Рішення № 139311482, 21.05.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/861/26

провадження №2/176/1260/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Павловської І.А.,

з участю секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Жовті Води, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, про встановлення графіку побачень з дітьми,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, про встановлення графіку побачень з дітьми.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він та відповідачка перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2023 року у справі №204/13212/23.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу діти проживали разом із матір`ю. До липня 2025 року він підтримував із дітьми регулярне спілкування, проводив із ними час, брав участь у їхньому вихованні та забезпеченні, спілкувався з ними телефоном та за допомогою відеозв`язку.

За твердженням позивача, зустрічі з дітьми відбувалися переважно у присутності відповідачки, яка, на його думку, перешкоджала його самостійному спілкуванню з дітьми.

Позивач вказав, що з 20 липня 2025 року ОСОБА_2 припинила відповідати на його телефонні дзвінки та повідомлення і не надавала йому інформації щодо місця перебування дітей. У зв`язку з цим він звертався до органів поліції з метою встановлення місцезнаходження дітей.

Позивач зазначає, що намагався відновити спілкування з дітьми та звертався до відповідачки з відповідними проханнями, однак регулярне особисте спілкування з дітьми не було відновлено.

Посилаючись на те, що відповідачка чинить перешкоди у реалізації його батьківських прав, позивач просить встановити порядок його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми без присутності матері.

Первісно позивач просив встановити зустрічі з дітьми кожної першої та третьої суботи місяця з 08:00 до 20:00 години та кожної другої та четвертої неділі місяця з 08:00 до 20:00 години, а також передбачити можливість спілкування з дітьми у будні дні після 18:00 години, без присутності відповідачки.

Крім того, позивач просив надати йому можливість необмеженого та безперешкодного спілкування з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, а також можливість проведення зустрічей дітей із його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Ухвалою судді від 04 березня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

05 травня 2026 року представник відповідачки адвокат Ключенкова Х.В. подала відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідачка позовні вимоги визнала частково. Вона не заперечувала щодо права позивача на спілкування з дітьми, однак вважає, що з урахуванням віку дітей, тривалого періоду відсутності безпосереднього спілкування з батьком та інших обставин спілкування має відновлюватися поступово та у її присутності.

Відповідачка запропонувала встановити протягом першого року після набрання рішенням законної сили зустрічі позивача з дітьми кожної першої та третьої суботи місяця та кожної другої та четвертої неділі місяця з 15:30 до 17:30 години у її присутності.

Також відповідачка заперечувала щодо встановлення зустрічей у будні дні та проти окремого визначення у судовому рішенні порядку спілкування дітей із батьками позивача.

08 травня 2026 року позивач подав доповнення до позовної заяви, якими уточнив позовні вимоги та остаточно просив встановити поступовий порядок його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Згідно з уточненими позовними вимогами позивач просив встановити такий графік побачень:

-кожної першої і третьої суботи місяця з 8:00 год. до 20:00 год. без присутності відповідачки у м.Дніпро;

-кожної другої і четвертої неділі місяця з 8:00 год. до 20:00 год. без присутності відповідачки у м.Дніпро;

-будні дні після 18:00 год. до 20:00 год. без присутності відповідачки у м. Дніпро.

-надати право на регулярне та безперешкодне спілкування з дітьми засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку;

-надати можливість проводити зустрічі дітей із його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Також позивач просив стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

08 травня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідачки та зазначив, що наведені нею обставини не є підставою для обмеження його права на спілкування та участь у вихованні дітей.

Щодо обставин, пов`язаних із домашнім насильством у 2023 році, позивач зазначив, що відповідне провадження про адміністративне правопорушення було розглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпра та закрите. Позивач вважав, що наведені відповідачкою обставини минулих конфліктів самі по собі не свідчать про наявність на момент розгляду цієї справи обставин, які перешкоджають його спілкуванню з дітьми без присутності матері.

Позивач заперечив проти тверджень про негативний психологічний вплив на дітей унаслідок спілкування з ним, зазначивши, що надані відповідачкою медичні документи, на його думку, не містять висновків про негативний вплив такого спілкування на психологічний або фізичний стан дітей.

Щодо обставин утримання дітей та сплати аліментів позивач зазначив, що під час шлюбу забезпечував сім`ю, а після розірвання шлюбу продовжує виконувати обов`язки щодо утримання дітей. Також позивач послався на передачу відповідачці автомобіля в рахунок погашення заборгованості за аліментами.

Щодо рішення виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 15 серпня 2024 року № 649 позивач зазначив, що до моменту отримання відзиву йому не було відомо про розгляд питання щодо визначення місця проживання дітей. Він не погодився з викладеними у зазначеному рішенні твердженнями про його неучасть у вихованні дітей та зазначив, що до липня 2025 року регулярно спілкувався з дітьми та проводив із ними час.

Позивач також звернув увагу на розбіжності у відомостях щодо місця проживання відповідачки та дітей у 2024 році, зокрема між її твердженнями про перебування у центрі «Мамине щастя» та відомостями, зазначеними у рішенні виконавчого комітету щодо проживання дітей разом із матір`ю та бабусею у м. Жовті Води.

Щодо припинення спілкування з дітьми з липня 2025 року позивач зазначив, що після припинення контактів неодноразово намагався зв`язатися з відповідачкою, просив надати можливість побачити дітей та повідомити про їх місцезнаходження, а також звертався до органів поліції. На думку позивача, саме дії відповідачки призвели до припинення його регулярного спілкування з дітьми.

Позивач не погодився із запереченнями відповідачки щодо можливості спілкування дітей із його батьками, зазначивши, що вони є дідусем та бабусею дітей і раніше підтримували з ними стосунки.

Щодо запропонованого ним графіка побачень позивач вказав, що вважає його таким, що відповідає інтересам дітей, а питання дотримання режиму дня, відвідування гуртків, спортивних занять та відпочинку можуть бути враховані під час проведення зустрічей.

За результатами розгляду доводів, наведених у відзиві, позивач просив відхилити заперечення відповідачки та задовольнити позовні вимоги з урахуванням уточненого ним порядку спілкування з дітьми.

Сторони будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися.

При цьому, позивач до початку судового засідання подав заяву, де просив проводити розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Оскільки сторони по справі у судове засідання не з`явилися, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частинами першою та другою статті 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо це не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої статті 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною другою статті 159 Сімейного кодексу України передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо, місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, прихильності дитини до кожного з них, інших обставин, що мають істотне значення.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Отже, визначаючи порядок участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд повинен виходити насамперед із найкращих інтересів дитини, забезпечуючи водночас право кожного з батьків брати участь у її вихованні.

Такий підхід відповідає положенням статті 3 Конвенції про права дитини, відповідно до якої в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено право дитини підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, якщо це не суперечить її найкращим інтересам.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено, що діти проживають разом із матір`ю. Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 15 серпня 2024 року № 649 місце проживання дітей було визначено разом із матір`ю.

Визначення місця проживання дітей із матір`ю не припиняє та не обмежує права батька на участь у їх вихованні та особисте спілкування з ними.

Судом враховано, що до липня 2025 року між позивачем та дітьми існували особисті відносини та безпосереднє спілкування.

Разом із тим після липня 2025 року регулярне особисте спілкування позивача з дітьми припинилося.

Таким чином, на момент розгляду справи між батьком та дітьми існує тривалий період фактичної відсутності регулярного безпосереднього контакту.

При цьому суд виходить із того, що тривала відсутність безпосереднього спілкування між батьком та дітьми сама по собі не припиняє права позивача на участь у їх вихованні та спілкування з ними та не звільняє суд від необхідності визначити такий порядок спілкування, який відповідатиме найкращим інтересам дітей.

Суд бере до уваги вік дітей, які на момент розгляду справи є малолітніми, а також тривалість перерви у безпосередньому спілкуванні з батьком.

Водночас суд не встановив достатніх підстав для висновку про те, що особисте спілкування позивача з дітьми саме по собі суперечить їхнім інтересам або створює загрозу їхньому життю, здоров`ю чи нормальному фізичному та психологічному розвитку.

Обставини, на які посилається відповідачка щодо взаємовідносин сторін у минулому, підлягають оцінці судом з урахуванням їх актуальності та значення для вирішення спору про порядок спілкування батька з дітьми.

Саме по собі існування конфлікту між батьками не може бути безумовною підставою для обмеження права дитини на спілкування з одним із них.

При цьому суд виходить із того, що конфліктні відносини між батьками не повинні негативно впливати на право дітей підтримувати особисті відносини з кожним із батьків.

Суд також враховує необхідність поступового відновлення особистого контакту між батьком та дітьми після тривалої перерви.

З огляду на вік дітей, тривалість перерви у безпосередньому спілкуванні та необхідність забезпечення для дітей психологічно комфортного переходу до самостійного спілкування з батьком суд вважає обґрунтованим встановити поетапний порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми.

При цьому встановлення протягом усього першого року зустрічей виключно у присутності матері, як просила відповідачка, суд вважає надмірним обмеженням права батька та дітей на особисте спілкування.

Водночас встановлення з першого дня набрання рішенням законної сили тривалих зустрічей без присутності матері не повною мірою враховувало б тривалість перерви у безпосередньому контакті між позивачем та дітьми.

Тому суд вважає доцільним встановити три етапи спілкування.

При визначенні тривалості кожного з етапів суд враховує необхідність поступового відновлення контакту між батьком та дітьми, їхній малолітній вік, тривалість перерви у безпосередньому спілкуванні та необхідність забезпечення передбачуваного для дітей порядку переходу від зустрічей у присутності матері до самостійного спілкування з батьком. Встановлений судом шестимісячний період поступового відновлення контакту, після якого передбачено розширення обсягу спілкування, суд вважає достатнім та співмірним зазначеним обставинам.

На першому етапі зустрічі мають відбуватися у присутності матері дітей протягом трьох місяців. Такий порядок дозволить поступово відновити безпосередній емоційний контакт між батьком і дітьми.

На другому етапі, протягом наступних трьох місяців, тривалість зустрічей збільшується, а спілкування відбувається без присутності матері.

Починаючи із сьомого місяця після набрання рішенням законної сили, з урахуванням поступового відновлення контакту, позивачу має бути забезпечена можливість проводити з дітьми значну частину вихідних днів без присутності матері.

Суд вважає, що саме такий порядок забезпечує необхідний баланс між правом батька на участь у вихованні дітей та необхідністю врахування їхнього віку, режиму дня, психологічного комфорту та найкращих інтересів.

Щодо спілкування у будні дні суд виходить із того, що діти мають режим навчання, відпочинку та сну, а тому встановлення окремих тривалих зустрічей у будні дні на цьому етапі не є необхідним.

Разом із тим відсутність окремого графіка особистих зустрічей у будні дні не позбавляє позивача права на спілкування з дітьми за допомогою засобів телефонного та відеозв`язку.

Таке спілкування має здійснюватися у розумний час із урахуванням режиму навчання, відпочинку, сну та стану здоров`я дітей.

Вимога позивача про необмежене та безперешкодне спілкування всіма можливими засобами зв`язку не може бути задоволена у буквальному формулюванні «необмежене», оскільки реалізація права на спілкування повинна здійснюватися з урахуванням найкращих інтересів дітей та їх повсякденних потреб.

Водночас відповідачка не має права безпідставно перешкоджати регулярному телефонному та відеоспілкуванню дітей із батьком.

Щодо вимоги позивача про встановлення можливості зустрічей дітей із його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд виходить із такого.

Відповідно до статті 257 Сімейного кодексу України баба та дід мають право спілкуватися зі своїми внуками, брати участь у їх вихованні та захищати права та інтереси своїх внуків.

Право баби та діда на спілкування з онуками є їхнім самостійним особистим правом.

Вимога позивача про встановлення окремого порядку спілкування дітей із його батьками не підлягає задоволенню в межах заявленого ним позову, оскільки право баби та діда на спілкування з онуками є самостійним особистим правом, передбаченим статтею 257 Сімейного кодексу України. Матеріали справи не містять підстав для встановлення в межах цього спору окремого порядку реалізації зазначеного права за вимогою позивача.

Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

При цьому така відмова не позбавляє ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права на самостійне звернення за захистом своїх прав у порядку, передбаченому статтею 257 Сімейного кодексу України.

Суд також зазначає, що встановлений цим рішенням порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми не перешкоджає сторонам за взаємною згодою розширювати обсяг спілкування та узгоджувати інший час, місце і спосіб зустрічей, якщо це відповідає інтересам дітей.

У разі зміни віку дітей, стану їхнього здоров`я, режиму навчання, місця проживання, характеру відносин між батьками та дітьми або інших істотних обставин встановлений судом порядок може бути змінений у передбаченому законом порядку.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом встановлення поступового порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та особистому спілкуванні з малолітніми дітьми.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

Враховуючи характер заявлених позовних вимог, їх обсяг, співвідношення задоволених та відхилених вимог, а також те, що основну вимогу позивача про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дітьми задоволено частково, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати з урахуванням результату розгляду справи. З огляду на обсяг задоволених та відхилених вимог суд визначає частку, яка підлягає врахуванню при розподілі судових витрат, у розмірі 50 відсотків.

Таким чином, із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 665 грн 60 коп. судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Позивач у поданій ним заяві повідомив про очікуваний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн та зазначив про намір подати докази щодо їх розміру та фактичного понесення у встановлений законом строк.

Відповідачка також заявила про очікуваний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн та повідомила про намір подати відповідні докази у встановлений законом строк.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 143 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

На момент ухвалення цього рішення докази, які підтверджують фактичне понесення та розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача та відповідачки, суду не подані.

Враховуючи, що позивач та відповідачка повідомили суд про намір подати докази щодо розміру та фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у встановлений законом строк, питання щодо розподілу таких витрат підлягає вирішенню після подання відповідних доказів у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 та статтею 143 ЦПК України.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд враховуватиме результат розгляду справи, положення статті 141 ЦПК України, а також вимоги щодо обґрунтованості та співмірності таких витрат.

Керуючись статтями 141, 153, 157, 159, 257 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, про встановлення графіку побачень з дітьми задовольнити частково.

Встановити ОСОБА_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у такому порядку:

-протягом перших трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили кожної першої та третьої суботи місяця з 15:30 до 17:30 години у присутності матері дітей, у місці, визначеному за взаємною згодою батьків, а за відсутності такої згоди у місці проживання дітей, з урахуванням інтересів та режиму дня дітей;

-протягом наступних трьох місяців кожної першої та третьої суботи місяця з 14:00 до 18:00 години без присутності матері дітей, у місці, визначеному за взаємною згодою батьків, а за відсутності такої згоди у місці проживання дітей, з урахуванням інтересів та режиму дня дітей;

-починаючи із сьомого місяця після набрання рішенням законної сили кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 до 19:00 години без присутності матері дітей, з правом батька забирати дітей за місцем їх проживання або іншим погодженим батьками місцем та повертати дітей матері після закінчення зустрічі;

-починаючи із сьомого місяця після набрання рішенням законної сили кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 до 18:00 години без присутності матері дітей, з правом батька забирати дітей за місцем їх проживання або іншим погодженим батьками місцем та повертати дітей матері після закінчення зустрічі.

Надати ОСОБА_1 право на регулярне спілкування з дітьми засобами телефонного та відеозв`язку у розумний час, який не порушує режиму сну, навчання, лікування та відпочинку дітей.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу вирішити після подання сторонами відповідних доказів у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 та статтею 143 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА