Рішення № 139313196, 26.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Справа № 160/14469/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , КНП «Міська поліклініка №4» ДМР Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

28 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , КНП «Міська поліклініка №4» ДМР Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.05.2026 року, оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії за результатами проведеного 14.05.2025 року медичного огляду ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.05.2026 був незаконно мобілізований співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 . Медичний огляд ОСОБА_1 був проведений формально, без фактичного огляду пацієнта. На підставі зазначеного Позивач вважає постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.05.2026 року, наказ про призов його на військову службу під час мобілізації, на особливий період та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування до списків ВЧ є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому є підстави для зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення Позивача від проходження військової служби.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог частини 6 статті 12, частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 - 10.06.2026 подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що згідно довідки ВЛК від 14.05.2026 №2026-0514-1410-1553-7 ОСОБА_1 придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №142 від 25.05.2026 (з урахуванням змін наказом №163 від 10.06.2026) ОСОБА_1 зарахований до списків частини за призовом під час мобілізації на посаду санітара-радіотелефоніста медичного пункту. Військова частина НОМЕР_1 діяла виключно в межах вимог чинного законодавства у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України на час видання наказу про зарахування Позивача у списки. Підстави для звільнення Позивача під час дії воєнного стану, визначені у ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на даний час відсутні.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи: довідку ВЛК від 14.05.2026 N2026-0514-1410-1553-7; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 142 від 20.05.2026 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 163 від 10.06.2026 року про внесення змін до наказу військової частини НОМЕР_1 № 142 від 20.05.2026 року.

11.06.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи, викладені в відзиві на позовну заяву не є підставою для відмови в задоволені позову.

Відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_4 - 22.06.2026 подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що ОСОБА_2 належить до категорії військовозобов`язаних за віком та станом здоров`я. ОСОБА_2 не був заброньований і не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відтак ІНФОРМАЦІЯ_4 мав достатні правові підстави для ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

14.05.2026 був мобілізований співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.05.2026 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено медичний огляд ОСОБА_1 за результатами якого видано довідку ВЛК від 14.05.2026 №2026-0514-1410-1553-7.

Згідно зазначеної Довідки встановлено Діагноз: (включаючи код, згідно з чинним HR 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) Т92.4.

Опис діагнозу: Посттравматична нейропатія нервів правої руки з сенсо-моторними, нейро-трофічним розладами. Порушення функції правого передпліччя і правої кисті помірного ступеня. М42.

Опис діагнозу: ОХЗ поперекового відділу хребта, спондилоартроз. Протрузія мхд L4-L5. Наслідки компресійного перелому L1. ПФХ І ст.

Опис діагнозу: Гіпертонічна хвороба І стадії. АГ 3 ст. ризик 4. СН 0 ст.

На підставі статті 766, 64в, 39в графи II Розкладу хвороб - Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних-центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи с непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоти, на підводних човнах, надводних кораблях, у сецспорудах.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 390 від 19.05.2026 солдата ОСОБА_1 1981 року народження призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №142 від 25.05.2026 (з урахуванням змін наказом №163 від 10.06.2026) солдат ОСОБА_1 зарахований до списків частини за призовом під час мобілізації на посаду санітара-радіотелефоніста медичного пункту.

Позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, їх порушення пов`язує із недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в примусовій мобілізації, неналежному медичному огляді під час призову на військову службу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військову службу і військовий обов`язок від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".

Відповідно до пункту 2.5 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать:

госпітальні ВЛК;

гарнізонні ВЛК;

ЛЛК;

ВЛК Десантно-штурмових військ;

ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України;

ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України;

ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

Порядок створення ЛЛК визначається Положенням про лікарсько-льотну експертизу в державній авіації України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 року № 602, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2017 року за № 1566/31434.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

За запитом голови ВЛК (ЛЛК), до роботи позаштатних (постійно та тимчасово діючих) ВЛК (ЛЛК) на правах членів ВЛК (ЛЛК) можуть залучатися головні (провідні) медичні спеціалісти, начальники відділень, інші лікарі-спеціалісти закладів охорони здоров`я (установ), спеціалісти інших (не медичних) спеціальностей, начальник медичної служби та/або представник командування (керівництва) військової частини, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається.

Перелік закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, при яких організовуються позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК), разом зі списком голів та заступників голів цих ВЛК (ЛЛК) на наступний календарний рік затверджується щорічно до 25 грудня начальником ЦВЛК за поданням начальників штатних ВЛК регіонів.

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 Про затвердження та скасування національних класифікаторів.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Відповідно до пункту 3.8 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу I Положення № 402 вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України Про звернення громадян, Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України Про звернення громадян (пункт 3.2 глави 3 розділу І Положення № 402).

Відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення № 402 Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Відповідно до пунктів 2.3.5 та 2.4.10 Розділу I Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

В свою чергу, медичний огляд позивача проведено військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не є ані ВЛК регіонів, ані ЦВЛК (іншого матеріалами справи не встановлено).

У даному випадку ефективним і дієвим правовим механізмом захисту права (інтересу), який заявник сприймає за порушені є ініціювання процедури перегляду управлінського волевиявлення відповідної військово-лікарської комісії при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки органами військово-лікарської експертизи вищого рівня, а саме: військово-лікарською комісією при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, військово-лікарською комісією регіону, Центральною військово-лікарської комісією Збройних Сил України із можливістю оскарження до суду саме рішення військово-лікарської комісії регіону або рішення Центральної військово-лікарської комісією Збройних Сил України.

Спірним у даному випадку заявлено постанову ВЛК за результатами якої складена Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.05.2026 №2026-0514-1410-1553-7 відносно ОСОБА_1 .

Суд враховує, що підставою заявленої позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК, оформленої довідкою про придатність позивача до військової служби, позивач визначає неналежне, поверхневе проведення медичного огляду.

Оцінюючи аргументи представника позивача про неналежне врахування відповідачем захворювань позивача, внаслідок чого сформовано неправильний висновок про його придатність до військової служби, суд вказує таке.

Відповідно до даних довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.05.2026 №2026-0514-1410-1553-7, проведено медичний огляд ОСОБА_1 Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зазначеної Довідки встановлено Діагноз: (включаючи код, згідно з чинним HR 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) Т92.4.

Опис діагнозу: Посттравматична нейропатія нервів правої руки з сенсо-моторними, нейро-трофічним розладами. Порушення функції правого передпліччя і правої кисті помірного ступеня. М42.

Опис діагнозу: ОХЗ поперекового відділу хребта, спондилоартроз. Протрузія мхд L4-L5. Наслідки компресійного перелому L1. ПФХ І ст.

Опис діагнозу: Гіпертонічна хвороба І стадії. АГ 3 ст. ризик 4. СН 0 ст.

На підставі статті 766, 64в, 39в графи II Розкладу хвороб - Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних-центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи с непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоти, на підводних човнах, надводних кораблях, у сецспорудах.

Таким чином, дані щодо захворювання, про які позивач зазначає у позові, були враховані відповідачем та встановлено відповідний діагноз - Т92.4. Отже, висновок про придатність позивача був зроблений з урахуванням встановленого діагнозу.

Також суд зазначає, що перевірка правильності рішення військово-лікарської комісії виключно з точки зору медичних показників не належить до компетенції адміністративних судів. Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16.04.2025 року у справі № 160/31586/23, у постанові від 10.02.2022 року у справі № 160/7153/20.

Також аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 року у справі №820/5570/16, від 12.06.2020 року у справі № 810/5009/18, де зазначив про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Відтак, враховуючи висновки Верховного Суду при вирішенні подібних спорів суд, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, має повноваження перевірити законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття. Проте суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості певного висновку ВЛК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Тому суд не оцінює доводи про наявність у позивача певних захворювань, що на йому думку неналежно оцінені ВЛК при прийнятті оскарженої постанови.

Також матеріали справи не містять даних про встановлені позивачу діагнози, окрім тих, що відображені у довідці військово-лікарської комісії від 14.05.2026 №2026-0514-1410-1553-7.

За встановлених у справі обставин та з урахуванням вимог законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд не встановив порушень процедури прийняття оскаржуваного висновку військово-лікарської комісії, які б вплинули на зміст прийнятого рішення або призвели до порушення прав позивача.

Щодо вимоги скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 - суд зазначає наступне.

Частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:

зміну правового його правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;

протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Відповідно до пункту 7 Положення №1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також Інструкція №40), рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.

За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Суд зазначає, що позивачем не доведено обставин наявності у нього підстав для звільнення з військової служби, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Крім того, зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 390 від 19.05.2026 солдата ОСОБА_1 1981 року народження призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №142 від 25.05.2026 (з урахуванням змін наказом №163 від 10.06.2026) солдат ОСОБА_1 зарахований до списків частини за призовом під час мобілізації на посаду санітара-радіотелефоніста медичного пункту.

Таким чином з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною четвертою статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

ВС КАС у Постанові від 05.02.2025 року (справа №160/2592/23) розглядаючи аналогічну справу зазначив, що «…процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. (п. 56)».

При цьому, оскаржуваний позивачем наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 390 від 19.05.2026 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 №142 від 25.05.2026 (з урахуванням змін наказом №163 від 10.06.2026) є виконаними з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 390 від 19.05.2026 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та наказ командира військової частини НОМЕР_1 №142 від 25.05.2026 (з урахуванням змін наказом №163 від 10.06.2026) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 - винесені з дотриманням вимог чинного законодавства.

А тому вимоги позивача скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 не підлягають задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), КНП «Міська поліклініка №4» ДМР Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 серпня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков