Ухвала суду № 139309922, 22.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8833/26

Номер провадження 1-кс/711/2763/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

підозрюваного - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026250000000060 від 30.06.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мала Виска Кіровоградської області, громадянина України, з повною вищою освітою, який не є особою з інвалідністю, неодруженого, дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, у спеціальному званні «старший лейтенант поліції», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №42026250000000060 від 30.06.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва прокурорів Черкаської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026250000000060 від 30.06.2026.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 наркотичними засобами та психотропними речовинами є природні чи синтетичні речовини, препарати, рослини і природні матеріали, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; прекурсорами речовини, які використовуються для виробництва, виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин та включені до цього Переліку.

Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (в редакції від 05.02.2026), до списку № 2 таблиці І (особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено) віднесено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он).

Дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою збагачення від дій, пов`язаних з незаконним обігом психотропних речовин, порушуючи правовий режим обігу психотропних речовин, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними», достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, та відповідальність за їх незаконний обіг, вчинив кримінальне правопорушення у сфері обігу психотропних речовин за наступних обставин.

При невстановлених органом досудового розслідування обставинах та часі, але не пізніше 28.07.2026 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом незаконного придбання, зберігання з метою збуту та незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 діючи умисно, з метою отримання прибутку від незаконної діяльності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу психотропних речовин, діючи в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», будучи обізнаним, що операції з особливо небезпечними психотропними речовинами є незаконними, у невстановлений досудовим розслідуванням час та обставинах, але не пізніше 28.07.2026 незаконно придбав у невстановленої досудовим розслідування особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP та почав її незаконно зберігати з метою збуту.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, 28.07.2026, приблизно о 19 годині 55 хвилин знаходячись біля будинків № № 146, 148 по вул. Віри Гордієнко в місті Сміла Черкаської області ОСОБА_4 передав з рук в руки оперативному покупцеві ОСОБА_7 , який був залучений до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, масою 0,392 г., поміщену в прозорий зіп-пакет, обмотаний термоізоляційною стрічкою синього кольору, таким чином здійснив незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP, за що отримав від ОСОБА_7 200 гривень, які раніше йому вручені співробітниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім того, у ОСОБА_4 , при невстановлених органом досудового розслідування обставинах та часі, але не пізніше 20.08.2026 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом незаконного придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін).

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення ОСОБА_4 з метою отримання прибутку від незаконної діяльності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, діючи в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 25, 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» будучи обізнаним, що операції з особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено заборонені, при невстановлених органом досудового розслідування обставинах та часі, але не пізніше 20.08.2026 у невстановленої досудовим розслідуванням особи, повторно, з метою збуту придбав та почав зберігати в орендованому ним гаражному приміщенні, розташованого у м. Сміла Черкаського району Черкаської області особливо небезпечну психотропну речовини, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін).

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

«20» серпня 2026 року ОСОБА_4 , на підставі ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

«21» серпня 2026 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Підозра ОСОБА_4 підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема:

-протоколом прийняття заяви ОСОБА_7 про кримінальне правопорушення від 08.07.2026;

-показаннями свідка ОСОБА_7 ;

-показанням свідка ОСОБА_8 ;

-показанням свідка ОСОБА_9 ;

-протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 1257/42-23/2026 від 13.08.2026, нетаємно;

-протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 1258/42-23/2026 від 13.08.2026, нетаємно;

-протоколом огляду особи залученої до проведення НСРД та огляду і вручення грошових коштів від 28.07.2026;

-протоколом огляду предметів та їх добровільної видачі від 28.07.2026; висновками експерта за результатами проведеної експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів;

-протоколом обшуку від 20.08.2026;

-матеріалами, зібраними оперативним підрозділом, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України є доказами у кримінальному провадженні, іншими документами.

Вищевказані докази, зібрані під час досудового розслідування, свідчать про те, що підозрюваним ОСОБА_4 вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, тобто підозра стосовно останнього є обґрунтованою.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкриміновані кримінальні правопорушення, а також наявність ризиків, визначених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день є реальними, стійкими та обґрунтовуються наступним.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за його вчинення у разі визнання його винним, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується наступними доводами.

У разі не обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі.

На даному етапі досудового розслідування не встановлено та не вилучено усі речі, документи й електронні носії інформації, які можуть мати істотне значення для встановлення обставин придбання, зберігання та збуту особливо небезпечної психотропної речовини PVP, зокрема джерела її придбання, способу розрахунків, каналів зв`язку між причетними особами та інших обставин вчинення кримінального правопорушення.

Підозрюваний є працівником правоохоронного органу, у зв`язку з чим володіє професійними знаннями щодо порядку виявлення, фіксації, вилучення та дослідження речових і електронних доказів, методів документування кримінальних правопорушень, а також способів отримання правоохоронними органами інформації з мобільних терміналів, електронних носіїв та інших джерел.

За таких обставин, перебуваючи на волі та маючи доступ до невилучених речей, документів або електронних носіїв інформації, підозрюваний може вжити заходів до їх знищення, приховування чи спотворення, у тому числі видалення електронного листування та інших відомостей про обставини придбання і збуту психотропної речовини, що може ускладнити або унеможливити встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Крім того, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , залишаючись на волі, може незаконно впливати на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні.

Ризик незаконного впливу на експертів є актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання за необхідності показань від осіб, які є експертами, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. ст. 23, 356 КПК України.

Частинами 1, 2 ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Разом із тим допит експертів на стадії судового розгляду ще не проводився, що дає підстави припускати вірогідність незаконного впливу підозрюваного на експертів при роз`ясненні їх висновків з метою викривлення експертних висновків.

На теперішній час орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_4 в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на свідків, оскільки їх показання мають ґрунтовне значення, а також інших осіб, які на даний час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину.

Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний є працівником правоохоронного органу та у зв`язку з виконанням службових обов`язків володіє спеціальними знаннями щодо організації і методів роботи правоохоронних органів, порядку документування кримінальних правопорушень, у тому числі у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, тактики проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, способів збирання, фіксації та перевірки доказової інформації.

Крім того, тривале перебування на службі у правоохоронному органі зумовлює наявність у підозрюваного професійних зв`язків із працівниками правоохоронних органів, а також обізнаність із внутрішньою організацією їх роботи, порядком обміну та використання службової інформації.

З огляду на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а саме кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу особливо небезпечної психотропної речовини, зазначені обставини створюють реальну можливість використання підозрюваним набутих під час служби знань, професійних контактів та інших можливостей для отримання відомостей про хід і напрями досудового розслідування, заплановані процесуальні та слідчі (розшукові) дії, встановлення інших осіб, причетність яких перевіряється органом досудового розслідування, а також для завчасного узгодження своїх дій з такими особами або їх попередження про заходи, що здійснюються правоохоронними органами.

Специфіка інкримінованого кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом психотропних речовин, передбачає необхідність встановлення джерела їх придбання, каналів постачання, способів передачі та збуту, можливих співучасників та інших осіб, причетних до протиправної діяльності. У зв`язку з цим обізнаність підозрюваного з методами діяльності правоохоронних органів та наявність відповідних професійних зв`язків можуть бути використані ним для створення перешкод у встановленні зазначених обставин, ускладнення проведення процесуальних дій, приховування характеру та механізму зв`язків між особами, причетними до незаконного обігу психотропних речовин, а також для вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення або ускладнення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , обґрунтовується тим, що підозрюваний, залишаючись на волі за місцем свого проживання у м. Сміла Черкаської обл., у разі не обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дозволить йому продовжити вчиняти протиправну діяльність.

Також необхідно врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, міцність його соціальних зв`язків, майновий стан, репутацію, дотримання умов застосування запобіжних заходів.

Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного ОСОБА_4 .

За таких обставин, виключно запобіжний захід у тримання під вартою зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного та унеможливить спроби останнього ухилитись від виконання вимог та рішень сторони обвинувачення.

У зв`язку з вище викладеним та недопущення повторення вчинення кримінального правопорушення, слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, обставини його вчинення, майнового стану ОСОБА_4 , суттєвого суспільного інтересу до забезпечення розгляду даної категорії кримінальних проваджень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення вважає, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначено у відповідності до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК і зокрема ст. 194 КПК України.

Саме такий розмір застави, на думку органу досудового розслідування, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у підозрюваного бажання будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Разом з тим, у разі внесення застави, орган досудового розслідування вважає, що на ОСОБА_4 слід покласти наступні обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування, як особисто, так і через інших осіб зі свідками сторони обвинувачення у кримінальному провадженні.

Таким чином, оцінивши сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, сторона обвинувачення приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам у даному випадку, оскільки лише такий запобіжний захід буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На підставі вищевикладеного, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з даним клопотанням та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в умовах Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», із можливістю внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задоволити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково прокурор зазначила, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується здобутими досудовим розслідуванням доказами, в тому числі, протоколами НСРД. Також прокурор зазначила, що підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою є існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема просила суд врахувати те, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання, яка йому загрожує в разі визнання його винним у вчинені вказаних кримінальних правопорушень, може переховуватись від слідства та суду. Досудове розслідування перебуває на початковій стадії і органом досудового розслідування ще не вилучено всіх доказів, тому перебуваючи на волі ОСОБА_4 , який є працівником правоохоронних органів, будучи обізнаний про порядок збирання, фіксування та зберігання речових доказів матиме змогу вжити заходів до їх знищення, приховання чи спотворення. Також, перебуваючи на волі підозрюваний може впливати на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні. Крім того, будучи працівником правоохоронного органу, ОСОБА_4 зможе вчиняти дії направлені на виправдовування своїх дій, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин даного злочину. Також, інкриміновані підозрюваному в провину кримінальні правопорушення мали систематичний характер, що підтверджується протоколами за результатами проведення НСРД, що може свідчити про те, що діяльність, пов`язана з незаконним обігом наркотичних засобів є джерелом його доходу, а тому ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може продовжити таку злочинну діяльність, вчиняючи нові корисливі злочини у цій сфері. Сторона обвинувачення вважає, що саме тримання під вартою зможе запобігти вказаним ризикам. При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, просила призначити заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб., що пов`язано з резонансністю та виключністю даного кримінального провадження, оскільки злочин вчинено працівником правоохоронного органу. Саме такий розмір застави може забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зможе запобігти ризикам, передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України. Обґрунтовуючи розмір застави, прокурор посилалась на наявність у власності підозрюваного ОСОБА_4 транспортного засобу, а також офіційного джерела доходу заробітної плати, розмір якої на її переконання є достатнім для внесення застави у вказаному розмірі.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема зазначав, що пред`явлена його підзахисному підозра необґрунтована та на його переконання в даному випадку є провокація правоохоронного органу, оскільки ОСОБА_4 як працівник поліції неодноразово залучався до конфіденційної співпраці з правоохоронними органами та виступав в ролі «закупного». Крім того, стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження зазначених у клопотанні ризиків, які ґрунтуються виключно на припущеннях. Його підзахисний не має наміру переховуватись чи вчиняти інші дій, що можуть зашкодити досудовому розслідуванню. На його переконання, прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 . Просив відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак якщо суд прийде до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, то просив застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, але якщо суд вважатиме за необхідне застосувати до останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою, то просив визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в значно меншому розмірі, який буде об`єктивним та співмірним з фінансовим та матеріальним станом ОСОБА_4 .

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, п. 4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва прокурорів Черкаської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026250000000060 від 30.06.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених 2 ст. 307 КК України

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які є тяжкими злочинами, оскільки санкцією даної статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна.

