Рішення № 139311370, 25.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/632/26

Номер провадження2/173/1134/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

25 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08.10.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту у формі кредитної лінії №859164053, у формі електронного документа, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти з урахуванням усіх траншів у розмірі 7300,00 грн та зобов`язалася повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.

11.02.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №МВ-ТП/21, згідно з умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право грошової вимоги за первинними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №859164053.

ОСОБА_1 не виконала умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 22542,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 7299,60 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 15242,40 грн.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути зазначену суму заборгованості, а також судові витрати.

Провадження у справі відкрито 24.03.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 08.10.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено договір про надання кредиту у формі кредитної лінії №859164053, відповідно до пункту 2.1 якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію за надання кредиту.

Згідно з пунктом 2.2 договору загальний розмір кредиту становить 7300,00 грн, а відповідно до пункту 2.3 договору перший транш у розмірі загальної суми кредиту надано 08.10.2024.

Пунктом 2.4 договору передбачено можливість надання позичальнику додаткових траншів, що збільшують загальний розмір кредиту.

Відповідно до пункту 2.5 договору кредит надано для задоволення поточних споживчих потреб позичальника.

Згідно з пунктом 3.1 договору позичальнику встановлено дисконтний період кредитування тривалістю 30 календарних днів від дати отримання першого траншу. Пунктами 3.2-3.4 договору передбачено право позичальника на пролонгацію та поновлення дисконтного періоду на визначених договором умовах.

Відповідно до пункту 5.1 договору кредитні кошти підлягали перерахуванню на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 .

Пунктом 7.3 договору встановлено кінцеву дату повернення кредиту 07.11.2029.

Відповідно до пункту 8.3 договору базова процентна ставка за користування кредитом становить 1,00% на день від суми залишку кредиту, що еквівалентно 365,00% річних.

Відповідно до пункту 8.6 договору для кредиту в сумі 7300,00 грн орієнтовна загальна вартість кредиту за перші 30 днів користування становить 9490,00 грн, у тому числі 2190,00 грн процентів за користування кредитом.

Пунктом 7.5 договору передбачено право позичальника достроково повернути кредит повністю або частково зі сплатою фактично нарахованих процентів та інших платежів, передбачених договором.

Відповідно до пункту 4.7 договору договір укладено в електронній формі шляхом подання позичальником заявки через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця, ознайомлення з офертою та її акцептування шляхом введення одноразового ідентифікатора, який використано сторонами як електронний підпис.

Відповідно до зазначених умов договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит шляхом перерахування коштів у розмірі 7300,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів та випискою АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №859164053 від 08.10.2024, складеним ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», станом на 11.02.2025 загальна сума заборгованості становить 15825,80 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 7299,60 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 4876,40 грн, неустойки 3649,80 грн.

11.02.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №МВ-ТП/21, згідно з умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право грошової вимоги за первинними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №859164053 від 08.10.2024.

На підтвердження переходу права вимоги позивач надав договір факторингу №МВ-ТП/21 від 11.02.2025, витяг з реєстру прав вимоги, а також платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №1184 від 26.02.2025 на підтвердження оплати за договором факторингу.

11.02.2025 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на електронну адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором №859164053 від 08.10.2024, станом на 03.07.2025 загальна сума заборгованості становить 26191,80 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 7299,60 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 15242,40 грн, неустойки 3649,80 грн.

04.07.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» повідомило ОСОБА_1 шляхом направлення листа на її електронну адресу про дострокове розірвання договору №859164053 від 08.10.2024 на підставі пунктів 7.2.2, 9.1.1.7 договору з 04.07.2025 та про необхідність сплати всієї суми заборгованості.

Водночас позивач просить стягнути суму заборгованості без урахування нарахованої неустойки.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а також інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин вважається підписаним, зокрема, у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, судом встановлено, що договір №859164053 від 08.10.2024 укладено в письмовій формі в електронному вигляді з дотриманням вимог статей 207, 208, 634, 639, 1047, 1055 ЦК України та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлено принцип обов`язковості виконання договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки, фіксована або змінювана, та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу, фінансування під відступлення права грошової вимоги, одна сторона, фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, клієнта, за плату, у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, боржника.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відповідно до умов кредитного договору надало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 7300,00 грн, однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконала.

Право вимоги за кредитним договором №859164053 від 08.10.2024 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу №МВ-ТП/21 від 11.02.2025, що підтверджується договором факторингу, витягом з реєстру прав вимоги та платіжною інструкцією №1184 від 26.02.2025.

Водночас відповідач не надала суду доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, зокрема щодо укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, переходу права вимоги до позивача та наявності заборгованості.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а тому відсутність заперечень відповідача сама по собі не звільняє позивача від обов`язку довести заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу права вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підтверджений належними доказами.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» про стягнення заборгованості за договором №859164053 від 08.10.2024 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється адвокатом, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт, наданих послуг;

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг;

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та або значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024, додаткову угоду №2627 від 26.12.2025 до договору про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 26.12.2025, а також платіжну інструкцію №134 від 26.12.2025 на підтвердження оплати послуг з надання правничої допомоги.

Оцінивши зазначені докази у їх сукупності, суд встановив, що витрати позивача на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом цієї справи та підтверджені належними доказами.

З урахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, ціни позову, а також критеріїв співмірності та обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу суд доходить висновку про наявність підстав для їх відшкодування відповідачем.

З урахуванням усіх наведених обставин, на підставі поданих позивачем доказів, принципів обґрунтованості, пропорційності та співмірності понесених судових витрат із предметом спору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 7681, 89, 258, 259, 263265, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, ЄДРПОУ 39700642) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22542 (двадцять дві тисячі п`ятсот сорок дві) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на правову допомогу 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Повний текст рішення складений 28.08.2026.

Суддя: Є.В. Челюбєєв