Рішення № 139320606, 20.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 910/4242/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" простягнення коштів

за участю представників:

позивача: адвокат Маркова О.І.;

відповідача: адвокат Харцизова Т.В.

ВСТАНОВИВ:

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ" про стягнення 39 137 970,35 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов державного контракту № 295/07-24-РМ від 05.07.2024 щодо своєчасної поставки товару. За твердженням позивача, відповідач зобов`язався поставити 10 000 комплектів товару двома партіями у строки до 31.08.2024 та до 30.09.2024, однак фактично поставка була здійснена лише 27.11.2024 та 02.12.2024, що підтверджується актами приймання товару. У зв`язку з порушенням строків поставки позивачем на підставі пункту 8.2 договору нараховано пеню за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7 % від вартості товару, строк поставки якого порушено понад 30 календарних днів. Позивач зазначає, що відповідач добровільно штрафні санкції не сплатив, у зв`язку з чим просить суд стягнути з останнього пеню у розмірі 29 897 977,35 грн, штраф у розмірі 9 239 993,00 грн, а всього 39 137 970,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 позовну заяву ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ" про стягнення 39.137.970,35 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

25.05.2026 матеріали позовної заяви Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" про стягнення 39 137 970,35 грн. надійшли до Господарського суду Харківської області.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026, для розгляду справи №910/4242/26 призначено суддю Мужичук Ю.Ю.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.06.2026 відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи № 910/4242/26 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.06.2026 об 11:30.

16.06.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№14565) в якому останній не заперечує факту порушення строків поставки товару за державним контрактом, водночас вважає заявлений позивачем розмір штрафних санкцій надмірним та таким, що підлягає зменшенню з огляду на обставини непереборної сили, за яких відбулося прострочення виконання зобов`язання. Зазначає, що порушення строків поставки було зумовлено обставинами непереборної сили, а саме ракетним обстрілом 30.08.2024 у м. Суми, внаслідок якого було пошкоджено приміщення ТОВ «Симбіоз», частина яких перебувала у користуванні відповідача на підставі договору суборенди №0050-1/24 від 01.08.2024 та в яких зберігалася виготовлена продукція. За твердженням відповідача, внаслідок обстрілу було знищено м`які балістичні пакети, виготовлені для 20 000 комплектів чохлів для бронежилетів, призначених для виконання державних контрактів №295/07-24-РМ та №296/07-24-РМ. У зв`язку із цим відповідач був вимушений повторно замовити необхідний для виготовлення продукції матеріал - надвисокомолекулярний поліетилен, виготовлення якого постачальником в Ізраїлі було завершено лише у листопаді 2024 року, що, на думку відповідача, безпосередньо вплинуло на строки виконання зобов`язань за контрактом. На підтвердження зазначених обставин відповідач посилається, зокрема, на направлення позивачу листа №08-30-01/2024 від 30.08.2024 про настання форс-мажорних обставин, сертифікат Торгово-промислової палати України №3200-25-0395 від 10.03.2025, договір суборенди приміщень, документи щодо наслідків ракетного обстрілу, митні декларації та інші документи щодо придбання і ввезення матеріалів, необхідних для повторного виготовлення продукції. З огляду на наведене, вважає наявними виняткові обставини для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90 % - до 3 913 797,04 грн. Окремо відповідач заперечує проти правильності здійсненого позивачем розрахунку пені, зазначаючи про безпідставне включення до періоду прострочення днів фактичного виконання зобов`язання - 27.11.2024 та 02.12.2024.

22.06.2026 позивач до суду надав відповідь на відзив (вх.№ 15045), в якій не погоджується з доводами відповідача вказуючи, що наданий відповідачем лист від 30.08.2024 № 08-30-01/2024ю не містить конкретизації характеру обставин непереборної сили та очікуваного строку їх тривалості, як того вимагають умови державного контракту. При цьому наголошує, що сертифікат Київської обласної торгово-промислової палати від 10.03.2025, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин у період з 30.08.2024 по 10.12.2024, був наданий позивачу лише після отримання відповідачем повідомлення-вимоги про сплату штрафних санкцій від 16.01.2025. У зв`язку із цим позивач вважає, що відповідачем не дотримано передбаченого контрактом порядку повідомлення та підтвердження обставин непереборної сили. Зазначає, що ані відповідний сертифікат, ані договір суборенди № 0050-1/24 від 01.08.2024 не підтверджують факту знаходження у пошкоджених складських приміщеннях уже виготовлених м`яких балістичних пакетів для 20 000 комплектів бронежилетів, про знищення яких стверджує відповідач. Стосовно заперечень відповідача щодо розрахунку пені позивач посилається на пункт 8.2 контракту, яким передбачено нарахування пені за кожний повний день прострочення виконання зобов`язання, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. Відтак позивач вважає безпідставним виключення відповідачем із періоду прострочення дат фактичної поставки товару та наполягає на правильності здійсненого у позовній заяві розрахунку пені та штрафу.

Протокольною ухвалою від 24.06.2026 на підставі статті 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 15.07.2026 о 15:00.

30.06.2026 відповідач надав до суду заперечення (на відповідь на відзив) (вх.№ 15804), в яких зазначає, що позивачем у відповіді на відзив неправильно наведено окремі фактичні обставини, оскільки відповідачем було надано сертифікат Торгово-промислової палати №3200-25-0395 від 10.03.2025 а не №3200-24-2240, а ракетний обстріл, на який він посилається, мав місце 30.08.2024, а не 24.07.2024 року, як зазначає позивач у відповіді на відзив. При цьому про виникнення відповідних обставин відповідач, за його твердженням, повідомив позивача безпосередньо 30.08.2024 листом №08-30-01/2024ю, направленим засобами електронного зв`язку на електронну адресу, визначену у п. 12.2 контракту. Водночас наголошує, що не заявляє про звільнення його від відповідальності на підставі положень розділу 10 контракту у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, а просить врахувати такі обставини при вирішенні заявленого ним клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. За твердженням відповідача, порушення строків поставки було зумовлено саме наслідками ракетного обстрілу, які об`єктивно вплинули на можливість своєчасного виконання зобов`язань. Несвоєчасне надання сертифіката ТПП відповідач пояснює тривалим оформленням документів щодо наслідків ракетного обстрілу, зокрема акта комісійного обстеження та внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Заперечуючи проти доводів позивача про недоведеність факту знаходження балістичних пакетів у пошкоджених складських приміщеннях, відповідач посилається на надану разом із відзивом митну декларацію №24UA209170064612U0 від 07.08.2024 щодо імпорту надвисокомолекулярного поліетилену, з якого виготовляються відповідні балістичні пакети, а також на службову записку директора з виробництва. При цьому відповідач уточнює, що у приміщеннях у м. Суми здійснювалося не виробництво, а зберігання вже виготовлених та готових для комплектування чохлів балістичних пакетів. На думку відповідача, наявність у нього ліцензії на здійснення відповідної господарської діяльності у м. Харкові не виключає можливості здійснення неліцензійної частини виробничого циклу або зберігання продукції в іншому місці, а розосередження виробничих та складських приміщень зумовлено існуючою в умовах воєнного стану загрозою їх ураження.

Протокольною ухвалою від 15.07.2026 на підставі статті 182 та 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.08.2026 о 13:00.

Протокольною ухвалою від 12.08.2026 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 20.08.2026 о 13:30.

Представник позивача у судовому засіданні 20.08.2026 позов підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

У судовому засіданні 20.08.2026 представник відповідача просив задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Наказом Міністерства оборони України №281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311, шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», ідентифікаційний код юридичної особи 44725823; визнано державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» .

Відповідно до наказу Міністерства оборони України №7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) його правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44725823)

Отже, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, ДП «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Державний оператор тилу», у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (Замовник), правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» ( надалі - Постачальник, Відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 295/07-24-РМ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику «Чохол для бронежилета модульного (Вид 5, комплектність: 1-5) (35810000-5: Індивідуальне обмундирування)» (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (ЛОТ 2, номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-06-11- 013086-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - ОТРИМУВАЧ) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Згідно з п. 1.4. Договору цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни» відповідно до: порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція закупівель у сфері оборони» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142; наказу Міністерства оборони України від 02.12.2023 № 716/нм «Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція закупівель у сфері оборони» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони».

Відповідно до п.4.1 Договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку, складеній ЗАМОВНИКОМ за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Відповідно до п. 5 Специфікації (Додаток №1) до Договору сторони погодили поставку Товару в загальній кількості:

5 000 комплектів до 31 серпня 2024.

5 000 комплектів до 30 вересня 2024.

Поставка Товару здійснюється ПОСТАЧАЛЬНИКОМ однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1) (п.4.2 Договору).

Заявка на поставку Товару подається ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору. (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, 10.07.2024 Позивачем на адресу Відповідача було направлено Заявку на поставку № R000396, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а саме 10000 штук (двома партіями по 5000 шт) до кінцевої дати поставки 31.08.2024 рік та 30.09.2024 відповідно.

Згідно п.6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень ОТРИМУВАЧА до Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК та ОТРИМУВАЧ підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від ПОСТАЧАЛЬНИКА до ОТРИМУВАЧА, та ПОСТАЧАЛЬНИК передає ЗАМОВНИКУ: підписаний Акт приймання Товару згідно Додатку 4 до Договору; оригінал товарно-транспортної накладної, підписаної ОТРИМУВАЧЕМ; оригінал видаткової накладної підписаної ОТРИМУВАЧЕМ; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється ОТРИМУВАЧЕМ відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757; оголошення, повідомлення та посвідчення відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами); оригінал акту приймального контролю за якістю.

Після підписання ЗАМОВНИК повертає належні екземпляри Акту приймання Товару ПОСТАЧАЛЬНИКУ та ОТРИМУВАЧУ протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару, а саме:

1.товар у кількості 2500 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 27.11.2024 року на суму 32 999 975,00 грн, що підтверджується Актом приймання Товару № 661 від 27.11.2024 на загальну суму 65 999 950,00 грн (строк поставки згідно заявки 31.08.2024);

2. товар у кількості 2500 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 02.12.2024 року на суму 32 999 975,00, що підтверджується Актом приймання Товару № 668 від 02.12.2024 на загальну суму 65 999 950,00 грн (строк поставки згідно заявки 31.08.2024);

3. товар у кількості 2500 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 27.11.2024 року на суму 32 999 975,00 грн, що підтверджується Актом приймання Товару № 661 від 27.11.2024 на загальну суму 65 999 950,00 грн (строк поставки згідно заявки 30.09.2024);

4. товар у кількості 2500 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 02.12.2024 року на суму 32 999 975,00 грн, що підтверджується Актом приймання Товару № 668 від 02.12.2024 на загальну суму 65 999 950,00 грн (строк поставки згідно заявки 30.09.2024).

Відповідно до пункту 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2. Договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної поставки товару за державним контрактом № 295/07-24-РМ від 05.07.2024, позивачем відповідно до пункту 8.2 Контракту нараховано штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 29 897 977,35 грн та штраф у розмірі 9 239 993,00 грн, що загалом становить 39 137 970,35 грн.

У подальшому, з метою досудового врегулювання спору, позивачем 16.01.2025 за вих. № 2165/323/06-2025 направлено відповідачу претензію щодо сплати нарахованих штрафних санкцій у розмірі 37 058 973,33 грн, а 07.04.2026 за вих. № 22.-9104 направлено уточнення до претензії, відповідно до якого розмір заявлених до сплати штрафних санкцій становить 39 137 970,35 грн.

Відповідно до п. 8.5. Договору у разі застосування пені/штрафу ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення ЗАМОВНИКОМ письмового повідомлення ПОСТАЧАЛЬНИКУ. Сплата пені/штрафів не звільняє ПОСТАЧАЛЬНИКА від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків дострокового розірвання Договору з урахуванням п.8.3.1. та п.8.7.1. Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується ПОСТАЧАЛЬНИКУ за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Оскільки направлені позивачем претензії щодо сплати нарахованих штрафних санкцій були залишені відповідачем без задоволення, а відповідні грошові кошти у добровільному порядку сплачені не були, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 29 897 977,35 грн та штрафу у розмірі 9 239 993,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.2. Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідачем не заперечуються обставини порушення строків виконання поставки товару за Державним контрактом про закупівлю № 295/07-24-РМ від 05.07.2024 .

За актом приймання Товару № 661 від 27.11.2024 товар у кількості 5 000 комплектів поставлено з простроченням, при цьому щодо 2 500 комплектів, строк поставки яких був установлений до 31.08.2024, період прострочення становить 88 календарних днів (з 01.09.2024 по 27.11.2024 включно), а щодо 2 500 комплектів, строк поставки яких був установлений до 30.09.2024, - 58 календарних днів (з 01.10.2024 по 27.11.2024 включно);

За актом приймання Товару № 668 від 02.12.2024 товар у кількості 5 000 комплектів поставлено з простроченням, при цьому щодо 2 500 комплектів, строк поставки яких був установлений до 31.08.2024, період прострочення становить 93 календарних дні (з 01.09.2024 по 02.12.2024 включно), а щодо 2 500 комплектів, строк поставки яких був установлений до 30.09.2024, - 63 календарних дні (з 01.10.2024 по 02.12.2024 включно).

Разом із цим, суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності включення позивачем дня фактичного виконання зобов`язання до періоду нарахування пені.

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте, його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16,від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18).

При цьому, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (див. постанову Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16 (провадження № 3-432гс17) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22).

Як убачається з пункту 8.2 Контракту, сторони прямо погодили, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

Отже, сторони, реалізуючи принцип свободи договору, безпосередньо визначили кінцевий строк нарахування пені та погодили включення до відповідного періоду дня фактичного виконання простроченого зобов`язання.

При цьому позивачем початок періоду нарахування пені визначено з дня, наступного за останнім днем установленого Контрактом строку поставки, а саме з 01.09.2024 та 01.10.2024 відповідно, що узгоджується із загальними правилами обчислення строків та наведеними висновками Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідачем допущено порушення визначених Договором строків поставки товару, що відповідно до пункту 8.2 Договору є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді пені та штрафу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд встановив його арифметичну правильність та відповідність умовам пункту 8.2 Договору, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 29 897 977,35 грн пені та 9 239 993,00 грн штрафу.

У свою чергу, Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені та штрафу на 90 %.

Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України (чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово і послідовно викладався Верховним Судом у низці постанов.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), тощо. Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 10.06.2025 у справі № 925/585/24, від 17.04.2025 у справі № 910/7827/2, від 26.02.2025 у справі № 911/168/24.

При цьому, у законодавстві не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Суд також зауважує, що за наслідками розгляду справи №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:

«… - розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в ст. 551 ЦК України та в ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…;

- … індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».

У вирішенні питання щодо правильності застосування положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд звертається до наведених вище висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та наголошує на тому, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки є виключною дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами ГПК України.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90 %, посилаючись на наявність істотних обставин, що вплинули на своєчасне виконання зобов`язань за державним контрактом №295/07-24-РМ від 05.07.2024, зокрема на наслідки ракетного обстрілу 30.08.2024 та необхідність повторного виготовлення продукції.

На підтвердження наведених обставин відповідачем надано, зокрема, витяг з Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна та акт комісійного обстеження №2465 від 23.09.2024, якими зафіксовано факт пошкодження 30.08.2024 виробничого корпусу ТОВ «Симбіоз» за адресою: м. Суми, проспект Перемоги, 147; сертифікат Київської обласної торгово-промислової палати №3200-25-0395 від 10.03.2025, яким засвідчено форс-мажорні обставини саме щодо виконання державного контракту №295/07-24-РМ; договір суборенди нерухомого майна №0050-1/24 від 01.08.2024 та акт здачі-приймання приміщення від 01.08.2024, що підтверджують користування відповідачем приміщенням №89 площею 110,4 кв. м за адресою: м. Суми, проспект Перемоги, 147.

Крім того, відповідачем надано службову записку директора з виробництва від 30.08.2024, у якій зазначено про знаходження у складських приміщеннях балістичних пакетів у кількості 20 000 комплектів, призначених для виконання державних контрактів №295/07-24-РМ та №296/07-24-РМ, а також про необхідність їх повторного виготовлення у зв`язку з наслідками обстрілу.

Статтею 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об`єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України. Торгово-промислова палата України має право одержувати в установленому порядку від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади інформацію та матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань. При Торгово-промисловій палаті України діють Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія, діяльність яких регулюється законодавством України. Торгово-промислова палата України представляє інтереси своїх членів у Міжнародній торговій палаті, а також в інших міжнародних організаціях з питань підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, відповідно до вищезазначених положень законодавства форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Згідно з п. 10.1. Договору укладаючи цей Договір, Сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання:

і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (до 13 травня 2024 року включно);

іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього Договору.

Таким чином, Сторони свідомо укладають Договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу Договору.

Згідно з п. 10.2. Договору враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього Договору Сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 10.1. цього Договору, Сторони не будуть у майбутньому посилатися на ці обставини як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні цього розділу Договору. Винятки можуть становити лише істотні зміни об`єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього Договору, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів; прийняття нормативно-правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору; критичне пошкодження об`єктів інфраструктури (доріг, складів), критичне пошкодження/знищення баз/складів ПОСТАЧАЛЬНИКА, де виготовляється/зберігається Товар для ЗАМОВНИКА, знищення виробничих потужностей, Товару, сировини та матеріалів, аварія, пожежа, заборона (обмеження) експорту/імпорту сировини та матеріалів, що впливає на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, тощо. У разі настання таких обставин, Сторони діють відповідно до положень п. 10.6. цього Договору та без застосування положень п. 10.7. цього Договору.

За приписами пункту 10.3. Договору у разі настання під час строку дії воєнного стану або після його завершення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4. цього Договору, до них застосовуються положення п.п. 10.4.-10.9. цього Договору.

При настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання Сторонами зобов`язань, передбачених умовами Договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо Сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 10.6. цього Договору (пункт 10.4. Договору).

Згідно з п. 10.5. Договору протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4. цього Договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, Сторони не несуть відповідальності за невиконання умов Договору, якщо це невиконання стало наслідком форсмажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконує свої зобов`язання.

У разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього Договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в Договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша Сторона не надає інших письмових інструкцій, Сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим Договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу Сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище (пункт 10.6 Договору).

Відповідно до п. 10.7. Договору якщо Сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим Договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій Стороні протягом 14 ( чотирнадцяти) робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 10.6. вище. У випадку не надання Стороною для якої виникли форс-мажорні обставини, повідомлень та доказів виникнення таких обставин, у строк вказаний у п.п. 10.6 та 10.7 Договору, Сторона втрачає право, у майбутньому, посилатись на такі форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності.

Пункт 10.10. Договору передбачає, що у разі, якщо ПОСТАЧАЛЬНИК підпав під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), та протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту їх настання не знайшов інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим Договором, ЗАМОВНИК може ініціювати дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 12.1. Договору обмін повідомленнями у межах виконання умов цього Договору здійснюється Сторонами у письмовій формі власноручно або шляхом надсилання поштовим зв`язком (рекомендованим листом) на адреси, вказані в у розділі 16 цього Договору, та/або шляхом надсилання електронного повідомлення засобами електронної пошти, на адреси, вказані в у п. 12.2 цього Договору, з застосуванням автентифікації, передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". Всі інші повідомлення в межах цього Договору здійснюються в письмовій формі шляхом передачі поштовим зв`язком (рекомендованим листом).

Згідно з п. 12.2. Договору обмін повідомленнями засобами електронної пошти можуть здійснюватись з застосуванням електронної ідентифікації (автентифікації), передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". У межах виконання цього Договору Сторони обмінюються повідомленнями за наступними електронними адресами (у разі, якщо письмово не будуть повідомлені інші адреси): від ЗАМОВНИКА: logistics@dotua.org, logistics_ekip@dotua.org; від ПОСТАЧАЛЬНИКА: tender@rarog.ua.

Суд враховує, що 30.08.2024, відповідач на виконання п. 10.6. договору повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин за державним контрактом (договором) про закупівлю 295/07-24-РМ від 05.07.2024 та можливу затримку поставки, що підтверджується листом вих. №08-30-01/2024ю та доказами його направлення позивачу електронною поштою (на адресу позивача, зазначену у п. 12.2. договору) цього ж дня. Також цим листом повідомив позивача, що відповідний сертифікат про виникнення обставин непереборної сили буде наданий після його належного оформлення.

13.03.2025 року на адресу позивача відповідачем було направлено відповідь на претензію за вих. №03-12-02/2024ю від 12.03.2025 року із копією Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3200-25-0395 від 10.03.2025 року.

Судом встановлено, що Київською обласною торгово-промисловою палатою у сертифікаті №3200-25-0395 від 10.03.2025 засвідчено форс-мажорні обставини саме щодо виконання відповідачем зобов`язань за державним контрактом №295/07-24-РМ від 05.07.2024, визначено дату їх настання - 30.08.2024 та дату закінчення - 10.12.2024.

Суд також враховує, що у складеній безпосередньо 30.08.2024 службовій записці директора з виробництва зафіксовано відомості про знаходження у складських приміщеннях 20 000 балістичних пакетів, призначених для комплектування продукції за державними контрактами №295/07-24-РМ та №296/07-24-РМ, та необхідність їх повторного виготовлення у зв`язку з наслідками обстрілу.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не зводяться до самого факту здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, який існував на момент укладення Контракту, а пов`язані з конкретною надзвичайною подією, що сталася вже під час його виконання строку поставки товару.

Суд бере до уваги поведінку відповідача після виникнення зазначених обставин. Незважаючи на допущене прострочення, відповідач не відмовився від виконання Договору, вжив заходів для завершення поставки та виконав основне зобов`язання у повному обсязі, поставивши товар Позивачу 27.11.2024 та 02.12.2024. При цьому матеріали справи не містять доказів неналежної якості поставленого товару чи відмови позивача від його прийняття.

Окремо суд враховує, що позивачем не надано доказів понесення конкретних збитків або інших майнових втрат саме внаслідок допущеного відповідачем прострочення поставки. Відсутність таких доказів не звільняє відповідача від відповідальності та не спростовує обґрунтованості нарахування передбачених Контрактом пені і штрафу, проте є обставиною, яка підлягає врахуванню при визначенні співмірного розміру відповідальності.

При цьому загальний розмір обґрунтовано нарахованих позивачем штрафних санкцій становить 39 137 970,35 грн, у тому числі 29 897 977,35 грн пені та 9 239 993,00 грн штрафу, що становить близько 29,65 % від загальної ціни державного контракту (Договір) про закупівлю № 295/07-24-РМ від 05.07.2024 - 131 999 900,00 грн. За встановлених судом конкретних причин порушення зобов`язання, його подальшого повного виконання та відсутності доведених майнових втрат позивача стягнення штрафних санкцій у повному обсязі не відповідало б принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Разом із тим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90 %, оскільки таке зменшення було б надмірним та фактично нівелювало б відповідальність відповідача за допущене порушення та саму суть неустойки. Суд враховує тривалість прострочення поставки, яка щодо окремих партій товару становила від 58 до 93 календарних днів, характер товару, який закуповувався для забезпечення потреб оборони, а також необхідність збереження стимулюючої та компенсаційної функцій неустойки.

За таких обставин, дотримуючись розумного балансу між інтересами сторін, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов`язання, причини та тривалість прострочення, поведінку відповідача після виникнення надзвичайних обставин, повне виконання основного зобов`язання, відсутність доказів завдання позивачу збитків, а також співвідношення заявлених санкцій із загальною ціною Договору, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру пені та штрафу на 60 %.

Таке зменшення, на переконання суду, не нівелює відповідальності відповідача за порушення договірних зобов`язань, водночас запобігає покладенню на нього надмірного майнового тягаря та забезпечує справедливий баланс майнових інтересів сторін.

Отже, з урахуванням зменшення штрафних санкцій на 60 % стягненню з відповідача підлягають 11 959 190,94 грн пені та 3 695 997,20 грн штрафу, а всього -15 655 188,14 грн штрафних санкцій.

Твердження позивача про недоведеність факту знаходження балістичних пакетів у складському приміщенні відповідача станом на 30.08.2024, суд оцінює критично оскільки воно ґрунтується переважно на відсутності окремого первинного документа складського обліку та не враховує сукупності інших доказів, наявних у матеріалах справи.

Так, договором суборенди №0050-1/24 від 01.08.2024 та актом приймання-передачі приміщення підтверджується, що станом на дату обстрілу відповідач фактично користувався приміщенням №89 площею 110,4 кв. м за адресою: м. Суми, просп. Перемоги, 147. При цьому умовами договору прямо передбачалося зберігання суборендарем товарно-матеріальних цінностей у відповідному приміщенні.

30.08.2024, тобто в день обстрілу, директором з виробництва відповідача складено службову записку, в якій зазначено про знаходження у складських приміщеннях 20 000 комплектів балістичних пакетів, призначених для комплектування продукції за державними контрактами №295/07-24-РМ та №296/07-24-РМ, а також про необхідність їх повторного виготовлення у зв`язку з наслідками обстрілу. Та обставина, що зазначений документ є внутрішнім документом відповідача, сама по собі не позбавляє його доказового значення, з огляду на час його складення та узгодженість викладених у ньому відомостей з іншими доказами у справі.

При цьому факт пошкодження 30.08.2024 будівлі за вказаною адресою підтверджено актом комісійного обстеження №2465 від 23.09.2024 та відомостями Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Крім того, надані відповідачем митні декларації підтверджують, що до подій 30.08.2024, а саме 07.08.2024, було ввезено нетканий нарізний поліетилен марки G28 загальною кількістю 59 040 кв. м та марки G71 у кількості 5 280 кв. м, визначений у деклараціях як матеріал, що буде використаний виключно для виготовлення бронежилетів. Після обстрілу, 11.11.2024, було ввезено нову партію поліетилену марки G28 у кількості 60 480 кв. м, також призначеного виключно для виготовлення бронежилетів. У доповненнях до відповідних митних декларацій зазначено - ТОВ «Харківський завод засобів індивідуального захисту».

Наведені обставини узгоджуються зі змістом службової записки від 30.08.2024 директора з виробництва відповідача щодо необхідності повторного виготовлення продукції після відповідної події.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, хоча матеріали справи не містять окремого складського документа, яким би безпосередньо фіксувалася кількість балістичних пакетів у приміщенні за адресою : м. Суми, просп. Перемоги, 147 станом на 30.08.2024, відсутність такого документа не може бути підставою для відхилення судом всіх інших взаємопов`язаних доказів.

За наведених обставин суд виходить з того, що сукупність доказів, наданих відповідачем на підтвердження факту зберігання у суборендованому приміщенні балістичних пакетів та впливу подій 30.08.2024 на подальше виконання Контракту, є більш вірогідними, ніж заперечення позивача, які зводяться переважно до відсутності окремого первинного документа складського обліку. При цьому позивачем не надано доказів, які б безпосередньо спростовували факт використання відповідачем зазначеного приміщення для зберігання відповідної продукції або свідчили про знаходження такої продукції в іншому місці станом на 30.08.2024.

Враховуючи викладене, застосовуючи стандарт доказування "вірогідності доказів", суд на підставі наданих доказів дійшов висновку, що факт знаходження балістичних пакетів у складському приміщенні відповідача станом на 30.08.2024 і їх знищення внаслідок збройної агресії Російської Федерації скоріше був (мав місце), аніж не був

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 469 655,64 грн покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61038, м. Харків, вул. Камишева Івана, будинок 7, код ЄДРПОУ 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) пеню у розмірі 11 959 190,94 грн, штраф у розмірі 3 695 997,20 грн, а також судовий збір у розмірі 469 655,64 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "28" серпня 2026 р.

СуддяЮ.Ю. Мужичук