Рішення № 139313813, 28.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Справа № 280/6192/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при обчисленні та подальших перерахунках пенсії позивача відомостей про страховий стаж та заробіток за періоди роботи з 01.07.2000 по 30.06.2003 та з 01.03.2013 по 31.01.2014, наявних в системі персоніфікованого обліку та підтверджених індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5);

- визнати протиправними дії відповідача щодо зміни алгоритму обчислення та індексації пенсії позивача встановленого постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3923/16-а, зміненою рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, шляхом застосування при проведенні індексації пенсії формули, передбаченої ст.27 Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» замість проведення індексації шляхом послідовного збільшення середньомісячного заробітку, покладеного в основу обчислення пенсії відповідно до судового рішення, на коефіцієнти в розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 відповідно до пункту 1 постанов Кабінету Міністрів України №124, №251, №127, №118, №168, №185, №209, №236 відповідно;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням: страхового стажу 23 роки 1 місяць 25 днів; заробітку за весь період роботи, який підлягає врахуванню відповідно до статей 65-67 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у тому числі за періоди з 01.07.2000 по 30.06.2003 та з 01.03.2013 по 31.01.2014; положень частин 1, 2 статті 19 та частини 2 статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3923/16-а, зміненої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, шляхом послідовного збільшення її середньомісячного заробітку, який враховується для обчислення пенсії відповідно до ст.65-67 Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення» на коефіцієнти збільшення в розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, відповідно до пункту 1 постанов Кабінету Міністрів України №124, №251, №127, №118, №168, №185, №209 відповідно, у зв`язку з чим провести виплату недоотриманих сум пенсії у відсотковому співвідношенні до такого заробітку відповідно до страхового стажу позивачки згідно з ч.1.2 ст.19, ч.2 ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 19.12.2025, враховуючи належну їй доплату за понаднормовий стаж;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням: страхового стажу 23 роки 1 місяць 25 днів; заробітку за весь період роботи, який підлягає врахуванню відповідно до статей 65-67 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у тому числі за періоди з 01.07.2000 по 30.06.2003 та з 01.03.2013 по 31.01.2014; положень частин 1, 2 статті 19 та частини 2 статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3923/16-а, зміненої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, шляхом послідовного збільшення її середньомісячного заробітку, який враховується для обчислення пенсії відповідно до ст.65-67 Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення» на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, з урахуванням попередньо врахованих коефіцієнтів індексації за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки у розмірах 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії у відсотковому співвідношенні до такого заробітку відповідно до страхового стажу позивачки згідно з ч.1, 2 ст.19, ч.2 ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.03.2026, враховуючи належну їй доплату за понаднормовий стаж;

- стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Ухвалою суду від 25.06.2026 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позивачу було надано 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкрито провадження у справі №280/6192/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№34662 від 22.06.2026). Зокрема зазначено, що позивач з 05.03.2013 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання, яка була призначена їй на підставі Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) з урахуванням окремих положень Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ). На виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3923/16-а (2-а/337/188/2016), зміненої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 відповідачем з 18.04.2016 було проведено перерахунок пенсії з урахуванням 22 років стажу (станом на день призначення пенсії у 2013 році) у розмірі 57% заробітку внаслідок якого розмір пенсійної виплати склав 2549,33 грн. Натомість в подальшому відповідач припинив виконання судового рішення та змінив розрахункову формулу для обчислення та індексації пенсії позивача, обрахувавши її відповідно до статті 27 Закону №1058-IV з урахуванням коефіцієнтів стажу та заробітної плати. При цьому, при подальшому обчисленні та індексації пенсії відповідачем не в повному обсязі враховано дані персоніфікованого обліку (ОК-5) щодо страхового стажу та заробітку позивача, зокрема, за періоди роботи з 01.07.2000 по 30.06.2003 та з 01.03.2013 по 31.01.2014, що призвело до формування неповної розрахункової бази пенсії та відступу від алгоритму, визначеного судовим рішенням. Водночас відзначено, що відповідач самостійно змінив алгоритм індексації пенсії, встановлений рішенням суду у справі №337/3923/16-а, фактично перевівши позивача на інший порядок обчислення пенсії, передбачений статтею 27 Закону №1058-IV. Зокрема, замість послідовного застосування індексації до базового показника заробітної плати, як складової формули, визначеної при призначенні пенсії та виконанні судового рішення, відповідач здійснив перерахунок таким чином, що кінцевий розмір пенсії визначався за новою формулою із застосуванням загального відсоткового значення, характерного для іншого порядку пенсійного забезпечення. У результаті таких дій пенсія позивача була приведена не до проіндексованого розміру заробітку, який лежав в основі її призначення, а до нового розрахунку пенсії за загальними правилами, що суттєво порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення. На підставі вищенаведеного представник позивача просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№40696 від 16.07.2026). Окрім іншого вказано, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV. Відповідно до прикінцевих положень Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Зауважено, що у даному випадку до пенсії позивача застосуються норми Закону №1058-IV, а тому її пенсія обчислена у розмірі 50% пенсії за віком з урахуванням доплати за 14 років понаднормового стажу та становить 4 922,66грн. Додатково відзначено, що пенсія позивача розраховується із заробітної плати визначеної за періоди роботи з 01.07.2000 по 28.02.2013, а що стосується заробітної плати за період з 01.03.2013 по 31.01.2014, то позивач із відповідною заявою про перерахунок пенсії із врахуванням заробітної сплати за цей період, як це передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 не зверталась. На підставі вищенаведеного вказано, що ГУ ПФУ в Запорізькій області діє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо, а тому підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Не погодившись з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву представник позивача подала до суду відповідь на відзив (вх.№41259 від 21.07.2026), у якій зазначено, що відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б прямо надавала органу Пенсійного фонду право після виконання судового рішення змінити встановлений судом спосіб обчислення пенсії. Водночас, у відзиві відповідач прямо зазначає, що пенсія позивача обчислюється відповідно до статей 27, 28 та 33 Закону №1058-IV. Тобто, відповідач фактично підтвердив, що після виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3923/16-а, зміненої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, подальші перерахунки пенсії позивача здійснювалися відповідно до норм Закону №1058 IV, а не Закону №1788-XII. Крім того, безпідставними є доводи відповідача про те, що позивач не зверталась із заявою щодо врахування періоду з 01.03.2013 року по 31.01.2014, оскільки відповідно до статті 98 Закону №1788-ХІІ перерахунок пенсії здійснюється на підставі документів, наявних у пенсійній справі, а також інших документів, поданих пенсіонером. Наявність або відсутність окремої заяви не звільняє орган Пенсійного фонду від обов`язку враховувати документи та відомості, які вже містяться у пенсійній справі. Так само, необґрунтованими є й твердження, що пенсія позивача обчислена із заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 28.02.2013, оскільки із розрахунків заробітної плати станом на 12.05.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 вбачається, що відомості про заробіток за період з 01.07.2000 по 30.06.2003 при визначенні середньомісячного заробітку фактично не враховані. З огляду на викладене вказано, що доводи відзиву є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 20.09.2001 Хортицьким РВ ЗМУ УМВС в Запорізькій області (а.с.12-14).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №092973 від 05.04.2021 позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи. Причина інвалідності професійне захворювання. Інвалідність встановлено безстроково (а.с.103 зворотній бік - 104).

Позивач з 05.03.2013 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання, яка була призначена їй на підставі Прикінцевих положень Закону №1058-IV з урахуванням окремих положень Закону №1788-ХІІ.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3923/16-а (2-а/337/188/2016), зміненою рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя перерахувати ОСОБА_1 пенсію від професійного захворювання, обчисливши її у розмірі пенсії за віком із збільшенням її розміру за кожний повний рік роботи понад 20 років на 1 відсоток заробітку, відповідно до ч.1, 2 ст.19, ч.2 ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та виплачувати її без обмеження розміром мінімальних пенсій, визначеним згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15.04.2003р. №544, обчислюючи максимальний розмір пенсії із застосуванням мінімального розміру пенсії визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та здійснити її виплату з часу призначення пенсії з урахуванням різниці, що вже була виплачена, починаючи з 18.04.2016 (а.с.56-59).

На виконання зазначеного рішення відповідачем з 18.04.2016 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 22 років стажу (станом на день призначення пенсії у 2013 році) у розмірі 57% заробітку. Розмір пенсійної виплати склав 2549,33 грн (4472,51 грн х 57%), що підтверджується наявним у матеріалах справи розпорядженням №166920 віл 02.03.2017 та не заперечується сторонами (а.с.16).

На звернення позивача щодо пенсійного забезпечення відповідачем листом від 24.01.2022 №810-691/С-02/8-0800/22, окрім іншого роз`яснено, що з 05.03.2013 позивачу призначено пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання відповідно до Прикінцевих положень Закону №1058-IV. На момент призначення пенсії страховий стаж склав 22 роки 2 місяці 25 днів. З 18.04.2016 пенсію було перераховано згідно з рішенням суду від 01.02.2017 по справі №337/3923/16-а у розмірі пенсії за віком із збільшенням її розміру за кожний повний рік роботи понад 20 років на 1 відсоток заробітку з урахуванням частин 1, 2 статті 19, частини 2 статті 29 Закону №1788-ХІІ та статті 28 Закону №1058-IV, тобто у розмірі 57% від заробітку. Розмір пенсійної виплати склав 2549,33грн. Додатково повідомлено, що якщо в судовому рішенні не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, приймаючи своє рішення (а.с.38-39).

На звернення позивача щодо пенсійного забезпечення відповідачем листом від 26.01.2022 №943-907/С-02/8-0800/22 повідомлено, що пенсію позивача обчислено згідно з довідкою про заробітну плату від 20.03.2013 №16/42372, виданою ВАТ ЗМК «Запоріжсталь» за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та за даними персоніфікованого обліку за період з 01.07.2003 по 28.02.2013 (а.с.40).

На звернення позивача щодо переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідачем листом від 03.09.2025, окрім іншого, роз`яснено позивачу, що призначення та виплата пенсій здійснюється відповідно до Закону №1058-IV, згідно з пунктом 1 статті 26 якого, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності необхідного страхового стажу. Водночас повідомлено, що за матеріалами електронної пенсійної справи позивач з 01.05.2017 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання, призначену згідно із Законом №1058-IV. Страховий стаж за фактичний період роботи з 01.09.1990 по 31.01.2014 врахований при обчисленні розміру пенсії, становить 23 роки 1 місяць 25 днів. Для визначення права на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах рекомендовано при досягненні відповідного віку звернутися із заявою встановленого зразка і документами, передбаченими Порядком №22-1 до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Пенсійного фонду України (а.с.41).

У відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідачем листом від 04.12.2025 №0800-0802-8/151573 надано запитувані документи, а саме: протокол призначення пенсії та розрахунок стажу (2013 рік), розпорядження про перерахунок пенсії (2017 рік) та розпоряджень про перерахунок пенсії, розрахунок стажу, заробітна плата за 2023-2025 роки (а.с.42).

Згідно з розрахунком пенсії ОСОБА_1 (дата та час розрахунку 02.07.2026 15:45) відповідачем при перерахунку пенсії позивача враховано страховий стаж у розмірі 23 роки 1 місяць 25 днів та застосовано показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки у розмірі 3 764,00грн з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796*1,115*1,121) (а.с.9-12).

Вважаючи протиправними бездіяльність відповідача щодо неврахування при обчисленні та подальших перерахунках пенсії позивача відомостей про страховий стаж та заробіток за періоди роботи з 01.07.2000 по 30.06.2003 та з 01.03.2013 по 31.01.2014, наявних в системі персоніфікованого обліку та підтверджених індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) та дії щодо зміни алгоритму обчислення та індексації пенсії позивача встановленого постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3923/16-а, зміненою рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, шляхом застосування при проведенні індексації пенсії формули, передбаченої статтею 27 Закону №1058-IV замість проведення індексації шляхом послідовного збільшення середньомісячного заробітку, покладеного в основу обчислення пенсії відповідно до судового рішення, на коефіцієнти в розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 відповідно до пункту 1 постанов Кабінету Міністрів України №124, №251, №127, №118, №168, №185, №209, №236, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 23 Закону №1788-XII передбачено, що пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок:

а) трудового каліцтва або професійного захворювання;

б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №1788-XII пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах: інвалідам I групи 70 процентів; інвалідам II групи 60 процентів; інвалідам III групи 40 процентів заробітку (стаття 64).

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону №1788-XII якщо у інвалідів є трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком при відповідному стажі роботи.

Мінімальний розмір пенсії встановлюється на рівні соціальної пенсії по відповідній групі інвалідності (стаття 94), що передбачено частиною 3 статті 29 Закону №1788-XII.

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону №1788-XII мінімальний розмір пенсії особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також громадянам, яких необґрунтовано було піддано політичним репресіям і в подальшому реабілітовано, інвалідність яких пов`язана з репресіями, встановлюється:

інвалідам I та II груп у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком;

інвалідам III групи у розмірі півтори мінімальних пенсії за віком.

Максимальна пенсія не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених п. «а» ст. 13 і ст. 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за віком (частина 5 статті 29 Закону №1788-XII).

Частиною 6 статті 29 Закону №1788-XII установлено, що пенсії інвалідам внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання обчислюються із середнього заробітку на підприємстві для даної професії.

Згідно із статтею 64 Закону №1788-XII пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Статтею 65 Закону №1788-XII визначено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, згідно якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи, починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Частиною 1 статті 33 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

З матеріалів справи встановлено, що позивач з 05.03.2013 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання, яка була призначена їй на підставі Прикінцевих положень Закону №1058-IV з урахуванням окремих положень Закону №1788-ХІІ.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3923/16-а (2-а/337/188/2016), зміненою постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя перерахувати ОСОБА_1 пенсію від професійного захворювання, обчисливши її у розмірі пенсії за віком із збільшенням її розміру за кожний повний рік роботи понад 20 років на 1 відсоток заробітку, відповідно до ч.1, 2 ст.19, ч.2 ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та виплачувати її без обмеження розміром мінімальних пенсій, визначеним згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15.04.2003р. №544, обчислюючи максимальний розмір пенсії із застосуванням мінімального розміру пенсії визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та здійснити її виплату з часу призначення пенсії з урахуванням різниці, що вже була виплачена, починаючи з 18.04.2016 (а.с.56-59).

Під час розгляду справи №337/3923/16-а (2-а/337/188/2016) Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у постанові від 01.02.2017 було, окрім іншого, встановлено, що: «…позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя та з 05.03.2013р. їй призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи від трудового каліцтва відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.56).

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Таким чином, не потребує додаткового доказування під час розгляду даної справи те, що пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання з 05.03.2013 позивачу призначено відповідно до Закону №1058-IV.

11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII (далі Закон №2148-VIII), яким внесено зміни до Закону №1058-IV шляхом доповнення розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 4-3 такого змісту: пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Таким чином, суд констатує, що Законом №2148-VІІІ з 01.10.2017 визначено новий порядок та умови перерахунку саме раніше призначених пенсій.

Водночас, суд погоджується з доводами відповідача про те, що якщо в судовому рішенні не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, приймаючи своє рішення.

У межах даної справи судом із матеріалів пенсійної справи позивача встановлено, що при проведенні перерахунків пенсії після 01.10.2017 органом Пенсійного фонду було здійснено осучаснення раніше призначеної пенсії відповідно до змін, внесених Законом №2148-VIII до Закону №1058-IV.

Зокрема, під час таких перерахунків для визначення заробітної плати (доходу), з якої обчислюється пенсія, застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, у розмірі 3 764,40 грн. Застосування саме цього показника безпосередньо передбачено пунктом 4-3 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII.

Отже, перерахунок, проведений відповідачем, не є новим призначенням пенсії та не передбачає повторного визначення права особи на пенсійне забезпечення. Його правовою підставою є зміна законодавцем порядку обчислення вже призначених пенсій.

Таким чином, після набрання чинності Законом № 2148-VIII правовідносини щодо розміру пенсії позивача підлягали оцінці з урахуванням нового порядку її перерахунку.

Водночас положення пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону № 2148-VIII містять спеціальну гарантію для осіб, яким пенсії були призначені до набрання чинності цим Законом. У разі якщо внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії зменшується, така пенсія виплачується у раніше встановленому розмірі. Отже, законодавцем одночасно запроваджено новий механізм осучаснення раніше призначених пенсій та встановлено гарантію недопущення фактичного зменшення пенсійних виплат унаслідок такого перерахунку.

З огляду на наведене, сам факт того, що позивачу пенсію було призначено у 2013 році, не означає збереження незмінним порядку її обчислення протягом усього періоду виплати. Навпаки, розмір пенсії, яка призначена відповідно до Закону № 1058-IV, підлягає перерахунку у випадках та на умовах, визначених законодавством, чинним на відповідний момент. При цьому при зміні законодавчого регулювання підлягає застосуванню той порядок перерахунку, який прямо встановлений законом для відповідної категорії пенсій.

Отже, використання під час перерахунків пенсії позивача після 01.10.2017 показника середньої заробітної плати за 20142016 роки у розмірі 3 764,40 грн відповідає приписам пункту 4-3 розділу XV Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII та свідчить про проведення органом Пенсійного фонду саме передбаченого законом осучаснення раніше призначеної пенсії.

При цьому висновок суду про те, що виплата пенсії, присуджена судовим рішенням без визначення кінцевої дати, здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни законодавства, не суперечить наведеному підходу. Судове рішення, яким було встановлено обов`язок органу Пенсійного фонду здійснити певні дії щодо пенсійного забезпечення позивача, підлягає виконанню з урахуванням законодавства, чинного на відповідний період, якщо самим судовим рішенням не встановлено інше.

Таким чином, із 01.10.2017 правова підстава для визначення розміру пенсії позивача змінилася внаслідок набрання чинності Законом № 2148-VIII, яким було встановлено новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій. Відтак при визначенні правильності подальшого розміру пенсії необхідно виходити не лише з обставин її первісного призначення та попередніх судових рішень, а й із положень законодавства, якими на відповідний період регулювалися порядок та умови її перерахунку.

З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що положення постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3923/16-а (2-а/337/188/2016), зміненої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, підлягають врахуванню відповідачем у межах визначених цим судовим рішенням правовідносин та періоду, однак не можуть розглядатися як такі, що безумовно визначають порядок здійснення всіх подальших перерахунків пенсії позивача незалежно від зміни законодавчого регулювання.

Водночас зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач незгодна з алгоритмом перерахунку пенсії під час здійснення її індексації, зокрема, із неврахуванням при її проведенні страхового стажу 23 роки 1 місяць 25 днів, заробітку за весь період роботи, який підлягає врахуванню відповідно до статей 65-67 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у тому числі за періоди з 01.07.2000 по 30.06.2003 та з 01.03.2013 по 31.01.2014, положень частин 1, 2 статті 19 та частини 2 статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3923/16-а, зміненої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017.

Насамперед суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 у справі №337/3923/16-а, зміненою постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 жодним чином не визначався алгоритм проведення індексації пенсії позивача, що свідчить про безпідставність доводів представника позивача в цій частині.

Водночас суд звертає увагу, що правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії, оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум, для розрахунку пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону 1282-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» від 15 лютого 2022 року № 2040-ІХ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20.02.2019 прийнято постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

К= ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% / 100%) + 1, де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1) : Псзп (2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Згідно із пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно із абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

01.04.2020 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», пунктом 2 якої було установлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11; у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; перерахунок пенсій, передбачений цим пунктом, проводиться з 1 травня 2020 року

Кабінет Міністрів України Постановою від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» установив, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

Пунктом 2 Постанови №127 передбачено, що якщо пенсії, призначені відповідно до Закону за зверненнями, які надійшли по 31 грудня 2020 року включно, не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови, а також не підвищувалися із січня по липень 2021 року включно у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої та частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону, пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», з 1 липня 2021 року до таких пенсій установлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01 березня 2022 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Пунктом 4 Постанови № 118 визначено установити з 1 березня 2022 р. до пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2021 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2022 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 гривень, яка виплачується додатково до встановленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році щомісячної доплати до пенсії, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У свою чергу пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінет Міністрів України 24.02.2023 прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.

Пунктом 6 Постанови № 168 установлено з 1 березня 2023 р. до пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 185 установлено, що з 1 березня 2024 р. до пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Постановою № 236 установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Отже, індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №251, №127, № 118, № 168, № 185, №209 та №236 проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, яка має систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою сум при розрахунку пенсії.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Водночас положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Так принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Таким чином законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Отже абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

В іншому випадку, відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

При цьому дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином при проведенні перерахунку пенсій згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.

З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 200/422/24, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 11.02.2025 у справі № 160/6064/24, від 18.02.2025 у справі № 160/15379/24, а також в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24.

Разом з тим суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4-3 Розділу XV Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Тобто у випадку позивача, якій пенсія призначена з 2013 року, пенсія з жовтня 2017 року обчислюється із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Згідно з розрахунком пенсії ОСОБА_1 (дата та час розрахунку 02.07.2026 15:45) відповідачем при перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням індексації застосовано показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки у розмірі 3 764,00грн з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796*1,115*1,121) (а.с.9-12).

Тобто, індексацію пенсії позивачу проведено у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

При цьому суд звертає увагу, що представник позивача вказує в позові на помилковість застосування відповідачем для індексації пенсії позивача показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії за 2014, 2015 та 2016 роки та зазначає про необхідність застосування відповідачем для індексації пенсії позивача її середньомісячного заробітку, який враховувався для обчислення пенсії у 2013 році відповідно до статей 65-67 Закону №1788-ХІІ.

Однак суд наголошує, що зазначені доводи не узгоджуються з приписами статті 42 Закону № 1058-IV, пункту 4-3 Розділу XV Закону № 1058-IV, Порядку №124 та вищезазначених постанов Кабінету Міністрів України №251, №127, № 118, № 168, № 185, №209 та №236.

При цьому необхідно розмежовувати поняття заробітної плати конкретної особи, яка враховується під час обчислення її пенсії, та показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який використовується законодавцем як загальний показник для визначення та подальшого осучаснення розміру пенсій.

Середньомісячний заробіток позивача, який був врахований при призначенні пенсії у 2013 році, є індивідуальним показником та характеризує заробіток конкретної особи за відповідний період. Натомість показник 3 764,40 грн, визначений пунктом 4-3 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058-IV, є законодавчо встановленим загальним показником, який застосовувався при перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності Законом № 2148-VIII.

Саме цей показник був використаний при осучасненні пенсії позивача з 01.10.2017, у зв`язку з чим він став складовою механізму подальшого визначення розміру пенсійної виплати. Подальше збільшення зазначеного показника здійснюється відповідно до встановленого законодавством механізму індексації із застосуванням коефіцієнтів, визначених нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Крім того, застосування при індексації саме показника, сформованого в результаті осучаснення пенсії, забезпечує послідовність механізму пенсійного забезпечення. В іншому випадку для різних пенсіонерів, яким пенсії призначалися в різні роки, індексація фактично здійснювалася б виходячи з різних індивідуальних показників заробітку, що не відповідає встановленому законом уніфікованому механізму щорічного перерахунку пенсій.

Посилання представника позивача на статті 65-67 Закону № 1788-XII також не спростовують правомірності дій відповідача. Вказані положення регулювали питання визначення заробітку та обчислення пенсії при її призначенні, тоді як у спірних правовідносинах йдеться про подальший перерахунок уже призначеної пенсії у зв`язку з її індексацією. Отже, правове регулювання первісного призначення пенсії не може автоматично поширюватися на всі наступні перерахунки без урахування спеціальних норм, якими на відповідний час врегульовано порядок індексації.

Відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача у зв`язку з її індексацією, діяв у межах визначених законом повноважень та застосував передбачений законодавством показник середньої заробітної плати із відповідними коефіцієнтами його збільшення. Підстав для висновку про необхідність проведення індексації виходячи з індивідуального середньомісячного заробітку позивача, який застосовувався при призначенні пенсії у 2013 році, судом не встановлено.

Таким чином, застосування відповідачем при індексації пенсії позивача показника середньої заробітної плати, визначеного у розмірі 3 764,40 грн, із подальшим його збільшенням на встановлені законодавством коефіцієнти є таким, що відповідає передбаченому законом порядку перерахунку пенсій, а доводи позивача щодо необхідності використання показника його середньомісячного заробітку за 2013 рік не дають правових підстав для визнання дій відповідача протиправними.

Що стосується позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії із урахуванням страхового стажу 23 роки 1 місяць 25 днів, то суд зазначає, що наявним у матеріалах справи розрахунком стажу позивача, підтверджується зарахуванням відповідачем стажу у зазначеному розмірі, що свідчить про відсутність порушених прав позивача у цій частині.

Крім того, згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 відповідачем враховано заробіток позивача за період з 01.07.2000 по 30.06.2003 (а.с.102-103), а тому у суду відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині є порушеними.

Щодо неврахування відповідачем при розрахунку заробітку для обчислення пенсії заробітної плати за період з 01.03.2013 по 31.01.2014, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було встановлено вище, пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання позивачу було призначено починаючи з 05.03.2013.

З наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву обставин та матеріалів пенсійної справи вбачається, що при первісному призначенні пенсії заробітну плату позивача було обчислено станом на 28.02.2013, тобто за період, що передував даті призначення пенсії.

За таких обставин суд звертає увагу, що заробітна плата, отримана позивачем після 28.02.2013, сама по собі не могла бути врахована при первісному обчисленні пенсії, призначеної з 05.03.2013, оскільки на момент виникнення права на пенсію відповідні періоди трудової діяльності та отриманий за них заробіток ще не були такими, що передували даті призначення пенсії.

Разом з тим можливість у подальшому врахувати заробіток, отриманий після призначення пенсії, пов`язується з проведенням відповідного перерахунку пенсії. Такий перерахунок не здійснюється шляхом автоматичного доповнення показників, використаних при первісному призначенні пенсії, а є окремою процедурою, яка проводиться органом Пенсійного фонду за наявності визначених законом підстав та з дотриманням встановленого порядку звернення.

Правові і організаційні засади оформлення документів для призначення пенсії визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до положень цього нормативного акту, зокрема розділу 1, звернення за призначенням (перерахунком) пенсії оформляється заявою. Пунктом 1.8. Порядку № 22-1 передбачено, що днем звернення за призначенням/перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням, продовженням виплати пенсії, ... вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Приймання, оформлення і розгляд документів врегульований розділом IV вище згаданого Порядку, згідно з пунктами 4.1, 4.3 якого орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою та за наявності в особи всіх необхідних документів.

Зі змісту пунктів 1.1, 1.8, 4.1 та 4.3 Порядку № 22-1 вбачається, що питання про перерахунок раніше призначеної пенсії розглядається органом, що призначає пенсію, за зверненням особи та за наявності необхідних документів. При цьому днем звернення за перерахунком пенсії є день прийняття органом Пенсійного фонду відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Таким чином, законодавством встановлено визначену процедуру реалізації особою права на перерахунок пенсії: особа має звернутися до відповідного органу із заявою та надати документи, що підтверджують обставини, які є підставою для такого перерахунку. Лише після такого звернення у органу Пенсійного фонду виникає обов`язок розглянути питання про можливість проведення перерахунку та прийняти відповідне рішення.

Варто зазначити, що позивач не зверталася із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати, отриманої нею у період з 01.03.2013 по 31.01.2014, у порядку, передбаченому Порядком № 22-1.

Матеріали справи не містять доказів подання позивачем до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви про проведення перерахунку пенсії з урахуванням зазначеного періоду заробітку, а також документів, необхідних для проведення такого перерахунку.

Відтак, відсутність у розрахунку заробітку для обчислення пенсії заробітної плати за період з 01.03.2013 по 31.01.2014 не свідчить про помилковість первісного призначення пенсії, оскільки зазначений заробіток виник після дати, станом на яку визначався заробіток для первісного обчислення пенсії. Водночас за наявності передбачених законом підстав позивач не позбавлена можливості звернутися до органу Пенсійного фонду із відповідною заявою про перерахунок пенсії та надати документи, необхідні для вирішення питання щодо врахування такого заробітку.

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині у суду відсутні.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову, підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28.08.2026.

Суддя І.В.Садовий