів відповідачу у справі DREWEX-KUCHARSKI SP. Z O.O. (код підприємства 6871964448, REGON: 367630892, адреса місцезнаходження: 38-535, Poland, Tyrawa Woloska, 155).

Провадження у справі №925/1261/25 було зупинено до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.

Судове засідання, призначене на 12 год. 00 хв. 03 березня 2026 року не відбулося, у зв`язку з відсутністю доказів виконання судового доручення.

06 квітня 2026 року до суду надійшли письмові докази, що підтверджують виконання судового доручення про вручення відповідачу судового документу.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року провадження у справі було поновлено. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 14 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи по суті було призначено на 10 год. 30 хв. 25 червня 2026 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 червня 2026 року, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1261/25.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що в провадженні місцевого господарського суду знаходилася справа №925/1574/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ВУД-ТРЕЙД" до DREWEX-KUCHARSKI SP.Z O.O. про стягнення 32983,35 євро, зокрема 26044,79 євро боргу за поставлений товар та 6938,56 євро пені за прострочення виконання зобов`язання за період з 22.01.2023 по 27.03.2023 відповідно до п. 6.3 контракту №IWT/05/02/21 від 05.02.2021.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15 жовтня 2024 року зі справи №925/1574/23 частково задоволено позов та стягнуто з DREWEX-KUCHARSKI SP.Z O.O. (код підприємства 687196448, REGON: 367630892, адреса місцезнаходження: 38-535, Poland, Tyrawa Woloska, 155) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ВУД-ТРЕЙД" 26044,79 євро (двадцять шість тисяч сорок чотири євро 79 євроцентів) боргу, 15794,26 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто чотири гривень 26 копійок) судових витрат зі сплати судового збору, а в решті вимог в позові було відмовлено.

Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що 05.02.2021 товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ВУД-ТРЕЙД" (продавець) та DREWEX-KUCHARSKI SP.Z O.O. (покупець) уклали контракт №IWT/05/02/21.

Відповідно до умов контракту сторони домовилися:

п. 1.1 - продавець продає або зобов`язується передати у власність покупця пиломатеріали, далі товар, у кількості і на умовах, викладених у даному контракті, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити за нього грошову суму у порядку і на умовах, встановлених даним контрактом;

п. 1.2 - назва, об`єм, якість і асортимент товару проданого згідно з даним контрактом, вказуються у рахунках-фактурах /інвойсах;

п. 1.3 - загальна сума контракту складається із суми, виставлених рахунків-фактур/інвойсів за весь період дії контракту, до 31 грудня 2026 року;

п. 2.1 - ціна товару, проданого згідно з даним контрактом, вказана у рахунках-фактурах/інвойсах, і визначається в євро згідно з цінами, погодженими на період поставки;

п. 2.2 - поставка товару здійснюється на умовах, вказаних у рахунках-фактурах/інвойсах, якщо інші мови не будуть вказані у додатках до даного контракту;

п. 2.3 - право власності на товар, як і ризик випадкової втрати чи пошкодження товару, переходить до покупця у момент виконання продавцем зобов`язання з поставки товару на умовах INCOTERMS 2010, вказаних вище;

п. 3.1 - якість товару зазначається у додатку до контракту;

п. 5.1 - покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання товару здійснити оплату за поставлений товар;

п. 6.1 - товар вважається поставленим продавцем і прийнятий покупцем відповідно до кількості та якості, якщо продавець передасть представнику покупця наступний перелік документів: комерційний рахунок-фактуру/інвойс; міжнародну товарно-транспортну накладну; митну декларацію (копію); сертифікат про походження лісоматеріалів (копія); фіто санітарний сертифікат (копія);

п. 6.2 - у випадку виявлення недостачі, зовнішніх пошкоджень товару, покупець зобов`язаний у 3-х денний термін з моменту передання прав власності на товар пред`явити претензію продавцю за кількістю і/або якістю;

п. 6.3 - лист про претензію повинен підтверджуватися наступними документами: розрахунком суми претензії у євро, копією рахунку-фактури; фотографіями, які підтверджують неналежну якість товару, його пошкодження, тощо;

п. 6.4 - у випадку протиріч з якості товару відносно партії товару покупець проводить експертизу, проведення якої доручає незалежній експертній установі;

п. 8.2 - усі спори, протиріччя і вимоги, які виникають за даним контрактом або у зв`язку з ним, в тому числі стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню за місцезнаходженням продавця у Господарському суді Черкаської області, Україна.

25.11.2021 сторони уклали додаток до контракту №IWT/05/02/21, у якому визначили якість товару і її стандарти.

На виконання контракту позивач передав у власність відповідача товар - пиломатеріали дубові необрізані/напівобрізані, а відповідач 30.12.2022, 03.01.2023 та 16.01.2023 прийняв вказаний товар загальною вартістю 31044,79 євро на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №0003907 від 29.12.2022, №403360 від 28.12.2022, №198923 від 13.01.2023, підписавши їх та скріпивши своїми печатками, митних декларацій №22UA902090903903UO від 23.12.2022, №22UA902060602759U9 від 28.12.2022, №22UA902060600106UO від 13.01.2023 (а.с. 24-25, 28-29, 32-33 том 1) та рахунків-фактур/інвойсів №001 від 16.12.2022 на суму 9679 євро, №002 від 21.12.2022 на суму 11547,78 євро, №001 від 11.01.2023 на суму 9818,01 євро.

06.03.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу від 03.03.2023, у якій вимагав сплатити у 3 (триденний) термін з дати отримання даної вимоги 31044,79 євро за поставлений товар.

27.03.2023 відповідач сплатив позивачу 5000 євро за поставлений товар.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача становила 26044,79 євро за поставлений товар, розмір пені становить 6938,56 євро за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 22.01.2023 до 22.07.2023 (2764,26 євро за період з 22.01.2023 до 27.03.2023 за 65 днів (31044,79 євро х (2 х 14,5) (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 х 65 днів прострочення), 4174,30 євро за період з 28.03.2023 до 22.07.2023 за 117 днів (26044,79 євро х (2 х 14,5) (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 х 117 днів прострочення).

Суд, оцінивши зібрані у справі докази дійшов висновків, що між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання на підставі контракту №IWT/05/02/21 від 05.02.2021.

Позивач зобов`язання з поставки товару виконав повністю та поставив відповідачу товар вартістю 31044,79 євро;

Відповідач виконав зобов`язання зі сплати за товар частково та сплатив 5000 євро;

Розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 26044,79 євро;

Строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару закінчився 21.01.2023;

Прострочення виконання зобов`язання з оплати товару розпочалося 22.01.2023.

Відповідач виконав зобов`язання з оплати товар частково та 27.03.2023 сплатив позивачу 5000,00 євро.

Розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 26044,79 євро.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 26044,79 євро суд визнав обґрунтованою.

Позивач нарахував відповідачу пеню на підставі статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"» та пункту 6.3 контракту.

Суд встановив, що вказаний пункт не визначає господарської санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Сторони не погодили у контракті підстави застосування та розмір пені за несвоєчасне виконання покупцем грошового зобов`язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування пені позивачем на підставі пункту 6.3 контракту є безпідставним.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 5.1. контракту №IWT/05/02/21 від 05 лютого 2021 року покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання товару здійснити оплату за поставлений товар.

Пунктом 8.3. контракту №IWT/05/02/21 від 05 лютого 2021 року сторони обумовили, що правом, яке регулює даний договір, є матеріальне право України.

Також, пунктом 8.2. контракту №IWT/05/02/21 від 05 лютого 2021 року, передбачено, що всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв`язку з ним, зокрема ті, що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню за місцем реєстрації продавця в Господарському суді Черкаської області, Україна.

Згідно ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

У справі №925/1261/25 позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 5 738,79 євро неустойки та 3% річних в сумі - 2 035,77 євро, нарахованих за період: з 22 січня 2023 року по 31 серпня 2025 року на суму боргу 26 044,79 євро.

Водночас, з наданого суду розрахунку вбачається, що фактично позивач нарахував відповідачу не пеню, а інфляційні втрати за період: лютий 2023 року червень 2025 року.

Тобто, позивачем було допущено описку у прохальній частині свого позову щодо правової природи заявленої до стягнення суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «LIGA 360» судом встановлено, що наданий суду розрахунок є вірним, відповідачем не спростований, а тому заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення 5 738,79 євро, як неустойки, то судом враховано, що під час розгляду справи №925/1574/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ВУД-ТРЕЙД" до DREWEX-KUCHARSKI SP.Z O.O. про стягнення 32983,35 євро, зокрема 26044,79 євро боргу за поставлений товар та 6938,56 євро пені за прострочення виконання зобов`язання за період з 22.01.2023 по 27.03.2023 відповідно до п. 6.3 контракту №IWT/05/02/21 від 05.02.2021, судом вже було встановлено обставину того, що сторони не погоджували у контракті підстав застосування та розмір пені за несвоєчасне виконання покупцем грошового зобов`язання.

Водночас, щодо нарахування інфляційних втрат у розмірі 5 738,79 євро за період: лютий 2023 року червень 2025 року то судом враховано наступне:

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

До того ж у силу вимог частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17.

Таким чином, відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України зобов`язання зі сплати інфляційних втрат є збільшенням розміру основного зобов`язання, а не додатковим (акцесорним) зобов`язанням. У свою чергу зобов`язання зі сплати 3 % річних від простроченої суми є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 320/7215/16-ц дійшов таких висновків: «За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07 липня 2020 року зі справи №296/10217/15-ц вказала, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

В даному випадку ціна товару визначена в іноземній валюті, у зв?язку з чим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 5 738,79 євро, як інфляційних втрат.

Отже, в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з DREWEX-KUCHARSKI SP. Z O.O., Tyrawa Woloska, 155, Poland, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ-ВУД-ТРЕЙД», вул. Благовісна, 210, кв. 31, м. Черкаси, ідентифікаційний код 43210032, 2 035,77 євро 3% річних та 1 470 грн. 13 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя А.В.Васянович