Рішення № 139320119, 28.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2026Справа № 910/2522/26За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «39-Й ВАЛ»

про стягнення 408 882, 28 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « 39-Й ВАЛ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 408 882, 28 грн, з яких: 358 321, 00 грн основний борг, 4 226, 94 грн 3% річних, 7 078, 26 грн інфляційні втрати та 39 256, 08 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором оренди №4041 від 18.03.2025, у частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/2522/26. Справу визнано малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

14.04.2026 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів та письмове підтвердження що ціна позову не змінилась.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, місто Київ, вулиця Копилівська, будинок 65, приміщення 70.

Однак, конверт із ухвалою про відкриття провадження в справі від 16.03.2026 був повернутий з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/2522/26 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідач зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2025 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - орендодавець), відповідачем (надалі - орендар) та позивачем (надалі - балансоутримувач) укладено договір оренди № 4041 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладений за результатами аукціону (надалі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно (нежитлові приміщення у житловому будинку на першому поверсі) загальною площею 182, 60 кв. м, що розташоване за адресою: місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 14 літера А (п. 1.1. договору, п. 4. умов договору).

Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду для використання згідно умов пункту 7.

Відповідно до п.7.1. умов договору, майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі майна підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно із підписанням цього договору (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата становить суму, визначену в п.п. 8.1. п. 8. умов, а саме, місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 70 002, 00 грн.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття, тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному п. 6.6. цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Згідно з п. 3.3. договору, орендар сплачує орендну плату на рахунок балансоутримувача щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди за поточний місяць.

Додатково до орендної плати, розміру авансового внеску орендної плати та суми забезпечувального депозиту, зазначених у п.п. 8.1. п. 8. умов, п. 9 та п. 10 умов, нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, авансовим внеском та забезпечувальним депозитом (п.3.4. договору).

Відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується балансоутримувачем у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.8. договору, на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, починаючи з дати виникнення заборгованості і за кожний день прострочення. Пеня сплачується балансоотримувачу. Крім того, орендар згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем або орендодавцем та орендарем акту повернення з оренди орендованого майна або складання балансоутримувачем одностороннього акту про невикористання майна орендарем (п. 4.4. договору).

Цей договір укладено на строк, визначений у п. 11. умов, а саме, 5 років з дати набрання чинності цим договором. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акту приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п. 12.1. договору).

За актом приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 18.03.2025, що є додатком до договору, балансоутримувач передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди нежилі приміщення загальною площею 182, 60 кв. м у будинку, що перебуває на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація», розташованому за адресою: місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 14, літера А.

Доказів повернення нежитлових приміщень орендарем балансоутримувачу матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з 18.05.2025 по 31.01.2026, з огляду на це, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 358 321, 00 грн, 4 226, 94 грн 3 % річних, 7 028, 26 грн інфляційних втрат та 39 256, 08 грн пені.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 127 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірний період (з 18.05.2025 по 31.01.2026) відповідач користувався орендованим нерухомим майном - нежилими приміщеннями у житловому будинку на першому поверсі загальною площею 182, 60 кв.м, які знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 14, літера А, переданим у користування на підставі договору оренди та акту приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 18.03.2025, що є додатком до договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов`язані із орендою комунального майна поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019, відповідно до ст. 1 якого:

- оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк;

- орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк;

- орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату на рахунок балансоутримувача щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди за поточний місяць.

З урахуванням викладеного вище, у відповідності до п. 3.3. договору, відповідач повинен був сплачувати позивачу орендну плату протягом спірного періоду (з 18.05.2025 по 31.01.2026) наступним чином:

- за травень 2025 року до 15.05.2025 включно;

- за червень 2025 року до 15.06.2025 включно;

- за липень 2025 року до 15.07.2025 включно;

- за серпень 2025 року до 15.08.2025 включно;

- за вересень 2025 року до 15.09.2025 включно;

- за жовтень 2025 року до 15.10.2025 включно;

- за листопад 2025 року до 15.11.2025 включно;

- за грудень 2025 року до 15.12.2025 включно;

- за січень 2026 року до 15.01.2026 включно;

Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку про те, що строк для здійснення орендної плати та сплати послуг і компенсацію витрат за загальний період з 18.05.2025 по 31.01.2026 є таким, що настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п. 1.7.1. рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592 (зі змінами та доповненнями) «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні» установлено, що на період з 01 березня 2025 року до 31 грудня 2025 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50% від визначеної в договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва;

На період з 01 січня 2026 року до 31 грудня 2026 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50% від визначеної в договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.

Згідно з розрахунком, який було надано позивачем до матеріалів справи та перевірено судом, за користування нежитловими приміщеннями за загальний період з 18.05.2025 по 31.01.2026, сума заборгованості за орендними платежами за договором оренди № 4041 від 18.03.2025 складає 358 321, 00 грн (381 353, 92 грн (нараховано позивачем) - 23 032, 92 грн (сплачено відповідачем).

Доказів на спростування, на момент звернення позивача до суду з позовом, заборгованості з орендної плати в сумі 358 321, 00 грн відповідачем не надано.

Отже, позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 358 321, 00 грн підлягає задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 39 256, 08 грн 3% річних за загальний період з 18.05.2025 по 31.01.2026 та 7 078, 26 грн інфляційних втрат за загальний період з травня 2025 року по січень 2026 року.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується у залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Згідно з п. 3.8. договору, орендар згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем у розмірі 4 226, 94 грн за загальний період з 18.05.2025 по 31.01.2026, судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивач не врахував умови п. 3.3. договору, згідно якого оплата має здійснюватись до 15 числа кожного місяця, а тому початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання належить рахувати з 16 числа кожного місяця. Крім того, при здійсненні розрахунку 3 % річних, позивач невірно визначив розмір заборгованості, який є базою для такого нарахування. Тому, судом здійснено власний розрахунок, при цьому, обмежуючись сумами, визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Місяць, рікПеріод нарахуванняСума боргу (грн)3% (грн)Травень 202518.05. 2025- 31.01.202618 968, 28403, 79Червень 202516.06. 2025 - 31.01.202642 001,20794, 00 Липень 202516.07. 2025 - 31.01.202642 001,20690, 43Серпень 202516.08.2025 - 31.01.202642 001,20583, 41Вересень 202516.09.2025 - 31.01.202642 001,20476, 40Жовтень 202516.10.2025 - 31.01.202642 001,20372, 83Листопад 202516.11.2025 - 31.01.202642 001,20265, 82 Грудень 202516.12.2025 - 31.01.202642 001,20162, 25Січень 202616.01.2025 - 31.01.202645 344, 3259, 63 Всього: 3 808, 56Отже, за розрахунком суду розмір 3% річних за загальний період з 18.05.2025 по 31.01.2026 складає 3 808, 56 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом - 3 808, 56 грн.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 7 028, 26 грн за період з травня 2025 року по січень 2026 року, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 028, 26 грн підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов?язання позивач просить стягнути з відповідача 39 256, 08 грн пені за загальний період з 31.07.2025 по 31.01.2026.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.8. договору, на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, починаючи з дати виникнення заборгованості і за кожний день прострочення. Пеня сплачується балансоотримувачу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 31.07.2025 по 31.01.2026 в розмірі 39 256, 08 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано умови п. 3.3. договору, згідно якого оплата має здійснюватись до 15 числа поточного місяця, а тому вірним є нарахування пені з 16 числа розрахункового місяця, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Судом здійснено власний розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 31.07.2025 по 31.01.2026, при цьому, обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Місяць, рікПеріод нарахуванняСума боргу (грн)Пеня (грн)Липень 202531.07. 2025- 15.08.2025102 970, 681 399, 27Серпень 202516.08. 2025 - 15.09.2025144 971, 883 816, 93 Вересень 202516.09. 2025 - 15.10.2025186 973, 084 763, 97Жовтень 202516.10.2025 - 15.11.2025228 974, 286 028, 61Листопад 202516.11.2025 - 15.12.2025270 975, 486 904, 31Грудень 202516.12.2025 - 15.01.2026312 976, 688 240, 30Січень 202616.01.2026 - 31.01.2026358 321, 004 849, 60 Всього: 36 002, 99Отже, за розрахунком суду, розмір пені за період з 31.07.2025 по 31.01.2026 складає 36 002, 99 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 358 321, 00 грн основного боргу, 3 808, 56 грн 3 % річних 7 028, 26 грн інфляційних втрат та 36 002, 99 грн пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 39-Й ВАЛ» (04073, місто Київ, вулиця Копилівська, будинок 65, приміщення 70, ідентифікаційний код 44533139) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 358 321 (триста п`ятдесят вісім тисяч триста двадцять одну) грн 00 коп. основного боргу, 3 808 (три тисячі вісімсот вісім) грн 56 коп. 3% річних, 7 028 (сім тисяч двадцять вісім) грн 26 коп. інфляційних втрат, 36 002 (тридцять шість тисяч дві) грн 99 коп. пені та 4 861 (чотири тисячі вісімсот шістдесят одну) грн 93 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань