Ухвала суду № 139320221, 27.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.08.2026Справа № 910/7655/20

Суддя Н.Плотницька, розглянувши заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі

за позовом Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"доДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"простягнення 6 531 858 грн 82 коп.Представники сторінвід заявника (стягувача): не з`явилисьвід боржника: не з`явилисьВСТАНОВИВ:

02.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" з вимогами до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 6 531 858 грн 82 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20 позовні вимоги задоволено частково, з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" стягнуто основний борг в сумі 749 462 грн 74 коп., пеню в розмірі 4 171 647 грн 88 коп., штраф в сумі 899 169 грн 10 коп., 3% річних в розмірі 463 862 грн 53 коп., інфляційні втрати в сумі 245 459 грн 15 коп. та судовий збір в розмірі 97 977 грн 88 коп.; відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення пені в сумі 2155 грн 04 коп. та 3% річних в розмірі 102 грн 38 коп.

06.11.2020, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20, було видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20 до 30.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 звернуто стягнення на грошові кошти Комунального підприємства Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" у розмірі 435 405 грн 14 коп. інфляційних втрат, 703 683 грн 96 коп.15% річних, 44 086,34 грн судового збору, що підтверджена рішенням господарського суду Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/15568/23, на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", в рахунок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 у справі №910/7655/20 виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 про стягнення 5 936 929,88 грн (основний борг, штрафні та фінансові санкції).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2025 відмовлено в задоволенні заяв Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особам, які мають заборгованість перед боржником, а саме на грошові кошти Придніпровської державної академії будівництва та архітектури та Відділу освіти Мукачівської районної державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 звернуто стягнення на грошові кошти Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в сумі 518 846,13 грн, з яких 227 466,40 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 163 187,95 грн - 15% річних та 128 191,78 грн - інфляційних втрат, а також зі сплати судового збору в розмірі 7 782,69 за подання позовної заяви та 11 674,05 грн судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджена постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 по справі №917/199/24, на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", в рахунок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 у справі № 910/7655/20 виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 про стягнення 5 936 929,88 грн. (основний борг, штрафні та фінансові санкції).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/7655/20 та скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на бездіяльність заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гладищенка Владислава Андрійовича, що виявилась у невжитті в повному обсязі заходів примусового виконання рішення суду у справі № 910/7655/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 звернуто стягнення на грошові кошти Комунального виробничого підприємства "Водоканал" Багачевської міської ради Черкаської області, яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в сумі 3 927 161,03 грн, з яких 2 702 052,42 грн основного боргу, 666 693,21 грн 15% річних; 511848,27 грн інфляційних втрат та 46567,13 грн судового збору, що підтверджена рішенням від 13 серпня 2025 року Господарського суду Черкаської області по справі № 925/619/25, на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", в рахунок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 у справі № 910/7655/20 виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 про стягнення 5 936 929,88 грн.

07.08.2026 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшла заява про звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, відповідно до якої заявник просить суд звернути стягнення на грошові кошти Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури Міжгірської селищної ради, яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в сумі 471 643,50 грн, яка складається з: пені 5000,00 грн; 3 % річних - 74 413,28 грн та інфляційних втрат - 385 260,12 грн, 6 970,10 грн судового збору, що підтверджена рішенням Господарського суду Закарпатської області Черкаської області від 12.02.2026 у справі № 907/1337/25 на користь АТ "Запоріжжяобленерго", в рахунок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 у справі № 910/7655/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 розгляд заяви Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі № 910/7655/20 призначено на 27.08.2026.

25.08.2026 до Господарського суду міста Києва від боржника надійшли пояснення на заяву позивача про звернення стягнення на грошові кошти.

25.08.2026 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшло клопотання.

Представники сторін в судове засідання 27.08.2026 не з`явились.

Розглянувши у судовому засіданні 27.08.2026 заяву Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особам, які мають заборгованість перед боржником, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (стаття 19 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення № 16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі статті 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України Про виконавче провадження органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини 1 статті1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі № 910/7655/20, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Як вбачається з представлених суду документів, 26.11.2020 державним виконавцем подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гладищенком В.А. було відкрито виконавче провадження №63747145 з примусового виконання наказу від 06.11.2020 Господарського суду міста Києва по справі № 910/7655/20.

За твердженнями заявника, станом на теперішній час заборгованість за рішенням у справі № 910/7655/20 складає 2 018 499 грн 10 коп. Відповідачем (боржником) доказів зворотного не надано.

Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Таким чином, предметом дослідження суду, у даному випадку, є факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення.

Суд зазначає, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (такий висновок викладено у підпункті 6.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19).

Стосовно обставин беззаперечності заборгованості судом при розгляді заяв враховується, що згідно з частиною 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У пункті 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Як вбачається з долучених до заяви документів, у провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа № 907/1337/25 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури Міжгірської селищної ради про стягнення 9 791 грн 28 коп. пені, 387 137 грн 56 коп. інфляційних втрат та 375 062 грн 73 коп. 15 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026, у справі № 907/1337/25 позовні вимоги задоволено частково. з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури Міжгірської селищної ради на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" стягнуто борг в загальному розмірі 464 673 грн 40 коп., яка складається з: пені 5 000 грн 00 коп. , 3% річних 74 413 грн 28 коп., 385 260 грн 12 коп. інфляційних втрат та 6 970 грн 10 коп. судового збору . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15.07.2026, на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 у справі №907/1337/25, яке набрало законної сили на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №907/1337/25, видано наказ.

Проте, з наданих відповідачем до матеріалів справи доказів вбачається, що рішення у Господарського суду Закарпатської області від 02.06.2026, у справі № 907/1337/25 є виконаним. Зокрема, Відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури Міжгірської селищної ради перераховано на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" грошові кошти згідно платіжних інструкцій № 593 від 24.06.2026 на суму 464 673 грн 40 коп. та № 594 від 24.06.2026 на суму 6 970 грн 10 коп.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури Міжгірської селищної ради.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяв Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особам, які мають заборгованість перед боржником, а саме на грошові кошти Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури Міжгірської селищної ради.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Н.Плотницька