Ухвала суду № 139311100, 28.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/21372/26 1-кс/760/10192/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року місто Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22025101110000074 від 04.02.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3, 4 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , як прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні, звернувся до суду з клопотанням в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку 23.07.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон Iphone моделі «11» номер моделі MHDH3F S/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім картою оператору мобільного зв`язку НОМЕР_4 (е-сім), належні ОСОБА_4 .

На обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим управлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000074, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3, 4 ст. 368 КК України.

Матеріали кримінального провадження № 22025101110000074 виділені 04.02.2025 з матеріалів кримінального провадження №22024101110000571 від 31.07.2024, стосовно ОСОБА_5 за ч. ч. 3, 4 ст. 368 КК України (обвинувальний акт щодо якого скеровано до Амур-Ніжньодніпровського районного суді м. Дніпро).

В ході проведення обшуків 10.08.2024 в ОСОБА_6 вилучено грошові кошти з першої передачі неправомірної вигоди для ОСОБА_5 (підтверджується факт того, що ОСОБА_5 після продажу не облікованого вугілля частину грошових коштів передав для свого керівника ОСОБА_6 );

Оглядом телефону ОСОБА_5 , який було вилучено вході проведення зазначеного обшуку встановлено, що виплати, які здійснювалися від ДП «Добропіллявугілля-видобуток» на адресу ТОВ або ФОП (останні просили щоб їм виплатили кошти за поставлену продукцію чи виконанні роботи), були погоджені із директором ОСОБА_6 , який розподіляв кому, коли та скільки перерахувати. Після вказівки ОСОБА_6 ОСОБА_5 організовував виплати коштів та зазначав у листуванні «не забудьте за конфетки» (так називав відсоток неправомірної вигоди).

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що керівник ДП «Добропіллявугілля-видобуток» ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 за попередньою змовою з представниками приватних суб`єктів господарювання, налагодив системний протиправний механізм з отримання неправомірної вигоди під час проведення публічних закупівель товарів та послуг (зокрема паливно-мастильні, меблів, інших товарів та послуг), що полягає у створенні не конкурентних умов та завищування вартості товарів і послуг, з метою подальшого отримання неправомірної вигоди у розмірі 20% від укладених договорів.

Встановлено, що протягом 2022 - 2024 років службовими особами ДП «Мирноградвугілля» код ЄДРПОУ 32087941, ДП «Селидіввугілля» код ЄДРПОУ 33426253, ДП «Добропіллявугілля-Видобуток» код ЄДРПОУ 43895975 завершено публічних закупівель та укладено договорів з ТОВ «Едстар» код ЄДРПОУ 42997140, ФОП « ОСОБА_7 » РНОКПП НОМЕР_5 , ТОВ «Гоулден Лайф» код ЄДРПОУ 43024234, ФОП « ОСОБА_8 » РНОКПП НОМЕР_6 , ДП «Запорізький Експертно-Технічний Центр Держпраці» на загальну суму 76 474 845,27 грн, зокрема вищевказані суб`єкти господарювання фактично підконтрольні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ДП «Мирноградвугілля» уклало договорів на суму 35 184 000,00 грн. ДП «Селидіввугілля» уклало договорів на суму 30 383 661,13 грн. ДП «Добропіллявугілля-Видобуток» уклало договорів на суму 10 907 184,14 грн.

Так, фактичні дані (про осіб, які вчинили злочин, наявність або відсутність у них умислу), котрі самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з`ясування обставин злочину, мотиву його вчинення, що входить до предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні, а також речі, які мають важливе значення для досудового розслідування, та які можуть бути доказами під час судового розгляду знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_7 бухгалтер підконтрольний ОСОБА_7 .

Так, 23.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведений обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Iphone моделі «11» номер моделі MHDH3F S/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім картою оператору мобільного зв`язку НОМЕР_4 (е-сім), належні ОСОБА_4 .

В ході вказаного обшуку встановлено, що вилучене майно є носіями інформації та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

24.07.2026 постановою слідчого вказані речі та документи визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, зазначені речі та предмети, мають суттєве значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні, так як зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто містять ознаки речових доказів, а тому прокурор звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.

Прокурор подав заяву про розгляд справи за його відсутності, клопотання підтримав, просив його задовольнити, просив долучити до матеріалів протокол огляду мобільного телефону.

Власник майна належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000074, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3, 4 ст. 368 КК України.

23.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведений обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Iphone моделі «11» номер моделі MHDH3F S/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім картою оператору мобільного зв`язку НОМЕР_4 (е-сім), належні ОСОБА_4

24.07.2026 постановою слідчого вилучені предмети визнано речовим доказом.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у прокурора є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.

При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3, 4 ст. 368 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 22025101110000074.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.

Також слід роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22025101110000074 від 04.02.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3, 4 ст. 368 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на виявлені та вилучені 24.07.2026, за результатами обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , речі, а саме, на мобільний телефон Iphone моделі «11» номер моделі MHDH3F S/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім картою оператору мобільного зв`язку НОМЕР_4 (е-сім).

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Cлідчий суддя ОСОБА_1