Ухвала суду № 139314927, 28.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/16448/25

У Х В А Л А

про прийняття звіту про виконання рішення суду

28 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А. розглянувши звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення його 29.02.2000 з військового обліку на підставі пункту «а» частини 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, що діяла станом на 29.02.2000); зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) внести до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) непридатним до військової служби та виключення його 29.02.2000 з військового обліку на підставі пункту «а» частини 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, що діяла станом на 29.02.2000) та з врахуванням висновків, наведених в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №380/19442/24.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, повернуто скаржнику.

Рішення суду набрало законної сили 22.01.2026.

04.05.2026 від позивача за вх. №36926 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25.

Ухвалою суду від 15.05.2026 встановлено судовий контроль за виконанням ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25. Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25, тривалістю 30 календарних днів з дня набрання ухвалою законної сили.

22.06.2026 від відповідача за вх. №53732 надійшла заява про неможливість виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_5 у прийнятті звіту про виконання рішення суду у справі №380/16448/25. Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_5 новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали звіт про виконання рішення суду у справі №380/16448/25.

30.07.2026 від відповідача за вх. 67356 надійшла заява про виконання рішення суду, а саме 13.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 були внесені відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

30.07.2026 від позивача за вх. №67366 надійшли заперечення на заяву відповідача про виконання рішення суду. Позивач зазначив, що подана 29.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 заява не підтверджує повне виконання рішення суду, а є лише частковим, оскільки юридичний факт, встановлений судом, а саме: виключення позивача за непридатністю до військової служби 29.02.2000, не внесено у відповідні, призначені для цього, поля Реєстру та не відображаються у його електронному військово-обліковому документі в додатку Резерв+ («Підстава зняття\виключення», «Постанова ВЛК», «Дата ВЛК»). Натомість наявні відомості, які суперечать правовому статусу позивача («Звання», «ВОС»).

25.08.2026 від позивача за вх. №75799 надійшли доповнення до заперечень на заяву відповідача про виконання рішення суду, в яких позивача зазначив, що внесення до Реєстру підстави у вигляді, який не конкретизує саме непридатність до військової служби, є не лише неповним, а й таким, що вводить в оману, оскільки за відсутності конкретизації запис «виключення за рішенням суду» об`єктивно неможливо відрізнити від виключення з інших підстав, зокрема передбаченої частиною шостою статті 37 цього Закону підстави, пов`язаної із засудженням особи до позбавлення волі. Такий запис не відповідає дійсності та може бути витлумачений третіми особами (роботодавцями, органами влади тощо), які отримують доступ до відомостей Реєстру, у спосіб, що спотворює дійсний правовий статус позивача. Відповідно до пункту 3 Порядку ведення Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2026 № 981, одним із завдань Реєстру є забезпечення достовірності відомостей, а пунктом 43 цього Порядку передбачено виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Крім того, відповідно до статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право вимагати виправлення персональних даних, що є неточними або не відповідають дійсності. За таких обставин відповідач зобов`язаний внести до поля «Підстава зняття/ виключення» відомості, які точно відтворюють юридичний факт, встановлений судовим рішенням, - а саме визнання позивача непридатним до військової служби (з посиланням на пункт «а» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» у редакції станом на 29.02.2000), а не узагальнене посилання на «рішення суду».

При вирішенні питання про прийняття звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25, суд керується таким.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні вимоги передбачені ст. 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в п. 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Особливості прийняття судом рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення регламентуються ст. 382-3 КАС України.

Частина 2 ст. 382-2 КАС України містить вимоги до звіту про виконання судового рішення.

Даючи оцінку поданому ІНФОРМАЦІЯ_6 звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25, суд виснує про відповідність такого вимогам ч. 2 ст. 82-2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025, яке набрало законної сили 22.01.2026, адміністративний позов задоволено повністю. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення його 29.02.2000 з військового обліку на підставі пункту «а» частини 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, що діяла станом на 29.02.2000); зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) внести до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) непридатним до військової служби та виключення його 29.02.2000 з військового обліку на підставі пункту «а» частини 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, що діяла станом на 29.02.2000) та з врахуванням висновків, наведених в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №380/19442/24.

Так, на виконання рішення суду, 13.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 були внесені відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується картотекою виключених з військового обліку за рішенням суду.

Заперечуючи позивний відповідачем звіт, позивач покликається на те, що внесення окремого текстового запису про виключення з військового обліку не усунено суперечності між різними відомостями, що містяться в облікових даних.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

З положень ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Статтею 16 вказаного Закону, внесено зміни до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., №38, ст. 324; 2015 p., №22, ст. 151) викладено в такій редакції: « 1.Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачає, що основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частина 2 ст. 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» встановлює, що оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядниками Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України та розвідувальний орган Міністерства оборони України. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є:

-уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру;

-оперативні командування;

-територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

-Центральне управління Служби безпеки України;

-відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України;

-відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України.

Частина 6 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачає, що органи адміністрування Реєстру:

1) здійснюють аналітичну обробку даних;

2) забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру;

3) забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

4) організовують підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підпорядкованого органу адміністрування.

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.

Тобто, сам Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначає та покладає певні права та обов`язки на районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

До того ж, як і Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» так і Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений Наказом Міністерства оборони України 28.03.2022 №94 покладає обов`язок на районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вносити до Реєстру передбачених Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так, відповідно до п. 4 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість внесення до Реєстру передбачених Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Умови взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього встановлені у ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Судом встановлено, що позивача 29.02.2000 виключено з військового обліку на підставі п. «а» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» у редакції, що діяла станом на 29.02.2000, що підтверджується інформацією, зазначеною у військовому квитку позивача.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025, зокрема: зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та виключення його 29.02.2000 з військового обліку на підставі п. «а» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, що діяла станом на 29.02.2000) та з врахуванням висновків, наведених в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №380/19442/24.

На підставі рішення суду, 13.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 були внесені відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується картотекою виключених з військового обліку за рішенням суду.

Відтак, суд висновує, що відповідачем виконано рішення суду, тому підстав для не прийняття звіту про виконання рішення суду, судом не встановлено.

Тому суд доходить висновку про виконання відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25 і приймає поданий звіт.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 256, 293-295, 382-2, 383-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №380/16448/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправними дій та зобов`язання вчинити дії прийняти.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.08.2026.

Суддя Потабенко В.А.