Рішення № 139312397, 28.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/31786/25

Провадження № 2/752/3586/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Колект» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором №3395517 від 17.01.2023р. у розмірі 33 485,34 грн., з яких 5 989,98 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 27 495,36 грн. сума заборгованості за відсотками, а також понесені судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з метою отримання кредиту відповідач звернувся до ТОВ «Лінеура Україна» та між сторонами був укладений Кредитний договір №3395517 від 17.01.2023р., за яким відповідач отримав у кредит грошові кошти. 26.10.2023р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Профіт» укладено Договір факторингу №26102023, за яким ТОВ «ФК «Профіт» отримало право вимоги за Кредитним договором №3395517 від 17.01.2023р. до ОСОБА_1 09.09.2025р. між ТОВ «ФК «Профіт та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено Договір факторингу №ДО-20250909/001, за яким позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3395517 від 17.01.2023р. Оскільки відповідачем не сплачено заборгованість, то заявлені відповідні вимоги для стягнення боргу в судовому порядку.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.01.2026р. відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект», постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику учасників справи.

Під час судового розгляду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження, яка повернулась без отримання відповідачем з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення

належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості в їх сукупності, судом встановлено наступне.

17 січня 2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено Договір №3395517, за умовами якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За цим Договором його сторони, зокрема, узгодили наступні умови: тип кредиту - кредит; сума кредиту - 6 000,00 грн.; строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка - 1,00% у день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору; знижена процентна ставка - 0,70% у день та застосовується у визначених Договором випадках.

Судом встановлено, що Договір укладений шляхом його підписання відповідачем електронним підписом.

Матеріалами справи підтверджується надання у кредит грошових коштів відповідачу згідно вказаного вище Договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідності до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 638 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов

договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.

За частиною 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Положення частини 6 даної статті Закону передбачають шляхи надання відповіді особи, якій адресова пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчиненні дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначені форми підписання електронного правочину: електронним підписом відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога

власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 10561 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

26.10.2023р. між ТОВ «Лінеура Україна», як первісним кредитором, та ТОВ «ФК «Профіт», як новим кредитором, укладено Договір відступлення прав вимоги №26102023, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між первісним кредитором та боржниками (портфель заборгованості).

Згідно з підпунктом 6.2.3. п. 6.2. Договору про відступлення прав вимоги права вимоги переходять до нового кредитора з моменту зарахування грошових коштів у повному обсязі в розмірі, визначеному в п. 7.1. Договору, на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно з п. 7.1. Договору про відступлення прав вимоги в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору плату в розмірі, що станом на дату підписання цього Договору складає 1 170 331,26 грн.

Слід зауважити, що матеріали справи не містять доказів виконання новим кредитором ТОВ «ФК «Профіт» обов`язку щодо оплати ТОВ «Лінеура Україна» за відступлення прав вимоги. Так само відсутній реєстр кредиторів, а тому неможливо встановити, чи передбачалась передача права вимоги саме до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №3395517 від 17.01.2023р.

Отже, за наявними в матеріалах справи доказами неможливо встановити факт переходу прав вимоги згідно Договору відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №3395517 від 17.01.2023р. від ТОВ "Лінеура Україна" до ТОВ "ФК "Профіт".

У відповідності до вимоги ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно вимог ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що

існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Так встановлено, що 09.09.2025р. між ТОВ «ФК «Профіт», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Сіті Колект», як фактором, укладено Договір факторингу № ДО-20250909/001, за яким клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту фінансування (ціну Договору) за відступлення прав вимоги в порядку та у строки, встановлені Договором.

За підпунктом 3.1.2. п. 3.2. Договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього Договору, після чого фактор стає кредитором щодо боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами.

Варто зазначити, що в реєстрі боржників до Договору факторингу (Додаток №1 до Договору факторингу) міститься інформація щодо боржника ОСОБА_1 , Кредитний договір №3395517 від 17.01.2023р.

Разом з тим, суд критично відноситься до цієї інформації, оскільки, як встановлено вище, неможливо встановити за наявними в матеріалах справи доказами, чи набуло ТОВ «ФК «Профіт» право вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Лінеура Україна», а значить відсутні підстави стверджувати про наявність у нього такого права на передачу іншому товариству, в даному випадку позивачу ТОВ "ФК "Сіті Колект».

З огляду на зазначене, підстави для вимоги позивачем про стягнення з відповідача боргу за Кредитним договором №3395517 від 17.01.2023р. відсутні.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а

також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про відмову задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, прим. (офіс) 321, код ЄДРПОУ 43950742).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 28.08.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА