Ухвала суду № 1393184, 11.12.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

                                                      УХВАЛА

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий у 1-й інст.Морозюк А.Я.                                                                                                Рядок статзвіту № 49

Господарський суд Львівської області                                                                                                 Справа № 22-а-1285/07

Справа № 5/642-28/89А

  11 грудня 2007 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Довгополова О.М.

                   суддів: Любашевського В.П., Яворського І.О.         

при секретарі Поворознику Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 25 квітня 2007 року, -

                                           встановила:

Оскаржуваною постановою відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ у Миколаївському районі Львівської області до Приватного підприємства «Полімер-Захід», с. Красів Миколаївського району Львівської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промисловий союз», м. Київ про визнання недійсним господарського зобов»язання, що виникло між відповідачами внаслідок усної угоди на загальну суму 1695910,56 грн. на підставі ст. 207 Господарського кодексу України як таке, що суперечить інтересам держави і суспільства та застосування наслідків недійсності правочину у спосіб стягнення з ТзОВ «Торговельно-промисловий союз» в доход держави усього одержаного за угодою в сумі 1360368,81 грн. та стягнення в доход держави з ПП «Полімер-Захід» суму в розмірі 335541,75 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено того, що спірне господарське зобов»язання вчинене з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Також, суд прийшов до висновку про те, що оскільки санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, отже такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України і по них сплив шестимісячний строк для можливого застосування.  

Постанову оскаржила ДПІ у Миколаївському районі Львівської області з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права. Просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної позивачем (апелянтом) виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства відповідачем ПП «Полімер-Захід» за період з 20.09.2004 року (з часу реєстрації) по 30.06.2005 року складено акт - 049 від 21.09.2005 року № 80-230/33086865. Даним актом встановлено наявність у минулому взаємовідносин між ПП «Полімер-Захід» та ТзОВ «Торговельно-промисловий союз», що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними та податковими накладними за відчужений ТзОВ «Торговельно-промисловий союз» ПП «Полімер-Захід» товар. Розрахунки за отриманий підприємством товар підтверджуються квитанціями до прибуткових касових ордерів товариства на загальну суму 1695910,56 грн.

Згідно листів ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.01.2006 року № 217/7/15-10, від 15.08.2006 року № 17822/7/15-10/0, від 16.04.2007 року № 8462/7/15-810 відповідач ТзОВ «Торговельно-промисловий союз» (код 32982426) зареєстроване податковим органом 05.07.2004 року за № 32688 не звітує податковому органу з 01.01.2005 року, за жовтень 2004 року товариство звітувало по податку на додану вартість з нульовим показником.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.03.2006 року визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТзОВ «Торговельно-промисловий союз» від 24.06.2004 року за № 40502 з моменту вчинення запису, статут, свідоцтво про його реєстрацію як платника податку на додану вартість від 12.07.2004 року № 37659801 з дати реєстрації.

         Що стосується визнання недійсним спірного господарського зобов»язання, то суд першої інстанції правильно врахував відсутність для такого підстав. Аналіз положень ст. 207 ГК України в частині визнання недійсним господарського зобов»язання як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, дає можливість прийти до висновку про наявність хоча б у одного з учасників господарського зобов»язання ще до його виникнення або в момент його виникнення прямого умислу та спеціальної мети, - що суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому судом вірно враховано відсутність будь-яких фактичних даних, що дають підстави для визнання недійсним спірного господарського зобов»язання. Тому доводи апелянта щодо здійснення відповідачем ТзОВ «Торговельно-промисловий союз» господарської діяльності, проведення розрахунків з відповідачем ПП «Полімер-Захід», отримання та приховування від оподаткування прибутку згідно інформаційної довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.04.2005 року № 8462/7/15-810, у якій також йдеться про те, що товариство звітувало податковому органу по ПДВ за жовтень 2004 року з нульовими показниками не є підставою для визнання недійсним спірного господарського зобов»язання, оскільки відсутня суб»єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ст. 207 ГК України і колегією суддів до уваги не беруться.

         Крім того, судом першої інстанції доцільно враховано положення Оглядового листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними» № 01-8/481 від 20.04.2001 року, згідно яких порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

З огляду на вищенаведене відсутні підстави для застосування наслідків недійсності господарського зобов»язання.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

                                           ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 25 квітня 2007 року – без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом місяця з часу проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий                                                      О.М. Довгополов

Судді                                                                           В.П. Любашевський

                                                                          І.О. Яворський