Ухвала суду № 139320073, 27.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про залишення позову без розгляду

м. Київ

27.08.2026Справа № 910/2088/26Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участі секретаря судового засідання Габорака О.М., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали справи за позовом Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва (02224, м. Київ, вул. Каштанова, 9) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 04633423) до Приватного акціонерного товариства «РЕМБУДЗВ`ЯЗОК» (02089, місто Київ, вулиця Ридистів, будинок 40; код ЄДРПОУ 01190178) про стягнення грошових коштів, за участі прокурора Фединяк А.М., представника позивача Шевченко І.Є. та відповідача Литвинова О.Р.,

ВСТАНОВИВ

до Господарського суду міста Києва звернувся прокурор в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування з позовними вимогами на підставі положень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» за результатами виявлених порушень інтересів держави у бюджетній сфері у зв`язку із несплатою замовником будівництва - Приватним акціонерним товариством «РЕМБУДЗВ`ЯЗОК» коштів пайової участі у створені соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва до бюджету столиці у зв`язку з будівництвом житлових будинків по вул. Радистів, 40 у Деснянському районі м. Києва.

Прокурор зазначає, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів є джерелом формування бюджету розвитку місцевих бюджетів, їх стягнення безумовно становить собою інтерес територіальної громади та держави, пов`язаний з накопиченням бюджетних коштів, необхідних для нормального функціонування інституцій місцевого самоврядування та їх реальної змоги вирішувати питання місцевого значення.

Прокурор повідомляє, що з наданих Департаментом листів не вбачається наміру самостійно звернутись з позовом до суду для захисту порушених прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 повернуто Першому заступнику керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва позов в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також Департамент) до Приватного акціонерного товариства «РЕМБУДЗВ`ЯЗОК» про стягнення грошових коштів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 по справі № 910/2088/26 та направлено справу до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Оцінка судом першої інстанції питання виключності підстав звернення прокуратури на підставі статті 131-1 Конституції України не висвітлена у вказаній постанові апеляційної інстанції, як підстава для скасування ухвали суду від 05.03.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та зобов`язано Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в строк до 20.07.2026 включно надати пояснення про обставини, які підтверджують право прокурора на представництво інтересів держави у даному спорі на підставі пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням позиції КСУ у Рішенні від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 щодо необхідності встановлення ознаки виключності для даного випадку здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

Першим заступником керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва надано пояснення щодо виключності, зокрема, об`єкт будівництва житлового комплексу у складі першої черги проекту «Будівництво багатоквартирних житлових будинків на вул. Радистів, 40 у Деснянському районі м. Києва» (будинок, 3, будинок 4) введено в експлуатацію 18.11.2024 (сертифікат № IУ013200728766) та присвоєно адреси будинку № 3 вул. Радистів, 40-В у Деснянському районі м. Києва (наказ № 438 від 18.04.2025 Департаменту містобудування та архітектури КМДА) та будинку № 4 - вул. Радистів, 40-Г у Деснянському районі м. Києва (наказ № 349 від 04.04.2025 Департаменту містобудування та архітектури КМДА), водночас, до цього часу Департаментом не вжито заходів, спрямованих на стягнення коштів до сплати пайової участі з ПрАТ «РЕМБУДЗВ`ЯЗОК».

Прокурор повідомляє, що Деснянська окружна прокуратура міста Києва листами від 18.12.2025, від 20.01.2026 зверталась до Департаменту економіки та інвестицій з листами № 57 11333ВИХ-25 та № 57-399вих-26 щодо необхідності вжиття заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на стягнення коштів належної до сплати пайової участі в даному випадку.

Водночас прокурором зазначено: з листів Департаменту від 02.12.2025 №050/08-4832, від 24.12.2025 № 050/18-5202, від 22.01.2026 №050/08-302 встановлено, що останній не звертався до суду з метою захисту майнових інтересів територіальної громади міста за вказаним фактом.

Кошти пайової участі є джерелом наповнення місцевого бюджету, що є вкрай важливим, особливо в умовах воєнного стану та ураховуючи висновки Верховного Суду у справі № 910/10549/24, зволікання зі зверненням до суду з відповідним позовом може призвести до неможливості стягнення коштів до бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що Державна аудиторська служба України на виконання пункту 9.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2025 року провела ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за період з 01.01.2020 по 30.06.2025, а за результатами контрольного заходу складено акт ревізії від 24.11.2025 №002000-25/41.

Державна аудиторська служба України дійшла висновку про наявність порушень, зокрема, 41 замовником за 87 об`єктами будівництва не виконано свого обов`язку щодо звернення до Департаменту економіки та інвестицій з метою визначення розміру пайової участі, через що не здійснено відповідну її сплату після введення об`єктів у експлуатацію на загальну суму 1 256 364 099,15 грн (з них пайовий внесок 995 484 484,53 грн, інфляційні втрати 175 450 239,32 грн та 3% річних від простроченої суми 44 472 890,11 грн.

У зв`язку з наведеним, Державна аудиторська служба України вимагала (вимога №002000-14/15217-2025 від 11.12.2025), зокрема, забезпечити проведення Департаментом претензійно-позовної роботи щодо стягнення із замовників будівництва до спеціального фонду бюджету міста Києва безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на загальну суму 1 341 206 630,06 грн відповідно до норм статті 1212 Цивільного кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування втрат доходів бюджету.

Водночас, ще до проведення заходів державного фінансового контролю Начальником управління пайової участі у розвитку інфраструктури та в.о. начальника управління правового забезпечення 29.05.2023 підписано, а 29.05.2023 Директором Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) погоджено План заходів проведення претензійно-позовної роботи щодо сплати замовниками нового будівництва пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, яким заплановано проводити претензійно-позовну роботу щодо об`єктів нового будівництва, за якими були розпочаті роботи до 01.01.2021 та не сплачено пайову участь до введення таких об`єктів в експлуатацію за наступним графіком:

1) рік введення в експлуатацію об`єкта нового будівництва 2020-2021 претензійна робота 2023 рік -І квартал 2024 року 2 позовна робота 2024 рік;

2) рік введення в експлуатацію об`єкта нового будівництва 2022 претензійна робота 2023-2024 роки позовна робота 2025 рік;

3) рік введення в експлуатацію об`єкта нового будівництва 2023 претензійна робота 2024-2025 роки позовна робота 2026 рік;

4) рік введення в експлуатацію об`єкта нового будівництва 2024 претензійна робота 2025-2026 роки позовна робота 2027 рік;

5) рік введення в експлуатацію об`єкта нового будівництва 2025 претензійна робота 2026-2027 роки позовна робота 2028 рік.

Отже, Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) були передбачені заходи для поновлення порушеного права в позасудовому та судовому порядку, з урахування фінансових, трудових та часових ресурсів.

Однак, після складення Державною аудиторською службою України Акту від 24.11.2025 №002000-25/41 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся з листом №050/08-4768 від 28.11.2025 до Офісу Генерального прокурора та Київської міської прокуратури, яким Департамент повідомив, що робота в Департаменті здійснюється відповідно до наданих Київською міською радою бюджетних асигнувань на сплату судового збору та з урахуванням позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України. На даний час Департамент є позивачем більш ніж у 190 справах щодо стягнення із замовників безпідставно збережених коштів пайової участі. У зв`язку, зокрема з наведеним, Департамент просив на підставі статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вжити заходи представницького характеру.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом та не може бути альтернативним суб`єктом звернення до суду та фактично замінювати відповідний уповноважений на захист інтересів держави орган (орган державної влади або орган місцевого самоврядування).

У підготовчих засіданнях Департаментом пояснено звернення до прокуратури тим, що бюджетних асигнувань Київської міської ради недостатньо для позовної діяльності (сплати судового збору) щодо усунення одночасно в 2026 році всіх виявлених порушень, пов`язаних із сплатою внеску з пайової участі.

У вказаному контексті Департаментом не надано доказів на підтвердженя вжиття вичерпних заходів для отримання коштів загального фонду (капітальні чи поточні видатки) для збільшення розміру асигнувань на 2026 рік від Київської міської ради, зокрема для забезпечення її інтересів щодо реалізації делегованих повноважень направлених на наповнення бюджету, а фактично перекладено частину обов`язку щодо позовної діяльності та тягар сплати судового збору на органи прокуратури для стягнення заборгованості із внесків пайової участі не в запланованому раніше графіку.

Отже, прокуратура у даній ситуації замінює уповноважений державою орган та систематично здійснює позовну діяльність замість такого органу у правовідносинах, які мають сформовану судову практику та не є унікальними за своєю правовою природою.

Зазначене не може вважатися виключним випадком в розумінні статті 131-1 Конституції України.

Також, є нераціональним та таким, що порушує принцип розподілу повноважень, подання повних заяв замість уповноваженого органу у зв`язку із нестачею бюджетних коштів для сплати судового збору у такого органу, оскільки вказане, якщо подання прокуратурою позовних заяв має постійний та систематичних характер, призведе до збільшення навантаження на органи прокуратури, необхідності збільшення бюджетних асигнувань прокуратури для поповнення фонду із сплати судового збору, необґрунтованої формалізації діяльності прокуратури у правовідносинах з реалізації частини 3 статті 53 ГПК України.

Вказане вище йде всупереч статті 131-1 Конституції України, оскільки основними напрямками діяльності прокуратури є підтримання публічного обвинувачення в суді; організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, а не представництво інтересів держави в суді, що має здійснюватися у виключних випадках.

Водночас реагування на обставини, які призвели до обмеження фінансових можливостей уповноважених органів на позовну діяльність та відповідно сплату судового збору, корелюється із метою діяльності прокуратури в частині захисту загальних інтересів суспільства та держави, якщо такі обставини виникли у зв`язку із протиправними діями або бездіяльності.

Відповідно до додатку до листа Департаменту №050/08-4768 від 28.11.2025 останній повідомив прокуратуру про 33 потенційних спірних випадки, які потребують подання господарського позову. Вказані ситуації пов`язані із несплатою пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва, зокрема в цьому списку йдеться про питання щодо яких виник спір, що розглядається в межах справи №910/2088/26.

Отже, спір між Департаментом та ПрАТ «РЕМБУДЗВ`ЯЗОК» немає виключного характеру, а представництво прокуратурою у даній справі інтересів держави, пов`язане з відсутністю у Департаменту достатніх бюджетних асигнувань для сплати судового збору з метою звернення до суду у 2026 році по всім наявним випадкам порушеного права щодо отримання внеску з пайової участі.

Суд зазначає, що твердження Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва про відсутність у Департаменту наміру самостійно звернутись з позовом до суду є спростованим, оскільки Департаментом в межах своїх можливостей (фінансових, трудових та часових) систематично здійснюється претензійна та позовна діяльність щодо стягнення заборгованості із сплати внеску пайової участі.

У частині звернення Департаментом до прокуратури для представництва наявна суперечлива поведінка, оскільки таке звернення було продиктоване вимогам Державної аудиторської служби України щодо усунення виявлених порушень, які Департаментом були вочевидь оцінені як такі, що підлягають негайному виконанню у повному обсязі, однак Департаментом подано до Київського окружного адміністративного суду позов до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимог Державної аудиторської служби України від 11.12.2025 №002000-14/152172025 (справа № 320/10600/26).

При цьому, Департамент наголошував, що висновки Державної аудиторської служби України не враховують дійсної позиції, робочих планів і стану виконавчої дисципліни Департаменту.

Наведене дає підстави для висновку, що Департаментом для зменшення ризиків настання відповідальності для посадових осіб було вчинено дії для залучення прокуратури щодо пришвидшення звернення із позовом стягнення внесків із пайової участі, водночас Департаментом не визнається за собою бездіяльності щодо виконання своїх обов`язків із претензійно-позовної діяльності, що проявляться, зокрема, у поданні позову до ДАСУ.

Отже, відсутні підстави вважати, що Департамент допустив бездіяльність (тим паче неправомірну) та немає наміру та можливості щодо подання в розумні строки або строки позовної давності позову про стягнення із ПрАТ «РЕМБУДЗВ`ЯЗОК» пайової участі, а вступ прокуратури у дані правовідносини є передчасним та таким, що порушує приписи статті 131-1 Конституції України, враховуючи наведені вище висновки суду.

Щодо визначення «розумні строки» суд зазначає, що дана нормативна конструкція в законодавстві немає чітких визначених строків та підлягає тільки суб`єктивній оцінці.

У позові повідомлено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано за № ІУ12341104565 від 18.11.2024 та видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проектом «Будівництво - багатоквартирних житлових будинків на вул. Радистів, 40 у Деснянському районі м. Києва» (I черги будинок 3, будинок 4).

Згідно з частинами 3 та 4 статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній до внесення змін Законом №132-ІХ), замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Отже, права територіальної громади, представництво інтересів якої у даному разі покладається на Департамент, слід вважати порушеними з моменту прийняття об`єкта будівництва без сплати пайової участі, а тому, починаючи з 18.11.2024, Департамент мав вчинити заходи щодо поновлення порушених прав у позасудовий або судовий порядок.

Відповідно Департаментом в межах свої спроможностей було заплановано звернення з позовом до ПрАТ «РЕМБУДЗВ`ЯЗОК» у 2027 році, що наближено до дворічного строку.

За оцінкою суду, враховуючи обсяг спірних правовідносин, які потребують вирішенню в судовому порядку, та об`єктивні можливості Департаменту, вказаний строк не може вважатися нерозумним.

Беручи до уваги наведені обставини, суд також звертається до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип рівності сторін є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Останній потребує «справедливої рівноваги сторін»: кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі Yvon v. France, application no. 44962/98, рішення ЄСПЛ від 18.02.1997 у справі Niderost-Huber v. Switzerland, application no. 18890/91, рішення ЄСПЛ від 07.06.2001 у справі Kress v. France, application no. 39594/98).

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012 (далі Рекомендація CM/Rec (2012)11), обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.

При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 Рекомендації CM/Rec (2012)11).

Участь прокуратури у цивільних/господарських справах, які характеризуються рівністю, змагальністю, диспозитивністю, пропорційністю, не може виходити за межі статті 131-1 Основного Закону, який має найвищу юридичну силу, а його норми є нормами прямої дії.

Водночас у разі виявлення порушення законодавства, яке призводить, зокрема до порушення інтересів держави, прокуратура в першу чергу повинна виступати в якості публічного обвинувачення до особи, яка вчинила протиправні дії або допустила протиправну бездіяльність, а не підміняти уповноважений орган у цивільно-правових відносинах.

Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу у справі 910/403/26, зазначала, що сталі та послідовні висновки Верховного Суду, зокрема, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З доводами Прокурора про те, що звернення Прокурора до суду з позовом зумовлено об`єктивною винятковістю суд погодитись не може.

Утім, про об`єктивну винятковість поданого Прокурором позову суд не поділяє, з огляду на таке.

Подаючи в інтересах держави позов і визначаючи Департамент в якості позивача, Прокурор підтвердив існування органу державної влади, який має процесуальну правоздатність, здатен самостійно захистити своє право чи охоронюваний законом інтерес у приватно-правових відносинах і не обмежений строком давності на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Крім того Прокурором залишено поза увагою рішення Конституційного Суду України стосовно конституційних повноважень прокуратури.

Так . Конституційний Суд України в Рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 наголосив, зокрема, на тому, що:

- «за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя. На це вказує, зокрема, стаття 131-1 Конституції України» (третє, четверте речення абзацу першого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини);

Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень» [абзац шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].»

У рішенні від 3 грудня 2025 року у справі № 6-р(II)/2025 Конституційний Суд України зауважив, що «у цьому контексті прокуратуру не можна розглядати як орган універсального представництва держави у суді. Вона є органом обмеженого представництва, покликаним втручатися лише за відсутності або об`єктивної неможливості реалізації судового захисту з боку уповноваженого органу, а не замінювати його. Водночас відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що її в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону визначено як один із випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, за своєю суттю є фактом, що підлягає доведенню прокурором і встановленню судом, та не створює дискреції, межі якої не визначені приписами права.

Як виснував Конституційний Суд України, «Конституція України закріплює вичерпний перелік функцій прокуратури. Представництво прокуратурою інтересів держави в суді визначене як функція, що може здійснюватися у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Не допускається її розширення на рівні правозастосовної практики».

«Розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України, вирішуючи цю справу, керується юридичною визначеністю як складником принципу верховенства права, що зобов`язує законодавця встановлювати межі дискреції органів публічної влади, а також ураховує загальновизнану вимогу міжнародного права щодо потреби детального врегулювання на рівні закону діяльності органів прокуратури поза сферою кримінального права.

Конституційний Суд України зазначає, що законодавець має обов`язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора.

Приписи «не здійснює» та неналежним чином «здійснює», ужиті в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону, є оцінними. Оскільки Закон не визначає відповідних випадків та критеріїв/ознак для встановлення цих випадків, прокурор отримує дискрецію щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, межі якої чітко і зрозуміло не визначені Законом. Хоча Закон передбачає судовий контроль за застосуванням цього повноваження, відсутність чіткої вказівки на відповідні випадки, критерії/ознаки встановлення цих випадків для визначення меж дискреції, якими мають керуватися і прокурор, і суд, підриває юридичну визначеність приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону.

Невизначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв`язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб`єктивним розумінням того, що означає «не здійснює» або «неналежним чином здійснює». Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло.

Таке нормативне регулювання закладає підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб`єктів в усіх сферах суспільного життя».

У рішенні від 03.12.2025 у справі № 6-р(II)/2025 Конституційний Суд України виснував, що «окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права «(правовладдя)».

Визнання правового акта неконституційним означає скасування Коституційним Судом презумпції конституційності правового акта, яка діяла до цього, при цьому саме рішення Констиуційного Суду не призводить до неконституційності цього акта, воно лише встановлює її.

Утім, не лише Конституційний Суд України вправі оцінити на відповідність Конституції України той чи інший закон чи інший правовий акт. Статтею 11 ГПК України визначено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт,а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, крім безпосередньо юридичних та фізичних осіб, за захистом своїх порушених. невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Станом на час звернення Прокурора результати перевірки Деражною аудиторською службою були оскаржені Департаментом і на момент подання Прокурор позову в інтересах Департаменту до господарського суду, Прокурору було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону «Про прокуратуру», яка діяла до 03.12.20205, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики.

Крім того, на прокурора, як на будь-якого учасника судового процесу, покладено загальний обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами.

Частиною 2 статті 185 ГПК України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

З урахуванням вищенаведеного та приймаючи до уваги те, що Прокурором не доведено наявності виключності у спірних правовідносинах в розумінні статті 131-1 Конституції України та не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не доведено, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

Щодо судового збору, сплаченого прокурором за подання позовної заяви то, згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Керуючись викладеним та статтями 53, 185, 226, 232-235 ГПК України, статтею 131-1 Конституції України, суд

УХВАЛИВ

Позов Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства «РЕМБУДЗВ`ЯЗОК» про стягнення грошових коштів залишити без розгляду.

Ухвала суду набрала законної сили 27.08.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 28.08.2026

Суддя Ігор Курдельчук