Рішення № 139313704, 27.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4266/26 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі уповноваженого представника Нестеренко Анатолія Васильовича (40007, Сумська область, Суми, вул. 1-ша Замостянська, буд. 1/7, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства освіти і науки України (01135, Київська область, місто Київ, пр.Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Нестеренко Анатолія Васильовича звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо вилучення запису «Ні, порушує», який проставлений в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» в особовій картці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення запису «Так, не порушує»; 2) зобов`язати Міністерство освіти і науки України вилучити запис «Ні, порушує», що проставлений в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» в особовій картці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести запис «Так, не порушує».

01 липня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07 серпня 2026 року ухвалою суду клопотання представника позивача про залучення третьої особи задоволено. Заяву представника відповідача про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Інфоресурс».

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що так як позивач диплом освітнього рівня «Бакалавр» не отримував, а попередній здобутий ним рівень повної загальної середньої освіти є нижчим, позивачем не порушено послідовність здобуття рівнів освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а вчинення запису «Ні, порушує» в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» є протиправним і незаконним. Вчинення запису «Ні, порушує», що проставлений в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, є порушенням права позивача на академічну мобільність і вибір індивідуальної освітньої траєкторії (ст. 53 Закону України «Про освіту») та права на освіту в цілому, яке гарантоване мені статтею 53 Конституції України. Крім того, наявність такого запису порушує право позивача на відстрочку, передбачене статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (зі змінами та доповненнями).

08 липня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 : 13.08.2018 (дата початку навчання 01.09.2018) зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», відрахований з цього закладу освіти 31.01.2019; 09.08.2019 (дата початку навчання 01.09.2019) повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», відрахований з цього закладу освіти 25.05.2021; 09.08.2024 (дата початку навчання 01.09.2024) повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», Отже протягом двох років позивач набував сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей за освітнім рівнем «бакалавр», а згодом зарахований на навчання за тим самим рівнем освіти. Повторне зарахування на навчання на такий же самий освітній рівень означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, що в термінах визначення послідовності здобуття освіти свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Вважають, що позивач здобуває освіту непослідовно. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

10 липня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що законодавець встановив імперативну вимогу щодо завершеності освітнього процесу як обов`язкової умови для визнання здобуття відповідного рівня освіти. Незавершене навчання за своєю правовою природою є процесом здобуття освіти, а не її результатом. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, метою освітнього процесу є саме досягнення результатів навчання, передбачених освітньою програмою. При цьому, процес навчання без його завершення не забезпечує повноцінного формування всіх необхідних компетентностей, передбачених стандартом освіти.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи (а.с. 11):

10 червня 2016 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту.

30 червня 2018 року ОСОБА_1 отримав атестат про повну загальну середню освіту.

У 2018 році, з метою отримання освітнього рівня «Бакалавр», ОСОБА_1 вступив до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (код в ЄДЕБО - 207) і був зарахований на денну контрактну форму навчання, спеціальність « 121 Інженерія програмного забезпечення». Дати початку та закінчення навчання: 01 вересня 2018 року -30 червня 2022 року.

31 січня 2019 року ОСОБА_1 відраховано з Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» за власним бажання.

У 2019 році, з метою отримання освітнього рівня «Бакалавр», ОСОБА_1 вступив до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (код в ЄДЕБО - 207) і був зарахований на заочну контрактну форму навчання, спеціальність « 053 Психологія». Дати початку та закінчення навчання: 01 вересня 2019 року -30 червня 2024 року.

25 травня 2021 року ОСОБА_1 відраховано з Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» за недотримання умов договору.

У 2024 році, з метою отримання освітнього рівня «Бакалавр», ОСОБА_1 вступив до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (код в ЄДЕБО - 207) і був зарахований на денну бюджетну форму навчання, спеціальність « 231 Соціальна робота». Дати початку та закінчення навчання: 01 вересня 2024 року -30 червня 2028 року.

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», (а.с. 10).

26 травня 2025 року Міністерство освіти і науки України листом № 3/4130-26 повідомило ОСОБА_1 , що листом МОН від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», що спрямований на виконання пункту 62 Порядку, визначено алгоритм, за яким повторний вступ (повторне зарахування) у термінах визначення поточного здобуття освіти у послідовності свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Згідно з інформацією, яка міститься в ЄДЕБО, ОСОБА_1 , 13.08.2018 (дата початку навчання 01.09.2018) був зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» та був відрахований з цього закладу освіти 31.01.2019; 09.08.2019 (дата початку навчання 01.09.2019) був повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» та був відрахований з цього закладу освіти 25.05.2021; 09.08.2024 (дата початку навчання - 01.09.2024) був повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», що свідчить, враховуючи викладене вище, про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Враховуючи вищевикладене, повідомляють про відсутність підстав для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки, (а.с. 15).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-3 статті 53 Конституції України визначено, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України «Про освіту».

Відповідно до частин першої і другої статті 3 цього Закону кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про освіту» метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.

Вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.

Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність закладів вищої освіти (для закладів вищої освіти культурологічного та мистецького спрямування - мистецька діяльність) є обов`язковою та невід`ємною складовою частиною їхньої освітньої діяльності.

Складовою освітньої програми вищої освіти мистецького спрямування є асистентура-стажування, яке проводиться в університетах та академіях на основі ступеня магістра і є основною формою підготовки мистецьких виконавських кадрів вищої кваліфікації.

Пунктами 5, 19 частини першої статті 1 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що кожен має право на вищу освіту.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Здобувачами вищої освіти у розумінні пункту 1 частини другої статті 61 Закону України «Про вищу освіту» є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про вищу освіту» підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про вищу освіту» здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

За правилами частин другої і четвертої статті 5 Закону України «Про вищу освіту» особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Частинами першою і другою статті 6 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Рішення про присудження ступеня вищої освіти та присвоєння відповідної кваліфікації скасовується закладом вищої освіти у разі виявлення фактів порушення здобувачем вищої освіти академічної доброчесності, зокрема наявності у кваліфікаційній роботі академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої і шостої статті 7 Закону України «Про вищу освіту» документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою. У документі про вищу освіту зазначається найменування органу (органів) акредитації, а в додатку до документа про вищу освіту - інформація про видані ним (ними) відповідні акредитаційні сертифікати, рішення.

Пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.

Нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак є ключовим критерієм для підтвердження того, що навчання є основним пріоритетом і не є способом уникнення військової служби.

Зі змісту норм частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» розуміється, що це дотримання визначеної Законом України «Про освіту» ієрархії рівнів освіти, що передбачає послідовний перехід від нижчого рівня до вищого. Зокрема, перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.

Законодавством встановлено чітку послідовність освітніх рівнів: базова середня освіта, професійна (професійно-технічна), фахова передвища, вища освіта (бакалавр, магістр) та аспірантура/докторантура. Послідовним вважається здобуття наступного рівня освіти після успішного завершення попереднього. Наприклад, вступ на магістратуру після бакалаврату, або на бакалаврат після фахового молодшого бакалавра/молодшого спеціаліста.

Закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступень вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.

Зі змісту наведених норм суд дійшов висновку, що порушенням послідовності вважається, якщо особа одночасно або повторно здобуває освіту того ж самого або нижчого рівня, вже маючи завершений вищий рівень освіти. Наприклад, якщо особа з дипломом магістра вступає на ще одну магістерську програму або на бакалаврат, це розцінюється як порушення послідовності.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 мав лише атестат про повну загальну середню освіту й станом на дату формування довідки про здобувача освіти № 217498 здобуває вищу освіту бакалавра на денній формі навчання у Державному вищому навчальному закладі «Ужгородський національний університет».

З`ясовані судовим обставини підтверджують, що позивач раніше не отримував жодного документа про вищу освіту, у тому числі за ступенем вищої освіти - бакалавр.

За таких обставин справи та наявного у спірних правовідносинах правового регулювання суд вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки ОСОБА_1 здобуває перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень повної загальної середньої освіти.

На такий висновок суду не впливають обставини справи стосовно того, що позивач раніше вже навчався у вищому навчальному закладі за рівнем вищої освіти «бакалавр» й був з нього відрахований, оскільки передбаченого законом документа про вищу освіту ОСОБА_1 не отримував, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня бакалавр й, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому вищому навчальному закладі за рівнем освіти бакалавр, здобуває освіту того ж рівня, що раніше вже була здобута.

Відповідно до пункту 2 Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 № 872 (далі - Положення № 872), Реєстр здобувачів освіти - складова Єдиної електронної бази, в якій міститься інформація, яку створено та/або внесено (передано) та у випадках і порядку, визначених цим Положенням, верифіковано в Єдиній електронній базі, про осіб, які здобувають професійну (професійно-технічну), фахову передвищу, вищу освіту в суб`єктах освітньої діяльності незалежно від форми власності та сфери управління, що мають ліцензії на провадження освітньої діяльності (крім вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, наукових установ, які належать до сфери управління державних органів, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, закладів фахової передвищої військової освіти) або подали декларації про провадження освітньої діяльності без отримання ліцензії у випадках та порядку, визначених законодавством у сфері ліцензування.

Відповідно до пункту 4 Положення № 872 власником Єдиної електронної бази та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі МОН. Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором - державне підприємство Інфоресурс, що належить до сфери управління МОН (далі - адміністратор). МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Згідно з пунктом 5 Положення № 872 суб`єктами ведення Єдиної електронної бази є МОН, адміністратор, Державна служба якості освіти, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які мають у підпорядкуванні заклади освіти, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування, а також суб`єкти освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, які провадять освітню діяльність на рівні професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих, зокрема післядипломної освіти незалежно від форми власності та сфери управління, Український центр оцінювання якості освіти, державна наукова установа Інститут освітньої аналітики, інші підприємства, установи, організації, що у випадках, визначених законодавством у сфері освіти, вносять та отримують інформацію з Єдиної електронної бази.

З огляду на вищевказані норми Положення суд дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Тобто заклад вищої освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчається позивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах, змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону №2145, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти.

Отже, формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

З наведених обставин суд дійшов висновку про те, що дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про вищу освіту» є протиправними та такими, що вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зобов`язання Міністерства освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Судом враховано правову позицію Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2025 року у справі № 160/30918/24, від 29 жовтня 2025 року у постанові №200/5372/24 та від 03 березня 2026 року у справі №340/7912/24.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15 червня 2026 року №2МХ2-КХ60-ВС97-1В1Х, (а.с. 29).

Однак, стягненню на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1064,96 грн. як за одну вимогу немайнового характеру подану через систему «Електронний суд».

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Нестеренко Анатолія Васильовича до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

3. Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, вул. Проспект Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185) судові витрати у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.) сплаченого судового збору.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 серпня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль