Рішення № 139320567, 18.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1397/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м.Харків до Комунального підприємства "Тепломережі" Златопільської міської ради Харківської області, м.Златопіль про стягнення 4 871 641,38 грн за участю представників:

позивача - Біленко О.О. (адвокат, ордер АХ №1340819 від 13.04.2026 року);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Тепломережі" Златопільської міської ради Харківської області про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу № 200104ВТ-1058-23 від 24.02.2025 в загальному розмірі 8871641,38 грн, з яких: 8013559,99 грн - основний борг за період: листопад 2025 року - березень 2026 року; 574416,57 грн - пеня; 57002,17 грн - 3% річних; 226662,65 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2026 року відкрито провадження у справі № 922/1397/26 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.05.2026 року.

28.04.2026 року представник позивача надав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№10206).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2026 року задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13.05.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання (вх.№11581), в якому повідомляв, що 06.05.2026 на виконання спірного договору за лютий-березень було сплачено 4 000 000,00 грн. У зв`язку зі сплатою частини основної суми боргу просив суд закрити провадження щодо сплаченої основної частини боргу на суму 4 000 000,00 грн.

14.05.2026 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№11586), в якій зазначає, що з урахуванням внесених відповідачем оплат, розмір основного боргу наразі складає 4013559,99 грн, у зв`язку з чим звертається до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення основної заборгованості (боргу) на суму 4000000,00 грн і просить суд зменшити розмір вимог щодо основного боргу на вказану суму 4000000,00 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23 від 24.02.2025 за період листопад 2025 року березень 2026 року в розмірі 4013559,99грн, 574416,57 грн - пені, 57002,17 грн 3% річних, 226662,65 грн - інфляційні втрати. Всього: 4 871 641,38 грн.

14.05.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№11587), в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, а в разі задоволення позову ухвалити рішення про зменшення штрафних санкцій на 90% та розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Заперечуючи проти позову, відповідач звертав увагу, що обставини у вигляді введення воєнного стану, пошкодження та знищення об`єктів КП «Тепломережі» ворожими обстрілами, законодавчі обмеження примусового виконання судових рішень, надання послуг на депресивній території, та перерахування 65 % коштів з оплат за послугу з постачання теплової енергії ГК «Нафтогаз Трейдинг», виникли поза волею відповідача, виключаючи таким чином відповідальність підприємства за ці обставини. Відповідач звертає увагу на те, що через скрутне матеріальне становище, він, без винного умислу, через об`єктивні обставини, не сплачував повною мірою заборгованість.

Разом з тим, відповідач у разі задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, просить суд зменшити її розмір на 90% з урахуванням виключних обставин, відсутності вини відповідача у порушенні строків його виконання, скрутного матеріального становища відповідача-теплопостачальника, який вимушено реалізує теплову енергію за вартістю, яка є нижчою, ніж економічно обґрунтована, а також виконує вкрай важливу соціальну функцію з теплопостачання, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населення та бюджетних організацій. Під час воєнного стану ці обставини стали ще більш вагомими.

Як зазначає відповідач, КП "Тепломережі" зобов`язано погашати заборгованість за газ, яка виникла ще до 01.06.2021, та розстрочена за договорами реструктуризації, а також відраховувати 65% коштів, які надходять на рахунки підприємства для оплати послуг з постачання теплової енергії на рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдтинг". Лише 35% коштів, які надходять від оплати послуг споживачами залишається в розпорядженні підприємства. З цих коштів КП "Тепломережі" має погашати заборгованість за газ, сплачувати поточні рахунки за газ, світло, виплачувати заробітну плату працівникам, ліквідувати наслідки ворожих обстрілів. Первомайська (Златопільська) міська територіальна громада перебувала в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 з 24.02.2022 до 01.06.2025. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.06.2025 № 1004 виключено Первомайську (Златопільська) міську територіальну громаду з переліку територій можливих бойових дій з 01.06.2025, хоча сам наказ набрав чинності лише 25.07.2025.

Позивач не навів наявність збитків, прострочення не мало тривалого характеру, але стосувалося значних сум грошових коштів, договором встановлено надмірний рівень пені, ступінь вини відповідача у порушенні зобов`язання незначний, оскільки відповідач є комунальним підприємством, реалізує теплову енергію за тарифами, які не покривають вартість енергоносіїв. Стан його розрахунків напряму залежить від виконання зобов`язань споживачами. При цьому відповідно до Постанови КМУ № 1108 від 26.10.2011 м. Златопіль є депресивною територією, що свідчить про скрутне матеріальне становище населення (основного споживача теплової енергії), надання послуг населенню м. Златопіль здійснюється за тарифами, які об`єктивно не покривають всіх витрат та потреб підприємства.

На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, а в разі задоволення позовних вимог зменшити розмір пені на 90% та розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

14.05.2026 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№11616), в якій позові вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд відмовити відповідачу у розстроченні, відстроченні виконання рішення суду. Позивач зазначав, що заборгованість відповідача залишається непогашеною, борг є значним, а тому відсутні підстави вважати, що у разі розстрочення, відстрочення виконання рішення суду воно буде належним чином виконане відповідачем, позаяк, розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду призведе тільки до затягування його виконання та існування тривалий, значний час непогашеної заборгованості.

Позивач також зауважував, що борг виник внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором з повної та своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу, а тому вина відповідача є беззаперечно та однозначно доведеною і підтвердженою. Відсутні жодні обставини, які можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у виді штрафних санкцій. Основна ж заборгованість є доведеною і підлягає безумовному стягненню.

Позивач вважає, що зменшення розміру пені є способом уникнення відповідальності за порушення господарського зобов`язання. На підставі зазначеного позивач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю та відмовити у задоволенні вимог відповідача про зменшення розміру пені.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх.№11586 від 14.05.2026), постановлено подальший розгляд справи проводити з урахуванням прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Також, ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 року повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" з Державного бюджету 48000,00 грн судового збору, сплаченого до Господарського суду Харківської області згідно з платіжним дорученням №1144 від 23.04.2026, відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2026 року відкладено підготовче засідання на 16.06.2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2026 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.07.2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 14.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2026 року.

31.07.2026 представник позивача подав до суду заяву про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 18754).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2026 року задоволено заяву представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

11.08.2026 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№19658).

Протокольною ухвалою суду від 11.08.2026 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.08.2026 року.

Представник позивача у судовому засідання 18.08.2026 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, проти зменшення пені та відстрочення виконання рішення заперечував з підстав, викладених у відповіді на відзив.

Представник відповідача у судове засідання 18.08.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (позивач) - є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023.

Зазначену діяльність позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 № 1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 № 1131.

У спірних правовідносинах відповідач, споживач має статус споживача природного газу, оскільки згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).

Договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (глави І розділ 1 Кодексу ГРС).

Відповідно до п. 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 4 глави 3 розділу VІ Кодекс ГРС договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору

Комунальне підприємство "Тепломережі" Златопільської міської ради Харківської області (підприємство перейменовано з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на підставі рішення 63 сесії 8 скликання Златопільської міської ради Харківської області № 1314-63/8 від 17.12.2024, далі - відповідач) приєдналось до умов Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 (далі - договір), шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23 від 24.02.2025.

Відповідно до п.1.1 договору цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 договору).

За умовами п.2.1 договору за цим договором позивач зобов`язався надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до п.6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається, відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. договору).

У п. 6.4 договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Тариф на послуги розподілу природного газу для ХАРКІВСЬКОЇ ФІЛІЇ позивача було встановлено Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 №1944 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» у розмірі 1,99 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн. (з урахуванням ПДВ).

Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРС (та до типового договору розподілу природного газу відповідно), згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРС виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Тариф на послуги розподілу природного газу для ХАРКІВСЬКОЇ ФІЛІЇ позивача встановлено Постановою НКРЕКП від 19.12.2025 № 2163 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ»» на період з 01 січня 2026 року до 31 березня 2026 року (включно) у розмірі 2,65 грн за 1 м-3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 3,18 грн. (з урахуванням ПДВ).

Пункт 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачає, що для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави.

Розрахунки для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта здійснюються виходячи з величини замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кінця календарного року та оплачуються споживачем рівномірними частками. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається шляхом множення тарифу на розподіл природного газу на співвідношення замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кількості місяців, які залишились до кінця календарного року, з урахуванням місяця, у якому здійснюється замовлення потужності.

Із врахуванням умов типового договору розподілу природного газу та норм Кодексу (п. 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ), споживачем було самостійно визначено плановий обсяг замовленої річної потужності.

Відповідно до п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРС річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.

Позивач на виконання умов договору та вимог Кодексу ГРС у Акті приймання-передачі природного газу №10182 від 30.09.2024 повідомив відповідача про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік, а саме: 8379377,81 м3, та одночасно повідомив, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на 2025 календарний рік, а величина потужності, що розрахована для місячної оплати складає 698 281,48 м3 (8 379 377,81 : 12 = 698 281,48 м3).

Аналогічно розрахована річна та місячна замовлена потужність на 2025 рік, у Акті приймання-передачі природного газу №9882 від 30.09.2025 було повідомлено відповідача про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік, а саме: 8 109 739,92 м3, та одночасно повідомлено, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на 2026 календарний рік, а величина потужності, що розрахована для місячної оплати складає 675 811,66 м3 (8 109 739,92 : 12 = 675811,66 м3).

При розрахунку річної замовленої потужності також слід врахувати, що могли бути додатково приєднані або від`єднані точки, замовлено новий обсяг річної замовленої потужності на відповідні точки, внаслідок чого може змінюватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення плановий об`єм замовленої річної потужності на 2025 та 2026 календарні роки.

При цьому, розмір річної замовленої потужності, розрахованої за місяць може відрізнятись в незначній мірі, в зв`язку з округленням розрахункових величин за умови додержання загальної суми річної замовленої потужності.

При цьому, якщо додається/від`єднується точка обліку, то послуга розподілу виставляється не з початку року, а з моменту приєднання/від`єднання. Тобто, якщо точка додається/від`єднується, то замовлений обсяг ділиться на залишок місяців до кінця року і додається/віднімається до/від вже існуючої замовленої потужності помісячно.

Відповідачем не виконуються обов`язки із оплати послуг розподілу природного газу, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з даною заявою.

Відповідачем не виконується встановлений договором розподілу природного газу обов`язок по оплаті річної замовленої потужності (п. 2.1, розділ VI).

Відповідно до п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та до п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Позивач зобов`язання за договором виконав належним чином та у період з листопада 2025 року по березень 2026 року надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 9659000,42 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується актами наданих послуг:

- №УХФ00020744 від 30.11.2025, відповідно до якого у листопаді 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 689 461,51 м3 природного газу, вартість послуг склала 1 646 434,08 грн. (689 461,51 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) = 1646434,08 грн);

- №УХФ00022854 від 31.12.2025, відповідно до якого у грудні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 689 461,47 м3 природного газу, вартість послуг склала 1 646 434,00 грн. (689 461,47 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) = 1646434,00 грн);

- №УХФ00000619 від 31.01.2026, відповідно до якого у січні 2026 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 667 309,47 м3 природного газу, вартість послуг склала 2 122 044,12 грн. (667 309,47 х 2,65 грн х 1,2 (ПДВ) = 2122044,12 грн);

- Акт №УХФ00002181 від 28.02.2026, відповідно до якого у лютому 2026 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 667 309,46 м3 природного газу, вартість послуг склала 2 122 044,08 грн. (667 309,46 х 2,65 грн х 1,2 (ПДВ) = 2122044,08 грн);

- №УХФ00003826 від 31.03.2026, відповідно до якого у березні 2026 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 667 309,48 м3 природного газу, вартість послуг склала 2 122 044,14 грн. (667 309,48 х 2,65 грн х 1,2 (ПДВ) = 2122044,14 грн).

Позивачем направлялися/вручалися рахунки на оплату послуг розподілу природного газу завчасно на виконання вимог типового договору з метою можливості здійснення непобутовим споживачем попередньої оплати послуг Оператора ГРМ.

Таким чином, позивач підтверджує виконання вимоги з направлення/надання відповідачу рахунків на оплату послуг розподілу природного газу завчасно.

Крім цього, рахунки на оплату завчасно були вручені уповноваженій особі відповідача під підпис, про що містяться відмітки на самих рахунках з датою їх отримання.

Як зазначає позивач, за період листопад 2025 року березень 2026 року позивачем було надано споживачу послуги розподілу природного газу на загальну суму: 9 659 000,42 грн з урахуванням ПДВ, які було частково оплачено за листопад 2025 року на суму 1 645 440,43 грн, у зв`язку з чим заборгованість на дату подання позову складала 8013559,99 грн.

Остання оплата згідно з актом звірки здійснена відповідачем 27.02.2026, станом на 28.02.2026 залишок несплаченої заборгованості за листопад 2025 року складає 993,65 грн.

Акти наданих послуг підписані з боку відповідача без зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжної інструкції №3 від 06.05.2026 року відповідач, після звернення позивача з позовом до суду, здійснив часткову оплату заборгованості на суму 4 000 000,00 грн.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, за природний газ, розподілений позивачем розрахувався частково (як до звернення позивача до суду з позовом так і після), у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем станом на момент прийняття рішення у даній справі за період листопад 2025 року березень 2026 року утворилась заборгованість в розмірі 4013559,99 грн.

Відповідно до п. 8.2. Типового договору розподілу природного газу у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями сплатити заборгованість за спірним договором, які були залишені відповідачем без задоволення.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати, позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 57002,17 грн, збитків від інфляції в розмірі 226662,65 грн та пені в розмірі 574416,57грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору розподілу природного газу, регулювання яких здійснюється нормами Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.

Відповідно до положень ст.40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2494, зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ).

Кодекс ГРМ визначає, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом (п.2 розділу VІ Кодексу ГРМ).

Пунктами 1, 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що права та обов`язки сторін у справі виникли на підставі договору розподілу природного газу (заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23 від 24.02.2025).

Згідно з частинами 2, 6 статті 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Тобто, договір розподілу природного газу є договором приєднання, за яким його умови визначені заздалегідь однією із сторін, а тому такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до нього в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Таким чином, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з розподілу природного газу.

В межах дії договору, Харківською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" надано відповідачу послугу з розподілу природного газу за період з листопада 2025 року березень 2026 року на загальну суду 9 659 000,42 грн з урахуванням ПДВ, які було частково оплачено за листопад 2025 року на суму 1 645 440,43 грн, у зв`язку з чим заборгованість на час подання позову складала 8013559,99 грн.

Факт надання послуг підтверджується актами про надані послуги з розподілу природного газу №УХФ00020744 від 30.11.2025, №УХФ00022854 від 31.12.2025, №УХФ00000619 від 31.01.2026, №УХФ00002181 від 28.02.2026, №УХФ00003826 від 31.03.2026.

Вказані акти з боку відповідача підписані та скріплені печатками його товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжної інструкції №3 від 06.05.2026 року відповідач, після звернення позивача з позовом до суду, здійснив часткову оплату заборгованості на суму 4 000 000,00 грн.

Отже судом встановлено, що залишок непогашеної відповідачем заборгованості з оплати наданих послуг за договором складає 4013559,99 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Тобто, з огляду на зобов`язання, визначені у договорі, відповідач повинен був оплачувати вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду, як узгоджено умовами п. 6.6 договору. Разом з тим, в силу умов договору та Кодексу ГРС попередня оплата здійснюється і з огляду на те, що має місце визначений розмір річної замовленої потужності, який є підтвердженим, з яким відповідач був обізнаний, а тому в силу умов договору, останній мав здійснювати попередню оплату 01 числа поточного місяця. При цьому, доказів того, що оплата здійснюється зі спеціального рахунку, відповідачем не надано, а тому у даному випадку не підлягають застосуванню умови договору щодо оплати до 10 числа наступного місяця, а тому оплата має бути внесена саме як попередня 01 числа поточного місяця.

Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови договору щодо оплати послуг з розподілу природного газу, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за період листопад 2025 року - березень 2026 року в розмірі 4013559,99 грн.

Також суд зауважує на тому, що після зменшення позивачем розміру позовних вимог, від відповідача жодних заперечень щодо суми основного боргу саме в розмірі 4013559,99 грн на адресу суду не надходило.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за Договором.

З огляду на вищевикладене, відповідач не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу в строк, визначений договором, отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23 від 24.02.2025, та відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4013559,99 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу, останнім здійснено нарахування 3% річних в розмірі 57002,17 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 226662,65 грн та пені у розмірі 574416,57грн.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивач нараховує на суми боргу 3% річних та інфляційні.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків інфляційних та 3% річних.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних відповідно до наданого позивачем розрахунку та здійснених відповідачем оплат. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювалась за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які здійснено позивачем за кожним актом наданих послуг окремо, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 57002,17 грн 3% річних та 226662,65 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо пені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з чч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до пункту 8.2 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені в розмірі 574416,57 грн, здійснений за кожним актом наданих послуг окремо, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 574 416,57 грн є правомірними.

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлене клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 90%.

Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Зі змісту зазначених норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз положень статей 551 ЦК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі №914/1517/18.

Реалізуючі свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Також чинне законодавство не містить переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, зокрема, надмірність розміру штрафу порівняно зі збитками позивача.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (вказана правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 21.08.2024 у справі №462/7300/20).

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що його підприємство є комунальним, яке реалізує теплову енергію за тарифами, які не покривають вартість енергоносіїв. Стан його розрахунків напряму залежить від виконання зобов`язань споживачами. При цьому відповідно до Постанови КМУ № 1108 від 26.10.2011 м. Златопіль є депресивною територією, що свідчить про скрутне матеріальне становище населення (основного споживача теплової енергії), надання послуг населенню м. Златопіль здійснюється за тарифами, які об`єктивно не покривають всіх витрат та потреб підприємства. Тариф на послугу з постачання теплової енергії залишається незмінним з 2021 року, збитки через заборону підвищувати тариф держава підприємству не компенсує. Наразі заборгованість з різниці у тарифах тільки за час дії мораторію на підвищення тарифів через введення воєнного стану складає 54 276 968, 00 грн. Що підтверджується протоколами засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах: Протокол № 3 від 19.08.2025 року (п. 8 резолютивної частини) з 01.04.2025 року по 30.06.2025 року заборгованість з різниці в тарифах перед КП «Тепломережі» складає 8 191 944, 00 грн, Протокол № 1 від 18.03.2025 року (п. 8 резолютивної частини) з 01.10.2024 року по 31.12.2024 року заборгованість з різниці в тарифах перед КП «Тепломережі» складає 1 934 076, 00 грн, Протокол № 13 від 21.11.2024 року (п. 7 резолютивної частини) з 01.07.2024 року по 30.09.2024 року заборгованість з різниці в тарифах перед КП «Тепломережі» складає 7431778,00 грн, Протокол № 12 від 15.08.2024 року (п. 7 резолютивної частини) з 01.04.2024 року по 30.06.2024 року заборгованість з різниці в тарифах перед КП «Тепломережі» складає 7 510 385,00 грн.

Також відповідач з посиланням на військову агресією Російської Федерації проти України, зазначає про те, що зазнали пошкоджень об`єкти КП «Тепломережі», а саме: КОС (Комплекс очисних споруд, який забезпечує можливість функціонування системи каналізації), модульна котельня УКТМ-6, яка була повністю знищена.

Первомайська (Златопільська) міська територіальна громада перебувала в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 з 24.02.2022 до 01.06.2025. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.06.2025 № 1004 виключено Первомайську (Златопільську) міську територіальну громаду з переліку територій можливих бойових дій з 01.06.2025, хоча сам наказ набрав чинності лише 25.07.2025.

Як зазначає відповідач, враховуючи соціальну значущість підприємства для забезпечення життєвонеобхідних потреб населення м. Златопіль (опалення, централізоване водопостачання/ водовідведення), віднесення об`єктів КП «Тепломережі» до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 21.07.2023 № 49/ДСК (зі змінами), що має режим «для службового користування» місцева влада разом з підприємством намагається робити все, щоб не допустити екологічної катастрофи та за будь-яких обставин забезпечити населення теплом, водопостачанням та водовідведенням. Тому нарахована пеня є надмірним тягарем для відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в країні введено воєнний стан із 05.30год 24.02.2022, який триває до теперішнього часу.

Суд визнає, що введення на території України воєнного стану та ведення активних бойових дій на території Харківської області значним чином вплинуло на фінансовий стан відповідача.

Крім того, як вже було встановлено судом, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду частково погашена сума основного боргу за спірним договором на суму 4 000 000,00 грн, що підтверджує той факт, що відповідач прикладає зусиль, щоб виконати свої грошові зобов`язання, не зважаючи на перебування відповідача у надзвичайно складних фінансово-економічних умовах, спричинених військовими діями.

На підставі викладеного та враховуючи характер діяльності підприємства відповідача (забезпечення теплопостачанням, централізованим водопостачанням та централізованим водовідведенням населення та бюджетних організацій), особливо в умовах воєнного стану, господарський суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, з огляду на незначний період прострочення, поведінку відповідача, який максимально намагався сплатити заборгованість, однак виникали обставини, які не залежали від його волі, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені на 90%, що забезпечить збалансованість інтересів сторін та надасть позивачу розумну компенсацію за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відстрочення означає виконання рішення у строк, встановлений господарським судом, з певним інтервалом у часі, але не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, що узгоджується зі змістом ч. 5 ст. 331 ГПК України.

Проте, обставини, на які посилається відповідач в якості підстави, що може слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення, за змістом ст. 331 ГПК України, не можуть вважатись такими, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачає, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 813/8842/13 вказав, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Отже надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду може призвести до істотного порушення майнових інтересів позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах. У тому числі враховуючі стрімкі інфляційні процеси в державі.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012.

Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Ураховуючи викладене, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Отже згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції").

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів стягувача та боржника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили.

За таких обставин, враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та збитків від інфляції підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, проте, з урахуванням зменшення розміру пені, позов підлягає задоволенню частково.

У частині 3 статті 2 ГПК України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 58459,70 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зменшити розмір пені на 90%.

Стягнути з Комунального підприємства "Тепломережі" Златопільської міської ради Харківської області (адреса: 64102, Харківська обл., Лозівський р-н, м.Златопіль, Мікрорайон 1/2, буд.35; код ЄДРПОУ 31679569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (адреса: 61109, м.Харків, вул.Безлюдівська, буд.1; код ЄДРПОУ 45051254) 4354666,47 грн, з яких: 4013559,99 грн - сума заборгованості за договором розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23 від 24.02.2025 за період листопад 2025 року березень 2026 року; 57441,66 грн - пеня; 57002,17 грн - 3% річних; 226662,65 грн - інфляційні втрати, крім того, 58459,70 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 516974,91 грн відмовити.

У задоволенні клопотання Комунального підприємства "Тепломережі" Златопільської міської ради Харківської області про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "28" серпня 2026 р.

СуддяК.В. Аріт