Рішення № 139310629, 28.08.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2930/25

Провадження № 2/352/382/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю: представника позивача Нікіпелевової К.Є.,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

22.12.2025 року представник позивача звернулася до Тисменицького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.07.2025 року між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем був укладений договір про надання фінансового кредиту №59200-07/2025, відповідно до якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 20 000 грн строком на 120 днів, з нарахуванням процентів в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісією за видачу кредиту в сумі 2 000,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту), який підписано електронним підписом позичальника. Кредит надавався у безготівковій формі шляхом його перерахування за реквізитами платіжної карти4149 - 43xx - xxxx 8444, реквізити якої надані відповідачем кредитору з метою отримання кредиту.Однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, тому утворилась заборгованість за кредитом у загальній сумі 52680 грн, з яких: 20000 грн заборгованість за тілом кредиту, 20860 грн заборгованість за відсотками, 10000 грн заборгованість за штрафом, 2000 грн заборгованість за комісією, яку і просить стягнути позивач та судові витрати.

31.12.2025 року відповідач за первісним позовом подав суду зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати недійсним Договір про надання фінансового кредиту №2420497 від 26.07.2025 року у цілому як оспорюваний правочин, що укладений з дефектом волі та суперечить ст.ст. 203,215,634,638,1054 ЦК України та ст. 21 Закону України №1023-12 та застосувати наслідки недійсності правочину згідно ст. 216 ЦК України; у разі якщо суд не знайде підстав для визнання договору недійсним визнати недійсним окремі в частині комісії, штрафу та нарахування відсотків, стягнути моральну шкоду у розмірі 8000 грн, постановити окрему ухвалу, якою має бути доведено до відома Національного банку України факти систематичного порушення ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» законодавства.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

У відзиві на первісний позов ОСОБА_1 вказав, що визнає позов частково у розмірі заборгованості за наданим кредитом в сумі 20 000 грн. Зазначив, що у частині стягнення відсотків, штрафів, комісій та судових витрат, витребуванні в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» інформації, опитуванні відповідача за первісним позовом як свідка в порядку ст. 93 ЦПК категорично заперечив. Зокрема відносно нарахованого первісним позивачем штрафу вказав, що такий нараховано безпідставно, оскільки суперечить п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, комісія за надання кредиту є нікчемною в силу ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», заперечив проти строку нарахування відсотків за користування кредитом, вказав про невідповідність публічної оферти тексту договору, запевнив, що отримання коштів відбувалися через веб-ресурс suncredit.com.ua (ТМ "SunCredit"), а не через вказаний Позивачем сайт StarFin, як про це вказує позивач за первісним позовом. Крім цього, вказав, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за первісним позовом є необґрунтованими, завищеними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.46-51).

У відповіді на відзив представник позивача за первісним позовом вказала, що відповідачем не оспорюється факт укладення договору про надання фінансового кредиту №59200-07/2025 від 26.07.2025 року з відповідними додатками до нього. Натомість, заперечуючи проти позову, відповідач посилається виключно на недоведеність правильності нарахування суми заборгованості. Таким чином, представник позивача за первісним позовом вважає, що укладений між позивачем та підповідачем договір про надання фінансового кредиту №59200-07/2025 від 26.07.2025 року з відповідними додатками до нього є правомірним, не оспорений сторонами в порядку та спосіб передбачений чинним законодавством, а тому породжує для сторін відповідні права та обов`язки, які підлягають дотриманню та виконанню з обох сторін, зокрема позивачем та відповідачем шляхом підписання договору про надання фінансового кредиту від 26.07.2025 р. узгоджено розмір відсотків на рівні процентної ставки в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, які підлягають нарахуванню в межах строку, що становить 120 днів. Щодо комісії за надання кредиту зазначила, що встановлення комісії за надання кредиту відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов та змісту, за умови дотримання вимог законодавства.

Щодо посилання відповідача на те, що останній в порядку ч. 6 ст. 93 ЦПК має право на відмову від відповідей на поставлені, у клопотанні про письмове опитування відповідача як свідка, запитання не заслуговують на увагу, оскільки причина відмови відповідачем взагалі не конкретизується. Частина 6 ст. 93 ЦПК містить підпункти, які дозволяють учаснику справи відмовитись від відповіді (вичерпний перелік причин).

У підсумку просила залишити без розгляду клопотання про витребування доказів в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» у зв`язку з визнанням зі сторони ОСОБА_1 факту отримання грошових коштів від позивача у розмірі 20 000 грн. Визнати підстави для відмови ОСОБА_1 від надання відповідей на запитання в рамках клопотання про письмове опитування відповідача в порядку ст. 93 ЦПК відсутніми та зобов`язати ОСОБА_1 надати відповіді. Задовольнити позовну заяву ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі(а.с.86-88).

У запереченні на відповідь на відзив ОСОБА_1 вказав, що відповідь на відзив подана з пропуском строку подання, тобто мала бути подана 02.01.2026, а фактично подана суду 05.01.2026 року. Ще раз наголосив на суперечливому нарахуванню штрафів в розмірі 10000 грн, та відсутності згоди на термін кредитування у 120 днів, оскільки відповідачем за первісним позовом було обрано строк 30 днів. У підсумку просив залишити без розгляду «Відповідь на відзив» ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» від 05.01.2026 року як таку, що подана з порушенням встановленого судом процесуального строку; відмовити у задоволенні клопотання позивача про письмове опитування відповідача як свідка в порядку ст. 93 ЦПК України, оскільки факт отримання тіла кредиту в розмірі 20 000,00 грн офіційно визнаний відповідачем і не потребує додаткового доказування. Відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 щодо стягненні штрафу у розмірі 10 000,00 грн як незаконно нарахованого у період воєнного стану, стягненні комісії за надання кредиту у розмірі 2 000,00 грн як несправедливої умови договору, стягненні процентів за користування кредитом, що нараховані понад строк 30 календарних днів, який відповідав дійсному волевиявленню споживача. Відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та судового збору в повному обсязі у зв`язку з недобросовісною поведінкою позивача та заявленням завідомо незаконних вимог (а.с.94-99).

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом вказала, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням ЦПК України. Вказала, що 26.07.2025 р. ОСОБА_1 , самостійно уклав з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Договір про надання фінансового кредиту №59200-07/2025 з відповідними додатками до нього, а саме Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №59200-07/2025, Паспорт споживчого кредиту. Відповідно до умов договору кредит надавався строком на 120 днів з датою погашення кредиту 22.11.2025 року, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 2 000,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). ОСОБА_1 повністю підтвердив умови отримання кредиту та підписав Договір про надання фінансового кредиту №59200-07/2025. У Розділі 8 Договору про надання фінансового кредиту кредиту №59200-07/2025 «Реквізити та підписи сторін» та додатках до нього зазначено електронний підпис ОСОБА_1 : НОМЕР_1 .

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 8000 грн, вказала, що така є необґрунтованою та такою, що не підтверджена належними і допустимими доказами.

Щодо вимоги ОСОБА_1 стосовно постановлення судом окремої ухвали, якою має бути доведено до відома Національного банку України факти систематичного порушення ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» законодавства зазначила, що така є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог процесуального закону, окрема ухвала може постановлятися судом виключно у разі встановлення під час розгляду справи порушень закону, які перебувають у причинному зв`язку з предметом спору та підтверджені належними і допустимими доказами. Натомість доводи ОСОБА_1 зводяться до загальних оціночних тверджень щодо регуляторної діяльності ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та фактично спрямовані на ініціювання перевірки з боку НБУ, що виходить за межі предмета даного судового розгляду та повноважень суду у цій справі. Суд не наділений функціями фінансового регулятора, а питання дотримання вимог законодавства у сфері небанківських фінансових послуг розглядаються у спеціальному адміністративному порядку за зверненням відповідних осіб. Звернула увагу суду, що ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення до НБУ, як регулятора ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» з окремою скаргою.

Повідомила, що докази розміру витрат, які Відповідач має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення відповідного рішення суду. Попередній розрахунок витрат становить 10000 грн. Провила відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у повному обсязі (а.с.105-109).

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 зазначив, що прохальна частина його зустрічного позову сформульована безальтернативно, зауважив щодо ігнорування доказів введення в оману стосовно строку кредиту, оскільки на сайті кредитодавця позивачем за зустрічним позовом обрано строк на 30 днів, натомість кредитодавцем здійснено підміну строку на 120 днів у фінальному тексті договору, вказав, що наявний причинно-наслідковий зв`язок в діях кредитора з завданою йому моральною шкодою, а саме: глибокий психологічний стрес та тривога, порушення нормального ритму життя та сну, відчуття незахищеності та безпорадності: Сильні душевні страждання, спричинені усвідомленням того, що велика фінансова установа свідомо використовує технічні маніпуляції для обману споживача та нав`язування йому невигідних умов. Приниження честі, гідності та ділової репутації, недобросовісна процесуальна поведінка Кредитора, спрямована на створення образу його «недобросовісності».

Просив визнати недійсним у цілому договір про надання фінансового кредиту № 2420497 (вказаний відповідачем як № 59200-07/2025) від 26.07.2025 року. Застосувати наслідки недійсності правочину згідно зі ст. 216 ЦК України. Стягнути з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на його користь 8 000,00 грн моральної шкоди. Постановити окрему ухвалу у порядку статті 262 ЦПК України, якою довести до відома Національного банку України факти систематичного та свідомого порушення ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» законодавства про споживче кредитування та Цивільного кодексу України. Відмовити ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 до суду надіслав додаткові пояснення у справі, в яких, серед іншого просив при розгляді справи по суті врахувати наведені обставини недобросовісної процесуальної поведінки позивача за первісним позовом та його представника. На підставі ч. 9 ст. 141 ЦПК України покласти на позивача за первісним позовом ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» судові витрати у справі в повному обсязі незалежно від результату вирішення спору. Відмовити позивачу за первісним позовом у відшкодуванні понесених ним судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із зловживанням процесуальними правами.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила такі задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні в режимі відеоконференції просила у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Тисменицького районного суду Олійника М.Ю. від 23.12.2025 року відкрито провадження у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року постановлено прийняти зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту і стягнення моральної шкоди

Ухвалою суду від 08.04.2026 року постановлено закрити підготовче провадження в об`єднаній справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту і стягнення моральної шкоди та призначити справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку із відрахуванням судді Олійника М.Ю. зі штату Тисменицького районного суду Івано-Франківської області на підставі розпорядження керівника апарату призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №352/2930/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 року справу №352/2930/25 було передано на розгляд судді Гриньків Д.В.

Ухвалою судді Гриньків Д.В. від 08.06.2026 року постановлено прийняти до провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту. Призначити розгляд справи.

Згідно ухвали від 22.06.2026 року постановлено забезпечити участь представнику позивача за первісним позовом ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП"- адвокату Нікіпеловій К.Є. у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

На підставні ухвали суду від 13.08.2026 року постановлено забезпечити участь відповідачу за первісним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбудеться 18.08.2026 року о 10:00 годині в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 26.07.2025 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №59200-07/2025, за умовами якого відповідач отримав у безготівковій формі на рахунок платіжної картки №4149 - 43xx - xxxx 8444 кредит у сумі 20000 грн.

Згідно п. 1.2. договору Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 26.07.2025. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 22.11.2025. (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до п. 1.4. договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 2000.00грн (що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) Розмір процентів та Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Сутність комісії - плата за надання кредиту, комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартості кредиту.

У відповідності до п. 1.5. договору Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів та комісії визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно п. 2.2. договору видача кредитів Клієнту-фізичній особі (надалі-Клієнт) Товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «Інтернет»,тобто через веб-сайт Товариства:https://suncredit.com.ua(надалі-Сайт Товариства).

Згідно п. 3.1. договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюватимуться згідно з Графіком платежів в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього Договору.

У п. 5.3.договору вказано, що у випадку прострочення клієнтом сплати процентів, тіла кредиту відповідно до термінів, встановлених у графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості.

Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису Y924 (а.с.9-16).

В Додатку №1 до договору №59200-07/2025 зазначений графік платежів, в якому вказано інформацію про дату видачі кредиту 26.07.2025 року, дати платежу 22.11.2025 року, кількість днів у розрахунковому періоді -30, сума кредиту 20 000 грн, проценти за користування кредитом в загальній сумі 21600 грн, комісія за надання кредиту 2000 грн, реальна річна процентна ставка 2572,74 %, загальна вартість кредиту 43600 грн (а.с.17-18).

У заявці на отримання фінансового кредиту, яка підписана ОСОБА_1 26.07.2025 року електронним підписом W284, зазначено особисті дані позичальника, його РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації, адреса електронної пошти, номер телефону, номер картки отримувача, історія кредитування та погодження позичальника (а.с.19-20).

У паспорті споживчого кредиту надані інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в тому числі щодо основних умов кредитування, а саме: сума кредиту 20000 грн, строк кредитування 120 днів, меті отримання кредиту - на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються шляхом переказу на банківську картку споживача) протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредит, Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка, відсотків річних 0.90% в день, що становить 328.50% річних, комісія за надання кредиту в розмірі 2000.00грн, що складає 10.00% від виданого тіла кредиту, Загальні витрати за кредитом 23600 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 43600 грн, реальна річна процентна ставка, відсотків річних 2572.74%, порядок повернення кредиту - кількість та розмір платежів, періодичність внесення, зокрема: дати платежу- 24.08.2025, 23.09.2025, 23.10.2025, 22.11.2025, періодичність сплати 30 днів, та суми платежів за розрахунковий період (проценти, тіло та комісія), тощо. Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом W284 (доказ в електронному вигляді).

ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків, згідно укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Стар файненс груп» договору про надання платіжних послуг з переказу грошових коштів №ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 року, надало інформацію про успішно перераховані кошти на платіжну картку клієнта, зокрема 26-07-2025 року о 08:10:00 на суму 20000,00 грн, маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua 814109122, призначення платежу: Зарахування 20000,00 грн на карту № НОМЕР_4 , код авторизації на боці банку №708885. ПІБ клієнта: ОСОБА_1 (а.с.21).

У відповідності до квитанції про зарахування коштів №814109122 від 26.07.2025 року сума коштів в розмірі 20000 грн зарахована на картку отримувача НОМЕР_3 26.07.2025 року (а.с.22).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №59200-07/2025 від 26.07.2025 року року вбачається, що заборгованість за таким станом на 04.12.2025 року становить в загальному 52860 грн, з яких: 20000 грн за тілом кредиту, 20860 грн заборгованість за відсотками, 10000 грн за штрафами, 2000 грн за комісією. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось за період з 26.07.2025 по 19.11.2025 року (117 днів). При цьому відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитом, зокрема в розмірі 200 грн, які кредитором зараховано на погашення відсотків за користування кредитом (а.с.23-24).

В матеріалах справи міститься досудова вимога датована 25.11.2025 року до відповідача про виконання зобов`язань за кредитним договором в загальній сумі 52680 грн (а.с.25).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Щодо стягнення неустойки.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Щодо одноразової комісії за надання кредиту.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Щодо поняття «строк договору».

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц.

Щодо підстав недійсності правочину.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору, які не обговорювалися індивідуально із споживачем та наслідком застосування яких є істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на користь суб`єкта господарювання, є нікчемними. Умова договору є такою, що не обговорювалася індивідуально із споживачем, якщо вона була складена заздалегідь, а споживач не міг вплинути на її зміст.

Серед умов договору, які вважаються нікчемними, зазначено: обов`язки споживача, з якими він не мав можливості ознайомитися до укладення договору.

Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях. яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна школа відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана p розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках встановлених законом.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 26.07.2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Стар файненс груп», договір про споживчий кредит № 59200-07/2025 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму 20 000 грн строком на 120 днів, шляхом переказу на його банківську картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,90 % від суми кредиту за кожен день користування та комісія за надання кредиту в розмірі 2000 грн (10% від суми кредиту).

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 20 000 грн підтверджено інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Крім цього відповідачем визнається дана обставина. А відтак, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч.1 ст. 82 ЦПК України).

Суд вважає, що оскільки відповідач не здійснив погашення заборгованості за тілом кредиту, то позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 20000 грн підлягають до задоволення.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відтак, наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту, яку передбачає кредитний договір №59200-07/2025 від 26.07.2025 року .

При укладенні договору з ОСОБА_1 у графіку платежів та в самих умовах договору споживачу надано детальний розпис складових загальної вартості кредиту, до якого включено і комісію саме за користування позикою, а не за надання додаткових чи супутніх послуг.

Ураховуючи викладене, положення пункту 1.4 Договору не можуть тлумачитися як несправедливі відповідно до приписів Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки за своїм змістом передбачають погоджену сторонами плату за користування кредитом у формі процентів на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Оспорений пункт договору не передбачає плати за надання супутніх чи додаткових послуг, чи послуг, які споживачу надаються безоплатно, жодним чином не порушують прав позичальника, як споживача.

Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови. Таким чином сума комісій, нарахованих за видачу кожного з траншів по кредиту, в розмірі 2000 грн підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього, судом встановлено, що кредит надається строком на 120 днів, вказаний строк встановлений у п 1.2. договору, який підписаний позичальником.

Посилання ОСОБА_1 на зловживання довірою позивачем за первісним позовом, що на думку відповідача, за первісним позовом виявилось у невідповідності публічної оферти тексту укладеного сторонами спірного договору, зокрема, щодо строку надання кредиту, а саме 120 днів замість 30 днів, на які сподівався позичальник ОСОБА_1 , суд вважає необгрунтованим.

Так, відповідно до інформації з сторінки сайту кредитодавця https://suncredit.com.ua в історії кредитів, зокрема кредиту за № 59200-07/2025 від 26.07.2026 року, зазначено періодичність сплати платежів, яка становить 30 днів. При цьому, суд зауважує, що строк надання кредиту не є тотожним поняттю періодичності платежів, під якими розуміється графік або регулярність, з якою одна сторона повинна перераховувати гроші іншій стороні в межах строку дії договору.

Крім того, в судовому засіданні судом з`ясовано у ОСОБА_1 , що останній мав можливість ознайомитись із умовами договору перед підписанням, жодних перешкод для цього у нього не було.

Відтак, на переконання суду, відсотки за користування кредитом нараховані на тіло кредиту 20000 грн в межах строку надання кредиту 120 днів за ставкою 0,90% в день є правомірними, відповідають умовам спірного договору та підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом в розмірі 20 860 грн (20000*0,90%*117 днів -200 грн).

Стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача неустойки у виді штрафу в розмірі 10000 грн, то суд вважає, що остання до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Отже, позовні вимоги за первісним позовом слід задовольнити частково в загальному розмірі 42860 грн.

Щодо вимоги зустрічної позовної заяви, то судом не встановлено, щоб позивач за первісним позовом, як сторона правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо строку дії договору, оскільки умови надання кредиту зазначені у договорі, ОСОБА_1 перешкод у ознайомлені із його змістом перед підписанням ніхто не створював, з інформації з сторінки сайту кредитодавця https://suncredit.com.ua встановлено, що там зазначено виключно про періодичність сплати платежів, яка є відмінним поняттям від строку надання кредиту, у ОСОБА_1 не було зауважень на стадії укладення договору, тому незгода із вказаними умовами договору на стадії його виконання, не є підставою для визнання пунктів договору недійсними, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства щодо свободи договору.

Ураховуючи зміст укладеного договору відсутні підстави для визнання несправедливими умов договору на підставі приписів Закону України «Про захист прав споживачів» щодо комісії за надання кредиту і штрафу, так як умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови. Зазначення в умовах договору відповідальності по ст.625 ЦК України є правом сторін, оскількип.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який передбачає списання сум неустойки, діє виключно в період дії на території України воєнного стану, час завершення якого не є наперед встановленим і після завершення якого відповідальність за ст.625 ЦК України може застосовуватись у випадку порушення грошового зобов`язання.

Тому у задоволенні зустрічного позову в цій частині слід відмовити.

Крім цього щодо суд зазначає, що оскільки судом відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог стосовно недійсності умов договору, відтак вимога про стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягає.

Щодо постановлення окремої ухвали.

У відповідності із вимогами ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.

Отже, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Судом не встановлено грубих порушень, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали в цій справі, у зв`язку з чим вимога ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача за первісним позовом слід стягнути 1964,13 гривень судового збору на користь позивача.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" заборгованість за Кредитним договором №59200-07/2025 від 26.07.2025 року в сумі: 42 860 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят) грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 20 000 (двадцять тисяч) грн, заборгованість за сумою відсотків 20 860 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн, заборгованість з комісії за видачу кредиту 2000 (дві тисячі) грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 964 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири) грн 13 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту, відмовити.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", вул. Фізкультури, 30-В, м. Київ, 01350, ЄДРПОУ 44022416;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення складене у повному обсязі 28.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.