Рішення № 139315311, 27.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16013/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Хаджибейського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати визнати протиправними дії Хаджибейського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відмова підрозділу ДМС видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року є протиправною. Позивач зазначає, що за релігійними переконаннями її сім`я відмовляється від отримання ID-картки, оскільки це передбачає обробку персональних даних у ЄДДР, присвоєння унікального номера (УНЗР), зняття біометрії та імплантацію безконтактного електронного носія. На її думку, присвоєння цифрових ідентифікаторів порушує право особи на ім`я, гарантоване Цивільним і Сімейним кодексами, принижує людську гідність та суперечить ст. 32 Конституції України, яка забороняє збір конфіденційної інформації без згоди особи. Також позивач підкреслює, що з 14 років дитина зобов`язана мати паспорт, а законодавчі обмеження щодо видачі книжечок установлені лише постановами КМУ, які за юридичною силою закону. Відсутність паспорта створює штучні перепони для реалізації права дитини на освіту (зокрема, через вимоги МОН України щодо обов`язкової наявності документа для вступу та продовження навчання), що унеможливлює повноцінну участь у суспільному житті.

Ухвалою судді від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що у нього були відсутні законні підстави для видачі паспорта зразка 1994 року у формі книжечки. Відповідач вказує, що для осіб, які досягли 14-річного віку, передбачено оформлення паспорта виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм. У свою чергу, Положення про паспорт № 2503-XII передбачає видачу паспортної книжечки лише особам, які досягли 16-річного віку. Крім того, ГУ ДМС наголошує, що позивачка та її донька подали заяву в довільній формі, відмовившись від оформлення заяви-анкети встановленого зразка та обробки даних у ЄДДР, а також не надали повного пакета документів (зокрема підтвердження громадянства батьків та довідки про реєстрацію місця проживання). У зв`язку з цим звернення було розглянуто не як процесуальна процедура оформлення документа, а за Законом України «Про звернення громадян», і заявницям було надано письмові роз`яснення. Відповідно, відповідач вважає, що оскаржуваний лист не є рішенням про відмову у розумінні КАС України, а дії міграційної служби вчинені у межах повноважень та чинного законодавства, тому порушення прав позивачок відсутнє.

22.06.2026 до суду від позивачка надійшла відповідь на відзив, в якій остання наголошує на тому, що Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 звужують конституційні права громадян, а чинне законодавство (зокрема Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII) гарантує право на отримання паспорта-книжечки без обробки даних у Реєстрі та без присвоєння УНЗР. Позивач акцентує увагу на тому, що норми Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 червня 2019 року № 456, та постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року № 398 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302» фактично унеможливлюють отримання паспорта зразка 1994 року без рішення суду, а отже, доводи відповідача щодо недотримання форми заяви є безпідставними, адже офіційного бланка такої заяви для первинного звернення не існує.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася та проживає в Україні та досягла 14-річного віку.

У зв`язку з досягненням дитиною 14 років та її релігійними переконаннями, 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Хаджибейського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про оформлення та видачу ОСОБА_3 паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки.

У поданій заяві позивачі висловили категоричну відмову від надання згоди на обробку персональних даних дитини у Єдиному державному демографічному реєстрі, від присвоєння їй унікального номера запису в Реєстрі (УНЗР), зняття біометричних даних та від отримання паспорта у формі пластикової картки типу ID-1 з безконтактним електронним носієм.

Разом із заявою про видачу паспорта-книжечки позивачами було надано оригінал свідоцтва про народження дитини та дві її фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см, однак не було долучено заяви-анкети встановленого зразка для формування ID-картки, а також документів, що посвідчують особу та громадянство батьків, і довідки про реєстрацію місця проживання.

Хаджибейський відділ у місті Одесі розглянув вказане звернення не в порядку процесуальної процедури оформлення паспорта, а за правилами Закону України «Про звернення громадян» та надіслав позивачам лист-відповідь від 24 квітня 2026 року № 5114-398/5114.1-26.

У наданій відповіді підрозділ міграційної служби роз`яснив, що згідно з чинним законодавством паспорт громадянина України особам, які досягли 14-річного віку, оформлюється виключно у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм із використанням засобів Реєстру, а право на отримання паспорта зразка 1994 року у формі книжечки за Положенням про паспорт громадянина України виникає лише після досягнення 16-річного віку.

Вважаючи вказаний лист фактичною протиправною відмовою у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги частковому підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III встановлено, що документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.

Відповідно до вказаної норми постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).

За приписами пункту 2, 3 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, 20.11.2012 прийнятий Закон України № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI).

Відповідно до статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VI одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення є паспорт громадянина України.

Положеннями статті 14 цього Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

За правилами частини 3 статті 13, частини 4 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом - частиною 1 статті 3 Закону).

Згідно з частиною 1, 2 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

- з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII;

- з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 302 встановлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.01.2016 року припиняється.

Згідно з пунктом 131 Постанови № 302 до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду 19.09.2018 ухвалена остаточна постанова у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичних осіб до територіального органу Державної міграційної служби України.

При цьому, дана справа відповідає визначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ; відповідач є територіальним органом ДМС України; предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Великою Палатою Верховного Суду України у даній постанові зазначено, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Згідно з матеріалами справи, дитина позивача зверталась до відповідача з письмовою заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Разом з тим, пунктом 13 Постанови №2503-ХІІ визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

На виконання вказаної постанови Міністерством внутрішніх справ України виданий Наказ від 13.04.2012 №320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", який встановлював форму заяви про видачу паспорта та перелік документів, які необхідно подати, однак вказаний наказ втратив чинність 01.03.2018. Разом з цим, втрата чинності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, на переконання суду, не позбавляє права особи звернутися до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, передбаченого Постановою №2503-ХІІ, в іншому випадку це б суперечило верховенству права.

При цьому, як встановлено з матеріалів справи, позивачем до заяви про видачу паспорту у формі книжечки додано всі необхідні документи.

Щодо доводів відповідача про те, що на момент звернення до міграційного органу для оформлення паспорта громадянина України неповнолітня не досягла 16-річного віку, суд зазначає, що подання документів для отримання паспорту відповідає п.14 Порядку №302, яким визначено вимоги до заяви-анкети, та п.7 Порядку №302, відповідно до якого оформлення паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

В свою чергу, суд враховує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 14-річного віку.

Так, у цьому аспекті суд зауважує, що у постановах від 18.11.2021 у справі №420/4049/20, від 21.12.2022 у справі № 420/5353/20 Верховний Суд, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 5492-VI, який має вищу юридичну силу, ніж Положення № 2503-ХІІ та Тимчасовий порядок.

Окрім того, Верховним Судом наголошено на імперативності приписів Закону № 5492-VI, адже ними встановлено обов`язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України.

Також окрему увагу Верховний Суд у цих постановах звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Тому, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що, в свою чергу, може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.

У подальшому, аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 420/12574/21 та у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2020 у справі № 120/72/20-а (ухвала ВС про відмову у відкритті касаційного провадження від 28.07.2020).

Крім того, в контексті правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), щодо наявності у громадянина України права на отримання паспорту у формі книжечки суд вказує, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, має право на отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року.

Таким чином, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив листом у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Поряд із тим, звернення позивачів від 16.04.2026 було розглянуто міграційною службою в порядку Закону України «Про звернення громадян» з наданням відмови листом, а не в рамках процедури видачі паспорту. Відповідно, територіальний орган ДМС фактично самоусунувся від проведення належної адміністративної процедури перевірки наданих документів по суті звернення саме за вимогами Положення № 2503-XII.

Таким чином, з метою ефективного поновлення порушеного права та враховуючи, що надання адміністративної послуги з видачі паспорта передбачає перевірку поданих документів відповідачем у межах його законодавчо визначених повноважень, належним і достатнім способом захисту в даній частині є зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 16.04.2026 про оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; ЄДРПОУ 37811384), Хаджибейського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65080, м. Одеса, Ак. Філатова, 23в) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Хаджибейського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Хаджибейський відділ у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 16 квітня 2026 року про оформлення та видачу ОСОБА_3 паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк