Рішення № 139310970, 27.08.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 477/2040/24

Провадження №2/485/465/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 серпня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снігурівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У жовтні 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 56 912,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 602634714 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 16 000,00 грн, строком на 30 днів. 28 листопада 2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №602634714 від 19 квітня 2021 року на загальну суму 36 672,00 грн. 05 серпня 2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 602634714 від 19 квітня 2021 року на загальну суму 56 912,00 грн. 05 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 05/07/24. Відповідно до реєстру боржників від 05 липня 2024 року до договору факторингу № 05/07/24, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 56 912,00 грн. Посилаючись на те, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти у визначені строки не повернув, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 602634714 від 19 квітня 2021 року у розмірі 56 912,00 грн, а також судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

06 квітня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Звернув увагу суду, що у справі відсутні належні та допустимі докази виникнення правовідносин між сторонами, а розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не підтвердженим первинними документами. Просив суд застосувати наслідки позовної давності /т.2 а.с.1/.

06 квітня 2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у яких ОСОБА_1 зазначив, що кредитний договір передавався кілька разів між фінансовими компаніями, однак повідомлень про це не отримував /т.2 а.с.2/.

06 квітня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що спірний кредитний договір між сторонами укладено відповідно до вимог чинного законодавства у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Окрім того, вважав що строки позовної давності не пропущені, оскільки вони сплили під час дії воєнного стану та вважаються продовженими на строк дії в Україні воєнного стану, тобто перебіг позовної давності було зупинено /т.2 а.с.3-8/.

07 квітня 2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначив про недоведеність факту отримання грошових коштів належними та допустимими доказами, а також повторно зазначив викладену позицію у раніше поданих поясненнях до суду /т.2 а.с.13/.

08 квітня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що надане платіжне доручення є дійсним і законним, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та містить усі необхідні реквізити, передбачені для електронних розрахункових документів, а тому факт перерахування грошових коштів є доведеним. Зазначили, що позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця /т.2 а.с.14-17/.

Надані письмові пояснення відповідача 08.04.2026, 09.04.2026, 13.04.2026, 15.04.2026 фактично повторюють висловлену позицію відповідача у попередніх письмових поясненнях /т.2 а.с.22-25, 27-28/.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 14 жовтня 2024 року прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження /т.1 а.с.148/.

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2024 року позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №602634714 від 19 квітня 2021 року у розмірі 56912,00 грн (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот дванадцять гривень). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 (шість тисяч гривень) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн /т.1 а.с.152-154/.

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 27 лютого 2026 року постановила заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду повернути заявникові без розгляду /т.1 а.с.170-171/.

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 05 березня 2026 року постановила поновити пропущений строк для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення, заяву прийняла до провадження /т.1 а.с.177/.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 02 квітня 2026 року постановив заяву про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості /т.1 а.с.223-224/.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 18 травня 2026 року поновив судовий розгляд у справі та витребував докази у справі /т.2 а.с.36/.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 02 липня 2026 року визнав явку сторін у справі обов`язковою для надання особистих пояснень /т.2 а.с.118/.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, у поданій заяві просив про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, наполягають на їх задоволені.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив врахувати надані ним письмові пояснення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що 19 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 602634714, за яким відповідач отримав кредит на суму 16 000,00 грн на строк 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом - фіксована процентна ставка 445,30% річних. Договором передбачено, що кредит надається на умовах строковості, зворотності, платності /т.1 а.с.16-24/.

Пункт 1.2. Договору передбачає, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Виключно на період строку, визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 445,30 процентів річних, що становить 1,22 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 446,48 процентів річних, що становить 1,22 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (п.1.4.1, 1.4.2 Договору).

Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п.1.7 Договору).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV96RQ2», що відповідає ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» /т.1 а.с.24/.

Вказаний кредитний договір містить особисті дані відповідача, його місце проживання, податковий номер, електронну адресу, номер телефону.

Згідно платіжного доручення №6241e4e5-b30c-4b94-9324-80d14fce960a від 19 квітня 2021 року, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 16 000,00 грн /т.1 а.с.36/. Наведене узгоджується довідкою №06_2/2024 з переліком транзакцій /т.1 а.с.52-54/.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (строк дії якого продовжувався укладенням між сторонами додаткових угод №19 від 28 листопада 2019 року до 31 грудня 2020 року; №26 від 31 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року; №27 від 31 грудня 2021 року до 31 грудня 2022 року), відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 602634714 від 19 квітня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 139 від 22 червня 2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01 (строк дії якого продовжувався додатковими угодами №2 від 03 серпня 2021 року до 31 грудня 2022 року та №3 від 30 грудня 2022 року до 30 грудня 2024 року), відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 602634714 від 19 квітня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року.

В подальшому, 05 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 05/07/24.

Відповідно до Реєстру боржників від 05 липня 2024 року до договору факторингу № 05/07/24 від 05 липня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги в сумі 56 912,00 грн, з яких 16 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 40 912,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 602634714 від 19 квітня 2021 року та розрахунків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», зобов`язання за договором ОСОБА_1 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 56 912,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 16 000,00 грн; заборгованість по відсотках 40 912,00 грн.

Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260521/37134-БТ від 29.05.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 . За даними виписки по картковим рахункам клієнта встановлено зарахування грошових коштів 19.04.2021 у розмірі 16 000,00 грн на виконання вимог кредитного договору (Деталі операції Viplata zaima Moneyveo) /т.2 а.с.106-108/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини третьої статті 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У силу частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно з частиною 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 13 статті 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідач пройшов процедуру ідентифікації, надав згоду на обробку персональних даних, створив особистий кабінет, пройшов процедуру верифікації своєї платіжної картки, обрав бажану суму кредиту, ознайомився із текстами примірних договорів, відповідними правилами та умовами надання кредиту, про що поставив відповідну відмітку. Після прийняття відповідачем умов кредитних договорів, останній, уклав із первісними кредиторами кредитні договори, які були підписані відповідно до вимог ст. 6, 8, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема кредитними коштами банку, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідач отримав кредитні кошти, про що свідчать довідки банків про зарахування коштів на його рахунки, а отже мав обов`язок погашати кредит та сплачувати відсотки.

Розрахунок Банку свідчить, що нарахування заборгованості було здійснено виходячи з узгоджених сторонами умов кредитного договору.

Посилання відповідача на те, що зазначена позивачем сума відсотків є завищеною, суд вважає необґрунтованими.

Згідно з нормами статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 знайомився з його умовами, у тому числі з реальною процентною ставкою, про що свідчать його підписи, а отже повинен сплатити позивачу проценти у розмірі, який обумовлений у договорі.

Що стосується договорів факторингу, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Так, не заслуговують на увагу доводи відповідача в частині відступлення права вимоги, оскільки позивачем до позовної заяви долучені відповідні договори факторингу та відповідні витяги з реєстрів прав вимоги до договорів факторингу, в яких заначено за яким кредитним договором та в якій сумі відбулась відступка права вимоги.

В порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборгованої суми не повернув.

Надані позивачем докази є належними, достатніми та допустимими, подані з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до положень національного стандарту щодо оформлення документів та ст. 83, 95 ЦПК України, а тому можуть бути прийняті судом до уваги, а протилежне було б ознакою надмірного формалізму з боку суду.

В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суми заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Правильно встановивши обставини справи та визначившись з характером спірних правовідносин, суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останнім свого обов`язку зі своєчасного повернення кредитних коштів.

Щодо застосування строків позовної давності

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID_19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року та по 03 вересня 2025 року перебіг строків позовної давності зупинено.

Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Виходячи з викладеного, з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 602634714від 19.04.2021 у загальній сумі 56 912,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у частині 3 статті 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно наданої копії договору про надання правової допомоги №05/07/24-02 від 05 липня 2024 року, укладеного з Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та копії протоколу погодження вартості послуг до нього; копії Додаткової Угоди №2 від 05 липня 2024 року до Договору про надання правничої допомоги №05/07/24 від 05 липня 2024 року, зокрема якою передбачено надання юридичної допомоги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 встановлено, що сторони обумовили надання таких юридичних послуг: складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, надання усної консультації щодо складання позовної заяви.

Так, згідно акту прийому-передачі наданих послуг, витрати на професійну правничу допомогу по даній справі складаються з усної консультація 1 год. - 500 грн, вивчення матеріалів справи 1 год. - 500 грн, складання позовної заяви 2 год. - 5000 грн, загальна вартість наданих послуг 6000 грн.

Відповідно до частини 1, 4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.268. рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (Заява № 19336/04) суд зазначив, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У відповідності до ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем заперечувався розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, вважав їх завищеними та неспівмірними.

За таких обставин, а також враховуючи заперечення відпоідача, те, що виконані адвокатом роботи не є складними та потребують не значних затрат часу, враховуючи зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи вищенаведене, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 76-89, 141, 223, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №602634714 від 19 квітня 2021 року у розмірі 56 912,00 грн (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот дванадцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені судові витрати у розмірі 6422,40 (шість тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн, які складаються із витрат зі сплати судового збору 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн та витрат на професійну правничу допомогу 4000 (чотири тисячі) грн.

У задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27 серпня 2026 року.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул.Рогнідинська, буд.4, літера А, оф.10, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.П.Бодрова