Рішення № 139310414, 27.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

27.08.2026 Справа № 756/3773/26

Унікальний номер 756/3773/26

Номер провадження 2/756/5140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Харук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі АТ «СК «АРКС») через свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 21663,46 грн у порядку суброгації, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 06.04.2024 о 12:32 за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 9Д, відповідач, керуючи транспортним засобом Subaru д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, у порушення вимог пунктів 2.3 (б) та 10.9 Правил дорожнього руху України здійснив наїзд на належний ОСОБА_2 та припаркований транспортний засіб Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого останньому були заподіяні механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 756/5085/24 (провадження № 3/756/2616/24) відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Транспортний засіб Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований його власником ОСОБА_2 за договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № 169507Га3к3 від 02.06.2023, укладеним з АТ «СК «АРКС», за умовами якого (пункт 28.12 договору) вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу визначається на підставі рахунку станції технічного обслуговування без урахування зносу деталей, що підлягають заміні.

За наслідками звернення потерпілого ОСОБА_2 із заявою від 11.04.2024 позивач визнав подію страховим випадком, склав страховий акт № ARX4094893 та на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.24.0 від 22.04.2024 (виконаної в системі Audatex станцією технічного обслуговування ФОП ОСОБА_3 ), якою вартість ремонту без урахування зносу визначена в розмірі 53991,68 грн, а знос - у розмірі 7 752,63 грн, сплатив на підставі платіжного доручення № 1052315 від 23.04.2024 станції технічного обслуговування страхове відшкодування в розмірі 46239,05 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 як власника транспортного засобу Subaru д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним із ТДВ «Страхова група «Оберіг» (поліс № 217502735).

ТДВ «Страхова група «Оберіг» сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 24575,59 грн, розрахованих із застосуванням до вартості ремонту зносу транспортного засобу відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач вважає, що різниця між фактично сплаченим ним страховим відшкодуванням 46239,05 грн та сумою, отриманою від страховика цивільно-правової відповідальності відповідача 24575,59 грн, яка становить 21663,46 грн, не була компенсована в межах обов`язкового страхування з огляду на застосування зносу відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV, а тому підлягає стягненню безпосередньо з винної у заподіянні шкоди особи - відповідача, в порядку суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 1194 ЦК України. До направлення позову позивач звертався до відповідача з досудовою претензією, яку останній залишив без задоволення.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі.

27.04.2026 відповідач через свого представника - адвоката Бур`ян Т.М. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що його цивільно-правова відповідальність на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому, на переконання відповідача, шкода мала бути в повному обсязі відшкодована страховиком у межах ліміту відповідальності за цим полісом, без покладення додаткового обов`язку з відшкодування різниці особисто на відповідача. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальний розмір завданої шкоди, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок автотоварознавчої експертизи та акт виконаних робіт, а надано лише фінансовий розрахунок-пропозицію (рахунок-калькуляцію) № ASK0006958.

Жодних доказів на спростування обставин дорожньо-транспортної пригоди, вини відповідача чи розміру заявленої до стягнення шкоди відповідач до відзиву не долучив.

05.05.2026 представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій заперечення відповідача не визнав та зазначив, що договір добровільного страхування є дійсним правочином, укладеним відповідно до вимог статей 979, 204 Цивільного кодексу України та статей 16, 20, 25 Закону України «Про страхування», а визначення вартості ремонту без урахування зносу відповідає його умовам (пункт 28.12). Натомість страхове відшкодування за договором обов`язкового страхування, відповідно до ст. 29 Закону України № 1961-IV, сплачується з урахуванням зносу транспортного засобу, внаслідок чого об`єктивно не покриває шкоду в повному обсязі, а різниця підлягає стягненню з винної особи на підставі ст. 1194 ЦК України. Представник позивача також зазначив, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами ні факту заподіяння шкоди, ні її розміру, обмежившись формальним запереченням щодо ліміту страхового покриття, що не відповідає вимогам ч. 1,6 ст. 81 та ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просили відмовити в його задоволенні.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 06.04.2024 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів Subaru д.н.з. НОМЕР_1 під керування відповідача ОСОБА_1 та Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , останньому транспортному засобу заподіяно механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 756/5085/24, яка набрала законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій особи, щодо якої постановлено таку постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Отже, факт вчинення відповідачем протиправних дій, що перебувають у причинному зв`язку із заподіянням шкоди майну третьої особи, доведений та повторному доказуванню не підлягає, а відповідачем у встановленому законом порядку не спростований.

Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб потерпілого Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту № 169507Га3к3 від 02.06.2023, пунктом 28.12 якого передбачено визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу на підставі рахунку станції технічного обслуговування без вирахування зносу деталей, що підлягають заміні.

Розмір шкоди, заподіяної транспортному засобу потерпілого, визначений на підставі ремонтної калькуляції станції технічного обслуговування (система Audatex) у розмірі 53991,68 грн без урахування зносу.

Фактично позивачем сплачено станції технічного обслуговування 46239,05 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1052315 від 23.04.2024.

Відповідачем розмір та обґрунтованість цієї суми не спростовано, доказів на підтвердження іншої (меншої) вартості відновлювального ремонту, зокрема висновку відповідного експерта чи оцінювача, відповідач суду не надав.

Виплативши страхове відшкодування, позивач відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» набув право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах фактично здійсненої виплати.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 217502735, виданим ТДВ «Страхова група «Оберіг».

На виконання угоди про здійснення страхового відшкодування від 18.06.2024, укладеної між позивачем та ТДВ «СГ «Оберіг», останнє сплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 24575,59 грн, розрахованому із застосуванням зносу транспортного засобу відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначена обставина відповідачем також не спростована.

Отже, судом встановлено, що розмір фактично заподіяної потерпілому шкоди (46 239,05 грн, визначений без урахування зносу відповідно до умов договору добровільного страхування) перевищує розмір страхового відшкодування, сплаченого в межах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача (24575,59 грн, розрахований з урахуванням зносу відповідно до вимог закону), на суму 21663,46 грн, яка не відшкодована.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Наведена норма кореспондує сталій практиці Верховного Суду, зокрема висловленій у постановах від 03.12.2020 у справі № 352/1384/18 та від 28.09.2022 у справі № 727/182/21, відповідно до якої різниця між сумою страхового відшкодування, сплаченого страховиком за договором добровільного страхування транспортного засобу без урахування зносу, та сумою, отриманою в порядку регресу (суброгації) від страховика цивільно-правової відповідальності завдавача шкоди з урахуванням зносу відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV, є шкодою, що не покрита обов`язковим страхуванням, а тому підлягає стягненню безпосередньо з особи, винної у її заподіянні.

Суд відхиляє доводи відповідача, які могли б ґрунтуватися на відсутності висновку судової автотоварознавчої експертизи щодо розміру шкоди, оскільки визначення розміру заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту не є виключною прерогативою судової експертизи: у разі виникнення спору щодо розміру шкоди суди виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт транспортного засобу. Оскільки відповідач не оспорював по суті ні методику розрахунку, ні саму суму ремонтної калькуляції станції технічного обслуговування, а обмежився запереченням загального характеру щодо ліміту обов`язкового страхування, і клопотання про призначення судової експертизи не заявляв, суд визначає розмір шкоди на підставі наявних письмових доказів - ремонтної калькуляції та платіжного доручення про фактичну виплату страхового відшкодування.

Доводи відповідача про те, що шкода мала бути повністю відшкодована в межах ліміту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, суд відхиляє, оскільки вони суперечать змісту статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка прямо передбачає визначення розміру страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, з урахуванням зносу транспортного засобу, тоді як розмір фактично сплаченого позивачем відшкодування визначений без такого вирахування на підставі умов договору добровільного страхування, відповідність яких закону відповідачем не оспорена. Саме по собі існування договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не звільняє особу, яка завдала шкоди, від обов`язку відшкодувати різницю, не покриту таким страхуванням, відповідно до ст. 1194 ЦК України.

Суд також не вбачає підстав вважати, що обсяг зобов`язання відповідача підлягає зменшенню з огляду на те, що страхове відшкодування в розмірі 24575,59 грн отримано позивачем від ТДВ «СГ «Оберіг» на підставі угоди про здійснення страхового відшкодування із застосуванням дисконту, а не за результатами розрахунку в межах окремого регресного провадження щодо кожного страхового випадку. Такий порядок розрахунків є способом виконання ТДВ «СГ «Оберіг» власного зобов`язання перед позивачем у межах договірних відносин між двома страховими компаніями і не змінює встановленого законом порядку визначення розміру завданої майнової шкоди, а також не покладає на позивача додаткового обов`язку доводити гіпотетичний розмір страхового відшкодування, який міг би бути обчислений за іншою методикою розрахунку зносу поза межами цієї угоди. Відповідач, який заперечує проти розміру заявлених позовних вимог, зокрема з підстав недостатньої суми, отриманої позивачем від страховика цивільно-правової відповідальності, відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України зобов`язаний довести, що належна до сплати за вимогами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сума страхового відшкодування є більшою за фактично отриману позивачем, чого відповідачем зроблено не було: клопотання про витребування відповідного розрахунку чи призначення експертизи для перевірки цієї обставини відповідач не заявляв. За таких умов сума, фактично отримана позивачем від страховика цивільно-правової відповідальності та підтверджена належним платіжним документом, приймається судом як розмір страхового відшкодування, здійсненого в межах обов`язкового страхування, а різниця між цією сумою та фактичним розміром завданої шкоди підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 1194 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою тієї самої статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду жодних доказів на спростування ні факту дорожньо-транспортної пригоди та своєї вини в ній, ні розміру заявленої до стягнення шкоди, ні обставин страхових виплат, обмежившись лише посиланням на наявність договору обов`язкового страхування, що саме собою не спростовує обґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а заперечення відповідача не спростовують ні факту заподіяння шкоди, ні її розміру, ні права позивача на стягнення з відповідача суми 21663,46 грн у порядку суброгації. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 993, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст. 108 Закону України «Про страхування», статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ЄДРПОУ - 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) грошові кошти у розмірі 21663 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят три) грн 46 копійок в порядку суброгації.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ЄДРПОУ - 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна