Рішення № 139320565, 30.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3786/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1)

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23)

про стягнення 5 989 703,66 грн

за участю представників:

позивача - Біленко О.О.

відповідача - Радигін Є.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з серпня 2025 року по вересень 2025 в розмірі 5684472,33 грн; 267948,90 грн. пені; 25930,54 грн. 3% річних та 11351,89 грн. інфляційних втрат.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 28 жовтня 2025 року прийняв позовну заяву ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до розгляду, відкрив за цією позовною заявою провадження у справі № 922/3786/25, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Господарського суд Харківської області від 06 січня 2026 року у справі № 922/3786/25, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11 березня 2026 року, позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" 5684472,33 грн заборгованості за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з серпня 2025 р. по вересень 2025 р.; 7724,65 грн пені; 7475,47 грн 3% річних; 8526,71 грн інфляційних втрат та 69332,64 грн судового збору. У решті позову було відмовлено. Одночасно було задоволено клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання рішення суду; відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 06.01.2026 по справі № 922/3786/25 строком на один рік до 06 січня 2027 року.

Постановою Верховного суду від 07.05.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 06 січня 2026 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 березня 2026 року у справі № 922/3786/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у сумі 260244,25 грн, 3 % річних в сумі 18455,07 та інфляційних втрат в сумі 2825,18 грн, а справу № 922/2891/25 передано в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 922/2891/25 призначено до розгляду судді Шатернікова М.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 прийнято справу № 922/3786/25 до провадження, розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі № 922/3786/25 призначено на "11" червня 2026 р. о 14:00.

29.05.2026 в системі "Електронний суд" відповідачем було сформовано відзив на позовну заяву (вх. № 12997), в якому КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області", заперечуючи проти здійснених позивачем нарахувань пені, 3% річних та інфляційніних, наголошує на неправомірності позиції позивача про те, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється непобутовим споживачем на умовах попередньої оплати до початку першого числа розрахункового календарного місяця. Одночасно відповідач заперечує проти правомірності використання електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, як офіційної електронної пошти відповідача та неправомірності посилання на виконання зобов`язання про надання рахунків «Позивачем» «Відповідачу», здійсненим на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 узяту не з сайту «Відповідача» та яка не є офіційно зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. За твердженнями відповідача, з огляду на відсутність підтвердження відправлення офіційним шляхом рахунків КП "Теплоенерго" у розумінні пункту 6.6 договору розподілу природного газу, розрахунки за надані, у звітному місяці послуги повинен проводитися Споживачем («Відповідачем») до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до актів наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. А відтак, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні суми інфляційних витрат у розмірі 2825,18 грн, пені у розмірі 190702,38 грн та 3 % річних у розмірі 18455,07 грн, а також просить зменшити розмір пені на 99 % або на інший розмір, який суд при даних обставинах вважає за можливим задовольнити.

29.05.2026 на адресу Господарського суду Харківської області надійшла відповідь на відзив (вх. № 13001), в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в частині переданій на новий розгляд повністю. В обґрунтування своєї правової позиції позивач наголошує на правомірності визначення періодів нарахування пені, інфляційних та 3% річних з посиланням на умови п. 6.6 договору, яким узгоджено, що оплата послуг позивача здійснюється на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду, а отже заборгованість споживача за розподіл газу виникає з першого числа розрахункового місяця, а не з 10 числа наступного місяця. А тому позивач вважає законними, розрахованими на підставі умов договору та арифметично правильними заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим просить суд стягнути їх у повному обсязі, в заявлених сумах, а також відмовити відповідачу у зменшенні суми пені

У підготовчому засіданні 11.06.2026, у зв`язку з оголошенням в місті Харкові повітряної тривоги, у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 09 липня 2026 року об 12:30.

У підготовчому засіданні 09.07.2026 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 23.08.2026 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 30.07.2026 о 10:30.

У судовому засіданні 30.07.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги про стягнення 260 244,25 грн пені, 18455,07 грн 3% річних, 2825,18 грн інфляційних втрат у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні наголошує на неправильності визначення початку періоду прострочення та виникнення заборгованості з першого числа розрахункового місяця та наполягає на тому, що у спірних правовідносинах заборгованість споживача за розподіл газу виникає з 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим на підставі виставлених рахунків, а відтак просив відмовити у задоволенні суми інфляційних витрат у розмірі 2825,18 грн, пені у розмірі 190702,38 грн та 3 % річних у розмірі 18455,07 грн, а також зменшити розмір пені на 99 % або на інший розмір, який суд при даних обставинах вважає за можливим задовольнити.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 30.07.2026 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

За заявою-приєднанням від 01 липня 2023 року № 200104СТ-1062-23 Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (далі також - споживач) приєдналося до умов публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 30 вересня 2015 року № 2498 (договір розподілу). За умовами договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі також - Оператор ГРМ) зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС). Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу (пункт 6.1. договору розподілу).

Відповідно до пункту 6.4. договору розподілу розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до акта приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2024 року № 10514 позивач за замовченням встановив споживачу величину річної замовленої потужності на 2025 календарний рік в об`ємі 14 262 593,75 м3, та відповідно 1 188 549,48 м3 величину замовленої потужності на місяць. При розрахунку річної замовленої потужності також враховано, що згідно листів від 20 листопада 2024 року № 1245 та № 1246 приєднана додаткова точка обліку природного газу з плановим об`ємом замовленої річної потужності по точці обліку природного газу 260 360 м3, тому розрахунок її річної замовленої потужності склав 1 210 426,15 м3 (14 262 593,75 м3 + 260 360 м3), що разом складає 14 522 953,75 м3 : 12 міс.).

Згідно з пунктом 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та пунктом 6.8 договору розподілу надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

На виконання вимог Кодексу ГРС та договору, сторони склали у 2025 році акти наданих послуг, а саме: 1) від 31 серпня 2025 року акт № УХФ00014076, згідно з яким у серпні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1 190 216,16 м3 природного газу, вартість послуг склала 2 842 236,19 грн (1 190 216,16 м3 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) = 2 842 236,19 грн); 2) від 30 вересня 2025 року акт №УХФ00016204, згідно з яким у вересні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1 190 216,14 м3 природного газу, вартість послуг склала 2 842 236,14 грн (1 190 216,14 м3 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) = 2 842 236,14 грн).

Судами трьох інстанцій при первісному розгляді справи № 922/3786/25 встановлено, що позивач у повному обсязі виконував зобов`язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу згідно з умовами договору, натомість відповідач свої зобов`язання з оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 01 жовтня 2025 року за період серпень 2025 року - вересень 2025 року утворилася заборгованість відповідача у сумі 5 684 472,33 грн з урахуванням ПДВ.

Постановою Верховного суду від 07.05.2026 року у справі № 922/3786/25 рішення Господарського суду Харківської області від 06 січня 2026 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 березня 2026 року у справі № 922/3786/25 було скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 260 244,25 грн, 3 % річних в сумі 18 455,07 грн та інфляційних втрат в сумі 2 825,18 грн, а справу направлено в цій частині на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Відповідно до ст. 316 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Верховного суду, викладені у постанові від 07.05.2026 року по справі № 922/3786/25, суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом нового судового розгляду у справі є частина вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 260 244,25 грн, 3 % річних в сумі 18 455,07 грн та інфляційних втрат в сумі 2 825, 18 грн, а предметом доказування у справі є обставини щодо визначення початку періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, питання належного способу обміну документами між сторонами правочину і чи застосований такий спосіб щодо направлення відповідних рахунків Товариством на оплату з урахуванням необхідності завчасного отримання їх споживачем.

Так, пункт 6.6 договору містить два окремих механізми оплати вартості послуги з розподілу природного газу. За загальним правилом споживач, який не є побутовими, оплачує вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду.

Одночасно умови наведеного пункту договору передбачають окремий механізм оплати для споживача, який сплачує за послуги з розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, яким оплата відповідних послуг здійснюється на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться таким споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не відноситься до категорії споживачів, які сплачують за послуги з розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, а отже сплачує за такі послуги в загальному порядку (на умовах попередньої оплати).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач повинен був оплачувати вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду, що не спростовано відповідачем, то суд приходить до висновку, що позивачем правомірно визначено, що початок перебігу строку прострочення відповідача починається з першого числа поточного місяця. При цьому, оскільки умовами договору визначено строк оплати та розмір такої оплати, то відповідно до приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання повинно бути виконано у такий встановлений строк (термін), і воно не пов`язано з жодними відкладальними умовами (щодо направлення/отримання рахунків від позивача). А відтак здійснений позивачем розрахунок спірних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат є правильним та ґрунтується на умовах договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до п. 8.2. Типового договору розподілу природного газу у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, та є обґрунтованим.

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлене клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 99%.

Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій. Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини. Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Відповідачем до суду не наданого доказів на існування виключних обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій. Сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань. Крім того, станом на час розгляду справи, зобов`язання за договором відповідачем не виконане, а розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не є надмірно великим.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі як обґрунтованого, підтвердженого наданими доказами та не спростованого відповідачем. У зменшенні штрафних санкцій суд відмовляє.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

За таких обставин, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, а також у зв`язку з знаходженням на лікарняному судді Шатернікова М.І. з 03.08.2026 до 12.08.2026 року, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого частиною 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, а відтак повний текст рішення складено та її підписано суддею після виходу судді на роботу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, Харківська обл., м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 45051254) 260 244,25 грн пені, 18455,07 грн 3% річних, 2825,18 грн інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в цій частині у розмірі 2543,80 грн.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "20" серпня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков