Рішення № 139315767, 27.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2026 року м. Рівне№460/11849/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту на майно, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про скасування арешту на майно.

Позивач просить суд:

-скасувати арешт на все нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , накладений згідно з постановою Відділу ДВС Рівненського МУЮ про арешт нерухомого майна б/н від 27.05.2010, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна №9877655 від 31.05.2010.

Позов обґрунтовано тим, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. Правовою метою накладення арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, яке підлягає примусовому виконанню. Відсутність виконавчого провадження, в межах якого накладався арешт на нерухоме майно позивача, свідчить про неможливість виконання постанови органу державтоінспекції в примусовому порядку, а, відтак, існування арешту втрачає сенс. Позивач вказує, що про відповідне виконавче провадження йому було не відомо, а відсутність матеріалів провадження позбавляє позивача можливості захистити свої права та законні інтереси, з`ясувати законність винесення постанови, перевірити дотримання вимог законодавства під час її виконання.

Ухвалою суду від 07.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено провести розгляд справи за правилами ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, призначено судове засідання на 21.07.2026.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позов до задоволення не підлягає у зв`язку з безпідставністю. Постанову про арешт майна позивача було винесено державним виконавцем у межах виконавчого провадження з примусового виконання постанови органу державтоінспекції про стягнення штрафу у прибуток держави. Правові підстави для зняття арешту чітко регламентовані законодавством. У спірних правовідносинах такі відсутні. Позивачем до заяви про зняття арешту з майна не долучено квитанцію про сплату штрафу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Сам факт відсутності паперової справи у зв`язку з її знищенням не анулює чинність накладених обтяжень, якщо борг фактично сплачено не було. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не прибув, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи положення ч.3 ст.268 КАС України, суд розглянув справу за відсутності позивача.

У судовому засіданні 21.07.2026 оголошено перерву у зв`язку з витребуванням додаткових доказів до 28.07.2026.

У судовому засіданні 28.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши, що проголошення рішення відбудеться 04.08.2026.

04.08.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

У судовому засіданні 12.08.2026 суд ухвалив повернутися до зсування обставин справи та витребував додаткові докази.

Ухвалою від 12.08.2026 суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

У судовому засіданні 21.07.2026 представник відповідача заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну. Пояснила, що виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Відтак, всі завершені виконавчі провадження за 2010 рік були знищені за закінченням строку їх зберігання. Проте, сам факт відсутності паперової справи через її знищення не анулює чинність накладених обтяжень, якщо борг не було фактично сплачено. Вказала, що стягувачем у виконавчому проваджені була держава, перед якою позивач не виконав зобов`язання. Скасування арешту без фактичного стягнення коштів призведе до порушення принципу невідворотності покарання та завдасть збитків державному бюджету. Зазначила, що обмеження права власності у цьому випадку є пропорційним, оскільки спрямоване на забезпечення виконання законного рішення державного органу. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

На виконанні у Рівненському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебувала постанова ВДАІ м.Рівного від 20.11.2009 №40640 про стягнення з ОСОБА_1 в прибуток держави штрафу в сумі 1400,00грн.

Зазначена постанова надійшла до органу державної виконавчої служби 17.02.2010.

Виконавче провадження №18622263 з виконання зазначеної постанови відкрито постановою головного державного виконавця Маценко Н.П. 13.04.2010. Стягувачем у цьому виконавчому провадженні була держава, а боржником - ОСОБА_1 .

21.04.2010 головним державним виконавцем у виконавчому провадженні №18622263 винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, 27.05.2020 постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 31.05.2010 постанову про повернення виконавчого документа.

Станом на 27.07.2026 за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження стан виконавчого провадження №18622263 завершено (а.а.с.50-52).

Згідно з інформаційною довідкою від 23.04.2026 №473974454 (а.а.с.8-9), у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження, а саме:

- тип обтяження: арешт нерухомого майна;

- реєстраційний номер обтяження: 9877655;

- зареєстровано: 31.05.2010 09:57:53 за №9877655 реєстратором: Рівненська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України;

- підстава обтяження: постанова про арешт нерухомого майна, б/н, 27.05.2010, Відділ ДВС Рівненського МУЮ;

- об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно;

- власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: інша причина відсутності коду;

- заявник: Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників від 24.04.2026, інформація про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відсутня (а.с.10).

З метою отримання інформації про наявність щодо нього виконавчих проваджень та скасування арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою від 27.04.2026 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.а.с.11-12).

Листом від 19.05.2026 №124437 Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив позивача про підстави накладення арешту на все його майно (у межах виконавчого провадження №18622263) та зазначив, що станом на день розгляду заяви законом встановлено вичерпний перелік підстав для знятті арешту з майна за виконавчим документом, що повернутий стягувачу, і визначений порядок зняття арешту. Повідомив про неможливість задоволення заяви про зняття арешту з майна від 27.04.20216 та роз`яснив можливість повторного звернення з аналогічною заявою та долученням доказів сплати штрафу в сумі 1400грн, виконавчого збору в сумі 140,00грн, та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 352,00грн (а.а.с.15-16).

01.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із письмовою заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження №18622263 (а.с.18).

Листом від 17.06.2026 №15430 Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив позивача про неможливість надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження №18622263 у зв`язку із його знищенням за закінченням строку зберігання (а.с.21).

Вказуючи на відсутність правових підстав для продовження існування арешту на нерухоме майно, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час накладення арешту на майно позивача, регламентувалися Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні визначала стаття 6 Закону №606-XIV, відповідно до частини першої якої державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до покладених на державного виконавця обов`язків, передбачених частиною першою статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України № 606-ХІV, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно із статтею 30 Закону №606-ХІV, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Cистемний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №606-XIV підлягає примусовому виконанню.

У свою чергу, відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно із статтею 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII зазначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до частин 4 і 5 статті 59 Закону №1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

При цьому, частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1404-VIII, про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Отже, чинне на цей час законодавство визначає обов`язок державного виконавця зняти арешт з майна боржника в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду.

Судом встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_1 .

Реєстрація вказаного обтяження проведена Рівненською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, а підставою для вчинення такої реєстраційної дії зазначено постанову про арешт майна боржника б/н від 27.05.2010 відділу ДВС Рівненського МУЮ.

Водночас, відповідач визнав, що всі паперові матеріали виконавчих проваджень знищені у зв`язку з тим, що сплинув трирічний строк зберігання, а у Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня постанова про накладення арешту на майно боржника.

Отже, на цей час відсутні будь-які правові підстави для існування обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладеного постановою відділу ДВС Рівненського МУЮ №б/н від 27.05.2010.

При цьому, суд констатує, що відповідач наразі не може зняти арешт з майна позивача, оскільки через відсутність відповідного виконавчого провадження, в межах якого накладено обтяження, він позбавлений можливості здійснити перевірку, і відповідно, констатувати факт порушення чи дотримання порядку накладення арешту, встановленого Законом.

Відсутність відповідного виконавчого провадження позбавляє відповідача також і можливості здійснити перевірку наявності чи відсутності підстав для зняття арешту у випадку закінчення виконавчого провадження, або у випадку повернення виконавчого документа до суду, який його видав.

Таким чином, у відповідача наразі відсутні правові підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Водночас, на цей час відсутні і будь-які підстави для продовження дії обтяження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 31.05.2010 за реєстраційний номером 9877655, у виді арешту нерухомого майна, накладеного постановою відділу ДВС Рівненського МУЮ №б/н від 27.05.2010.

Зазначений арешт підлягає скасуванню відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону №1404-VIII, не зважаючи на відсутність можливості встановити або спростувати факт протиправності дій, бездіяльності, чи рішення відповідача у цій справі, оскільки за правилами частини четвертої статті 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а позивач позбавлений права звернутися до суду з цивільним позовом в порядку частини першої статті 59 Закону №1404-VIII так як не є особою, яка може вважати, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику.

За правилами частин першої, другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод №1 від 20.03.1952, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Як і поняття "цивільних прав і обов`язків", концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Крім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає "справедливу рівновагу" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Стаття 1 Першого протоколу, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (рішення "Броньовський проти Польщі" (Broniowski v. Poland) від 22.06.2004 ). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між загальною суспільною потребою та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (рішення "Спорронг та Льоннрот проти Швеції" (Sporrong and Lцnnroth v. Sweden) від 23.09.1982, а також рішення "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) від 23.01.2001).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, а у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування (рішення у справах "Максименко та Герасименко проти України" від 16.05.2013, "Андрій Руденко проти України" від 21.12.2010, "Сук проти України" від 10.03.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, "Новоселецький проти України" від 22.02.2005).

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є скасування арешту на все нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , накладеного згідно з постановою Відділу ДВС Рівненського МУЮ про арешт майна боржника №б/н від 27.05.2010, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №9877655 від 31.05.2010.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,12грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту задовольнити повністю.

Скасувати арешт на все нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , накладений згідно з постановою Відділу ДВС Рівненського МУЮ про арешт майна боржника №б/н від 27.05.2010, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №9877655 від 31.05.2010.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 12коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул.Замкова, буд.22А, м.Рівне, Рівненський район, Рівненська область, 33028; ідентифікаційний код юридичної особи 35007146).

Рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя О.М. Дудар