Рішення № 139314876, 28.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 рокусправа № 380/17797/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» (далі позивач, ТОВ «Екотех Авто») пред`явило позов до Львівської митниці (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100094/2 від 04.03.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000627 від 04.03.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час митного оформлення товару, який ввозився на митну територію України, визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), та надав митному органу разом із митною декларацією всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість товару та дають змогу визначити її за ціною договору. Позивач вказує, що документи, на відсутність яких послався митний орган (документи про виробника товару та торговельну марку, підтвердження відповідності стандартам ISO, замовлення покупця), до переліку ч.2 ст.53 Митного кодексу України не входять і на ціну товару не впливають; умови поставки DAP Львів погоджені сторонами у додатку №1 від 11.10.2024 до контракту, тобто до відвантаження товару, а зміна умов поставки є правом сторін зовнішньоекономічного договору; оплата за товар здійснена наперед платіжною інструкцією №4 від 03.09.2024, у якій зазначено контракт і проформи-інвойси, а сума за проформою-інвойсом №PREA2024/08-008 відповідає заявленій митній вартості; копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, позивач не є суб`єктом її заповнення, а посилання митного органу на Регламент Комісії ЄС №113/2010 є безпідставним, оскільки цей акт втратив чинність. Позивач також зазначає, що оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу коригування, і пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови, а розрахунок скоригованої митної вартості здійснено за одиницею виміру «кілограм», тоді як ціна товару визначалась за штуку. З огляду на викладене позивач вважає оскаржувані рішення і картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді від 08.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

22.09.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків від 17.09.2025, до якої додано нотаріально засвідчені переклади документів, долучених до позовної заяви та викладених іноземною мовою.

Ухвалою судді від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

14.10.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву. Свою позицію відповідач мотивував тим, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, у тому числі обрано метод її визначення, тоді як митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Відповідач зазначив, що декларантом не надано документів, які підтверджують відповідність товару стандартам ISO, виробника товару та торговельну марку; що в товаротранспортних документах і фактурі відсутні відомості про умови поставки; що замовлення покупця, передбачене п.3.4 контракту, не надано; що в інвойсі зазначено попередню оплату, проте платіжних документів разом з митною декларацією не подано; що статистична вартість в експортній декларації країни відправлення не відповідає вартості товару за інвойсом і ця декларація не містить відміток митних органів країни відправлення; а також що у проформах-інвойсах зазначено умови поставки FCA-Rzeszow, тоді як у митній декларації DAP-Львів. Відповідач також зазначив, що картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. З огляду на викладене відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100094/2 від 04.03.2025 є правомірним і підстав для його скасування немає, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю, а в разі задоволення позову зменшити заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу.

28.01.2026 представник позивача подав заяву про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 28.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто», ЄДРПОУ 43394108, зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: вул.Зелена, буд.301, м.Львів, 79066.

Між компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o. (Республіка Польща), як продавцем, та ТОВ «Екотех Авто», як покупцем, укладено контракт поставки №EA2024/08/09 від 09.08.2024 (далі Контракт). Згідно з п.2.1 Контракту продавець зобов`язується продати покупцю товар, а покупець зобов`язується купити товар відповідно до інвойсів.

Пунктом 3.1 Контракту в первісній редакції передбачено, що поставка товарів здійснюється на умовах FCA місто Жешув, Польща (Інкотермс 2010), що підтверджується відповідними товаро-транспортними документами; інший порядок і терміни поставки товарів можуть бути погоджені сторонами в додаткових угодах до Контракту.

Відповідно до п.3.4 Контракту передбачено, що продавець зобов`язується надати товар покупцю для відправки не пізніше, ніж через 45 днів після здійснення замовлення покупцем.

Згідно з п.4.1 Контракту приймання товарів по кількості здійснюється на основі супровідних документів, по якості відповідно до технічних специфікацій товару, а за п.4.2 товар повинен відповідати вимогам до якості товару згідно з його призначенням, що вказане в технічній інформації, наданій продавцем, і регулюється стандартами ISO.

За п.5.1 Контракту продавець продає покупцю товар в асортименті і за цінами, вказаними в інвойсі (проформі); за п.5.3 покупець здійснює оплату вартості товару відповідно до умов, вказаних в інвойсі на кожну поставку; за п.5.5 всі розрахунки між продавцем і покупцем здійснюються в доларах США.

29.08.2024 продавець виставив покупцю проформу-інвойс №PREA2024/08-008 на суму 30335,71 дол. США на автомобільні ключі торговельних марок CarLife і Winso (18 позицій) та проформу-інвойс №PREA2024/08-010 на суму 29859,90 дол. США на компресори повітряні торговельної марки Mцkder (6 позицій). В обох проформах-інвойсах зазначено умови оплати передоплата та умови поставки FCA Rzeszow, Poland.

03.09.2024 позивач склав платіжну інструкцію в іноземній валюті №4 на суму 60195,61 дол. США на користь STORM-GROUP Sp.z.o.o., у графі 70 якої зазначено призначення платежу: «Prepayment contract Nr.EA2024/08/09 dd 09.08.2024, Proforma Invoice Nr.PREA2024/08-008, PREA2024/08-010 dd 29.08.2024». Платіжну інструкцію прийнято банком до виконання 03.09.2024 та виконано 04.09.2024. Сума платежу дорівнює сумі обох проформ-інвойсів (30335,71 дол. США + 29859,90 дол. США).

11.10.2024 сторони уклали додаток №1 до Контракту, яким п.3.1 розділу 3 Контракту викладено в такій редакції: поставка товарів здійснюється на умовах DAP місто Львів, Україна (Інкотермс 2010), що підтверджується відповідними товаро-транспортними документами.

21.10.2024 продавець виставив рахунок-фактуру (інвойс) №EA2024/10-010 на загальну суму 31384,22 дол. США, у якому зазначено 20 позицій товару із артикулом, ціною за одиницю, кількістю, кількістю пакувальних місць (усього 1137), вагою нетто (19975,270 кг) і брутто (20684,980 кг), торговельною маркою (CarLife, Winso, Nowax) та країною походження (CN); умови оплати передоплата. Того ж дня оформлено міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) б/н.

21.10.2024 в Республіці Польща оформлено експортну митну декларацію №24PL402010E1221400.

23.10.2024 товар поміщено в митний режим митного складу за митною декларацією №24UA209230098698U7.

04.03.2025 з метою митного оформлення частини цього товару в митному режимі імпорту декларант позивача ТОВ «Трендавто Плюс» подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230019650U7, за якою до митного оформлення заявлено імпортний товар із найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, а саме: «Ключі гайкові, ручні, нерозвідні: Ключ свічний 6100 шт; Ключ хрестоподібний 10180 шт; Ключ колісний 8770 шт; Ключ для зняття масляних фільтрів 2200 шт», торговельна марка CarLife, код товару 8204110000, країна походження та виробництва CN, вага брутто 19844,93 кг, вага нетто 19166,75 кг.

Умови поставки DAP UA Львів.

Митну вартість товару визначено за ціною договору (основним методом) у розмірі 30335,71 дол. США, що за курсом 41,5911 становить 1261695,55 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209230019650U7 документи, визначені ч.2 ст.53 Митного кодексу України та зазначені у графі 44 митної декларації, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №EA2024/10-010 від 21.10.2024; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 21.10.2024; декларацію про походження товару №EA2024/10-010 від 21.10.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №EA2024/08/09 від 09.08.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 11.10.2024; договір про надання послуг митного брокера №2024/10-001 від 10.10.2024; специфікацію від 04.03.2025; копію митної декларації країни відправлення №24PL402010E1221400 від 21.10.2024.

На додаткову вимогу митного органу декларантом надано копії проформ-інвойсів №PREA2024/08-008 та №PREA2024/08-010 від 29.08.2024, платіжну інструкцію в іноземній валюті №4 від 03.09.2024, прайс-лист продавця від 07.08.2024 та каталоги товару, а також заявлено прохання визнати і погодити митну вартість на основі поданих документів.

За результатами опрацювання поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100094/2 від 04.03.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000627 від 04.03.2025.

Оскаржуваним рішенням митну вартість товару визначено за резервним методом виходячи з вартості 2,5200 дол. США за одиницю (кілограм) та у загальній сумі 48300,21 дол. США.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100094/2 від 04.03.2025 зазначено: «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: Положенням п.4.1. та 4.2 контракту EA2024/08/09 від 09.08.2024 (далі Контракт) передбачено що якість товару повинна здійснюватися на основі супровідних документів, якості відповідно до технічних специфікацій. Товар повинен відповідати якості товару згідно з його призначенням, що вказане в технічній інформації і регулюється стандартами ISO. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджують виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД. Відомості про виробника внесеними до електронного інвойсу не підтверджені документально. - відповідно до п.3.1 - Додатку №1 до Контракту, товар постачається на умовах DAP Львів, що підтверджується відповідними товаротранспортними документами. В ТСД та фактурі - відсутні відомості, щодо зазначених умов поставок; у п.3.4 - контракту вказано, що товар постачається не пізніше 45 днів після здійснення замовлення Покупцем, замовлення відсутнє; Також із наданих до митного оформлення документів не вбачається, що таке замовлення існувало, так як відсутнє будь-яке посилання на таке; п.5.3 - передбачена оплата відповідно до умов інвойсів. У інвойсі від 21.10.2024 №EA2024/10-010 - вказано попередня оплата. Платіжних документів не подано. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов`язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України). Разом з цим договором купівлі продажу може бути передбачена розстрочка платежу (ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України) та продаж товару в кредит (ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - в експортній декларації країни відправлення 24PL402010E1221400 статистична вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст.4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 №113/2010 в якій зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так, щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати, що були понесені для доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави, у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру. - не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом додатково надано: Проформи та платіжні документи. У проформах №PREA2024/08-008 від 29.08.2024 та №PREA2024/08-010 від 29.08.2024 - зазначені умови поставки FCA-Rzeszow, а у МД поданій до митного оформлення - DAP-Львів, хоча ціна за одиницю - однакова. Документів, які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД: 25UA500500000012U0 від 02.01.2025, де вартість такого товару становить 2,52 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000627 від 04.03.2025 причиною відмови зазначено: «Неможливість завершення м/о у зв`язку з невірно заповненими графами гр.12,45,43,44,46,47,В МД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 04.03.2025 №UA209000/2025/100094/2 (порушено умови декларування передбачені п.1, п.8 ст.257 МКУ, ст.55 МКУ, ПКМУ від 21.05.12 №450). Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів здійснюється відповідно до гл.4 МКУ».

Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України (далі МК України).

Відповідно до положень п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Як установлено судом, позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №EA2024/10-010 від 21.10.2024 та в проформі-інвойсі №PREA2024/08-008 від 29.08.2024, у розмірі 30335,71 дол. США, та на підтвердження заявленої митної вартості надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209230019650U7 документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України і зазначені у графі 44 митної декларації, а на додаткову вимогу митного органу проформи-інвойси, платіжну інструкцію в іноземній валюті №4 від 03.09.2024, прайс-лист продавця від 07.08.2024 та каталоги товару.

Аналіз наданих позивачем документів дає підстави для висновку, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових). Зокрема, найменування, артикули, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару, зазначені у проформі-інвойсі №PREA2024/08-008 від 29.08.2024, повністю збігаються з відповідними відомостями рахунка-фактури (інвойса) №EA2024/10-010 від 21.10.2024 та з цінами прайс-листа продавця від 07.08.2024, а заявлена митна вартість (30335,71 дол. США) дорівнює сумі проформи-інвойса №PREA2024/08-008, оплаченої платіжною інструкцією в іноземній валюті №4 від 03.09.2024.

Надаючи правову оцінку підставам, з яких відповідач не визнав заявлену митну вартість, суд керується таким.

Стосовно посилання відповідача на ненадання декларантом документів, що підтверджують відповідність товару стандартам ISO (п.4.1, 4.2 Контракту), а також документів про виробника товару та торговельну марку (копії ліцензії на виробництво товару, нормативно-технічної документації на виготовлення товару, сертифіката на систему якості товару, сертифіката продукції власного виробництва, свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN), суд зазначає таке.

Наведені документи не входять до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначеного ч.2 ст.53 МК України, і не належать до додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України. За приписами ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Пункти 4.1 і 4.2 Контракту регулюють порядок приймання товару за кількістю та якістю у відносинах між продавцем і покупцем і не стосуються ціноутворення. Відповідач не навів у оскаржуваному рішенні, яка саме складова митної вартості внаслідок ненадання цих документів залишилась документально не підтвердженою та не піддається обчисленню, і яким чином відомості про систему якості чи штриховий код товару впливають на ціну, що фактично сплачена за товар.

Крім того, суд враховує, що відомості про виробника і торговельну марку товару підтверджені наданими документами: у рахунку-фактурі (інвойсі) №EA2024/10-010 від 21.10.2024 щодо кожної позиції товару зазначено торговельну марку (CarLife, Winso, Nowax) та країну походження (CN); прайс-лист продавця від 07.08.2024 містить перелік товару із артикулами, цінами, зображеннями товару в упаковці та зазначенням торговельної марки; торговельна марка CarLife зазначена також у графі 31 митної декларації №25UA209230019650U7 та у графі 26 самого оскаржуваного рішення. Отже, твердження відповідача про непідтвердження відомостей про виробника і торговельну марку спростовується матеріалами справи.

Аналогічного висновку щодо неприпустимості коригування митної вартості з підстав ненадання документів, які не зазначені у ст.53 МК України та не дають можливості пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, дійшов Верховний Суд у постанові від 12.07.2023 у справі №380/6441/22.

Стосовно посилання відповідача на те, що п.3.1 додатку №1 до Контракту передбачає поставку на умовах DAP Львів, яка підтверджується відповідними товаротранспортними документами, тоді як у товаротранспортних документах і фактурі відсутні відомості щодо цих умов поставки, суд зазначає таке.

Умови поставки погоджені сторонами саме у додатку №1 від 11.10.2024 до Контракту, який є документом, передбаченим п.2 ч.2 ст.53 МК України (додаток до зовнішньоекономічного договору), поданий митному органу та зазначений у графі 44 митної декларації під кодом 4103. Ці ж умови поставки (DAP UA Львів) декларант зазначив у графі 20 митної декларації №25UA209230019650U7, і саме вони відображені у графі 15 оскаржуваного рішення.

Наданою до митного оформлення міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) б/н від 21.10.2024 підтверджується, що товар відправлено зі складу продавця у м.Жешув (Польща) та доставлено на адресу позивача до м.Львів (Україна), тобто фактичне переміщення товару відповідає умовам поставки DAP Львів. Та обставина, що у CMR і в інвойсі не відтворено літерне позначення умов поставки, не створює розбіжності у числових значеннях складових митної вартості, оскільки жоден нормативний акт не встановлює обов`язку зазначати умови поставки в кожному товаросупровідному документі.

Суд додатково враховує, що за умовами поставки DAP (Delivered at Place, Інкотермс 2010) продавець зобов`язаний доставити товар у поіменоване місце призначення і несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою; такі витрати входять до ціни товару та не потребують окремого додавання до ціни договору за ч.10 ст.58 МК України. Саме тому декларант не заявляв складових митної вартості, що додаються до ціни договору (графа 17 оскаржуваного рішення), і заявлена митна вартість дорівнює фактурній вартості товару. Відповідач у оскаржуваному рішенні не вказував ні на неправильність розрахунку митної вартості, ні на невключення до неї будь-якої обов`язкової складової.

Стосовно посилання відповідача на те, що п.3.4 Контракту передбачає поставку товару не пізніше 45 днів після здійснення замовлення покупцем, а замовлення до митного оформлення не надано, суд зазначає таке.

Замовлення покупця не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару в розумінні ч.2 ст.53 МК України, і не міститься серед додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК України. Цей документ не є первинним або розрахунковим, не містить відомостей про ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та не впливає на числові значення складових митної вартості. Крім того, Контракт не визначає форми, в якій покупець здійснює замовлення, а строк поставки товару, який урегульовано п.3.4 Контракту, не є складовою митної вартості. За таких обставин вимога про надання замовлення є безпідставною, а його ненадання не могло бути підставою для висновку про непідтвердження числових значень складових митної вартості.

Стосовно посилання відповідача на те, що п.5.3 Контракту передбачає оплату відповідно до умов інвойсів, у інвойсі №EA2024/10-010 від 21.10.2024 зазначено попередню оплату, проте платіжних документів не подано, суд зазначає таке.

Це твердження спростовується змістом самого оскаржуваного рішення, у якому далі зазначено, що на вимогу митного органу декларантом додатково надано проформи та платіжні документи.

Матеріалами стверджується факт здійснення попередньої оплати за товар, а саме: платіжною інструкцією в іноземній валюті №4 від 03.09.2024 позивач перерахував на користь STORM-GROUP Sp.z.o.o. 60195,61 дол. США, а у призначенні платежу зазначено контракт №EA2024/08/09 від 09.08.2024 та проформи-інвойси №PREA2024/08-008 і №PREA2024/08-010 від 29.08.2024. Платіжну інструкцію прийнято банком до виконання 03.09.2024 та виконано 04.09.2024, що підтверджується відмітками АТ «ПроКредит Банк». Сума платежу дорівнює сумі обох проформ-інвойсів, з яких проформа-інвойс №PREA2024/08-008 на суму 30335,71 дол. США стосується саме оцінюваного товару та за асортиментом, кількістю і цінами повністю збігається з рахунком-фактурою (інвойсом) №EA2024/10-010 від 21.10.2024 у частині заявленого до митного оформлення товару. Наведене дає змогу ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром. Здійснення одним платіжним документом оплати за декількома проформами-інвойсами в межах одного зовнішньоекономічного договору законодавством не заборонено.

Суд зауважує, що банківський платіжний документ належить до документів, передбачених п.4 ч.2 ст.53 МК України, лише за умови, що рахунок сплачено, і сам по собі стосується підтвердження факту оплати, а не числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, тобто законодавець прямо допускає визначення митної вартості на підставі ціни, яка підлягає сплаті.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.04.2024 у справі №380/6459/20, згідно з якою умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються, а тому розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості. Аналогічний висновок Верховний Суд сформулював і у постанові від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, зазначивши, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Стосовно посилання відповідача на те, що в експортній декларації країни відправлення №24PL402010E1221400 статистична вартість товару не відповідає вартості товару, зазначеній у інвойсі на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст.4 Регламенту Комісії ЄС від 09.02.2010 №113/2010, а також на те, що ця декларація не містить відміток митних органів країни відправлення, суд зазначає таке.

Копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається за наявності (п.7 ч.3 ст.53 МК України), та не входить до переліку документів, які підтверджують митну вартість за ч.2 ст.53 МК України, тобто має факультативний характер. Позивач як імпортер не є суб`єктом заповнення експортної декларації країни відправлення, не несе відповідальності за особливості її оформлення митними органами іноземної держави та подав цю декларацію митниці в тому вигляді, в якому отримав її від відправника.

Твердження відповідача про відсутність в експортній декларації будь-яких відміток митних органів країни відправлення спростовується змістом цього документа: декларація містить номер MRN 24PL402010E1221400, дату видачі 2024-10-21, найменування митного органу PL402010, а у розділі контролю з боку органу відправлення/вивезення зазначено результат «A2 Uznano za zgodne (w miejscu wyjњcia/przeznaczenia)» із зазначенням граничного строку.

Посилання відповідача на ст.4 Регламенту Комісії (ЄС) №113/2010 від 09.02.2010 є неприйнятним, оскільки цей акт скасовано ст.12 Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2020/1197 від 30.07.2020 з 01.01.2022, тобто на момент оформлення експортної декларації (21.10.2024) та прийняття оскаржуваного рішення (04.03.2025) він не був чинним.

Стосовно посилання відповідача на те, що у проформах-інвойсах №PREA2024/08-008 і №PREA2024/08-010 від 29.08.2024 зазначено умови поставки FCA-Rzeszow, а у поданій до митного оформлення митній декларації DAP-Львів, суд зазначає таке.

Проформи-інвойси складені 29.08.2024, тобто в період дії первісної редакції п.3.1 Контракту, якою було передбачено поставку на умовах FCA місто Жешув, Польща. Додатком №1 від 11.10.2024 сторони змінили цю умову, погодивши поставку на умовах DAP місто Львів, Україна. Зміна відбулася до відвантаження товару (21.10.2024), до поміщення його в митний режим митного складу (23.10.2024) і до подання спірної митної декларації (04.03.2025), а сам додаток №1 надано митному органу.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися ним при визначенні митної вартості.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація №25UA500500000012U0 від 02.01.2025, за якою рівень митної вартості становить 2,52 дол. США за кілограм.

Зі змісту зазначеної митної декларації вбачається, що за нею оформлювався товар, який суттєво відрізняється від оцінюваного. Так, відправником товару за цією декларацією є компанія Latuna Limited (Гонконг), одержувачем ТОВ «Специфік Лайт», країною відправлення Китай, умовами поставки CPT UA Харків. Товар №1 за цією декларацією описаний як «Ручні гайкові ключі та гайковерти, нерозвідні: Ключ гайковий балонний 470 шт., Ключ гайковий накидний 2825 шт., Гайкові ключі (набір) 6000 шт.», виробник Zhejiang Ji-K DO Co. Ltd, торговельна марка KS-TOOLS, маса нетто 10079,4 кг. Натомість оцінюваний товар постачався з Республіки Польща на умовах DAP UA Львів, має інших виробника і торговельні марки (CarLife, Winso), інший асортимент (ключі свічні, хрестоподібні, колісні та для зняття масляних фільтрів) та майже вдвічі більшу вагу нетто 19166,75 кг.

При цьому у графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що коригування на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови не здійснювалось. Отже, попри очевидні відмінності у країні відправлення, умовах поставки, виробнику, торговельній марці, асортименті та обсязі партії, відповідач не навів жодних пояснень щодо порівнянності товарів та не здійснив відповідних коригувань, чим не виконав вимог п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України. Обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування, в оскаржуваному рішенні фактично відсутнє.

Крім того, суд зазначає, що оцінюваний товар обліковується в штуках, а ціна за одиницю кожної товарної позиції коливається від 0,331 до 2,096 дол. США та залежить від виду, розміру і матеріалу ключа. Визначення митної вартості усієї партії за єдиною питомою вартістю кілограма без урахування асортиментної структури партії не є обґрунтуванням числового значення митної вартості у розумінні п.4 ч.2 ст.55 МК України.

У постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд зазначив, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару за другорядним методом суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною митною декларацією не була відкоригована та що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було скасоване судом. Доказів того, що митна вартість за митною декларацією №25UA500500000012U0 від 02.01.2025 не була відкоригована, відповідач суду не надав.

Суд зауважує, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 у справі №300/784/24, а також у постанові від 11.02.2026 у справі №560/2740/25, згідно з якою наявність інформації про ідентичні товари, розмитнені за іншою вартістю, порівняння з попередніми митними оцінками інших товарів та дані автоматизованої системи управління ризиками мають лише допоміжний характер і не утворюють самостійної підстави для коригування митної вартості.

Стосовно доводів відповідача про проведення консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості суд такі до уваги не приймає, оскільки формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій без фактичного їх проведення не може вважатися підтвердженням їх здійснення. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував належним чином документи, надання яких могло б усунути сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, що ставить під сумнів реальне проведення таких консультацій. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Оскаржуване рішення відповідача таким критеріям не відповідає.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в їх сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав для застосування другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100094/2 від 04.03.2025є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям обґрунтованості, чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000627 від 04.03.2025 суд зазначає таке.

Відповідно до ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Оскільки картка відмови №UA209230/2025/000627 від 04.03.2025 прийнята виключно на підставі та у зв`язку з рішенням про коригування митної вартості товарів від 04.03.2025 №UA209000/2025/100094/2, що зазначено у самій картці відмови, то визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості зумовлює протиправність і такої картки відмови, а тому вона також підлягає скасуванню.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що картка відмови не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Картка відмови є актом індивідуальної дії, який приймається уповноваженою посадовою особою митного органу, породжує для декларанта обов`язок подати нову митну декларацію та безпосередньо зумовлює неможливість завершення митного оформлення товару за заявленою митною вартістю, а тому може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон №3674-VI) є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

У цій справі ціна позову складає суму донарахованих митних платежів за оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100094/2 від 04.03.2025, що становить 239018,10 грн.

Згідно з підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 3 ст.4 Закону №3674-VI передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX у розмірі 3028,00 грн. Оскільки 1,5 відсотка від ціни позову (239018,10 грн) становить 3585,27 грн, що перевищує один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за майнову вимогу застосовується ставка судового збору в розмірі 3585,27 грн.

Поряд з тим, позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови є похідною від основної позовної вимоги майнового характеру, окремий судовий збір за таку вимогу не сплачується, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2020 у справі №520/1634/19.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 6613,27 грн згідно з платіжною інструкцією №33114 від 20.08.2025, тобто у розмірі, який перевищує встановлений Законом №3674-VI.

За таких умов, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі, із бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3585,27 грн, тобто у розмірі, який підлягав сплаті за подання позовної заяви відповідно до Закону №3674-VI. Решта судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням у порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст.7 Закону №3674-VI.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 9000,00 грн.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським об`єднанням «ЛЮРЦ» на підставі договору про надання правової допомоги №22/24 від 23.12.2022 та додаткової угоди №15 від 20.08.2025 до цього договору.

Згідно з п.3 додаткової угоди №15 від 20.08.2025 орієнтовна вартість послуг за ведення справи у судових органах становить 10000,00 грн; остаточна вартість наданих юридичних послуг визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, при цьому розрахунок здійснюється виходячи з фактично витраченого часу за ціною 2000,00 грн за одну годину роботи адвоката.

Вид наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, їх тривалість та вартість підтверджуються актом приймання-передачі наданих послуг від 12.01.2026, відповідно до якого витрати на правничу допомогу адвоката становлять 9000,00 грн та включають: зібрання в клієнта документів та їх аналіз 1 год 2000,00 грн; підготовку проєкту позовної заяви з відповідним обґрунтуванням 3 год 6000,00 грн; формування додатків до позовної заяви та організацію їх подання до суду 0,5 год 1000,00 грн, а всього 4,5 год.

Разом з тим відповідач у відзиві заявив про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи.

Проаналізувавши розрахунок вартості наданих послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягу виконаних робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищеним.

Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними. Позовна заява у цій справі за структурою та змістом значною мірою відтворює усталені для цієї категорії спорів правові позиції, що не вимагало значного часу для її підготовки. Крім того, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, представник позивача у судових засіданнях участі не брав, відповіді на відзив не подавав.

За таких обставин, з урахуванням критеріїв співмірності та пропорційності, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 9000,00 грн є завищеною, а підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 3000,00 грн.

Керуючись ст.2, 72 77, 90, 132, 139, 241 246, 255, 293, 295 297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100094/2 від 04.03.2025.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000627 від 04.03.2025.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» сплачений судовий збір у сумі 3585 (три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 27 копійок.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» (місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 301, м. Львів, 79066; ЄДРПОУ 43394108).

Відповідач Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка Т., буд.1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна