Рішення № 139316487, 27.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27.08.2026 р. справа №520/21504/26 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі за текстом - відповідач, суб`єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління)провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування до пенсійної справи ОСОБА_1 приписів постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 та припинення щомісячних виплат пенсії з 12 лютого 2026 року у повному розмірі; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії у повному нарахованому розмірі з 12 лютого 2026 року та здійснювати її виплату відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у повному розмірі без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, у зв`язку з чим виплатити ОСОБА_1 починаючи 12.02.2026 року пенсію з урахуванням виплачених сум.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення суб`єктом владних повноважень протиправного управлінського волевиявлення була штучно створена перешкода в отриманні пенсії у належному розмірі.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №200/7373/25 здійснено перерахунок пенсії позивача та обліковано заборгованість у розмірі - 308.032,81 грн, з якої у 2026 році виплачено - 20.212,92 грн, а залишок станом на 29.07.2026 становить - 287.819,89 грн. Виплата заборгованості здійснювалася у порядку постанови КМУ від 14.07.2025р. Порядку №821 у межах бюджетних асигнувань. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026) постанову КМУ від 14.07.2025р. №821 було визнано протиправною та нечинною. Тому відповідач твердить, що з 08.06.2026 постанова КМУ від 14.07.2025р. №821 не підлягає застосуванню, а позовні вимоги є необґрунтованими.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, всебічно перевіривши доводи сторін добутими доказами, повно та вичерпно з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належить до громадянства України; документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 ; перебуває на обліку у якості пенсіонера в установі відповідача з 01.02.2024р.; отримує пенсію за віком у порядку Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2025р. по справі №200/7373/25 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.07.2025 № 056650006565. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового підземного стажу за списком № 1 та за професіями згідно з постановою КМУ № 202 від 31.03.1994 періоду навчання з 01.09.1998 по 29.03.2002 та періоду роботи з 05.08.2002 по 08.08.2002, з 01.10.2002 по 03.10.2002, та з 01.06.2012 по 02.06.2012, з 01.07.2012 по 06.07.2012, з 01.11.2012 по 04.11.2012, з 01.12.2012 по 03.12.2012, 01.01.2013, з 01.04.2013 по 04.04.2013, з 01.05.2013 по 02.05.2013, 01.07.2013, з 01.08.2013 по 02.08.2013, 01.12.2014, з 01.07.2014 по 02.07.2014, 01.08.2014, з 01.09.2014 по 03.09.2014, з 01.02.2015 по 03.02.2015, з 01.03.2015 по 09.03.2015. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026р. по справі №200/7373/25 апеляційну скаргу представника позивача Євдокімова Олексія Миколайовича було задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 200/7373/25 змінено, внаслідок чого абзац третій резолютивної частини доповнено висловом: «та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 25.11.2024 пенсію на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №200/7373/25 - залишено без змін.

У результаті виконання рішення та постанови суду у названій справі суб"єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 25.11.2024р. було призначено пенсію за віком та нараховано заборгованість за період з 25.11.2024 по 31.08.2026 в розмірі 308 032,81 грн, яку обліковано в переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень, сформованому відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, яка набрала чинності 17.07.2025.

На звернення заявника з приводу розміру пенсії до виплати листом від 24.06.2026 №41229-36586/П-02/8-0500/26 суб`єкт владних повноважень - відповідач сповістив, що розмір пенсії на виконання рішення суду складає: з 25.11.2024 - 15.625,79 грн; з 01.03.2025 - 15.967,98 грн; з 01.06.2026 - 16.026,48 грн; з 01.03.2026 - 16.574,38 грн. Станом на дату надання відповіді залишок заборгованості, нарахованої за період з 25.11.2024 по 31.07.2026 на виконання рішення суду складає - 287.819,89 грн. Заборгованість буде виплачуватися відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, згідно якої будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можливо здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

За викладеними у відзиві твердженнями, Головним управлінням на виконання рішення суду №200/7373/25 облікована сума в розмірі - 308.032,81 грн, зокрема:

1) заборгованість в розмірі 232.004,93 грн за минулий період з 25.11.2024 по 11.02.2026, яку обліковано в переліку одержувачів, сформованому відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі Порядок № 821), яка складається з: 222.726,30 грн заборгованість минулих періодів, джерело фінансування Пенсійний фонд України (далі минула заборгованість ПФУ); 9.278,63 грн заборгованість минулих періодів, джерело фінансування Державний бюджет України (далі минула заборгованість ДБУ);

2) поточну заборгованість в сумі 76.027,88 грн за період з 12.02.2026 по 31.08.2026, яку обліковано в переліку одержувачів виплат, сформованому відповідно до Порядку № 821, яка складається з: 72.854,71 грн поточна заборгованість, джерело фінансування Пенсійний фонд України (далі поточна заборгованість ПФУ); 3.173,17 грн поточна заборгованість, джерело фінансування Державний бюджет України (далі поточна заборгованість ДБУ).

