Ухвала суду № 139315282, 27.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25111/26

УХВАЛА

27 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положай Віктора Євгеновича про визнання дій державного виконавця протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 серпня 2026 року надійшов адміністративний позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положай Віктора Євгеновича, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Положая Віктора Євгеновича щодо вчинення після 25.05.2026 виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 80509243 стосовно звернення стягнення у сумі 35 038,00 грн, з яких 34 588,00 грн виконавчий збір та 450,00 грн витрати виконавчого провадження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та направлення до органу Державної казначейської служби України документів для їх безспірного списання на підставі листа- повідомлення від 12.08.2026 № 02-11-06/1958;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути наслідки протиправних виконавчих дій, вчинених державним виконавцем Положаєм Віктором Євгеновичем після 25.05.2026 у межах виконавчого провадження № 80509243, шляхом відкликання направлених до органу Державної казначейської служби України документів щодо безспірного списання коштів з рахунку Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, згідно листа- повідомлення від 12.08.2026 № 02-11-06/1958, накладеного у межах зазначеного виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року позов залишено без руху та надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

В ухвалі, зокрема, було зазначено, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до приписів ст.160 КАС України, зокрема, із зазначенням ціни позову та доказів сплати судового збору.

26 серпня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач, зокрема, зазначив, що разом із позовною заявою позивач подав окреме клопотання про відстрочення сплати судового збору. Необхідність такого клопотання обумовлена конкретними обставинами, безпосередньо пов`язаними з предметом цього адміністративного спору. Таким чином, подане Позивачем первинне клопотання про відстрочення сплати судового збору було самостійним процесуальним зверненням, яке підлягало розгляду судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору позивач зазначив, що необхідність такого клопотання обумовлена конкретними обставинами, безпосередньо пов`язаними з предметом цього адміністративного спору - де предметом позову є дії державного виконавця, вчинені після закінчення виконавчого провадження № 80509243, внаслідок яких продовжено примусові дії щодо коштів позивача та до органу Державної казначейської служби України направлено документи для безспірного списання 35 038,00 грн. Як зазначено у позові, виконавче провадження № 80509243 постановою державного виконавця від 25.05.2026 було закінчено.

Водночас листом Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області від 12.08.2026 № 02-11-06/1958 підтверджено, що документи відповідача прийняті Казначейством для здійснення безспірного списання коштів з рахунку позивача на загальну суму 35 038,00 грн. Отже, позивач опинився в ситуації, за якої можливість вільного розпорядження коштами була фактично обмежена саме тими виконавчими діями, законність яких оскаржується у цій справі. Зазначені обставини мають безпосереднє значення для оцінки можливості позивача сплатити судовий збір на момент звернення до суду. Позивач не заявляє про звільнення його від сплати судового збору та не заперечує проти виконання відповідного фінансового обов`язку.

Позивач просить лише відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Дослідивши вказане клопотання, суддя приходить до наступного.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 року у справі № 0940/2276/18 дійшла наступного висновку: «Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.2 КАС України, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Таким чином, суддя не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за наявності визначених цією нормою умов.

При цьому самі лише посилання позивача на обмеження можливості розпоряджатися коштами у зв`язку з направленням органом державної виконавчої служби до органу Казначейства документів для безспірного списання коштів не свідчать про незадовільний майновий стан позивача та не підтверджують об`єктивної неможливості сплатити судовий збір.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували його фактичний майновий стан, зокрема відсутність коштів у необхідному для сплати судового збору розмірі, наявність інших обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, або вжиття ним заходів для виконання відповідного фінансового обов`язку.

Сам факт прийняття органом Державної казначейської служби документів для здійснення безспірного списання коштів у сумі 35 038,00 грн не свідчить про фактичне списання таких коштів, а отже, сам по собі не підтверджує позбавлення позивача можливості розпоряджатися відповідними коштами чи відсутність у нього фінансової можливості сплатити судовий збір.

Крім того, предметом спору у цій справі є правомірність дій державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій та направлення документів для безспірного списання коштів. Отже, обставини, на які посилається позивач як на підставу для відстрочення сплати судового збору, фактично становлять предмет доказування у справі та підлягають оцінці судом під час розгляду спору по суті, однак самі по собі не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.

При цьому позивач є юридичною особою - органом місцевого самоврядування, а тому посилання на обмеження розпорядження коштами за конкретним виконавчим провадженням без надання належних доказів загального майнового стану не може бути визнано достатнім обґрунтуванням неможливості сплати судового збору.

За таких обставин суддя дійшов висновку, що клопотання про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відтак позивачу необхідно сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі та надати до суду документ, що підтверджує його сплату, у строк, встановлений цією ухвалою.

Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

На підставі вищевикладеного суддя наголошує, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду квитанції про сплату судового збору у розмірі встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Продовжити Приморській районній адміністрації Одеської міської ради процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Стефанов