Рішення № 139320476, 26.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/946/26

Господарський суд Одеської області у складі

судді Малярчук І.А.,

секретаря судового засідання: Бурмехи В.С.,

за участю представників сторін:

від прокурора: Кобзар А.І. - за посвідченням № 080564 від 27.02.2025,

від позивача: не з`явився,

від відповідачів: не з`явився,

дослідивши матеріали справи №916/946/26 за позовом ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Новотроїцької селищної ради (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73, код ЄДРПОУ 04402089), Новотроїцької селищної військової адміністрації (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73, код ЄДРПОУ 44840728) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибовод» (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, пров. Південний, 8, код ЄДРПОУ 31135370), Новотроїцької районної ради (75300, Херсонська обл., Новотроїцький р-н., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73, код ЄДРПОУ 22749551), Генічеської районної ради (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н., м. Генічеськ, вул. Центральна, 5, код ЄДРПОУ 24115972) про визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 та про зобов`язання повернути земельну ділянку площею 480,0012 га,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції прокурора, позивачів та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:

Прокурор, заявлений позов підтримує, в обґрунтування підставності якого зазначає про те, що 05.05.2001 між Новотроїцькою районною радою та СТОВ «Рибовод» укладено договір на право тимчасового користування землею, за умовами якого товариству надано у довгострокове тимчасове користування строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 480 га для товарного вирощування риби. У подальшому на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Відділом Держгеокадастру у Новотроїцькому районі Херсонської області 11.03.2016 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 6524484000:05:001:0119 площею 480,0012 га, з цільовим призначенням 10.07 «Для рибогосподарських потреб», категорією земель «землі водного фонду», видом використання «під розміщення водоймища для риборозведення», розташовану на території Сивашівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області. У зв`язку з прийняттям Закону України від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» 19.08.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Новотроїцької селищної ради на зазначену земельну ділянку (номер запису про речове право 43615293, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 874970065244) з одночасним припиненням права державної власності в особі Херсонської обласної державної адміністрації. Отже, за твердженням прокурора, на цей час власником земельної ділянки є Новотроїцька селищна рада. Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 10.04.2018 № 257 внесено зміни до договору на право тимчасового користування землею, на виконання якого 17.04.2018 між Херсонською обласною державною адміністрацією та СТОВ «Рибовод» укладено додаткову угоду, якою договір викладено у новій редакції. Пунктом 1 додаткової угоди передбачено заміну орендодавця Новотроїцької районної ради на Херсонську обласну державну адміністрацію. Відповідно до розділу 1 «Предмет договору» орендарю надано у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб водосховище площею 480,0012 га, розташоване за межами населених пунктів на території Сивашівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 розділу 2 «Об`єкт оренди» додаткової угоди об`єктом оренди є вода (водний простір) водного об`єкта, у тому числі рибогосподарської технологічної водойми, площею 480,0012 га, а також земельна ділянка під водним об`єктом такої самої площі. У додатковій угоді кадастровий номер земельної ділянки зазначено як 6524484000:05:001:0019. Розділом 3 додаткової угоди встановлено строк дії договору до 05.05.2026. Так, прокурор відмічає, що на момент укладення договору від 05.05.2001 спірні правовідносини регулювалися Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-XII та Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV у відповідній редакції. Прокурор посилається на те, що відповідно до Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди земельної ділянки не могли суперечити вимогам закону, а договір повинен був містити всі передбачені законом істотні умови, зокрема щодо об`єкта оренди, строку дії договору, орендної плати, цільового призначення та умов використання земельної ділянки, порядку її повернення, наявних обмежень та обтяжень, розподілу ризику випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди, а також відповідальності сторін. Відсутність однієї з істотних умов договору або порушення вимог закону, за твердженням прокурора, могло бути підставою як для відмови у державній реєстрації договору, так і для визнання його недійсним. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 № 197, яка була чинною на момент укладення спірного договору, визначалися форма договору на право тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, та порядок його реєстрації. Водночас, прокурор наголошує, що питання правомірності передачі земельної ділянки та укладення договору мали вирішуватися насамперед відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» як нормативно-правових актів вищої юридичної сили, що безпосередньо регулювали орендні земельні правовідносини. Однією з підстав недійсності договору прокурор визначає недодержання вимог щодо його форми. Так, договір на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 не містить відомостей про його нотаріальне посвідчення. На думку прокурора, це свідчить про недотримання вимог частини третьої статті 13 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладення договору, та, відповідно, про порушення статті 6 цього Закону. Окремо прокурор посилається на порушення встановленого на той час порядку надання земель водного фонду у користування. За інформацією Новотроїцької селищної військової адміністрації, викладеною у листі від 09.02.2026 № 01-09/54, відповідно до науково-технічної документації з роздержавлення земель КСП «Червоний Сиваш» 1995 року користувачем спірної земельної ділянки було КСП «Червоний Сиваш», а згідно зі схемами поділу земель колективної власності до 2000 року вона обліковувалася за цим підприємством. Водночас, із рішення Новотроїцької районної ради від 04.05.2001 № 319 «Про затвердження технічної документації по проекту відведення, вилучення та надання земельної ділянки із земель водного фонду у довгострокове тимчасове користування» прокурор вбачає, що на момент передачі СТОВ «Рибовод» земельна ділянка площею 480 га належала до земель запасу водного фонду Сивашівської сільської ради та не перебувала у користуванні водогосподарського підприємства чи організації. За таких обставин прокурор вважає, що спірна земельна ділянка не могла бути передана СТОВ «Рибовод» у тимчасове користування для риборозведення в порядку, передбаченому частиною другою статті 79 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Таким чином, прокурор вважає, що договір на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 був укладений із порушенням вимог земельного законодавства, чинного на момент його укладення, зокрема щодо форми правочину та порядку передачі у користування земель водного фонду, у зв`язку з цим прокурор вважає наявними передбачені законом підстави для визнання договору на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 недійсним.

У поясненнях від 10.06.2026 за вх.№ 20157/26 Новотроїцька селищна військова адміністрація підтримала заявлені прокурором позовні вимоги та викладену ним правову позицію.

Відповідачі правом на подання відзиву на позов не скористалися. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвали суду від 20.03.20263, від 20.04.2026, від 18.05.2026, від 15.06.2026, від 13.07.2026 та від 31.07.2026 були доставлені до електронного кабінету Генічеської районної ради в підситсемі ЄСІТС. Водночас, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рибовод» та Новотроїцька районна рада не мають зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС, та їх місцем реєстрації є смт. Новотроїцьке, Генічеський р-н., Херсонська обл., з цих підстав 01.04.2026, 21.04.2026, 19.05.2026, 17.06.2026, 16.07.2026 та 04.08.2026 для відповідачів судом були зроблені публікації на сайті суду із інформацією щодо розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження у справі № 916/946/26, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання суду на 20.04.2026 о 10:00.

У підготовчому засіданні 20.04.2026 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву до 18.05.2026 о 10:00.

У підготовчому засіданні 18.05.2026 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву до 15.06.2026 о 10:00.

Підготовче засідання призначене на 15.06.2026 не було закінчено у зв`язку з мінуванням будівлі Господарського суду Одеської області, ухвалою суду від 15.06.2026 відкладено підготовче засідання по справі № 916/5036/25 на 13.07.2026 о 11:15.

Підготовче засідання по справі №916/946/26 призначене на 13.07.2026 не відбулося у зв`язку із оголошенням засобами цивільного зв`язку сигналу повітряної тривоги у м. Одесі, ухвалою суд від 13.07.2026 відкладено підготовче засідання по справі №916/946/26 на 31.07.2026 о 11:40.

У підготовчому засіданні 31.07.2026 судом закрито підготовче провадження по справі №916/946/26 та призначено справу №916/946/26 до розгляду по суті на 26.08.2026 о 09:40.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

Рішенням сесії Новотроїцької районної ради від 04.05.2001 № 319 затверджено технічну документацію до проекту відведення земельної ділянки у довгострокове тимчасове користування строком на 25 років під розміщення водоймища для риборозведення СТОВ «Рибовод» із земель запасу водного фонду Сивашівської сільської ради загальною площею 480 га; вилучено із земель запасу водного фонду Сивашівської сільської ради земельну ділянку площею 480 га та надано її у довгострокове тимчасове користування на 25 років СТОВ «Рибовод» для розміщення водоймища для риборозведення; зобов`язано вказане підприємство оформити у визначеному порядку документи, що підтверджують право тимчасового користування землею відповідно до ст. ст. 22, 24 Земельного кодексу України; доручено голові районної ради після встановлення меж та прийому-передачі земельної ділянки в натурі підписати договір із СТОВ «Рибовод» на право тимчасового користування даною земельною ділянкою; районній раді зареєструвати вищезгаданий договір.

05.05.2001 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Рибовод» та Новотроїцькою районною радою був укладений договір на право тимчасового користування землею, за умовами якого СТОВ «Рибовод» надано у тимчасове довгострокове користування земельну ділянку загальною площею 480 гектарів строком на 25 років для товарного вирощування риби. Договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 05.05.2001 за номером 2 Новотроїцькою районною радою Херсонської області.

На підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Відділом Держгеокадастру у Новотроїцькому районі Херсонської області 11.03.2016 в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6524484000:05:001:0119 площею 480,0012 га з цільовим призначенням 10.07 «Для рибогосподарських потреб»; категорія ділянки «землі водного фонду»; цільове призначення «під розміщення водоймища для риборозведення», яка знаходиться на території Сивашівської сільської ради в Новотроїцькому районі Херсонської області.

19.08.2021 (номер запису про речове право 43615293, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 874970065244) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності Новотроїцької селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6524484000:05:001:0119 площею 480,0012 га з одночасним припиненням 19.08.2021 права державної власності (в особі Херсонської обласної державної адміністрації) на земельну ділянку.

Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 10.04.2018 № 257 внесено зміни до договору на право тимчасового користування землею та на його підставі із СТОВ «Рибовод» 17.04.2018 укладено Додаткову угоду до Договору на право тимчасового користування землею від 05.05.2001.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 17.04.2018 до Договору на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 передбачено заміну сторони орендодавця, з Новотроїцької районної ради на Херсонську обласну державну адміністрацію. Розділом 1 «Предмет договору» Додаткової угоди передбачено надання орендарю у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб, водосховище площею 480,0012 га, розташоване за межами населених пунктів на території Сивашівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області

Згідно п.п. 2.1, 2.2. Додаткової угоди від 17.04.2018 до Договору на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 об`єктом оренди за договором є: вода (водний простір) водного об`єкта, в тому числі рибогосподарської технологічної водойми, площею 480,0012 гектарів; земельна ділянка під водним об`єктом площею 480,0012 га. Кадастровий номер земельної ділянки 6524484000:05:001:0019.

Пунктом 3.1. Додаткової угоди від 17.04.2018 до Договору на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 встановлено, що договір діє до 05.05.2026.

Дані щодо укладеної Додаткової угоди внесено до Реєстру речових прав на нерухоме майно 11.03.2016 (номер запису про речове право 13691179).

Херсонською обласною прокуратурою на адресу Новотроїцької селищної військової адміністрації було направлено лист від 28.01.2026 вих.№ 12-56 вих-26 щодо вжитих заходів та наміру пред`явити позов, на який надано відповідь від 09.02.2026 вих.№ 01-09/54, що ними заходи щодо визнання недійсним Договору на право тимчасового користування землею та повернення земельної ділянки не вживались. Також Новотроїцькою селищною радою повідомлено, що 09.02.2026 нею подано в Одеський окружний адміністративний суд позовну заяву до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич І.І., третя особа СТОВ «Рибовод», про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дію.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Херсонською обласною прокуратурою попередньо до пред`явлення позовної заяви до суду було надіслано до Новотроїцької селищної ради та Новотроїцької селищної військової адміністрації листи від 05.03.2026 за вих.№12-149вих-26, якими поінформовано про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4, абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ще однією обов`язковою умовою для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Так, матеріали справи не містять доказів вжиття заходів Новотроїцькою селищною радою та Новотроїцькою селищною військовою адміністрацією щодо визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 та повернення земельної ділянки площею 480,0012 га з кадастровим номером 6524484000:05:001:0119, крім цього, позивачі не заперечували щодо представництва прокурором інтересів держави в її інтересах в судовому порядку. Херсонська обласна прокуратура повідомила листами від 10.12.2024 за №№ 62- 4495ВИХ-24, 62- 4496ВИХ-24 від 05.03.2026 за вих.№12-149вих-26 Новотроїцьку селищну раду та Новотроїцьку селищну військову адміністрацію про намір здійснити представництво інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави, а наявність або відсутність порушених прав позивачів встановлюється судом під час розгляду справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою ст. 1 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, земельні відносини в Україні регулювалися цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видавалися відповідно до нього.

Згідно зі ст.7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII користування землею могло бути постійним або тимчасовим. Тимчасове користування землею поділялося на короткострокове до трьох років та довгострокове від трьох до двадцяти п`яти років.

Відповідно до ст. 8 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII у тимчасове користування на умовах оренди земля могла надаватися підприємствам, установам та організаціям. Земля надавалася в оренду у короткострокове та довгострокове користування, а умови, строки та плата за оренду землі визначалися за угодою сторін і обумовлювалися у договорі. Відносини щодо оренди землі регулювалися цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Районні, міські ради, в адміністративному підпорядкуванні яких був район, надавали земельні ділянки за межами населених пунктів, зокрема із земель водного фонду, у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу (ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII).

Положеннями ч. 2 ст. 79 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII передбачалося, що землі водного фонду, які перебувають у користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської ради у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, у редакції, чинній на момент укладення договору, завданням цього Закону було регулювання відносин щодо оренди землі з метою створення умов для раціонального користування земельною ділянкою та забезпечення захисту прав орендарів і орендодавців.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулювалися Земельним кодексом України, цим Законом, Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі.

Статтею 3 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі визначалася як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набували права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Підставою для укладення договору оренди та набуття права на оренду земельної ділянки, яка перебувала у державній або комунальній власності, було відповідне рішення орендодавця.

Положеннями ст. 12 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі визначався як угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до якої орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» у редакції від 07.12.2000 договір оренди земельної ділянки укладався у письмовій формі, його невід`ємною частиною був план (схема) земельної ділянки, а договір оренди земельної ділянки підлягав нотаріальному посвідченню за її місцезнаходженням.

Умови договору оренди земельної ділянки не могли суперечити законам України. Істотними умовами договору були, зокрема, об`єкт оренди, строк договору, орендна плата, цільове призначення та умови використання земельної ділянки, умови її повернення орендодавцеві, існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки, розподіл ризику випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди та відповідальність сторін (ст. 14 ЗУ «Про оренду землі»).

Положеннями ЗУ «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору, передбачалося, що відсутність у договорі однієї з установлених законом істотних умов, а також порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначався порядок укладення договору оренди земельної ділянки, додержання якого було обов`язковим для сторін відповідних земельних правовідносин.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 № 197 було затверджено форму договору на право тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди. Водночас зазначена постанова як підзаконний нормативно-правовий акт регулювала форму відповідного договору та порядок його реєстрації і не виключала необхідності дотримання вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 4 ЦК Української РСР від 18.07.1963 цивільні права та обов`язки виникали, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, які хоча й не були прямо передбачені законом, однак йому не суперечили.

Угодами визнавалися дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов`язків ч. 1 ст. 41 ЦК Української РСР.

Положеннями ч. 1 ст. 45 ЦК Української РСР передбачалося, що недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне її недійсність у тих випадках, коли такий наслідок прямо передбачений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод було обов`язковим у випадках, прямо зазначених у законі. Недодержання у таких випадках нотаріальної форми тягло за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦК Української РСР за недійсною угодою кожна зі сторін була зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а за неможливості повернення одержаного в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не були передбачені законом.

Відповідно до ст.ст. 202, 203, 215 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною або сторонами вимог, установлених частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання такого правочину, а в разі неможливості повернення одержаного в натурі відшкодувати його вартість (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК

України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, становлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як встановлено судом вище, рішенням сесії Новотроїцької районної ради від 04.05.2001 № 319 затверджено технічну документацію до проєкту відведення земельної ділянки у довгострокове тимчасове користування строком на 25 років під розміщення водоймища для риборозведення СТОВ «Рибовод» із земель запасу водного фонду Сивашівської сільської ради загальною площею 480 га, вилучено із земель запасу водного фонду Сивашівської сільської ради земельну ділянку площею 480 га, надано її у довгострокове тимчасове користування СТОВ «Рибовод» для розміщення водоймища для риборозведення та зобов`язано СТОВ «Рибовод» оформити у визначеному порядку документи, що підтверджують право тимчасового користування землею відповідно до статей 22, 24 Земельного кодексу України, голові районної ради доручено після встановлення меж та приймання-передачі земельної ділянки в натурі підписати відповідний договір, а районній раді здійснити його реєстрацію. На виконання рішення Новотроїцької районної ради від 04.05.2001 № 319, 05.05.2001 між Новотроїцькою районною радою та СТОВ «Рибовод» укладено договір на право тимчасового користування землею, відповідно до якого останньому надано у довгострокове тимчасове користування строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 480 га для товарного вирощування риби. Договір зареєстровано 05.05.2001 за № 2 у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Новотроїцької районної ради Херсонської області. На підставі технічної документації із землеустрою 11.03.2016 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 6524484000:05:001:0119 площею 480,0012 га, категорія земель землі водного фонду, цільове призначення 10.07 «Для рибогосподарських потреб», вид використання під розміщення водоймища для риборозведення. 19.08.2021 право власності на зазначену земельну ділянку було зареєстровано за Новотроїцькою селищною радою з одночасним припиненням права державної власності в особі Херсонської обласної державної адміністрації. Таким чином, суд доходить висновку, що власником спірної земельної ділянки є Новотроїцька селищна рада.

Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 10.04.2018 № 257 було внесено зміни до договору на право тимчасового користування землею, на підставі якого 17.04.2018 Херсонською обласною державною адміністрацією та СТОВ «Рибовод» укладено додаткову угоду, якою договір викладено у новій редакції. Зокрема, орендодавця замінено з Новотроїцької районної ради на Херсонську обласну державну адміністрацію, а предмет договору визначено як надання орендарю у строкове платне користування водного об`єкта для рибогосподарських потреб водосховища площею 480,0012 га. Пунктами 2.1, 2.2 додаткової угоди передбачено, що об`єктом оренди є вода (водний простір) водного об`єкта та земельна ділянка під водним об`єктом площею 480,0012 га, а строк дії договору визначено до 05.05.2026.

Так, відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, чинного станом на 05.05.2001, користування землею могло бути постійним або тимчасовим, при цьому тимчасове користування поділялося на короткострокове та довгострокове. Разом з тим статтею 8 цього Кодексу окремо передбачалося надання землі у тимчасове користування на умовах оренди, а умови, строки та плата за оренду землі визначалися за угодою сторін і обумовлювалися у договорі. На момент укладення спірного договору також діяв Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, який був спеціальним нормативно-правовим актом у сфері відносин оренди земельних ділянок та визначав загальні засади набуття, реалізації і припинення права на оренду землі. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV оренда землі визначалася як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Статтею 12 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV передбачено, що договір оренди землі визначався як угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до якої орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. При цьому, для визначення правової природи правочину вирішальним є не його найменування, а зміст прав та обов`язків сторін та характер правовідносин, які виникли внаслідок його укладення. Так, зі змісту договору від 05.05.2001 та обставин його виконання вбачається, що земельна ділянка була передана СТОВ «Рибовод» на визначений строк 25 років для здійснення господарської діяльності з товарного вирощування риби, а подальшою додатковою угодою від 17.04.2018 сторони прямо визначили відповідні правовідносини як орендні, назвавши сторони орендодавцем та орендарем, земельну ділянку об`єктом оренди, а користування нею строковим та платним. За таких обставин, суд доходить висновку, що правовідносини, оформлені договором від 05.05.2001, за своєю правовою природою є відносинами оренди земельної ділянки, а отже під час укладення такого договору сторони були зобов`язані дотримуватися вимог Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на відповідну дату.

Водночас, посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 № 197, якою було затверджено форму договору на право тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, не спростовує необхідності застосування до спірних правовідносин вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі». Зазначена постанова регулювала питання форми договору на право тимчасового користування землею та порядку його реєстрації, однак як підзаконний нормативно-правовий акт не могла змінювати чи скасовувати імперативні вимоги закону щодо порядку укладення та форми договору оренди земельної ділянки. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, договір оренди земельної ділянки укладався у письмовій формі, невід`ємною його частиною був план (схема) земельної ділянки, а договір оренди земельної ділянки підлягав нотаріальному посвідченню за її місцезнаходженням. Зазначена вимога мала імперативний характер та не ставилася у залежність від волевиявлення сторін договору. Частиною 3 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції було передбачено, що порушення вимог, зокрема, статті 13 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання такого договору недійсним відповідно до законів України. Так, договір на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 не містить посвідчувального напису нотаріуса, реєстраційного номера нотаріальної дії чи будь-яких інших відомостей, які б підтверджували його нотаріальне посвідчення. Матеріали справи також не містять інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували дотримання сторонами передбаченої законом нотаріальної форми договору. Наявність відмітки про реєстрацію договору 05.05.2001 за № 2 у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею не свідчить про його нотаріальне посвідчення, оскільки реєстрація договору відповідним органом та нотаріальне посвідчення правочину є різними за своїм змістом та правовими наслідками юридичними процедурами. За приписами ч. 1 ст. 45 ЦК Української РСР від 18.07.1963, чинного на момент укладення договору, недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягнуло за собою недійсність угоди лише у випадках, якщо такий наслідок прямо був зазначений у законі. Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК Української РСР від 18.07.1963 нотаріальне посвідчення угод було обов`язковим у випадках, зазначених у законі, а недодержання у таких випадках нотаріальної форми тягнуло недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 Кодексу.

Таким чином, з огляду на те, що на момент укладення договору від 05.05.2001 законом була прямо встановлена обов`язкова нотаріальна форма договору оренди земельної ділянки, якої сторонами не дотримано, та враховуючи, що Закон України «Про оренду землі» прямо передбачав можливість визнання договору недійсним у разі порушення вимог ст. 13 цього Закону, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання спірного договору недійсним. Крім того, суд враховує порушення спеціального порядку передачі у користування земель водного фонду, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною третьою статті 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII районні та міські ради, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, могли надавати земельні ділянки за межами населених пунктів із земель лісового та водного фонду лише у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 79 Земельного кодексу України землі водного фонду, що перебували у користуванні водогосподарських підприємств і організацій, могли надаватися за рішенням відповідної районної чи міської ради у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що станом на час передачі земельної ділянки СТОВ «Рибовод» вона не перебувала у користуванні водогосподарського підприємства чи організації. Згідно з інформацією Новотроїцької селищної військової адміністрації, викладеною у листі від 09.02.2026 № 01-09/54, відповідно до науково-технічної документації з роздержавлення земель КСП «Червоний Сиваш» 1995 року користувачем відповідної земельної ділянки було КСП «Червоний Сиваш», а згідно зі схемами поділу земель колективної власності до 2000 року земельна ділянка обліковувалася за цим підприємством. Крім того, безпосередньо з рішення Новотроїцької районної ради від 04.05.2001 № 319 вбачається, що на момент її передачі СТОВ «Рибовод» земельна ділянка площею 480 га перебувала у складі земель запасу водного фонду Сивашівської сільської ради. Таким чином, передбачена ч. 2 ст. 79 Земельного кодексу України умова щодо перебування земель водного фонду у користуванні водогосподарського підприємства чи організації у спірному випадку була відсутня. З огляду на системний взаємозв`язок положень статей 19 та 79 Земельного кодексу України районна рада могла реалізувати повноваження щодо надання за межами населеного пункту земель водного фонду у тимчасове користування для риборозведення лише у випадках та за умов, прямо передбачених законом. Отже, передача СТОВ «Рибовод» земельної ділянки водного фонду для риборозведення здійснена з недотриманням установленого законом спеціального порядку розпорядження такими землями, що додатково свідчить про невідповідність правової підстави набуття відповідачем права користування земельною ділянкою вимогам законодавства, чинного на момент укладення договору.

Щодо укладеної додаткової угоди від 17.04.2018 до договору на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 суд зазначає, що зі змісту останньої вбачається її похідний характер від договору від 05.05.2001. Додаткова угода від 17.04.2018 укладена саме до договору на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 та передбачає викладення цього договору у новій редакції, зміну орендодавця, уточнення предмета та інших умов користування, при цьому не містить положень про припинення договору від 05.05.2001 та укладення замість нього нового самостійного договору. Навпаки, встановлення строку дії правовідносин до 05.05.2026 підтверджує їх безперервність та похідність додаткової угоди від первісного договору. Недійсність правочину внаслідок недодержання імперативних вимог закону оцінюється станом на момент його вчинення. Подальше внесення змін до такого правочину, у тому числі шляхом викладення його у новій редакції, не усуває порушень, які існували на момент укладення первісного договору, та не створює самостійної первісної правової підстави набуття відповідачем права користування земельною ділянкою. Відтак, відсутність окремої позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 17.04.2018 не перешкоджає вирішенню вимоги про недійсність договору від 05.05.2001, оскільки додаткова угода має похідний характер та не може самостійно легітимізувати право користування, первісна підстава виникнення якого не відповідала вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК Української РСР за недійсною угодою кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а за неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Тобто недійсний правочин не може бути належною правовою підставою для подальшого утримання майна, одержаного на його виконання. У цьому випадку на виконання договору від 05.05.2001 СТОВ «Рибовод» отримало у користування земельну ділянку водного фонду, яка після її формування має площу 480,0012 га та кадастровий номер 6524484000:05:001:0119. Так, наразі, право власності на цю земельну ділянку зареєстровано за Новотроїцькою селищною радою. Зміна суб`єкта права публічної власності на земельну ділянку внаслідок установленого законом переходу земель державної власності у комунальну власність не створює для користувача нової самостійної підстави користування земельною ділянкою та не перешкоджає її поверненню чинному власнику. Оскільки судом установлено недійсність договору, на підставі якого СТОВ «Рибовод» отримало земельну ділянку у користування, правова підстава для подальшого утримання цієї земельної ділянки відповідачем відсутня, а тому відновлення майнового становища власника вимагає її фактичного повернення Новотроїцькій селищній раді. Те, що строк дії договору додатковою угодою від 17.04.2018 було визначено до 05.05.2026, не спростовує наявності підстав для задоволення вимоги про повернення земельної ділянки. Сплив установленого договором строку сам по собі не підтверджує фактичного повернення земельної ділянки власнику. Матеріали справи не містять доказів передачі земельної ділянки Новотроїцькій селищній раді, складання сторонами відповідного акта повернення або припинення фактичного користування земельною ділянкою СТОВ «Рибовод». Отже, саме по собі закінчення строку, на який земельна ділянка була надана у користування, не усуває необхідності поновлення права власника шляхом її фактичного повернення.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що договір на право тимчасового користування землею від 05.05.2001, укладений Новотроїцькою районною радою із СТОВ «Рибовод» та зареєстрований 05.05.2001 за № 2 у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею, укладено з порушенням імперативних вимог законодавства, чинного на момент його вчинення, зокрема щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки, а також з недодержанням установленого Земельним кодексом України спеціального порядку надання у тимчасове користування земель водного фонду для риборозведення, у зв`язку з чим позовна вимога про визнання зазначеного договору недійсним є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки внаслідок недійсності договору відсутня належна правова підстава для перебування спірної земельної ділянки у користуванні СТОВ «Рибовод», а право власності на земельну ділянку площею 480,0012 га кадастровий номер 6524484000:05:001:0119 належить Новотроїцькій селищній раді, вимога про зобов`язання СТОВ «Рибовод» повернути зазначену земельну ділянку її власнику також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відтак, суд доходить до висновку, що позов ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Новотроїцької селищної ради (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73, код ЄДРПОУ 04402089), Новотроїцької селищної військової адміністрації (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73, код ЄДРПОУ 44840728) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибовод» (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, пров. Південний, 8, код ЄДРПОУ 31135370), Новотроїцької районної ради (75300, Херсонська обл., Новотроїцький р-н., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73, код ЄДРПОУ 22749551), Генічеської районної ради (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н., м. Генічеськ, вул. Центральна, 5, код ЄДРПОУ 24115972) про визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 та про зобов`язання повернути земельну ділянку площею 480,0012 га є доведеним, а тому підлягає задоволенню судом у повній мірі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом задоволено позовну заяву прокурора, понесені останнім витрати на оплату судового збору в сумі 27 834,30грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Новотроїцької селищної ради (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73, код ЄДРПОУ 04402089), Новотроїцької селищної військової адміністрації (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73, код ЄДРПОУ 44840728) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибовод» (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, пров. Південний, 8, код ЄДРПОУ 31135370), Новотроїцької районної ради (75300, Херсонська обл., Новотроїцький р-н., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73, код ЄДРПОУ 22749551), Генічеської районної ради (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н., м. Генічеськ, вул. Центральна, 5, код ЄДРПОУ 24115972) про визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею від 05.05.2001 та про зобов`язання повернути земельну ділянку площею 480,0012 га.

2. Визнати недійсним договір на право тимчасового користування землею від 05.05.2001, укладений між Новотроїцькою районною радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Рибовод» (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, пров. Південний, 8, код ЄДРПОУ 31135370), зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 05.05.2001 за номером 2 Новотроїцькою районною радою Херсонської області.

3. Зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рибовод» (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, пров. Південний, 8, код ЄДРПОУ 31135370) повернути Новотроїцькій селищній раді (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73, код ЄДРПОУ 04402089) земельну ділянку площею 480,0012 га з кадастровим номером 6524484000:05:001:0119, яка знаходиться на території Новотроїцької селищної територіальної громади Генічеського району (колишньої Сивашівської сільської ради Новотроїцького району) Херсонської області.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибовод» (75300, Херсонська обл., Генічеський р-н., смт. Новотроїцьке, пров. Південний, 8, код ЄДРПОУ 31135370) на користь ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120) 9 278 (дев`ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн 10 коп судового збору.

5. Стягнути з Новотроїцької районної ради (75300, Херсонська обл., Новотроїцький р-н., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73, код ЄДРПОУ 22749551) на користь ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120) 9 278 (дев`ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн 10 коп судового збору.

6. Стягнути з Генічеської районної ради (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н., м. Генічеськ, вул. Центральна, 5, код ЄДРПОУ 24115972) на користь ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120) 9 278 (дев`ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн 10 коп судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.08.2026.

Суддя І.А. Малярчук