Рішення № 139311865, 18.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/3202/25

Номер провадження2-о/205/66/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Курбанової Н. М.,

присяжних Мазурік О. М.,

Вержиковської Т. П.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Центрально-міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2020 року представник заявника, яка діє на підставі довіреності Ковтун О. О., звернулася до суду із заявою, в якій просили суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполь Донецької області.

Вимоги заяви обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У лютому 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 знаходився у м. Маріуполь разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 , яка на той момент не могла самостійно рухатися за станом здоров`я. ОСОБА_1 надавав бабусі необхідний догляд, через стрімке почастішання обстрілів всього міста, житло залишилося без опалення, та без води, що стрімко погіршило умови перебування бабусі похилого віку. Стало неможливим придбати необхідні медичні препарати, та навіть залишати укриття яке знаходилось в підвалі житлового будинку. Через всі ці умови та постійний стрес 17 березня 2022 року, ОСОБА_1 виявив, що його бабуся померла. У зв`язку з все більш масованими і масштабними обстрілами міста Маріуполь, під загрозою власному життю, ОСОБА_1 вимушений був покинути м. Маріуполь, для збереження свого життя. Поховати бабусю не виявлялося можливим на момент 17.03.2022 року. Після виїзду з м. Маріуполь, сусіди по будинку повідомили ОСОБА_1 , що тіло бабусі вдалося між обстрілами винести і залишити біля під`їзду, після чого його забрали невідомі представники окупаційної влади днр і відвезли у невідомому напрямку. На даний час зв`язку з сусідами ОСОБА_1 не має, так як всі, хто вижив, були вимушені покинути місто, тому ніякої інформації по місцезнаходженню тіла бабусі він не має. 16.07.2024 ОСОБА_3 як представник ОСОБА_1 , подала заяву до органу досудового слідства, а саме Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецький області про те, що ОСОБА_2 зникла безвісти з березня 2022 року, про що мається витяг з ЄРДР номер кримінального провадження №12024041700000515. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (в редакції Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 21 листопада 2023 року №318) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Зазначеним Наказом визначено, що м. Маріуполь, Донецької області, де зникла безвісті ОСОБА_2 , з 2022 року і по теперішній час знаходиться в тимчасовій окупації. Відповідно діяльність державних органів влади України, в т.ч. органів (установ) державної реєстрації актів цивільного стану України припинена та фактично не здійснюється. Оголошення ОСОБА_2 померлою необхідно заявнику для оформлення свідоцтва про смерть та вступу у спадщину по заповіту, який був оформлений на ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 03 березня 2025 року прийнято до розгляду заяву, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року задоволено клопотання представника заявника про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою судді від 10 вересня 2025 року заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 15 травня 2026 року витребувано докази.

16 вересня 2025 року представником заявника на виконання ухвали судді від 10.09.2025 подано виправлену заяву з додатками, яка за змістом та вимогами є аналогічною первинній редакції.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи без його особистої участі, за участі його представника ОСОБА_3 , в якій також зазначив, що заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник заявника ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила суд їх задовольнити, а також надала суду пояснення, аналогічні обставинам, що викладені у заяві. В подальшому в судове засідання не з`явилась, однак надала суду заяву про розгляд справи без її участі, за наявними у матеріалах справи доказами.

Центрально-міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) явку свого представника для участі в судовому засіданні не забезпечили, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі представника відділу.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши письмові докази та надавши їм оцінку в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що заявник ОСОБА_1 є рідним онуком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00049268197 від 06.02.2025 (а.с. 101-102, 110-111)

Батько заявника ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . (а.с. 18)

Як видно з копії паспорту серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 20.04.1965. (11-14)

ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 05 липня 2004 року державним нотаріусом другої Маріупольської державної нотаріальної контори Колеснік Л. В., яким заповідала ОСОБА_1 усе належне їй майно. (а.с. 9)

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №526218 від 01.11.2004 ОСОБА_2 належить частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 10)

Згідно витягу є Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.12.2024 Маріупольським РУП ГУНП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024041700000515 від 17.07.2024 за фактом зникнення безвісті ОСОБА_2 з березня 2022 року, попередня правова кваліфікація за ч. 1 ст. 115 КК України. Відомості до ЄРДР внесено на підставі заяви ОСОБА_3 (а.с. 99-100)

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250510-2369 від 10.05.2025 ОСОБА_2 значиться зниклою безвісти за особливих обставин на території тимчасової окупації частини України, дата набуття статусу - 14.03.2025. (а.с. 93)

За змістом листа Міністерства соціальної політики України від 11.04.2025 згідно відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 10.04.2025 інформація щодо ОСОБА_2 відсутня. (а.с. 50)

Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02.06.2026 відомостей щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, ОСОБА_5 в період з 01.01.2022 по 02.06.2026 в базі даних не виявлено.

Відповідно до листа Пенсійного фонду України ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як одержувач пенсії. З 01.09.2022 виплата пенсії припинена у зв`язку з неотриманням пенсії у період з 01.03.2022 по 31.08.2022. У період з 01.01.2022 по червень 2026 ОСОБА_2 до органів пенсійного фонду України не зверталась.

Відповідно до положень ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. В порядку окремого провадження, крім іншого, судом розглядаються справи про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до частини першої ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

При цьому, суд враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Суд зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи. Тому, строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання - забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.

Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.

Суд звертає увагу, що стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів. Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Наказ Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987 (далі - Наказ № 376).

У цьому Наказі № 376 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 376, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Суд наголошує на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.

Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час ухвалення цього рішення російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Аналогічні висновки викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22.

У даному випадку суд погоджується з тим, що матеріали справи та факти, викладені в заяві та повідомлені представником заявника в судовому засіданні, яка є дружиною заявника, є підставами для того, щоб зробити можливим вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , яка проживала у місті Маріуполь Донецької області та у період збройної агресії рф проти України під час окупації міста померла.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Так, заявник зазначав, що смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період збройної агресії рф проти України. При цьому смерть останньої була природньою те не була пов`язана із бойовими діями. Однак, через масовані обстріли, окупацію міста та загрозу життю, заявник не зміг поховати бабусю, виїхав з міста Маріуполь, а тіло ОСОБА_2 згодом забрали представники окупаційної влади та відвезли у невідомому напрямку.

Відповідно до Наказу № 376 територією активних бойових дій була вся територія міста Маріуполя з 24 лютого по 20 травня 2022 року. З 21.05.2022 м. Маріуполь є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Отже, саме з 20 травня 2022 року має обраховуватися початок шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України як дата закінчення активних бойових дій на території міста Маріуполя.

Представник заявника звернулася до суду із заявою 24 лютого 2025 року (дата формування в Електронному суді, зареєстрована судом 27.02.2025). Тож на момент звернення до суду сплинув як загальний дворічний строк, так і спеціальний шестимісячний строк, зазначені частині другої статті 46 ЦК України, а саме, від дня закінчення активних бойових дій на території міста Маріуполя.

Судом було встановлено, що дійсно за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження, дані про ОСОБА_2 внесено до реєстру осіб зниклих безвісти, а отже виходячи з встановлених фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, наданих доказів та вимог ст. 46 ЦК України, суд погоджується з тим, що дійсно існують достатні підстави для припущення смерті ОСОБА_2 .

Окрім того, встановлення судом фактів не отримання пенсії, відсутність даних про перетин державного кордону та лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями, відсутність даних в реєстрі внутрішньо переміщених осіб, у своїй сукупності дають суду достатні підстави для застосування норми ч.2 ст. 46 ЦК України, і, відповідно, оголошення його померлим.

З`ясувавши всі обставини справи, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, що не викликають сумнівів у своїй допустимості та достовірності, які суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не спростовуються, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав для оголошення ОСОБА_2 померлою від дня її вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10 - 13, 141, 259, 263-265, 268, 305-309, 312-314 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Центрально-міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.

ОСОБА_2 , громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Кременьовка Володарського району Донецької області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 оголосити померлою від дня її вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Маріуполі за невідомих причин смерті.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 309 ЦПК України у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сучасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Представник заявника: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Центрально-міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 33339082, адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, б. 10.

Головуючий суддя Н. М. Курбанова

Присяжні: О. М. Мазурік

Н. І. Вержиковська