Ухвала суду № 139313289, 27.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 серпня 2026 рокуСправа №160/20742/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Східного управління замовника робіт про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі №160/20742/26 за позовною заявою Східного управління замовника робіт до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Східного управління замовника робіт (вул. Федосіївська, буд. 2Д, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 26630187) до Східного офісу Держаудитслужби (вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп. 2, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40477689), у якій просить:

- визнати протиправним та повністю скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби від 06.07.2026 про результати моніторингу процедури закупівлі за ідентифікатором UA-2026-05-29-008865-а.

Позовна заява обґрунтована тим, що висновок Східного офісу Держаудитслужби від 06.07.2026 про результати моніторингу процедури закупівлі за ідентифікатором UA-2026-05-29-008865-а є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

28.07.2026 представником Східного управління замовника робіт подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування клопотання зазначено, що предметом оскарження є Висновок ДАСУ, вимоги якого фактично зобов`язують замовника розірвати чинний державний контракт на суму 73471756,80 грн за предметом «Нове будівництво зовнішніх інженерних мереж» (Договір підряду №26-41/П від 11.06.2026). Зазначена закупівля здійснюється для задоволення критично важливих потреб оборони в умовах правового режиму воєнного стану. Розірвання контракту та зупинка будівництва оборонного об`єкта створюють пряму загрозу боєздатності та інфраструктурному забезпеченню військових формувань. Один із ключових епізодів спору стосується правомірності визначення та включення до Договірної ціни коштів на покриття ризиків підрядника (Розрахунок №11). Для об`єктивного вирішення спору потребують ретельного дослідження такі питання: специфіка автоматизованого розрахунку в програмному комплексі АВК-5; структура графи 6 та 7 Зведеного кошторисного розрахунку за Додатком 28 до Настанови з визначення вартості будівництва (наказ Мінрегіону №281); показники затвердженого державного Експертного звіту №305-Е-26/А. З`ясування цих техніко-економічних та кошторисних нюансів у письмовому провадженні лише на підставі наданих копій документів є вкрай ускладненим і потребує безпосередніх усних пояснень представників та фахівців позивача безпосередньо в судовому засіданні. У даній справі також постають принципові правові питання щодо: помилкового застосування ДАСУ норм Постанови Кабінету Міністрів України №1275 та хибного висновку щодо «порушення правила про рамкові угоди», яке до даної закупівлі взагалі не застосовувалося; функціонування принципу електронної взаємодії між ЄДР (база Мін`юсту) та ЄДРПОУ (база Держстату) згідно зі ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»; розмежування меж повноважень ДАСУ під час документального моніторингу (ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі») та заходів інспектування/ревізії (Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»), а також дотримання принципу недоторканності твердого кошторису (ст. 844 Цивільного кодексу України).

Розглянувши клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд встановив наступне.

Частинами 1-3 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального чи спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Приписами ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Отже, цим Кодексом визначено виключні категорії спорів, які не можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, законодавець чітко визначив, що за правилами спрощеного позовного провадження може розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, перелічених у ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, предмет спору у даній справі не належить до категорій, визначених у ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що принцип змагальності сторін під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, учасники справи реалізують, обґрунтовуючи свої доводи чи заперечення, можуть подати до суду заяви по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

Дослідивши матеріали справи, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи та чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі є незначної складності та не вимагає розгляду справи за правилами як загального позовного провадження, так і спрощеного позовного провадження з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Покликання на значимість справи не може бути сприйняте як належний аргумент для розгляду справи у порядку загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Будь-який спір з огляду на дії позивача щодо його ініціювання є значимими для нього, так само як і для відповідача, оскільки судове провадження має наслідком ухвалення судового рішення, яким вирішується спір між ними.

Разом із цим, суд також звертає увагу на те, що Практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 Varela Assalino contre le Portugal, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд зазначає, що оцінити «значення справи для сторін» і «значний суспільний інтерес» має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін) повинні мати своєрідне «конкретизоване» пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26.05.2022 у справі №640/594/20, від 22.10.2021 у справі №200/6491/20-а, від 07.10.2021 у справі №640/23517/20, від 05.10.2021 у справі №640/23385/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження або для розгляду справи в спрощеному провадженні з викликом сторін, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України), з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України.

Крім того, учасники справи не обмежені у своєму праві подавати відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення по суті спору, а також заявляти клопотання та заяви, наводити свої доводи, міркування щодо спірного питання, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань, та користуватись усіма наданими процесуальними правами учасників справи.

Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, судом не встановлено підстав щодо неможливості розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін через її складність або інші обставини.

Сторонами подані до суду письмові пояснення з викладенням правової позиції, відповідачем подано відзив на позовну заяву, позивачем відповідь на відзив з викладенням правової позиції.

Суд звертає увагу, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не позбавляє позивача права на подання суду додаткових письмових пояснень та будь-яких письмових доказів.

В обґрунтування необхідності переходу до загального позовного провадження позивач посилається на значення спірної закупівлі для забезпечення потреб оборони держави, вартість державного контракту у розмірі 73471756,80 грн, значний обсяг кошторисних документів, необхідність дослідження особливостей застосування програмного комплексу АВК-5, положень Настанови з визначення вартості будівництва, експертного звіту, а також необхідність вирішення низки правових питань щодо застосування законодавства у сфері публічних закупівель та державного фінансового контролю.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що значення справи для позивача та значна вартість договору, щодо процедури закупівлі якого проведено моніторинг, самі по собі не свідчать про неможливість повного та всебічного розгляду спору за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність висновку органу державного фінансового контролю, прийнятого за результатами моніторингу процедури закупівлі, тобто перевірка його відповідності вимогам законодавства та фактичним обставинам, встановленим під час такого моніторингу.

При цьому суд у межах цієї справи не вирішує питання щодо безпосереднього виконання будівельних робіт, визначення їх фактичного обсягу чи якості, а також не здійснює самостійного формування кошторисної вартості об`єкта будівництва.

Посилання позивача на необхідність дослідження автоматизованих розрахунків у програмному комплексі АВК-5, структури зведеного кошторисного розрахунку, розрахунку коштів на покриття ризиків та експертного звіту також не є достатньою підставою для переходу до загального позовного провадження.

Вказані обставини за своїм характером підтверджуються відповідною кошторисною, технічною та іншою документацією, яка може бути подана сторонами до матеріалів справи та досліджена судом у письмовому провадженні.

Позивач не зазначив конкретних обставин, встановлення яких потребує допиту свідків, призначення судової експертизи чи вчинення інших процесуальних дій, проведення яких обумовлювало б необхідність здійснення підготовчого провадження.

Твердження про необхідність надання представниками та фахівцями позивача усних пояснень щодо кошторисних розрахунків також не підтверджує необхідності зміни порядку розгляду справи, оскільки учасники справи не позбавлені можливості подати суду письмові пояснення, розрахунки, відповідні технічні та кошторисні документи, а також інші докази на підтвердження своєї правової позиції.

При цьому необхідність тлумачення положень постанови Кабінету Міністрів України №1275, Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», положень цивільного законодавства та законодавства у сфері державної реєстрації стосується правової оцінки спірних правовідносин та сама по собі не свідчить про необхідність проведення підготовчого провадження чи судового засідання.

Щодо посилань позивача на значний суспільний інтерес суд зазначає, що здійснення закупівлі для забезпечення потреб оборони держави безумовно свідчить про важливість відповідних правовідносин, однак не є самостійною та безумовною підставою для розгляду будь-якого спору, пов`язаного з такою закупівлею, виключно за правилами загального позовного провадження.

Позивачем не наведено обставин, які свідчили б, що саме розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін створює перешкоди для захисту інтересів держави у сфері оборони або обмежує можливість сторін надати суду всі необхідні докази та правові аргументи.

Отже, наведені у клопотанні обставини характеризують значення спірних правовідносин для позивача, проте не підтверджують такої складності справи, яка потребує проведення підготовчого провадження та переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи предмет та підстави позову, склад учасників справи, характер спірних правовідносин, обсяг і характер доказів, які підлягають дослідженню, суд доходить висновку про відсутність підстав для переходу до розгляду справи №160/20742/26 за правилами загального позовного провадження.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що клопотання Східного управління замовника робіт про розгляд справи в порядку загального позовного провадження є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 248, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Східного управління замовника робіт про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі №160/20742/26 за позовною заявою Східного управління замовника робіт до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.З. Голобутовський