Рішення № 139312876, 27.08.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4510/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 18.03.2026 №033050008316 щодо відмови у призначенні пенсії по віку;

зобов`язання призначити та виплачувати пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) з 04.04.2026, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 16.02.1985 по 17.06.1993, з 10.09.1993 по 03.01.1996 та з 11.03.1996 по 20.07.1997.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до територіального відділку ПФУ за місцем проживання із заявою про призначення пенсії по віку відповідно до Закону №1058-IV. У відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за принципом екстериторіальності документи для призначення пенсії були направленні на розгляд до ГУ ПФУ в Миколаївській області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.03.2026 №033050008316, у зв`язку з відсутністю необхідного 23-ти річного стажу роботи. При цьому до обрахунку страхового стажу не було включено періоди роботи у Російській Федерації з 16.02.1985 по 17.06.1993; з 10.09.1993 по 03.01.1996 та з 11.03.1996 по 20.07.1997 за записами №6-12 трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1981, оскільки не читається печатка та Росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення. Також позивач зазначає, що по досягненню 60-річного віку вже звертався за призначенням пенсії у 2023 році. Тоді управлінням ПФУ було взято до обрахунку страхового стажу зазначені вище періоди.

Позивач вважає спірне рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідають діючому законодавству, порушує конституційне право на належне пенсійне забезпечення.

Позивач покликається на те, що спірні періоди роботи підтверджуються записами трудової книжки та підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

З наведених підстав просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.12).

У відзиві на позов представник ГУ ПФУ в Миколаївській області позовні вимоги не визнала (а.с.15-18). В обґрунтування своїх заперечень вказала, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком (10.03.2026) пенсійний вік позивача становить 62 роки 11 місяців.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року від 23 до 33 років.

За наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 :

- з 16.02.1985 по 17.06.1993, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої не можливо визначити назву підприємства. Крім того, щодо періоду роботи з 01.01.1992 по 17.06.1993, на території Російської Федерації - з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991;

- з 10.09.1993 по 03.01.1996, з 11.03.1996 по 20.05.1997, на території Російської Федерації, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.

Отже, правові підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу відсутні.

Представник відповідача вважає, що рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 18.03.2026 №033050008316 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.03.2026 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком.

18.03.2026 ГУ ПФУ в Миколаївській області прийняло рішення №033050008316 про відмову у призначенні пенсії. Вказане рішення мотивоване тим, що до страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 03.08.1981:

- з 16.02.1985 по 17.06.1993, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої не можливо визначити назву підприємства. Крім того, щодо періоду роботи з 01.01.1992 по 17.06.1993, на території Російської Федерації - з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991;

- з 10.09.1993 по 03.01.1996, з 11.03.1996 по 20.05.1997, на території Російської Федерації, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991;

- в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців наявна інформація про державну реєстрацію ведення підприємницької діяльності з 01.12.2009 по 29.12.2016. Страховий стаж за період ведення підприємницької діяльності обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків.

Страховий стаж особи для визначення права становить 12 років 05 місяців 18 днів, страховий стаж 11 років 10 місяців 18 днів.

Відповідач дійшов висновку про відсутність права на призначення пенсії за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 23 років (а.с.6).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону №1058-IV, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2026 року мають особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 33 років. У разі відсутності страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи, які досягнули 63 роки та за умови наявності у таких осіб страхового стажу від 23 до 33 років.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії внаслідок неврахування до загального страхового стажу періодів роботи позивача на території РФ з 01.01.1992 по 17.06.1993, 10.09.1993 по 03.01.1996, з 11.03.1996 по 20.05.1997, а також з 16.02.1985 по 17.06.1993, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства.

Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 (а.с.8-9) слідує, що ОСОБА_1 працював на території РФ, зокрема у періоди:

з 16.02.1985 по 17.06.1993 майстром рибообробником 2 класу на РТМ «Борисов»;

з 10.09.1993 по 27.12.1993 охоронником АТ «Бріг-ЛТД»;

з 28.12.1996 по 03.01.1996 матросом 1 класу АТ «Бріг-ЛТД»;

з 11.03.1996 по 20.05.1997 менеджером в ТОВ «Вектор-Макс».

Судом встановлено, що зазначені записи у трудовій книжці позивача завірені печатками та підписом відповідальних осіб.

Разом з тим, період з 16.02.1985 по 17.06.1993 не зарахований відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 з тих підстав, що запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої не можливо визначити назву підприємства.

Щодо таких доводів пенсійного органу, суд зазначає наступне.

На момент заповнення трудової книжки позивача чинними були положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412 (далі Інструкція №162).

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі Постанова №656) та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Постанови №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної Постанови передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 Постанови №656 відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Отже, на позивача не може покладатись тягар відповідальності у вигляді позбавлення права на пенсію за неправильне ведення його трудової книжки.

Суд враховує, що записи в трудовій книжці про роботу позивача та звільнення (записи №6, №7) в період з 16.02.1985 по 17.06.1993 містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду, на якій працював позивач, та відбиток печатки підприємства. Записи про зазначений період роботи не містять жодних підтирань, закреслень, виправлень.

Разом з тим, наявність нечитабельної печатки підприємства в трудовій книжці за умови, що записи про роботу виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, не може позбавляти особу на зарахування такого періоду роботи до страхового стажу. При цьому в даному випадку із запису про прийняття на роботу можна встановити назву підприємства, з якого був звільнений ОСОБА_1 17.06.1993.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

Разом з тим, періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 17.06.1993, 10.09.1993 по 03.01.1996, з 11.03.1996 по 20.05.1997 не зараховані відповідачем до страхового стажу у зв`язку з припиненням участі РФ з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, з даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із статтею 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Крім того, частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 та якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положення Постанови №1328 підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності, тобто з 02.12.2022.

Крім того, дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, зупинено у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь на підставі Закону України №3192-IX від 29.06.2023 «Про зупинення у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року» (набуття чинності 21.07.2023).

Відтак, з огляду на те, що записами у трудовій книжці підтверджується робота позивача у періоди з 01.01.1992 по 17.06.1993, 10.09.1993 по 03.01.1996, з 11.03.1996 по 20.05.1997, то такі спірні періоди підлягають зарахуванню до загального стажу роботи ОСОБА_1 в силу норм міжнародних договорів, які були чинними у вказані періоди.

На думку суду, неврахування пенсійним органом періодів роботи позивача на території РФ, які підтверджені записами в трудовій книжці, з посиланням на припинення участі РФ в Угоді не повинно порушувати законні права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи, слід дійти висновку, що висновки відповідача у спірному рішенні про не врахування спірних періодів до страхового стажу є необґрунтованими, пенсійний орган допустив надмірний формалізм при розгляді заяви позивача, внаслідок чого протиправно обмежив його право на соціальний захист.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення від 18.03.2026 №033050008316 про відмову у призначенні пенсії слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.03.2026 особисто звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, та подав необхідні документи, що відповідачем не оспорюється.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що на момент подання заяви на призначення пенсії у позивача був наявний необхідний страховий стаж (23 роки), відтак у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні пенсії за віком.

Отже, позивач має право на пенсію за віком з дня досягнення віку 63 роки, тобто з 04.04.2026.

Згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач ГУ ПФУ в Миколаївській області як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування періодів роботи позивача з 16.02.1985 по 17.06.1993, з 10.09.1993 по 03.01.1996 та з 11.03.1996 по 20.05.1997 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.

Разом із тим суд зазначає, що позивач помилково просить зарахувати до страхового стажу період роботи з 11.03.1996 по 20.07.1997, оскільки з трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він працював на посаді менеджера в ТОВ «Вектор-Макс» у період з 11.03.1996 по 20.05.1997. Відтак до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню саме період роботи з 11.03.1996 по 20.05.1997.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що з врахуванням вимог статті 245 КАС України належать до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 18.03.2026 №033050008316 про відмову в призначенні пенсії, зобов`язання ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 04.04.2026 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 16.02.1985 по 17.06.1993, з 10.09.1993 по 03.01.1996 та з 11.03.1996 по 20.05.1997.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 1331,20 грн, сплачений згідно з квитанцією.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 18.03.2026 №033050008316 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 04.04.2026 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди його роботи з 16.02.1985 по 17.06.1993, з 10.09.1993 по 03.01.1996 та з 11.03.1996 по 20.05.1997.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій