Рішення № 139317148, 28.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29223/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Арцизької міської ради Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання скласти акт,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Арцизької міської ради Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Арцизької міської ради Одеської області щодо нескладення акту про встановлення факту здійснення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійного догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати Арцизьку міську раду Одеської області скласти акт про встановлення факту здійснення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійного догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив скласти та видати акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за ОСОБА_2 , яка є його матір`ю. Зазначає, що йому було безпідставно відмовлено у задоволенні його заяви з посиланням на те, що чинним законодавством документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не передбачено надання акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за хворою дружиною/чоловіком, дитиною та/або своїми батьками чи матір`ю. Позивач зазначає, що хоча надання акту про здійснення постійного догляду позивачем не є обов`язковим, останній не позбавлений можливості при поданні документів для вирішення питання про відстрочку від призову під час мобілізації, надати такий акт. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 05.09.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22.09.2025 року за вхід.№ЕС/98452/25 надійшов відзив на позов, в якому наголошено, Арцизька міська рада діє виключно в межах повноважень, передбачених законодавством, і не може їх перевищувати. Правових підстав для надання ОСОБА_1 акта про встановлення факту здійснення ним догляду за матір`ю - ОСОБА_1 відсутні, оскільки пункт 9 додатку 5 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, регламентує порядок складання акта у випадках, коли особа потребує стороннього догляду за висновком ЛКК та не має встановленої групи інвалідності. У матері Позивача встановлено II групу інвалідності, що виключає можливість застосування цього положення. Правове регулювання ситуації Позивача передбачено пунктом 13 додатку 5 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, який не передбачає складання акта у даному випадку.

Арцизька міська рада не наділена повноваженнями щодо безпосереднього вирішення питання надання відстрочок від військової служби, її компетенція обмежується складанням відповідного акту на підставі документів, визначених у пункті 9 додатку 5 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. Всі інші питання врегульовуються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

17.10.2025 за вхід.№ЕС/109609/25 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Рішенням Виконавчого комітету Арцизької міської ради №21 від 27 січня 2023 року було створено комісію по встановленню факту спільного проживання та здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи та особами, які потребують постійного догляду та затверджено Положення про складання акта встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи та особами, які потребують постійного догляду. Рішенням Виконавчого комітету Арцизької міської ради №80 від 28.04.2025 року вищевказане Положення було викладено у новій редакції, в п.6 якого зазначено, що Акт складається Комісією не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви щодо встановлення факту здійснення догляду та надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням. Також, в п.5 цього ж Положення прописано, що підставою для складання Акта здійснення догляду є письмове звернення у довільній формі на ім`я міського голови до Арцизької міської ради від особи з інвалідністю І чи II групи або особи, яка здійснює догляд, з наданням потрібних документів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.06.2025 за вхід.№То-110/02-17 ОСОБА_1 звернувся до Арцизької міської ради із заявою щодо складання та видачі акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду відповідно до Порядку №560 за ОСОБА_2 (матір`ю позивача).

За результатами розгляду звернення позивача, Арцизькою міською радою складено лист від 04.07.2025 №То-110/02-16, яким позивачу відмовлено у складанні Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

В якості підстав для відмови зазначено таке: «…Арцизькою міською радою установлено, що у наданій заявником довідці до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №567922 від 05.06.2013 відсутній висновок про потребу ОСОБА_1 у постійному догляді. Тому такий документ не може підтверджувати потребу матері ОСОБА_1 в постійному догляді…

… висновок від 17.03.2025 №28 не підтверджує необхідність здійснення постійного стороннього догляду Вами за хворою матір`ю.

Враховуючи зазначене, Арцизькою міською радою встановлено, що долучений заявником висновок від 17.03.2025 не може бути визнаний належною підставою для застосування п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тож оскільки Ви до заяви від 24.06.2025 про складання акту з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХII не надали належних медичних документів, передбачених пп. 9 п. 1 додатку 5 до Порядку №560, відповідно підстави для складання Акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду відсутні…».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію, у зв`язку із збройною агресією російської федерації про України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Суд зазначає, що статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Згідно ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок №560).

Відповідно до пункту 61 Порядку №560, військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м.Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.

До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п`ять осіб.

Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:

відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов`язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Отже, пунктом 61 Порядку №560 чітко врегульовано порядок звернення особи, яка здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за встановленням факту здійснення постійного догляду.

Також, пунктом 61 Порядку №560 регламентовано порядок дій органу до якого звернулася особа за встановленням факту здійснення постійного догляду, зокрема такий орган повинен протягом 10 днів із дня отримання заяви розглянути та вчинити такі дії:

-відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

-перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві;

-складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Судом встановлено, що за результатами розгляду звернення позивача щодо складання акту про встановлення факту здійснення постійного догляду відповідачем не було вчинено жодних дій передбачених у пункті 61 Порядку №560.

Фактично відмова у складанні акту про встановлення факту здійснення постійного догляду обґрунтована лише тим, що у додатку 5 до Порядку №560, щодо позивача серед документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не передбачено надання акта про встановлення факту здійснення постійного догляду.

Разом з тим, суд вважає помилковими посилання відповідача на положення Додатку 5 до Порядку №560, оскільки зазначеним Додатком визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто врегульовано порядок звернення громадян до органів ТЦК та СП.

В свою чергу, порядок взаємовідносин громадян з органами уповноваженими розглядати питання про надання акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду врегульовано саме положеннями пункту 61 Порядку №560, і тому під час розгляду заяви позивача, відповідач мав керуватися саме зазначеннями положеннями, а не приписами Додатку 5 до Порядку №560.

Суд зазначає, що в силу приписів пункту 61 Порядку №560 позивач мав право звернутися до відповідача з заявою про отримання акту про встановлення факту здійснення постійного догляду, а відповідач мав обов`язок розглянути зазначену заяву, у порядку визначеному пунктом 61 Порядку №560, проте цього не зробив.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про адміністративну процедуру» у разі якщо заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху. Адміністративний орган надсилає заявнику письмове повідомлення про залишення заяви без руху протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, а в разі особистого звернення із заявою негайно (за можливості) вручає під розписку таке повідомлення особі, яка подала заяву, безпосередньо в адміністративному органі.

У повідомленні про залишення заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху.

Адміністративний орган встановлює строк, достатній для усунення заявником виявлених недоліків. За клопотанням заявника адміністративний орган може продовжити строк усунення виявлених недоліків.

Так, предметом регулювання цієї статті є відносини, що виникають у разі подання особою заяви з порушенням вимог, установлених законодавством. Ця стаття спрямована на позитивне та результативне рішення адміністративної справи навіть у разі коли особа початково подає заяву з недоліками, в тому числі й недостатність документів. Закон спрямовує адміністративний орган не на відмову у задоволенні такої заяви, а на додаткову комунікацію з особою та надання можливості усунути недоліки заяви.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виявивши, під час розгляду заяв позивача, відсутність документів передбачених Порядком №560, відповідач мав прийняти рішення про залишення заяви без руху та надати строк для усунення виявлених недоліків.

Таким чином, відповідач розглянув заяву позивача з порушенням процедури, встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру».

При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов`язання скласти акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду задоволенню не підлягають, оскільки складання акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду є завершальною стадією дій, які відповідач має вчинити відповідно до положень пункту 61 Порядку №560.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, у відповідності до приписів пункту 61 Порядку №560 та з урахуванням висновків суду по цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Арцизької міської ради Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання скласти акт - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Арцизької міської ради Одеської області щодо розгляду заяви 24.06.2025 щодо складання акту про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до процедури, встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру».

Зобов`язати Арцизьку міську раду Одеської області розглянути заяву від 24.06.2025 щодо складання акту про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до процедури, встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру», та прийняти за результатом її розгляду відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Арцизька міська рада Одеської області (адреса: 68401, Одеська область, Болградський район, м. Арциз, вул. Соборна, буд. 46, ЄДРПОУ 04057037, ел. пошта: arsirada@ukr.net)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА