Рішення № 139311151, 21.08.2026, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 541/3785/25

Провадження №2/525/71/2026 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Лопатки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 06.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №101408542 за яким відповідачу був наданий кредит у розмірі 5200 грн. з необхідністю сплачувати відсотки за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.

28.04.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №119-МЛ/Т, у відповідності до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до відповідача.

Розмір заборгованості відповідача становить 38467 грн. 28 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5200 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 22269,28 грн.; прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 598 грн.; сума по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання 10400 грн.

Позивачем направлялася на адресу відповідача претензія про погашення заборгованості, яка залишилася без реагування, у зв`язку з чим позивач вимушений звертатися до суду та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 38467,28 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

04.11.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін, перше судове засідання призначено на 09.12.2025, сторонам роз`яснено порядок та строки подання заяв по суті справи (а.с. 55). У подальшому, розгляд справи неодноразово відкладався, з поважних причин.

Згідно ухвали суду від 20.05.2026 судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку для подачі відзиву, відзив залишено без розгляду та повернуто відповідачу ( а.с. 164).

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Чуй А.І. пояснив, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору з ТОВ «Мілоан» та отримання кредитних коштів на свій рахунок, підтвердив, що відповідачем не поверталися кредитні кошти згідно умов договору. При цьому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за їх недоведеністю.

Пізніше представник відповідача подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав на адресу суду заяви у яких просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Чуя А.І., дослідивши матеріали справи, в їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що 06.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101408542. За умовами Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором, на строк визначений п. 1,3 Договору надати Позичальнику грошові кошти в сумі визначеній у п. 1.2 Договору у кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума кредиту становить 5200 грн. Кредит надається строком на 345 днів за умови виконання Позичальник Графіку платежів з 06.04.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 20668,90 грн. Денна процентна ставка складає 1,15%. Комісія за надання кредиту 598 грн., яка нараховується за ставкою 11,50% від суми кредиту одноразово ( а.с. 16-23).

Факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується платіжним дорученням від 06.08.2024 ( а.с. 25 на звороті).

28.04.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №119-МЛ/Т, у відповідності до умов якого на умовах встановлених цим Договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами укладеними між Кредитором і Боржниками вказаними в Реєстрі Боржників. Внаслідок передачі Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказані в Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Божників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами (а.с. 29-40).

Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру боржників від 28.04.2025 до Договору відступлення прав вимоги №119-МЛ/Т від 28.04.2025, ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло Реєстр боржників від 28.04.2025, кількістю 3373 (а.с. 41).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 28.04.2025 до Договору відступлення прав вимоги №119-МЛ/Т від 28.04.2025, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32636,20 грн. (а.с. 42 на звороті).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 17.07.2025 ОСОБА_1 має борг перед позивачем у сумі 38467,28 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5200 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 22269,28 грн.; прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 598 грн.; сума по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання 10400 грн. (а.с. 28).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційних телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, суд виходить з наступного.

Із наданих позивачем та досліджених судом документів установлено, що відповідачу на підставі укладеного кредитного договору №101408542 від 06.08.2024 були надані кошти в розмірі 5200 гривень, які відповідач у строки встановлені умовами договору не повернув, тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів відповідачем у судовому засіданні підтвердив його представник адвокат Чуй А.І.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Вирішуючи питання про стягнення відсотків, комісії та неустойки, суд приходить до наступних висновків.

Статтями 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який діє і донині.

Із матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 з 31.05.2023 по 05.08.2025 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, безпосередньо приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с. 226, 227).

Таким чином, на відповідача поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом)». Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача відсотків, комісії та пені за Договором про споживчий кредит №101408542 від 06.08.2024 задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від їх сплати.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 5200 грн.

У іншій частині заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду, відповідно до платіжної інструкції №22913 від 19.09.2025, сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (а.с. 5).

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно до розміру заявлених позовних вимог. Розмір заявлених вимог 38467,28 грн. (100%), розмір вимог, що підлягають задоволенню 5200 грн. (13,52%), розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 327,51 грн. (2422,40 х 13,52% = 327,51 грн.).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. В обґрунтування понесених витрат на надання професійної правничої допомоги позивачем надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», Акту №Д/3116 наданих послуг від 19.09.2025, детального опису наданих послуг до Акту №Д/3116 від 19.09.2025, ордеру та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 45-48).

Згідно детального опису наданих послуг адвокатом були надані позивачу наступні послуги: усна консультація клієнта - 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год.; погодження правової позиції Клієнта у справі 30 хв.; складання позовної заяви 3 год. 30 хв.;всього витрачено часу 6 год. 30 хв. Згідно акту наданих послуг сума наданих послуг складає 8000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 24-26), від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обгрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №94/2355/21).

Суд ураховує, що дана справа є малозначною та типовою, у даній категорії справ мається стала судова практика; позовна заява є незначною за обсягом, містить посилання виключно на норми чинного законодавства та умови кредитного договору, жодних розрахунків не містить, що, як наслідок, не потребувало витрачання значного часу для обґрунтування правових підстав позову. Представник позивача участі у розгляді справи не приймав.

З огляду на викладене, обсяг юридичної та технічної роботи (зокрема, складання позовної заяви) не можна вважати значним; вартість такої роботи адвоката у загальному розмірі 8000 грн. є завищеною та не співмірною із ціною позову, належним чином не обґрунтованою. Ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи та реальності наданих адвокатських послуг суд вважає доведеним розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 405,60 грн. (3000 грн. х 13,52% = 405,60 грн.).

У іншій частині заявлені вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит №101408542 від 06.08.2024 у розмірі 5200 (п`ять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 327 (триста двадцять сім) гривень 51 копійка та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 405 (чотириста п`ять) гривень 60 копійок.

У іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79029;

представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович, АО «АПОЛОГЕТ», свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093 видане 29.09.2012 Львівською обласною КДКА, адреса: вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79029;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

представник відповідача: адвокат Чуй Анатолій Іванович, РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1935 від 31.10.2017 видане Радою адвокатів Полтавської області, адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 27.08.2026.

Суддя Я.В. Прасол