Рішення № 139314941, 28.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 рокусправа № 380/15546/25

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» (далі позивач, ТОВ «Фірма «Технопласт») пред`явило позов до Львівської митниці (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900231/2 від 14.04.2025 та №UA209000/2025/900358/2 від 09.06.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час митного оформлення товару, який ввозився на митну територію України, визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), та надав митному органу разом із митними деклараціями всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість товару та дають змогу визначити її за ціною договору. Позивач вказує, що перебуває з турецькою компанією UNMAK ISITMA SISTEMLERI MAKINA SAN. VE TIC. A.S. у сталих господарських відносинах, умови та ціну кожної поставки сторони спершу узгоджують у проформах-інвойсах, а в подальшому на їх підставі складають комерційні інвойси, через що банківські платіжні документи містять покликання саме на проформу-інвойс. Наголошує, що передоплату партії товару за митною декларацією №25UA209170049535U6 здійснено в сумі 8056,83 дол. США, а пов`язаність проформи-інвойсу UNM25-0534 від 25.04.2025 і комерційного інвойсу №FT02025000000111 від 02.06.2025 підтверджується однаковим переліком товарних позицій та однаковою фактурною вартістю товару. Стосовно зауважень до транспортної складової позивач зазначає, що в рахунку на оплату №КТ25-00640 від 07.04.2025 вартість послуг за маршрутом Ізмір, Туреччина митний перехід Порубне виокремлена і становить 99000,00 грн, а транспортно-експедиційні послуги по території України оцінені окремо в 1000,00 грн; перевезення здійснювалося на підставі договору-заявки, який за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а експедитор відповідно до ст.932 Цивільного кодексу України мав право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. Позивач також вказує, що відомості про перевізника у графах 16 і 23 міжнародної товарно-транспортної накладної не належать до числових значень складових митної вартості, а Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не вимагає зазначення в накладній ціни перевезення. На думку позивача, надані документи кореспондуються між собою, містять чіткі, недвозначні та достовірні відомості про товар і його ціну, а тому у їх сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості. Позивач вважає, що відповідач безпідставно не визнав заявлену митну вартість та застосував другорядний метод її визначення, не навівши обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей і не довівши наявності розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості. Окремо позивач покликається на те, що оскаржувані рішення не містять пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки та комерційних умов, а обмежуються зазначенням номера і дати митної декларації, взятої за основу, чим порушено п.4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України та п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. З огляду на викладене позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, і просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді від 04.08.2025 позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання належним чином засвідченого перекладу складених іноземною мовою документів, доданих до позовної заяви.

На виконання вимог цієї ухвали 15.08.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано переклад документів, долучених до позовної заяви.

Ухвалою судді від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21.08.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву. Свою позицію відповідач мотивував тим, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, у тому числі обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Зазначив, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, декларант не надав усі додатково витребувані документи, що не дало митному органу можливості підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Відповідач також вказав, що право митного органу упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки, передбачене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі; що графа 33 оскаржуваних рішень оформлена відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а пояснення щодо коригувань наводяться лише стосовно тих коригувань, які фактично здійснювалися; що митна декларація, яка стала джерелом інформації, була оформлена митним органом, товар за нею дійсно ввезений в Україну, її митна вартість не коригувалася і рішення про коригування за цією партією не приймалося та не оскаржувалося. З огляду на викладене відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900231/2 від 14.04.2025 та №UA209000/2025/900358/2 від 09.06.2025 є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

13.11.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення, а також заявлено клопотання про розподіл судових витрат, у якому позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 26000,00 грн та витрати на вчинення інших процесуальних дій у сумі 5425,00 грн.

Ухвалою від 28.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт», ЄДРПОУ 25547113, зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: вул. Городоцька, буд.282В, м.Львів, 79040.

25.08.2020 між компанією UNMAK ISITMA SISTEMLERI MAKINA SAN. VE TIC. A.S. (Pancar OSB 10.Cadde No:2, 35865 Torbalэ ЭZMЭR, Туреччина), як продавцем, та ТОВ «Фірма «Технопласт», як покупцем, укладено контракт №25/08/2020 (далі Контракт), за умовами якого предметом контракту є поставка товару за ціною і в тих кількостях, які детально вказано в рахунках-фактурах (invoices) окремо для кожної поставки (пункт 1.1 Контракту).

Згідно з пунктом 2.1 Контракту продавець продає покупцеві товар за цінами, вказаними в рахунках-фактурах до кожної поставки; операції розрахунку за поставлений товар проводяться в доларах США; оплата будь-якого мита та податків, що стосуються імпорту в Україні, лежить на покупцеві.

Пунктом 2.2 Контракту передбачено, що вартість доставки базується на основі торгової формули EXW IZMIR (Incoterms 2010), а пунктом 2.3 що повна вартість товару, котрий буде поставлено в рамках цього контракту, становить 900000,00 дол. США.

Відповідно до пункту 3.1 Контракту покупець оплачує товар на умовах, вказаних в рахунках-фактурах (інвойсах) кожної окремої поставки; розрахунки повинні проводитися через банк покупця до банку продавця (пункт 3.2 Контракту).

Згідно з пунктом 9.1 Контракту всі зміни та доповнення до нього здійснюються у формі додатків, які є невід`ємною частиною контракту.

Додатком №1 від 28.09.2020 сторони виклали пункт 2.1 Контракту в новій редакції, доповнивши його положенням про те, що у вартість товару входить: вартість тари, в якій поставляється товар, і палет, вартість сертифікату, митні і брокерські послуги в країні продавця, а також завантажувальні роботи.

Додатком №2 від 20.10.2020 сторони виклали в новій редакції розділ 2 Контракту, передбачивши, зокрема, що вартість товару і умови поставки окреслюються у відповідності з торговою формулою EXW IZMIR у відповідності з «Incoterms 2010», а також можливість надання покупцеві знижок від 1% до 10% від ціни одиниці товару.

Додатком №3 від 24.07.2023 пункт 10 Контракту викладено в редакції, за якою контракт укладено терміном дії до 31.12.2024 і у разі закінчення терміну його дії він може бути продовжений на наступний термін на підставі письмового додатку.

Щодо першої партії товару судом установлено таке.

03.03.2025 продавець сформував проформу-інвойс №UNM25-0468 на загальну суму 22861,20 дол. США (712 шт товару, загальна вага нетто 17000,00 кг, брутто 17250,00 кг), умови поставки EXW ІЗМІР, валюта долари США, торговельна марка ТЕРМОПЛЮС, термін доставки 18.04.2025; цим документом передбачено передоплату в сумі 20454,86 дол. США та сплату залишку суми в розмірі 2406,34 дол. США після відвантаження, не пізніше 4 робочих днів.

04.03.2025 позивач здійснив оплату на користь продавця в сумі 20454,86 дол. США, що підтверджується банківським платіжним документом (SWIFT-повідомленням) №250304/002778320 від 04.03.2025, у графі 70 якого зазначено призначення платежу: «K25/08/2020 DD 25.08.2020, INV. UNM25-0468 DD 03.03.2025».

Листом від 08.04.2025 продавець повідомив покупця, що станом на дату відвантаження товару не встиг виготовити увесь товар, згаданий у проформі-інвойсі №UNM25-0468 від 03.03.2025, через що відвантажив покупцеві частину товару загальною вартістю 20008,00 дол. США, про що склав комерційний інвойс №FT02025000000068 від 08.04.2025, та зобов`язався поставити решту замовленого товару після її готовності до поставки.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №FT02025000000068 від 08.04.2025 покупець придбав у продавця товар сталеві панельні радіатори торговельної марки ТЕРМОПЛЮС 38 артикулів у кількості 646 шт та кронштейни радіатора, загальною вартістю 20008,00 дол. США, загальна вага нетто 15213,00 кг, брутто 15460,00 кг; умови поставки Франко-завод ІЗМІР; цей інвойс містить пряме покликання на проформу-інвойс №UNM25-0468 від 03.03.2025.

04.04.2025 між ТОВ «Фірма «Технопласт», як замовником, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , як експедитором, укладено договір-заявку №КТ25-00640 про надання транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Ізмір Львів автомобілем Renault, державні номери НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; вартість перевезення визначено в розмірі 124000,00 грн без ПДВ. Згідно з пунктом 1 додаткових умов цього договору-заявки дана заявка при відсутності довготермінового договору між замовником і експедитором має силу договору на разове перевезення.

Відповідно до рахунку на оплату №КТ25-00640 від 07.04.2025, виставленого фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , вартість послуг перевезення за маршрутом Ізмір, Туреччина митний перехід Порубне становить 99000,00 грн, послуг перевезення за маршрутом митний перехід Порубне Львів, Україна 24000,00 грн, транспортно-експедиційних послуг по території України 1000,00 грн; всього 124000,00 грн. Той самий розподіл транспортних витрат наведено у довідці про транспортні витрати від 07.04.2025, виданій фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 для пред`явлення на митницю, в якій також зазначено, що страхування вантажу не проводилося.

Перевезення товару здійснено на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR).

08.04.2025 уповноваженим органом Туреччини видано сертифікат про походження товару №C 1861475, а експортне митне оформлення товару в країні відправлення здійснено за митною декларацією №25350300EX00045844 від 08.04.2025.

14.04.2025 декларант позивача СП ТОВ «Ков-Кор» ЛТД, з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170031576U2, за якою заявлено до митного оформлення два товари, у тому числі товар №1 з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: «Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів UNMAK з холоднокатаної листової сталі панельного типу, в комплекті з кріпленням, з боковою та нижньою подачею води тип TERMOPLUS 638шт», код товару згідно з УКТЗЕД 7322190000, країна походження Туреччина, торговельна марка TERMOPLUS, маса брутто 15457,52 кг, маса нетто 15210,6 кг.

Умови поставки EXW TR IZMIR (графа 20 декларації).

Митну вартість товару визначено за ціною договору (основним методом); загальна фактурна вартість за рахунком становить 20008,00 дол. США за курсом 41,38790, а заявлена митна вартість товару №1 926775,23 грн (графи 22, 45 декларації), що включає фактурну вартість товару та витрати на його транспортування до митного кордону України в сумі 99000,00 грн.

Одночасно з митною декларацією №25UA209170031576U2 декларант надав митному органу документи, зазначені у графі 44 цієї декларації, а саме: пакувальний лист б/н від 08.04.2025; рахунок-проформу №UNM25-0468 від 03.03.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №FT02025000000068 від 08.04.2025; автотранспортну накладну б/н від 09.04.2025; сертифікат про походження товару №C 1861475 від 08.04.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару, №250304/002778320 від 04.03.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ25-00640 від 07.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, б/н від 07.04.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 03.03.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.09.2020, №2 від 20.10.2020 та №3 від 24.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №25/08/2020 від 25.08.2020; договір про надання послуг митного брокера №3 від 29.09.2014; договір (контракт) про перевезення №КТ25-00640 від 04.04.2025; інші некласифіковані документи б/н від 11.04.2025 та «Накладні» від 12.04.2025; судові рішення у справах №380/20834/23 від 14.08.2024 та №380/1455/23 від 30.05.2023 і від 15.09.2023; копію митної декларації країни відправлення №25350300EX00045844 від 08.04.2025.

За результатами опрацювання поданих документів митний орган надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, у якій відтворив перелік документів, визначений ч. 3 і 4 ст.53 Митного кодексу України.

Заявою від 14.04.2025 декларант позивача повідомив начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Городок» Львівської митниці, що для підтвердження заявленої митної вартості одночасно з поданням митної декларації надані всі документи, передбачені чинним митним законодавством України, у тому числі два рішення Львівського окружного адміністративного суду про визнання протиправними коригування митної вартості по даному контракту, товару та торговій марці, більше документів надати не може, та просив завершити митне оформлення товару для уникнення додаткових витрат у зв`язку з простоєм автомобіля.

14.04.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900231/2, яким митну вартість товару №1 визначено за резервним методом (методом 2ґ) на рівні 2,62 дол. США за кілограм, а загальну суму скоригованої митної вартості 39851,77 дол. США.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900231/2 від 14.04.2025 зазначено: «В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: датою складання рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг №КТ25-00640 є 07.04.2025 року, проте відповідно відміток на товаросупровідних документах (CMR б/н від 09.04.2025 р) вантаж перетнув кордон 12.04.2025 р. Таким чином, на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування вантажу на ділянці Ізмір, Туреччина митний перехід Порубне не були відомі у повному обсязі. Слід зазначити, що вищевказаний рахунок містить пункт витрат «транспортно-експедиційні послуги по території України». Однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг, що були надані поза межами України. у гр.16 та гр.23 наданої до митного оформлення CMR б/н від 09.04.2025 р., наявні штампи перевізника PE Zaritskyi Ivan. Документи, що визначають договірні відносини з PE Zaritskyi Ivan » та документи, що підтверджують факт надання останнім послуг відсутні, що позбавляє можливості перевірки числових значень складових митної вартості в частині нарахованих транспортних витрат. Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу додаткові документи не надавались.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: тов.1 МД №UA100330/2025/104798 від 20.03.2025 р., де митна вартість становить 2,62 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Щодо другої партії товару судом установлено таке.

25.04.2025 продавець сформував проформу-інвойс №UNM25-0534 на загальну суму 14362,95 дол. США (50 артикулів товару в кількості 384 шт, загальна вага нетто 10419,00 кг, брутто 10590,00 кг), умови поставки Франко-завод ІЗМІР, валюта долари США, торговельна марка ТЕРМОПЛЮС; цим документом передбачено передоплату, не більше 70%, у сумі 8056,83 дол. США та сплату залишку суми в розмірі 6306,13 дол. США після відвантаження не пізніше 4 робочих днів.

29.04.2025 позивач здійснив оплату на користь продавця в сумі 8056,83 дол. США, що підтверджується банківським платіжним документом (SWIFT-повідомленням) №250429/002822292 від 29.04.2025, у графі 70 якого зазначено призначення платежу: «K25/08/2020 DD 25.08.2020, INV. UNM25-0534 DD 25.04.2025».

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №FT02025000000111 від 02.06.2025 покупець придбав у продавця товар сталеві панельні радіатори торговельної марки ТЕРМОПЛЮС 50 артикулів у кількості 384 шт загальною вартістю 14362,95 дол. США, загальна вага нетто 10419,00 кг, брутто 10590,00 кг; умови поставки Франко-завод ІЗМІР; цей інвойс містить пряме покликання на проформу-інвойс №UNM25-0534 від 25.04.2025 та відтворює передбачені нею умови оплати (передоплата, не більше 70%, 8056,83 дол. США; після відвантаження, не пізніше 4 робочих днів, залишок суми 6306,13 дол. США).

30.05.2025 між ТОВ «Фірма «Технопласт», як замовником, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , як експедитором, укладено договір-заявку №З25-003939 про надання транспортно-експедиційних послуг автомобілем MAN, державні номери НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

Відповідно до рахунку на оплату №З25-003939 від 09.06.2025 вартість послуг перевезення за маршрутом Ізмір Істанбул, Туреччина становить 71000,00 грн, за маршрутом Істанбул, Туреччина митний перехід Порубне 58000,00 грн, за маршрутом митний перехід Порубне Львів, Львівська область, Україна 25600,00 грн, а експедиційних послуг, місце надання послуг територія України, 400,00 грн;всього 155000,00 грн.

Перевезення товару здійснено на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №89795,.

03.06.2025 уповноваженим органом Туреччини видано сертифікат про походження товару №C 1743734, а експортне митне оформлення товару в країні відправлення здійснено за митною декларацією №25TR590400022617M4 від 03.06.2025.

09.06.2025 декларант позивача СП ТОВ «Ков-Кор» ЛТД, з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170049535U6, за якою заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: «Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів UNMAK з холоднокатаної листової сталі панельного типу, в комплекті з кріпленням, з боковою та нижньою подачею води тип TERMOPLUS 384шт», код товару згідно з УКТЗЕД 7322190000, країна походження Туреччина, торговельна марка TERMOPLUS, маса брутто 10590,00 кг, маса нетто 10419,00 кг.

Умови поставки EXW TR IZMIR (графа 20 декларації).

Митну вартість товару визначено за ціною договору (основним методом); загальна фактурна вартість за рахунком становить 14362,96 дол. США за курсом 41,40180, а заявлена митна вартість 665652,40 грн (графи 12, 22, 45 декларації).

Одночасно з митною декларацією №25UA209170049535U6 декларант надав митному органу документи, зазначені у графі 44 цієї декларації, а саме: пакувальний лист б/н від 02.06.2025; рахунок-проформу №UNM25-0534 від 25.04.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №FT02025000000111 від 02.06.2025; автотранспортну накладну №89795 від 03.06.2025; сертифікат про походження товару №C 1743734 від 03.06.2025; загальну декларацію прибуття №25UA141000625013Z0 від 08.06.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару, №250429/002822292 від 29.04.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №З25-003939 від 09.06.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, б/н від 09.06.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 25.04.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.09.2020, №2 від 20.10.2020 та №3 від 24.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №25/08/2020 від 25.08.2020; договір про надання послуг митного брокера №3 від 29.09.2014; договір (контракт) про перевезення №З25-003939 від 30.05.2025; інші некласифіковані документи б/н від 05.06.2025, «Заява» від 09.06.2025 та «Накладні» від 09.06.2025; судові рішення у справах №380/20834/23 від 14.08.2024 та №380/1455/23 від 30.05.2023 і від 15.09.2023; копію митної декларації країни відправлення №25TR590400022617M4 від 03.06.2025.

За результатами опрацювання поданих документів митний орган надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, у якій відтворив перелік документів, визначений ч.3 і 4 ст.53 Митного кодексу України.

Заявою від 09.06.2025 декларант позивача повідомив начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Городок» Львівської митниці, що для підтвердження заявленої митної вартості одночасно з поданням митної декларації надані всі документи, передбачені чинним митним законодавством України, більше документів надати не може, та просив завершити митне оформлення товару.

09.06.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900358/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (методом 2ґ) на рівні 2,62 дол. США за кілограм, а загальну суму скоригованої митної вартості 27297,78 дол. США, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000890 від 09.06.2025.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900358/2 від 09.06.2025 зазначено: «В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено. Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту №25/08/2020 від 25.08.2020, покупець оплачує товар на умовах вказаних в рахунках фактурах (інвойсах) кожної окремої партії. До митного оформлення надано комерційний інвойс FT02025000000111 від 02.06.2025. Даним документом передбачено, що вартість товару 14362,96 доларів США, які оплачуються у два етапи: 1 по передоплаті, не більше 70%; 2 залишок сум після завантаження не пізніше 4 робочих днів. На підтвердження, виконання даних умов, декларантом надано банківський платіжний документ №250429/002822292 від 29.04.2025 про оплату суми в розмірі 8056,83 дол. США. Однак, із даної платіжної інструкції не вбачається за можливе ідентифікувати числові значення, які стосуються оцінюваного товару, оскільки, призначенням платежу є оплата за: «К25/08/2020, INV. UNM25-0534 від 25.04.2024». Окрім цього, якщо вважати такий документ, як виконання 1 етапу оплати, то слід зазначити, що декларантом не надано банківських платіжних документів на виконання 2 етапу оплати, враховуючи що товар завантажений 03.06.2025 (CMR 89795 від 03.06.25). Крім того до митного оформлення надано proforma invoice UNM2-0534 від 25.04.2025, який Контрактом не передбачається. Вищевказані розбіжності, не дають можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже мала бути здійснена. Відповідно до п.4 ч.2. ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Оскільки надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів на підставі ч. 3 ст. 53 МКУ. Однак, у відповідь на таку вимогу декларантом не надано жодного документа, який б містив відомості про числові значення, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та спростовують вищевказані обставини.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до ст.53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом додатково документів не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA100330/2025/104798 від 20.03.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Сталеві радіатори для систем опалення, панельного типу з неелектричним нагрівом/ Які ввезені орієнтовно в такій же вазі) становить 2,62 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Не погодившись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є правомірність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900231/2 від 14.04.2025 та №UA209000/2025/900358/2 від 09.06.2025.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, зазначеною в рахунках-фактурах (інвойсах) №FT02025000000068 від 08.04.2025 на суму 20008,00 дол. США та №FT02025000000111 від 02.06.2025 на суму 14362,96 дол. США, і на підтвердження заявленої митної вартості надав митному органу разом з митними деклараціями №25UA209170031576U2 та №25UA209170049535U6 документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України і зазначені у графі 44 цих декларацій.

Аналіз наданих документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, які підтверджують усі складові митної вартості.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача, суд керується таким.

Стосовно зазначеної у рішенні №UA209000/2025/900231/2 від 14.04.2025 підстави про те, що датою складання рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг №КТ25-00640 є 07.04.2025, тоді як згідно з відмітками на товаросупровідних документах вантаж перетнув кордон 12.04.2025, а тому на момент виставлення рахунку витрати на транспортування вантажу на ділянці Ізмір, Туреччина митний перехід Порубне не були відомі у повному обсязі, суд зазначає таке.

Вартість перевезення визначається не фактом перетину вантажем митного кордону, а домовленістю сторін договору перевезення (транспортного експедирування). У цій справі вартість перевезення в розмірі 124000,00 грн погоджена сторонами в договорі-заявці №КТ25-00640 ще 04.04.2025, тобто до початку перевезення, а рахунок на оплату №КТ25-00640 від 07.04.2025 лише відтворює погоджену договором-заявкою вартість із її розподілом за ділянками маршруту. За таких обставин на дату складання рахунку вартість перевезення була відома сторонам у повному обсязі, а висновок відповідача про протилежне не ґрунтується на змісті поданих документів.

Крім того, відповідач не зазначив, у чому саме полягає вплив дати складання рахунку на числове значення складової митної вартості, та не вказав, яка саме складова митної вартості внаслідок цього не підтверджена документально або не піддається обчисленню. Жодних відомостей про те, що вартість перевезення після перетину кордону змінилася порівняно з погодженою в договорі-заявці, матеріали справи не містять, а відповідач на такі обставини не покликається.

Стосовно зазначеної у рішенні №UA209000/2025/900231/2 від 14.04.2025 підстави про те, що рахунок містить пункт витрат «транспортно-експедиційні послуги по території України», однак витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні, з чого відповідач зробив висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу, суд зазначає таке.

Цей висновок відповідача не відповідає змісту документа, який ним оцінювався. Так, рахунок на оплату №КТ25-00640 від 07.04.2025 містить три окремі позиції з окремою вартістю кожної: послуги перевезення за маршрутом Ізмір, Туреччина митний перехід Порубне 99000,00 грн; послуги перевезення за маршрутом митний перехід Порубне Львів, Україна 24000,00 грн; транспортно-експедиційні послуги по території України 1000,00 грн. Той самий розподіл наведено у довідці про транспортні витрати від 07.04.2025. Отже витрати, понесені за межами митної території України, у рахунку виокремлені та становлять 99000,00 грн, і саме ця сума додана декларантом до ціни товару, що відображено у графі 17 оскаржуваного рішення та підтверджується різницею між фактурною вартістю товару та заявленою митною вартістю.

Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а згідно з п.2 ч.11 ст.58 МК України витрати на транспортування після ввезення до митної вартості не включаються за умови виділення їх із ціни, заявлення митному органу та підтвердження документами. Суд зауважує, що вартість транспортно-експедиційних послуг, наданих на території України, у розмірі 1000,00 грн виділена в рахунку окремою позицією із вказівкою на місце їх надання, а тому підстав вважати, що ця сума охоплює послуги на всьому маршруті переміщення вантажу, немає.

Стосовно зазначеної у рішенні №UA209000/2025/900231/2 від 14.04.2025 підстави про те, що у графах 16 і 23 наданої до митного оформлення CMR б/н від 09.04.2025 наявні штампи перевізника PE Zaritskyi Ivan, а документи, що визначають договірні відносини з ним та підтверджують факт надання ним послуг, відсутні, суд зазначає таке.

Договір-заявка №КТ25-00640 від 04.04.2025 за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування. Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Згідно з ч.1, 2 ст.932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб; у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Отже залучення експедитором фізичної особи підприємця ОСОБА_3 як безпосереднього перевізника відповідає закону і не потребує наявності у декларанта окремого договору з перевізником. Більше того, договір-заявка №КТ25-00640 від 04.04.2025 містить відомості про транспортний засіб Renault з державними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та про водія ОСОБА_3 , які повністю збігаються з відомостями граф 16 і 23 міжнародної товарно-транспортної накладної, а отже поданий пакет документів дозволяв ідентифікувати особу, яка фактично здійснювала перевезення.

Суд також враховує, що згідно зі ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V, відомості про ціну перевезення не належать до обов`язкових реквізитів вантажної накладної. Відомості про перевізника, зазначені у графах 16 і 23 CMR, не є числовим значенням складової митної вартості товару, а тому самі по собі не могли вплинути на можливість перевірки заявлених декларантом числових значень транспортної складової, які підтверджені договором-заявкою, рахунком на оплату та довідкою про транспортні витрати.

Стосовно зазначеної у рішенні №UA209000/2025/900358/2 від 09.06.2025 підстави про те, що з платіжної інструкції №250429/002822292 від 29.04.2025 не вбачається за можливе ідентифікувати числові значення, які стосуються оцінюваного товару, оскільки призначенням платежу є оплата за «К25/08/2020, INV. UNM25-0534 від 25.04.2024», суд зазначає таке.

Наявний у матеріалах справи банківський платіжний документ (SWIFT-повідомлення) №250429/002822292 від 29.04.2025 у графі 70 містить призначення платежу: «K25/08/2020 DD 25.08.2020, INV. UNM25-0534 DD 25.04.2025». Отже зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення дати документа « 25.04.2024» не відповідає змісту платіжного документа, який оцінювався відповідачем.

Призначення платежу містить покликання на реквізити Контракту №25/08/2020 від 25.08.2020 та проформи-інвойсу №UNM25-0534 від 25.04.2025. Комерційний інвойс №FT02025000000111 від 02.06.2025, за яким здійснювалося митне оформлення, у свою чергу містить покликання на проформу-інвойс №UNM25-0534 від 25.04.2025. Обидва документи містять той самий перелік із 50 артикулів товару, ту саму кількість товару 384 шт, ту саму вагу нетто 10419,00 кг і вагу брутто 10590,00 кг та ту саму загальну суму 14362,95 дол. США, а також ті самі умови оплати. За таких обставин платіж однозначно ідентифікується з оцінюваною партією товару, а протилежний висновок відповідача спростовується матеріалами справи.

Стосовно зазначеної у рішенні №UA209000/2025/900358/2 від 09.06.2025 підстави про те, що декларантом не надано банківських платіжних документів на виконання другого етапу оплати, враховуючи, що товар завантажений 03.06.2025, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4. ст.58 МК України митною вартістю товарів є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто законодавець прямо передбачає можливість визначення митної вартості на підставі ціни, яка підлягає сплаті, навіть якщо на момент декларування вона ще не перерахована повністю. Сума, яку має сплатити покупець, чітко визначена в інвойсі №FT02025000000111 від 02.06.2025 у розмірі 14362,95 дол. США і підтверджена товаросупровідними документами.

Крім того, умовами інвойсу передбачено сплату залишку суми після відвантаження не пізніше 4 робочих днів. Товар завантажено 03.06.2025 (вівторок), а митну декларацію подано 09.06.2025 (понеділок), тобто в останній день зазначеного строку. Отже станом на момент митного оформлення строк сплати залишку суми не сплив, а висновок відповідача про те, що «на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже мала бути здійснена», не відповідає обставинам справи.

Суд вказує, що дотримання сторонами узгоджених умов оплати є питанням виконання зобов`язань за правочином і не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з достовірністю ціни товару, а тому не може слугувати підставою для коригування митної вартості. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.11.2025 у справі №280/7653/23, згідно з яким розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Стосовно зазначеної у рішенні №UA209000/2025/900358/2 від 09.06.2025 підстави про те, що до митного оформлення надано проформу-інвойс UNM25-0534 від 25.04.2025, який Контрактом не передбачається, суд зазначає таке.

Пунктом 3 ч.2 ст.53 МК України рахунок-проформу віднесено до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Проформа-інвойс за своєю природою є попереднім рахунком, що виставляється продавцем для узгодження умов поставки та здійснення передоплати, і не замінює комерційного інвойсу. Пункти 1.1, 2.1 і 3.1 Контракту визначають, що ціна і кількість товару вказуються в рахунках-фактурах (invoices) окремо для кожної поставки та що покупець оплачує товар на умовах, вказаних у рахунках-фактурах (інвойсах). Ці положення не забороняють сторонам попередньо узгоджувати асортимент, кількість і ціну товару в проформі-інвойсі, на підставі якої в подальшому складається комерційний інвойс.

Крім того, подання декларантом документа, який не є обов`язковим за умовами зовнішньоекономічного договору, саме по собі не утворює розбіжності в розумінні ч.3 ст.53 МК України. Відповідач не зазначив, які саме числові значення складових митної вартості спростовуються проформою-інвойсом №UNM25-0534 від 25.04.2025 або суперечать відомостям комерційного інвойсу. Навпаки, як установлено судом, відомості цих двох документів повністю збігаються.

Стосовно покликань відповідача у рішенні №UA209000/2025/900231/2 від 14.04.2025 на п.2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та на те, що декларантом не надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, суд зазначає таке.

Відповідач не встановив і не зазначив в оскаржуваному рішенні жодної обставини, яка б свідчила про надання позивачу знижки чи про інше зменшення ціни товару порівняно зі звичайною конкурентною ціною. Навпаки, з наданого до митного оформлення прейскуранта (прайс-листа) виробника товару б/н від 03.03.2025, який містить умови поставки EXW (2010)/IZMIR, валюту долари США, торговельну марку TERMOPLUS та умови оплати передоплата не менше 70%, вбачається, що ціни за одиницю товару в ньому збігаються з цінами, зазначеними у рахунку-фактурі (інвойсі) №FT02025000000068 від 08.04.2025 (зокрема, сталевий панельний радіатор К11-50-050 12,02 дол. США, К22-50-050 19,01 дол. США, К22-50-060 21,34 дол. США, К22-50-090 30,55 дол. США, кронштейн радіатора К-900 0,90 дол. США). Отже знижка при цій поставці не застосовувалася, а вимога надати документи про зменшення звичайної конкурентної ціни стосується обставин, які у спірних правовідносинах не мали місця.

Суд звертає увагу на те, що відповідач в оскаржуваних рішеннях не вказував на неправильність проведеного декларантом розрахунку митної вартості, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні або не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, не встановив розбіжностей у числових значеннях ціни товару, його кількості чи ваги. З наведеного слідує, що висновки відповідача стосовно непідтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях.

Стосовно зазначених в оскаржуваних рішеннях обставин про те, що на вимогу митного органу додаткові документи не надавались, суд зазначає таке. Вимоги митного органу про надання додаткових документів відтворюють перелік, наведений у ч.3 і 4 ст.53 МК України, без конкретизації того, які саме відомості потребують перевірки та які документи можуть усунути сумніви митного органу. При цьому декларант листами від 14.04.2025 та від 09.06.2025 повідомив митний орган про те, що для підтвердження заявленої митної вартості одночасно з поданням митних декларацій надані всі документи, передбачені чинним митним законодавством, і надати більше документів він не може, тобто на вимогу митного органу відреагував.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації з декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі до уваги не приймає, оскільки формальне посилання відповідача в оскаржуваних рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, обмежившись відтворенням переліку, наведеного у частинах третій, четвертій статті 53 МК України, що ставить під сумнів проведення таких консультацій взагалі. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

При прийнятті обох оскаржуваних рішень відповідачем використано інформацію з цінової бази даних, а саме митну декларацію №UA100330/2025/104798 від 20.03.2025, за якою рівень митної вартості товару становить 2,62 дол. США за кілограм.

Як убачається зі змісту цієї митної декларації, за митною декларацією №25UA100330104798U4 від 20.03.2025 оформлено товар «Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом, сталеві (в комплекті з елементами кріплення)», торговельна марка KRAFTER, виробник SAKRA EMTAS DIS TIC.SAN. VE TIC.LTD.STI; відправником товару є SAKRA EMTAS DIS TIC.SAN. VE TIC. LTD.STI (Organize Sanayi Bolgesi Mahallesi 13.Cadde №3 Arifiye/Sakarya, Туреччина), одержувачем ТОВ «Відідіум», умови поставки EXW TR Sakarya, маса нетто 21100,00 кг, загальна фактурна вартість 28361,50 дол. США, митна вартість 2298238,59 грн.

Натомість оцінюваний у цій справі товар вироблено іншим виробником UNMAK ISITMA SISTEMLERI MAKINA SAN. VE TIC. A.S., він має іншу торговельну марку TERMOPLUS, постачався на інших умовах поставки EXW TR IZMIR, іншим за обсягом партіями масою нетто 15210,6 кг та 10419,00 кг, за іншим зовнішньоекономічним контрактом та іншому покупцеві.

Таким чином, наданий самим відповідачем документ підтверджує, що товар, взятий за основу коригування, відрізняється від оцінюваного товару за виробником, торговельною маркою, обсягом партії, місцем відвантаження та умовами поставки. При цьому в обох оскаржуваних рішеннях відповідач зазначив, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Оскаржувані рішення не містять порівняльної характеристики товару, який ввозився позивачем, і товару за митною декларацією №UA100330/2025/104798 від 20.03.2025, не містять пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки та комерційних умов, а обмежуються зазначенням номера і дати митної декларації та рівня митної вартості за один кілограм. Таким чином, обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування, як того вимагають п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України та п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом №598, в оскаржуваних рішеннях відсутнє.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 20.11.2025 у справі №280/7653/23, згідно з яким невідображення в рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо умов, які вплинули на ціну поставленого товару, і зазначення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті приписів п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

Крім того, у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд зазначив, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару за другорядним методом суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною митною декларацією не була відкоригована та що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було скасоване судом. У цій справі відповідач надав копію митної декларації, взятої за основу коригування, проте, як зазначено вище, її зміст не підтверджує подібності (аналогічності) товарів, а навпаки, свідчить про їх істотні відмінності.

Суд зауважує, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 у справі №300/784/24, а також у постанові від 11.02.2026 у справі №560/2740/25, згідно з якою наявність інформації про ідентичні товари, розмитнені за іншою вартістю, порівняння з попередніми митними оцінками інших товарів та дані автоматизованої системи управління ризиками мають лише допоміжний характер і не утворюють самостійної підстави для коригування митної вартості.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Оскаржувані рішення відповідача таким критеріям не відповідають.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в їх сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав для застосування другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Беручи до уваги те, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900231/2 від 14.04.2025 і №UA209000/2025/900358/2 від 09.06.2025 є правовими актами індивідуальної дії, суд констатує невідповідність таких рішень критеріям обґрунтованості, чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначне трактування, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 2 цієї норми регламентовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за пред`явлення цього позову сплатив судовий збір у сумі 6197,75 грн згідно з платіжною інструкцією №798 від 22.07.2025.

За таких умов на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 6197,75 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 26000,00 грн та витрат на вчинення інших процесуальних дій у сумі 5425,00 грн.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» на підставі договору про надання правової допомоги №511 від 18.01.2023.

Згідно з п.4.1 договору вартість послуг адвокатського об`єднання з надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін в актах про надання правової допомоги, які повинні містити детальний опис виконаних робіт з розрахунком кількості робочих годин та вартості таких послуг, відомості про звітний період, номер справи, місця надання правової допомоги.

Відповідно до п.4.7 договору клієнт зобов`язаний забезпечити оплату послуг адвокатського об`єднання на підставі рахунку не пізніше 10-го робочого дня з моменту отримання клієнтом рішення суду, що набрало законної сили.

Вид наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, їх тривалість та вартість підтверджуються актом про надання правової допомоги №07 від 13.11.2025 та рахунком на оплату №07 від 13.11.2025, відповідно до яких витрати на правничу допомогу адвоката становлять 26000,00 грн та включають підготовку, написання і подання позовної заяви у справі №380/15546/25 20000,00 грн, а також підготовку, написання і подання відповіді на відзив у справі №380/15546/25 6000,00 грн, загальною тривалістю 26 год.

Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягу виконаних робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищеним.

Так, спір у цій справі належить до типової категорії спорів про коригування митної вартості товарів, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а позовна заява та відповідь на відзив за своїм змістом переважно відтворюють норми законодавства та сталі правові висновки Верховного Суду у такій категорії спорів, які не потребували значних затрат часу на їх опрацювання. Обидва оскаржувані рішення прийняті в межах одних і тих самих правовідносин, між тими самими сторонами та за одним зовнішньоекономічним контрактом, а тому підготовка процесуальних документів щодо них не потребувала окремої самостійної роботи в подвійному обсязі. Адвокат участі в судових засіданнях не брав, оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заявлена тривалість роботи адвоката у 26 год за таких обставин не відповідає критерію реальності та необхідності таких витрат.

За наведених обставин, з урахуванням критеріїв співмірності та пропорційності, суд приходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 26000,00 грн є завищеною, а підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 3500,00 грн.

Стосовно заявлених позивачем витрат на вчинення інших процесуальних дій у сумі 5425,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з ч.1 ст.138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Ухвалою судді від 04.08.2025 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача подати належним чином засвідчений переклад складених іноземною мовою документів, доданих до позовної заяви. На виконання вимог цієї ухвали позивач надав переклад рахунків-проформ №UNM25-0468 від 03.03.2025 і №UNM25-0534 від 25.04.2025, рахунків-фактур (інвойсів) №FT02025000000068 від 08.04.2025 і №FT02025000000111 від 02.06.2025, банківських платіжних документів №250304/002778320 від 04.03.2025 і №250429/002822292 від 29.04.2025 та автотранспортної накладної б/н від 09.04.2025, а також нотаріальне посвідчення справжності підпису перекладача.

Вартість послуг перекладача становить 2800,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №7 від 12.08.2025 та платіжною інструкцією №126 від 12.08.2025; вартість нотаріального посвідчення справжності підпису перекладача становить 2625,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату №27 від 13.08.2025 та платіжною інструкцією №127 від 13.08.2025. Зазначені платежі здійснено Адвокатським об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС», яке згідно з п.4.4 договору про надання правової допомоги №511 від 18.01.2023 має право вимагати від клієнта наступного відшкодування здійснених виплат, а тому такі витрати є витратами, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи в розумінні ч.7 ст.139 КАС України.

Оскільки ці витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, є документально підтвердженими, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці підлягають стягненню витрати на вчинення інших процесуальних дій у сумі 5425,00 грн.

Відтак, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 15122,75 грн, в т.ч.: 6197,75 грн витрати на сплату судового збору, витрати на професійну правничу допомогу 3500,00 грн та витрати на вчинення інших процесуальних дій у сумі 5425,00 грн.

Керуючись ст.2, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900231/2 від 14.04.2025.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900358/2 від 09.06.2025.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» сплачений судовий збір у сумі 6197 (шість тисяч сто дев`яносто сім) гривень 75 копійок.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок та витрати на вчинення інших процесуальних дій у сумі 5425 (п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

6. У задоволенні іншої частини вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» (місцезнаходження: вул. Городоцька, буд. 282В, м.Львів, 79040; ЄДРПОУ 25547113).

Відповідач Львівська митниця (місцезнаходження: вул.Костюшка Т., буд.1, м.Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна