Ухвала суду № 139310667, 27.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3590/26

провадження №: 6/398/341/26

УХВАЛА

Іменем України

"27" серпня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Шинкаренко І.П.

за участю секретаря судового засідання Калатаєвської С.В.,

розглянувши подання старшого державного виконавця Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Миронюк Юлії Ігорівни про тимчасове обмеження керівника юридичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ

Старший державний виконавець Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Миронюк Ю.І. звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження керівника юридичної особи ТОВ «ЕКОТРАНССЕРВІС-21» ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 398/3590/26, виданого 23.07.2026 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 33260,79 грн з ТОВ «ЕКОТРАНССЕРВІС-21» на користь ОСОБА_2 та виконавчим листом № 398/3591/26, виданого 14.07.2026 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 32956,29 грн з ТОВ «ЕКОТРАНССЕРВІС-21» на користь ОСОБА_3 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні у Олександрійському відділі державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 81791608 про стягнення заборгованості з ТОВ «ЕКОТРАНССЕРВІС-21» на користь фізичних осіб на загальну суму 73538,77 грн.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань від 28.05.2025 керівником підприємства є Ігнатьєв Вадим Васильович.

Під час примусового виконання вказаного зведеного виконавчого провадження № 81791608 від 20.08.2026 встановлено факт умисного невиконання рішення суду керівником юридичної особи-боржника ТОВ «ЕКОТРАНССЕРВІС-21» ОСОБА_1 . Незважаючи на винесену постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження керівник юридичної особи свідомо ухиляється від виконання рішення суду, не вживає заходів щодо погашення заборгованості. Рішення суду на сьогоднішній день боржником не виконано, будь-яких спрямованих дій на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на наведене, заявник вважає, що наявні підстави для тимчасового обмеження ОСОБА_1 , як керівника юридичної особи-боржника, у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за виконавчими документами.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцю надано право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі Закон) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

За переконанням суду обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, в розумінні положення ст. 12 ЦПК України, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

На думку суду, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Оскільки, відповідно до положень ст.441 ЦПК України, подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, тому особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, тому саме на державного виконавця покладається тягар доказування.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов`язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

З наведеного вбачається, що ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Отже, право на звернення до суду із поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України виникає у державного виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань. Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовими рішеннями обов`язків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не доведено, а судом не встановлено факту ухилення боржника від виконання зобов`язань за виконавчими документами.

Так, з доданих до клопотання матеріалів встановлено, що старшим державним виконавцем Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Миронюк Ю.І. 28.07.2026 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 81600112 з примусового виконання судового наказу № 398/3591/26, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ТОВ «ЕКОТРАНССЕРВІС-21» боргу по заробітній платі на корить ОСОБА_3 та № 81600257 з примусового виконання судового наказу № 398/3590/266, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ТОВ «ЕКОТРАНССЕРВІС-21» боргу по заробітній платі на корить ОСОБА_2 . Постановою державного виконавця від 20.08.2026 об`єднано вказані виконавчі провадження у зведене виконавче провадження № 81791608.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «ЕКОТРАНССЕРВІС-21» є Ігнатьєв Вадим Васильович.

Також матеріали виконавчого провадження містять виклик державного виконавця, адресований ТОВ «ЕКОТРАНССЕРВІС-21» та копію конверта рекомендованого листа, направленого ТОВ «ЕКОТРАНССЕРВІС-21», який повернувся до відділу ДВС без вручення з відміткою «адресат відсутній».

Суд зазначає, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Суд встановив, що з матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що боржнику вручено чи направлено у відповідності до положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження, а отже, повідомлення його про наявність відкритих виконавчих проваджень. Наявний в матеріалах конверт рекомендованого повідомлення суб`єкт подання у додатках зазначив як конверт повернення виклику курівника юридичної особи. Відомостей про явку керівника чи іншого уповноваженого представника боржника юридичної особи на виклик державного виконавця матеріали також не містять.

Разом з тим, пунктом 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі, якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

У Листі Верховного Суду України від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» зазначено, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Натомість з наданих суду матеріалів, а також з мотивувальної частини подання не вбачається, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем вживалися всі можливі дії, направлені на виконання рішення суду, перевірявся майновий стан боржника на наявність відкритих рахунків в банківських установах та іншого рухомого і нерухомого майна.

Підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України крім наявності у боржника невиконаних зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, та явного ухилення від виконання таких зобов`язань, має бути також реальна можливість останнього покинути територію України.

Разом з тим, до подання додано відомості Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 30.07.2026 про те, що ОСОБА_1 за обліками ЦПМУ ДМС паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався.

Правилами перетинання державного кордону громадянами України встановлено, що перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу.

Також суд звертає увагу, що у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника реально забезпечить виконання рішення суду, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції чи покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.

Більш того, в матеріалах виконавчого провадження та в поданні державного виконавця відсутні будь-які докази, які б свідчили про навмисне перешкоджання виконанню судового рішення або приховування активів чи майна з боку боржника.

Зважаючи на це, застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України становитиме непропорційне втручання у права та законні інтереси боржника.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що старший державний виконавець передчасно звернувся з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення виконання рішення суду - обмеження керівника юридичної особи - боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон.

Аналізуючи зазначене в сукупності, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не доведено ухилення боржника від виконання наявних зобов`язань шляхом свідомих та цілеспрямованих дій, направлених на ігнорування виконання зобов`язань за виконавчими документами, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання, у зв`язку з чим подання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.33, 43 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.260-261, ст.441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні подання старшого державного виконавця Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Миронюк Юлії Ігорівни про тимчасове обмеження керівника юридичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.П. Шинкаренко