У 2026 році Головним управлінням відповідно до Порядку № 821 здійснено виплату заборгованості на виконання рішення суду у сумі - 20.212,92 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ КБ «Приватбанк», а саме:

в квітні 2026 року в сумі 7191,17 грн, яка складається з: 100,00 грн минула заборгованість ПФУ, 3.270,00 грн минула заборгованість ПФУ, 418,17 грн поточна заборгованість ПФУ, 3.403,00 грн поточна заборгованість ПФУ;

в травні 2026 року 5.733,75 грн, яка складається з: 100,00 грн минула заборгованість ПФУ, 2.487,00 грн минула заборгованість ПФУ, 688,75 грн поточна заборгованість ПФУ, 2458,00 грн поточна заборгованість ПФУ;

в червні 2026 року 7.288,00 грн, яка складається з: 132,00 грн минула заборгованість ПФУ, 2.440,00 грн минула заборгованість ПФУ, 4.716,00 грн поточна заборгованість ПФУ.

Залишок заборгованості станом на 29.07.2026 складає - 287.819,89 грн.

За твердженням сторони позивача з 12.02.2026р. суб"єкт владних повноважень - ГУ фактично припинив виплату поточних платежів з пенсії.

Борг минулих періодів з пенсії заявника, який був обчислений суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №200/7373/25, був стягнутий за позов заявника у справі №...

За твердженнями сторони відповідача виплата поточної пенсії заявника не припинялась, пенсія призначена, обчислена, нарахована і виплачується у спосіб збільшення боргу минулих періодів.

...

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу припинення виплати пенсії, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Отже, оскільки і Закон України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і Закон України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як однопредметного та рівносильного акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відносно окремих категорій громадян національним законом України (як-то: Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; п.10 Розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" у кореспонденції з ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу", п.12 Розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" у кореспонденції з ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу"; ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру", Законом України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" тощо) запроваджено спеціальні підстави для призначення видів та форм соціального забезпечення, а також спеціальні правила обчислення розміру виплат у сфері соціального забезпечення, але механізми та процедури прийняття суб"єктом владних повноважень - терорганом системи ПФУ рішень з питань соціального забезпечення та проведення платежів уніфіковано визначені приписами ст.ст.45, 47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1 у редакції постанови Правління ПФУ від 07.07.2024р. №13-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846; далі за текстом - Порядок №22-1).

Так, згідно з ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви зацікавленої особи підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Як то указано у п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить переконання про те, що за кожним зверненням зацікавленої особи з питання соціального забезпечення суб`єкт владних повноважень повинен вчинити управлінське волевиявлення у формі рішення з приводу призначення пенсії (або іншої виплати характеру соціального забезпечення), відмови у призначенні пенсії (або іншої виплати характеру соціального забезпечення), перерахунку пенсії (або іншої виплати характеру соціального забезпечення) тощо.

Невчинення суб"єктом владних повноважень жодного із окреслених вище управлінських волевиявлень за загальним правилом (за виключенням екстраординарних випадків) належить кваліфікувати у якості протиправної бездіяльності.

Суд відзначає, що у випадку заявника суспільні відносини з приводу соціального забезпечення учасника суспільних відносин у сфері пенсійного забезпечення регламентовані, насамперед, положеннями Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон України №1058-ІV).

Як вже зазначалось судом вище, підстави для призначення особі пенсії, механізми та процедури прийняття суб`єктом владних повноважень відповідних рішень та проведення платежів унормовані приписами ст.ст.45, 47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Отже, право реально існуючого громадянина на отримання призначеної на підставі достовірних і правдивих документів пенсії підпадає під захист за ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і право власності на згадані кошти не може бути припинено, бо указане є невиправданим втручанням у право учасника суспільних відносин на мирне володіння майном.

Суд зазначає, що виконання постановлених судових актів в адміністративних справах з приводу виплати пенсії гарантовано ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України, ст. 47 Закону України №1058-ІV.

Порядок виконання згаданих актів полягає у вчиненні декількох управлінських волевиявлень, які пов"язані із раніше постановленим судовим актом (а саме: 1) вчиненні управлінського волевиявлення з приводу обчислення належного розміру пенсії; 2) вчиненні управлінського волевиявлення з приводу виплати утвореного боргу минулих періодів як різниці між розміром пенсії після перерахунку на виконання рішення суду і розміром пенсії до перерахунку на виконання рішення суду, котрі можуть бути предметом судового контролю у порядку ст.ст.382 та ст.383 КАС України у межах вже розглянутої судової справи) та 3) вчиненні управлінського волевиявлення, яке не пов"язане із раніше постановленим судовим актом і полягає у виплаті поточних платежів після фізичного виконання судового акту про призначення/перерахунок пенсії.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 30.04.2026р. по справі №340/7985/25 правовий підхід згідно з яким не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового рішення, не підлягає формальному застосуванню до ситуації, коли новий позов спрямований не на повторне зобов`язання виконати попередні рішення як такі, а на захист іншого права, що виникло після його виконання у частині щодо перерахунку та виплати пенсії без застосування Порядку №821, тобто права на отримання пенсії у розмірі, який, на думку позивача, визначено відповідачем із застосуванням Порядку № 821, правомірність якого є предметом спору у цій справі. Це якісно інші правовідносини, інший предмет із самостійною підставою позову.

З огляду на це, у разі, коли суб`єкт владних повноважень після вчинення дій на виконання судового рішення застосовує нову нормативну підставу (зокрема Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою КМУ від 14.07.2025р. №821; далі за текстом - Порядок №821), правомірність якої не була предметом попереднього судового розгляду, суд має розрізняти питання технічного виконання рішення та виникнення самостійного нового предмета адміністративного спору.

Згідно з ч.1 ст.49 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

У ході розгляду справи судом достеменно установлено, що у межах спірних правовідносин відсутні окреслені законодавцем у ч.1 ст.49 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" випадки та суб"єктом владних повноважень не було прийнято рішення у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України про припинення виплати пенсії заявника.

Водночас із цим, заявник не отримує жодних грошових сум за призначеною пенсією.

...розмежування категорій ... і виплата

За матеріалами справи судом достеменно з`ясовано, що суб"єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин після настання події вчинення управлінського волевиявлення на виконання судового акту з приводу призначення соціального платежу усупереч ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України, ч.1 ст.47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV за відсутності визначених ч.1 ст.49 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV випадків було вчинено управлінське волевиявлення з приводу припинення виплати поточних платежів за призначеною пенсією.

Суд зважає, що за визначенням ст.1 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом

З огляду на правову природу пенсії у розумінні п.57 ч.1 ст.1 Закону України "Про платіжні системи" виплата пенсії без проведення платіжної операції є фізично неможливою.

Доказів проведення суб`єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин будь-яких платіжних операцій з виплати пенсії заявника в обсязі та на умовах ч.1 ст.47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV матеріали справи не містять.

З наведених вище міркувань суд зазначає, що такий порядок вчинення управлінського волевиявлення з приводу обчислення розміру пенсії до виплати після призначення пенсії на виконання рішення суду суперечить ч.1 ст.47 та ч.1 ст.49 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV.

Суд повторює, що за правилом ч.1 ст.47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Нормами указаного закону не визначено строків виплати боргу з пенсії за минулі часові проміжки у разі наявності в утворенні (виникненні) боргу вини державних органів системи Пенсійного фонду України або органів, котрі оформлюють документи про визначення (перерахунок) пенсії.

Означених строків не визначено ані у нормах Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ані у нормах Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення".

Суд відмічає, що до 14.07.2025р. відповідач для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснювалася відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649 (далі за текстом - Порядок №649).

Відповідно до п.п. 3-4 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Пунктом 10 Порядку №649 встановлено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Надалі Урядом України було ухвалено постанову КМУ від 14.07.2025р. №821, якою було затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі за текстом - Порядок №821).

Як то указано у абз.1 п.1 Порядку №821, цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Норми Порядку №821 в частині розміру та умов проведення поточних платежів після настання події вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу виконання судового акту про призначення платежу соціального характеру суперечать ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України, ч.1 ст. 47 Закону України №1058-ІV.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022р. по справі №520/2098/19 (яка була розглянута Великою Палатою Верховного Суду як касаційним адміністративним судом, що зумовлює обов`язковість правових висновків цього судового акту згідно з ч.5 ст.242 КАС України) чітко та однозначно указано, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

До того ж постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнана протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. у справі №320/51895/25 (залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026р. у справі №320/51895/25).

Отже, постанова КМУ від 14.07.2025р. №821 не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, адже суперечить ч.1 ст.47 Закону України №1058-ІV.

Розглядаючи справу, суд зважає, що за твердженням заявника суб"єкт владних повноважень припинив виплату пенсії з 12.02.2026р.

Дана календарна дата припадає на подію ухвалення постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026р. у справі №200/7373/25.

Однак, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що станом на 12.02.2026р. суб"єктом владних повноважень вже були виконані рішення у справі №200/7373/25, пенсія заявника була призначена та обчислена до виплати у конкретній сумі.

Згідно з наданою на вимогу суду довідкою ГУ ПФУ в Донецькій області від 30.07.2026р. №22639/05-16 суб"єкт владних повноважень на виконання рішення суду у справі №200/7373/25 нараховував пенсію заявника (зокрема, після 01.03.2026р. у сумі - 16.574,38грн.), проте, окрім квітня 2026р., жодного разу не здійснив виплату поточних платежів за призначеною пенсією.

Ці обставини засвідчені проставлення у графі №3 означеної довідки показника - "0,00" (окрім квітня 2026р., де указано - 16.574,38грн.).

Наведені об"єктивні дані не можуть бути кваліфіковані судом інакше як те, що після призначення пенсії заявника у межах спірних правовідносин суб"єкт владних повноважень не розпочинав виплату поточних платежів за призначеною пенсією, здійснюючи облік нарахованої пенсії у якості боргу.

Оскільки суб`єкт владних повноважень не розпочинав виплату поточних платежів за пенсією заявника, котра була призначена на виконання рішень судів у справі №200/7373/25, то відповідно суб"єкт владних повноважень об"єктивно і не міг вчинити управлінського волевиявлення з приводу припинення виплати цієї пенсії.

Продовжуючи розгляд справи, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.242, ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Судом з"ясовано, що у межах спірних правовідносинах суб"єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення з приводу нарахування пенсії заявника за рішеннями суду у справі №200/7373/25, однак управлінських волевиявлень з приводу виплати поточних платежів з призначеної пенсії (окрім квітня 2026р.) не вчинялось, а натомість - нарахована пенсія за поточними платежами відносилась на збільшення боргу за невиплаченою пенсією.

Отже, матеріалами справи не підтверджено факт вчинення суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення з приводу припинення виплати поточних платежів за пенсією.

Також матеріалами справи не підтверджено застосування суб"єктом владних повноважень норм Порядку №821 до виплати поточних платежів за призначеною заявнику пенсією після втрати цим актом права юридичної сили.

За таких обставин суд вважає, що суб"єктом владних повноважень після призначення пенсії заявника на виконання рішень судів у справі №200/7373/25 було вчинено бездіяльність з приводу виплати поточних платежів у розмірі та на умовах згідно з ч.1 ст.47 Закону України №1058-ІV.

Згадана бездіяльність суперечить ч.1 ст.47 Закону України №1058-ІV, а тому є протиправною.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку субєктом владних повноважень не доведено відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк після призначення пенсії заявника не було вчинено управлінських волевиявлень з приводу виплати поточних платежів за призначеною пенсією у розмірі та на умовах згідно з ч.1 ст.47 Закону України №1058-ІV.

З огляду на викладене суду належить застосувати ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України та надати праву заявника судовий захист у спосіб, що сформульований у резолютивній частині даного судового акту як найбільш дієвого та ефективного у спірних правовідносинах.

Водночас із цим, позов в частині епізоду спонукання суб"єкта владних повноважень до виплати пенсії у майбутньому на конкретних умовах до задоволення не підлягає, позаяк порушене право позивача на отримання пенсійних виплат у повному розмірі виникає з моменту фактичного проведення призначення пенсії на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026р. у справі №200/7373/25 та триває до моменту звернення до суду із цим позовом, оскільки саме в зазначений період мало місце застосування відповідачем порядку виплати, який, на думку суду, не відповідає вимогам закону.

Суд наголошує, що з огляду на зміст ч.2 ст.73 КАС України до предмету доказування у справі входять обставини вчинених суб`єктом владних повноважень, котрі мали місце до календарної дати подання позову до суду (тобто стосуються саме спірних правовідносин), а не тих, котрі будуть вчинені у майбутньому.

Водночас вимога заявника про зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії у майбутньому на визначених умовах фактично спрямована на регулювання правовідносин, які ще не виникли та не є предметом наявного спору, а відтак виходить за межі предмета доказування та судового контролю у цій справі.

Окрім того, позов в частині епізоду спонукання суб"єкта владних повноважень до поновлення виплати пенсії у повному нарахованому розмірі також до задоволення не підлягає, позаяк задоволення такої вимоги передбачає попереднє встановлення факту припинення виплати пенсії як юридично значущого управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Водночас матеріалами справи не підтверджено прийняття відповідачем рішення про припинення або зупинення виплати пенсії позивачу за поточними платежами.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з приводу виплати призначеної на виконання рішень судів у справі №200/7373/25 пенсії ОСОБА_1 у розмірі та на умовах згідно з ч.1 ст.47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату призначеної на виконання рішень судів у справі №200/7373/25 пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) у розмірі та на умовах згідно з ч.1 ст.47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням раніше проведених платежів.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко