Рішення № 139316357, 28.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 р. Справа № 520/1202/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в тому числі відображених в електронній системі «Резерв+») відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та перебування його у статусі «в розшуку».

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України (в тому числі у вигляді електронного набору даних через систему ІПНП) для здійснення адміністративного затримання та доставления ОСОБА_1 до ТЦК та СП.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вжити заходи щодо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та перебування його у статусі «в розшуку».

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вжити заходів щодо направлення повідомлення до органів Національної поліції України (зокрема відповідного районного управління поліції) про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставления військовозобов`язаного ОСОБА_1 до ТЦК та СП, щодо якого раніше надсилалося звернення.

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору 1331.20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 8 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наявні підстави для виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та перебування його у статусі «в розшуку», а також вжиття заходів щодо направлення повідомлення до органів Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставления військовозобов`язаного ОСОБА_1 до ТЦК та СП, щодо якого раніше надсилалося звернення.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.

Представником відповідача надіслано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві зазначивши, що на адресу ОСОБА_1 , наявну в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»), засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням була надіслана повістка №2674075, в якій було зазначено, що позивачу належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 07.03.2025 року о 14:00 год. для уточнення даних. Зазначене підтверджується повісткою №2674075 та номером опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення з повісткою 0610233871462, який зазначений на зворотному боці повістки.

Згідно наявних облікових даних (Інформація про порушення ВО) внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») ОСОБА_1 не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП, що стало причиною подання звернення (тип подання: електронний, статус: активний; дата звернення: 17.03.2025 року, номер звернення Е1655234) до органів Національної поліції для доставлення позивача до ТЦК та СП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача є безпідставними.

Представником відповідача надіслано через систему "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, в яких викладено пояснення, щодо наведених позивачем у відповіді на відзив аргументів та мотиви їх відхилення.

Також, в додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що позивачем було належним чином виконано обов`язок щодо уточнення своїх облікових даних шляхом внесення актуальної інформації про місце проживання через електронний сервіс «Резерв+». Таким чином, у розпорядженні відповідача перебували достовірні відомості про фактичне перебування позивача за межами України. Незважаючи на це, відповідач направив повістку за заздалегідь неактуальною адресою, що свідчить або про ігнорування наявної інформації, або про неналежну організацію ведення військового обліку. В обох випадках негативні наслідки таких дій не можуть покладатися на позивача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно даних військово-облікового документу Резерв +, позивач придатний до військової служби. Дані уточнені вчасно: 14.07.2024. Адреса проживання: АДРЕСА_1 .

У військово-обліковому документі Резерв + міститься запис про порушення позивачем правил військового обліку. Причина звернення до Нацполіції: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата звернення: 17.03.2025.

У відповіді на адвокатський запит від 20.10.2025 листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.11.2025 №29700 повідомлено, що гр. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку була надіслана повістка №2674075, в якій було зазначено, що позивачу належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 07.03.2025 року о 14:00 для уточнення даних. У зв`язку з неявкою по повістці до органів НПУ було направлено звернення щодо доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

У відповідь на адвокатський запит від 20.10.2025 листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.11.2025 №29700 повідомлено, що гр. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку була надіслана повістка №2674075, в якій було зазначено про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 07.03.2025 для уточнення даних. У зв`язку з неявкою по повістці до органів НПУ було направлено звернення щодо доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Представник позивача зазначив, що з отриманої відповіді на запит вбачається, що на адресу реєстрації ОСОБА_1 в Україні відповідачем була направлена повістка №2674075 для уточнення облікових даних. Проте, вказана повістка фактично не була і не могла бути отримана позивачем, оскільки з початку 2024 року він постійно проживає за кордоном за адресою: АДРЕСА_1 . Дані про своє фактичне місце проживання в Іспанії позивач вчасно актуалізував через мобільний застосунок «Резерв+» ще 14.07.2024, що підтверджується відповідною відміткою у системі. Таким чином, відповідач, маючи у своєму розпорядженні достовірні дані про місцезнаходження військовозобов`язаного за межами України, направив кореспонденцію на неактуальну адресу, чим позбавив позивача можливості дізнатися про виклик та виконати обов`язок.

Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Положення) з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів - за викликом керівників відповідних підрозділів.

Відповідно до пункту 27 Положення під час мобілізації громадяни викликаються з метою:

1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

- взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (пункт 28 Положення).

Згідно пункту 41 Положення належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації військовозобов`язані, крім тих, що відносяться до зазначених в абзацах 2-6, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно пункту 34 Положення повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Ухвалою суду витребувано у відповідача докази надсилання, одержання, вручення ОСОБА_1 повістки, або повернення її відправнику без вручення та копію самої повістки.

На виконання ухвал суду, разом з відзивом на позов та запереченнями на відповідь на відзив представником відповідача надано докази того, що поштову адресу ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) засобами поштового зв`язку була надіслана повістка №2674075 від 25.02.2025, в якій було зазначено, що позивачу належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 07.03.2025 року о 14:00 год. для уточнення даних.

Проте, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 повернувся поштовий конверт з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджено копіями конверту та даними Укрпошти за трекінговим 0610233871462.

Водночас, як встановлено судовим розглядом, згідно даних військово-облікового документу Резерв +, позивач придатний до військової служби. Дані уточнені вчасно: 14.07.2024. Адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Тобто, станом на 25.02.2025 року (дату направлення повістки) у відповідача була наявна уточнена інформація про місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак на момент направлення спірної повістки відповідач володів або повинен був володіти достовірною інформацією щодо актуальної адреси позивача, однак, всупереч вимогам чинного законодавства та принципу належного урядування, направив повістку за застарілою адресою реєстрації в Україні, фактично проігнорувавши оновлені облікові дані.

У зв`язку з чим, така повістка не може розглядатися як належно направлена, оскільки була надіслана не за адресою місця проживання, повідомленою позивачем у встановленому порядку, що виключає можливість покладення на нього обов`язку щодо явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та, відповідно, свідчить про відсутність у відповідача підстав для внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку у зв`язку з неявкою за повісткою до ТЦК та СП.

Вказану позицію підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 року по справі №520/32025/25.

Водночас, на переконання суду, виключення відомостей відносно позивача з баз даних Національної поліції має здійснюватися в такому ж порядку, як і включення таких відомостей на підставі відповідного повідомлення від відповідача, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до відповідача.

Враховуючи наведене, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади, як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Тобто, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону.

Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, у разі скасування нормативно-правового акту або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо внесення даних про порушення правил військового обліку позивачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зобов`язання відповідача привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем, а також визнання протиправними дій відповідача щодо направлення до органів Національної поліції України звернення щодо доставлення позивача для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та зобов`язання відповідача повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для доставлення позивача для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Решта позовних вимог не підлягає задоволенню.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат щодо сплаченого судового збору здійснюється відповідно до положень частини 8 статті 139 КАС України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 820/4263/17.

Судом встановлено, що між адвокатом Борщенко Владленою Валеріївною (Адвокат) та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №0212-3316 від 06.12.2025 року, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнтові в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 9 - 10).

В Додатковій угоді №1 від 14.01.2026 зазначено, що вартість послуги (складання та направлення адміністративного позову до суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії) за договором №0212-3316 складає 8000,00 грн. (а.с. 12).

В Акті прийому - передачі послуг №1 від 14.01.2026 зазначено, що вартість послуги (складання та направлення адміністративного позову до суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії) за договором №0212-3316 складає 8000,00 грн. Послуги надано належним чином, у повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору. Сторони не мають взаємних претензій щодо обсягу, якості та строків наданих послуг (а.с. 13).

Верховний Суд в постанові від 03 березня 2021 року у справі №640/18964/17 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У відзиві на позов представник відповідача заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу та просив суд судові в тому числі витрати на правничу допомогу покласти на позивача ОСОБА_1 і не покладати на ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Так, згідно положень ст. 134 КАС України, на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказані висновки в частині вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу без документального підтвердження про оплату таких витрат узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 17.08.2020 у справі №160/4615/19.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи принцип обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд приходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 2000,00 грн.

Таким чином, клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем.

Визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення до органів Національної поліції України звернення щодо доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.