Рішення № 139320609, 28.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 910/6806/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" про стягнення коштівбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ" про стягнення пені за договором № 537/01-25-РМ від 08.01.2025 у розмірі 329 694,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 позовну заяву ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" з доданими до неї матеріалами направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.

29.06.2026 матеріали позовної заяви Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" про стягнення 329 694,08 грн. надійшли до Господарського суду Харківської області.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026, для розгляду справи №910/6806/26 призначено суддю Мужичук Ю.Ю.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2026 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

21.07.2026 відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву (вх.№ 17759) в якому вказує на неправильне визначення позивачем періоду нарахування пені, оскільки, на думку відповідача, до розрахунку безпідставно включено день фактичного виконання зобов`язання. Просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50 відсотків на підставі статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, мотивуючи це незначним строком прострочення, повним виконанням договірних зобов`язань, відсутністю збитків у позивача, наявністю об`єктивних обставин, пов`язаних із дією воєнного стану, а також статусом відповідача як підприємства, діяльність якого спрямована на забезпечення потреб оборони держави.

23.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 18033) в якій заперечує проти наведених відповідачем у відзиві доводів, зазначаючи, що пеню нараховано відповідно до умов договору, якими прямо передбачено включення до періоду її нарахування дня виконання зобов`язання. Також указує на недоведеність обставин, пов`язаних із впливом воєнного стану на своєчасне виконання договору, та відсутність належних доказів на підтвердження підстав для зменшення розміру неустойки. Крім того, вважає безпідставними інші доводи відповідача щодо відсутності негативних наслідків порушення договору, завищеного розміру пені та наявності у відповідача статусу критично важливого підприємства. Окремо наголошує про пропуск відповідачем установленого судом строку на подання відзиву у зв`язку із чим просить залишити його без розгляду.

06.08.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №19211), у яких він повторно зазначив про безпідставність включення позивачем до періоду нарахування пені дня фактичного виконання зобов`язання. Крім того, відповідач наголосив, що не просить суд звільнити його від відповідальності на підставі статті 617 ЦК України, а просить зменшити розмір неустойки з огляду на вплив обставин воєнного стану, відсутність доведених збитків у позивача, незначний строк прострочення та необхідність дотримання балансу інтересів сторін.

Щодо заявленого позивачем у відповіді на відзиві клопотання про залишення відзиву без розгляду у зв`язку з пропуском строку на його подання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2026 відповідачу було встановлено 15-денний строк на подання відзиву з моменту отримання ухвали.

Ухвала від 03.07.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 03.07.26 15:30, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.

Таким чином, останній строк на подання відзиву (з урахуванням вихідних днів) є 20.07.2026

Як убачається з матеріалів справи, відзив було подано відповідачем через підсистему «Електронний суд» 20.07.2026. Водночас дата 21.07.2026, на яку посилається позивач, є датою реєстрації документа судом, а не датою його подання відповідачем.

За таких обставин підстави для висновку про пропуск відповідачем установленого судом строку на подання відзиву відсутні, у зв`язку з чим клопотання позивача про залишення відзиву без розгляду задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив таке.

Наказом Міністерства оборони України №281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311, шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», ідентифікаційний код юридичної особи 44725823; визнано державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» .

Відповідно до наказу Міністерства оборони України №7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) його правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44725823)

Отже, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, ДП «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Державний оператор тилу», у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

08.01.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» (Постачальник) було укладено Державний контракт (договір) про закупівлю №537/01-25-РМ, відповідно до умов якого ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язується поставити ЗАМОВНИКУ Ремінь розвантажувальний тактичний захисний, вид 5 (ДК 021:2015: 18420000-9: Аксесуари для одягу) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-12-13- 018643-a), а ЗАМОВНИК - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - ОТРИМУВАЧ) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Згідно з п. 1.4. Договору цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни» відповідно до: порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція закупівель у сфері оборони» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142; наказу Міністерства оборони України від 02.12.2023 № 716/нм «Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція закупівель у сфері оборони» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони».

Відповідно до п.4.1 Договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку складеній ЗАМОВНИКОМ за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару), але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1). Дострокова поставка Товару ПОСТАЧАЛЬНИКОМ допускається за погодженням із ЗАМОВНИКОМ. У разі відсутності погодження від ЗАМОВНИКА, приймання Товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку Товару та/або дати погодженої із ЗАМОВНИКОМ.

26.02.2025 сторонами укладено Додаткову угоду №1, якою внесено зміни до Додатка №1 до договору та визначено обсяг закупівлі товару. Загальну вартість договору встановлено в розмірі 65 844 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 10 974 000,00 грн

19.05.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду №2, якою внесено зміни до окремих положень договору, зокрема щодо умов поставки товару, порядку здійснення рекламаційної роботи, проведення лабораторних випробувань та контролю за виробничим процесом. Інші умови договору залишилися незмінними

Поставка Товару здійснюється ПОСТАЧАЛЬНИКОМ однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1) (п.4.2 Договору).

Заявка на поставку Товару подається ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору. (п. 4.3 Договору).

Підпунктом 4.3.1 Договору передбачено, що протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку Товару Постачальник зобов`язаний підтвердити Замовнику свою готовність поставити Товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку Товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у Специфікації (Додаток №1), надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки Товару, вказаної Замовником у заявці на поставку Товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються Замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором.

У разі ненадання Постачальником підтвердження готовності поставити Товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки Товару протягом 2 (двох) робочих днів після отримання від Замовника заявки на поставку Товару така заявка вважається підтвердженою Постачальником.

У разі неможливості своєчасної поставки Товару з урахуванням наявності об`єктивних обставин, які фактично унеможливлюють дотримання строків поставки Товару (перебої в електропостачанні, тривалі повітряні тривоги, тощо), Постачальник має право звернутись до Замовника та надати мотивоване звернення щодо продовження строку поставки з наданням відповідних підтверджуючих документів у строк не пізніше ніж 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати поставки Товару. Замовник розглядає подане Постачальником мотивоване звернення протягом 5 (п`яти) робочих днів. За результатами розгляду зазначеного звернення Замовник має право продовжити строк поставки Товару. У разі відсутності належного обґрунтування необхідності перенесення строків поставки Товару, Замовник залишає за собою право відмовити у продовженні строку поставки Товару.

Відповідно до п. 4.3 Договору замовником було сформовано заявку на поставку №R000847-1 від 09.01.2025, відповідно до якої відповідач зобов`язався поставити 21 000 одиниць товару, а саме: 19 000 одиниць за стандартом 8465610141864 та 2 000 одиниць за стандартом 8465610141865. Період поставки товару за зазначеною заявкою визначено з 01.04.2025 по 09.05.2025.

Крім того, 03.03.2025 замовником було сформовано заявку на поставку №R000847-2, відповідно до якої відповідач зобов`язався поставити 9 000 одиниць товару, а саме: 6 000 одиниць за стандартом 8465610141864 та 3 000 одиниць за стандартом 8465610141865. Період поставки товару за цією заявкою також визначено з 01.04.2025 по 09.05.2025.

Як зазначає позивач, від відповідача не надходило звернень або заперечень щодо строків та умов поставки за Заявкою № R000847-1 та Заявкою № R000847-2 в порядку, передбаченому підпунктами 4.1.1 та 4.3.1 Договору.

Згідно п. 4.7. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Отримувача після прийняття Отримувачем Товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього Договору.

Згідно з положеннями пункту 6.7. Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Так, згідно підписаного сторонами Акту приймання товару від 07.03.2025 поставлено 12 930 одиниць товару на загальну суму 11 351 505,60 грн.

Крім того, сторонами підписано Акт приймання товару №111 від 20.05.2025, відповідно до якого позивачем прийнято 17 070 одиниць товару на загальну суму 14 986 094,40 грн.

Посилаючись на те, що товар за Актом приймання товару №111 від 20.05.2025 було поставлено з порушенням погодженого сторонами строку, позивач зазначив, що зобов`язання щодо поставки товару виконано із простроченням на 11 календарних днів, а саме з 10.05.2025 по 20.05.2025 включно.

09.06.2025 позивач направив відповідачу на його електронну адресу повідомлення-вимогу про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) № 537/01-25-РМ від 08.01.2025.

Оскільки направлена позивачем вимога про стягнення штрафних санкцій була залишена відповідачем без задоволення, а відповідні грошові кошти у добровільному порядку сплачені не були, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 329 694,08 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.8.2 Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідачем не заперечуються обставини порушення строків виконання поставки товару за Державним контрактом про закупівлю № 537/01-25-РМ від 08.01.2025.

Судом установлено, що відповідно до заявок на поставку №R000847-1 від 09.01.2025 та №R000847-2 від 03.03.2025 відповідач зобов`язався поставити товар у загальній кількості 30 000 одиниць у період з 01.04.2025 по 09.05.2025. Таким чином, останнім днем виконання зобов`язання щодо поставки товару було визначено 09.05.2025.

З матеріалів справи вбачається, що частина товару у кількості 17 070 одиниць за Актом приймання товару №111 було поставлено 20.05.2025, тобто з порушенням строків. Строк прострочення складає з 10.05.2025 по 20.05.2025 включно. (11 днів)

Разом із цим, суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності включення позивачем дня фактичного виконання зобов`язання до періоду нарахування пені.

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте, його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16,від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18).

При цьому, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (див. постанову Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16 (провадження № 3-432гс17) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22).

Як убачається з пункту 8.2 Договору, сторони прямо погодили, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

Отже, сторони, реалізуючи принцип свободи договору, безпосередньо визначили кінцевий строк нарахування пені та погодили включення до відповідного періоду дня фактичного виконання простроченого зобов`язання.

При цьому позивачем початок періоду нарахування пені визначено з дня, наступного за останнім днем установленого Контрактом строку поставки, а саме з 10.05.2025, що узгоджується із загальними правилами обчислення строків та наведеними висновками Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідачем допущено порушення визначених Договором строків поставки товару, що відповідно до пункту 8.2 Договору є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді пені.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив його арифметичну правильність та відповідність умовам пункту 8.2 Договору, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 329 694,08 грн пені.

У свою чергу, Відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 50 %.

Клопотання про зменшення розміру неустойки відповідач обґрунтовує незначним строком прострочення виконання зобов`язання, повним виконанням умов договору, відсутністю завданих позивачу збитків та впливом обставин воєнного стану на господарську діяльність підприємства.

Згідно статей 546, 549 ЦК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 викладені висновки відповідно до яких загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України.

Суд ураховує, що відповідач у повному обсязі виконав зобов`язання з поставки товару, а прострочення поставки частини товару становило 11 календарних днів. Водночас самі по собі зазначені обставини не є безумовною підставою для її зменшення.

Укладаючи Договір № 537/01-25-РМ від 08.01.2025, позивач обґрунтовано розраховував на своєчасне та належне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо поставки товару, особливо зважаючи на його призначення та необхідність забезпечення потреб оборони.

Суд враховує, що предметом договору є поставка товару оборонного призначення, а отримувачем товару за заявками №R000847-1 від 09.01.2025 та №R000847-2 від 03.03.2025 визначено військову частину НОМЕР_1 . Отже, належне та своєчасне виконання такого договору має підвищене значення, а порушення строків поставки не може оцінюватися виключно через наявність або відсутність у замовника документально підтверджених майнових збитків.

При цьому суд враховує, що Договір 537/01-25-РМ укладено 08.01.2025, тобто вже в період тривалої дії воєнного стану. Отже, на момент прийняття на себе відповідних договірних зобов`язань відповідачу були відомі умови здійснення господарської діяльності, зокрема можливі повітряні тривоги, перебої в енергопостачанні та інші пов`язані з воєнним станом обмеження. Як суб`єкт господарювання відповідач мав оцінити зазначені ризики, власні виробничі можливості та спроможність забезпечити поставку товару у погоджений сторонами строк.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 стосовно застосування статей 42, 44 ГК України зазначила, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (п. 6.42).

Посилання відповідача на статус підприємства, критично важливого для потреб оборонно-промислового комплексу, також не свідчить саме по собі про наявність підстав для зменшення відповідальності. Такий статус характеризує значення господарської діяльності відповідача, однак не звільняє його від обов`язку належного виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань та не надає переваг у питанні застосування відповідальності за їх порушення.

Водночас відповідачем не надано доказів того, що стягнення пені в розмірі 329 694,08 грн матиме для нього надмірний майновий тягар, істотно вплине на його фінансовий стан або унеможливить чи суттєво ускладнить здійснення ним господарської діяльності та виконання інших оборонних контрактів. Саме по собі посилання на характер діяльності підприємства без відповідного документального підтвердження таких наслідків не є достатнім для зменшення неустойки.

При цьому суд також зазначає, що Додатковою угодою №1 від 26.02.2025 сторони визначили загальну ціну договору в розмірі 65 844 000,00 грн, тоді як заявлена позивачем до стягнення пеня становить 329 694,08 грн, тобто близько 0,5 % загальної ціни договору. При цьому пеня нарахована не на всю ціну договору, а виключно на вартість тієї частини товару, яку поставлено з порушенням установленого строку, 14 986 094,40 грн, та становить 2,2 % її вартості. За таких обставин суд не вбачає підстав вважати заявлену до стягнення суму пені надмірною чи очевидно непропорційною наслідкам допущеного порушення.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 956,33 грн. по даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (вул. Механізаторів, буд. 4, м. Харків, 61075, код ЄДРПОУ 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) пеню у розмірі 329 694,08 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 956,33 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЮ.Ю. Мужичук