20.08.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 21.08.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних, передбачених:

- ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, збуті особливо небезпечної психотропної речовини;

- ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчинені повторно.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви ОСОБА_7 про кримінальне правопорушення від 08.07.2026; показаннями свідка ОСОБА_7 ; показанням свідка ОСОБА_8 ; показанням свідка ОСОБА_9 ; протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 1257/42-23/2026 від 13.08.2026, нетаємно; протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 1258/42-23/2026 від 13.08.2026, нетаємно; протоколом огляду особи залученої до проведення НСРД та огляду і вручення грошових коштів від 28.07.2026; протоколом огляду предметів та їх добровільної видачі від 28.07.2026; висновками експерта за результатами проведеної експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; протоколом обшуку від 20.08.2026; матеріалами, зібраними оперативним підрозділом, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України є доказами у кримінальному провадженні, іншими документами.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину, про що наголошувалось стороною захисту в судовому засіданні, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Отже, на думку слідчого судді, висновок органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованим чи очевидно недопустимим, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів.

Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично сторона захисту дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування, що є на цей час передчасним.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає наступне.

В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою сторона обвинувачення в судовому засіданні посилалася на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні; незаконно впливати на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинені ОСОБА_4 інкриміновані йому в провину злочини, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна (ч. 2 ст. 307 КК України), отже у разі засудження останнього за вказаними статтями до нього не може бути застосовано ст. 75 КК України та звільнено від відбування покарання з випробуванням. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання та роботи, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин наведених стороною захисту, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_4 від слідства та суду.

Що стосується ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування вказаного ризику, який обґрунтовується тим, що на даний час органом досудового розслідування ще не встановлено та не вилучено усі речі, документи й електронні носії інформації, які можуть мати істотне значення для кримінального провадження, а підозрюваний, який як працівник правоохоронного органу володіє професійними знаннями щодо порядку виявлення, фіксації, вилучення та дослідження речових і електронних доказів, методів документування кримінальних правопорушень, а також способів отримання правоохоронними органами інформації з мобільних терміналів, електронних носіїв та інших джерел, а тому перебуваючи на волі та маючи доступ до невилучених речей, документів або електронних носіїв інформації, може вжити заходів до їх знищення, приховування чи спотворення.

Також слідчий суддя вважає, що існує ризик впливу підозрюваного на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Отже, наведене свідчить про те, що підозрюваний може впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показань та уникнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

В той же час, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено існування можливості незаконного впливу на експертів у цьому кримінальному провадженні. При цьому суд зазначає, що у контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А відтак доводи прокурора щодо можливості впливу підозрюваним на експертів носять абстрактний характер і є лише його припущенням.

Також, слідчий суддя враховує, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 використовуючи набуті під час служби знання, професійні контакти та інші можливості може вживати дії для отримання відомостей про хід і напрями досудового розслідування, заплановані процесуальні та слідчі (розшукові) дії, встановлення інших осіб, причетність яких перевіряється органом досудового розслідування, а також для завчасного узгодження своїх дій з такими особами або їх попередження про заходи, що здійснюються правоохоронними органами, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, які вчинено з корисливих мотивів, такі злочинні дії спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, що може спонукати його до вчинення іншого кримінального правопорушення, та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, спосіб та обставини вчинення кримінальних правопорушень, особу підозрюваного, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за рахунок яких міг отримувати дохід від збуту психотропних речовин.

При цьому, слідчий суддя враховуючи суспільну небезпеку, інкримінованих органом досудового розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу психотропних речовин, що спричиняє шкоду здоров`ю населення, вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, особливості події кримінального правопорушення, вбачається, що особисте зобов`язання, не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. При цьому, слід звернути увагу, що особливості події кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , свідчать, що ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваним, створює істотну загрозу іншим членам суспільства.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення в якому він підозрюється.

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, зокрема, тих, що характеризують особу останнього, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3328 грн.

На думку слідчого судді, запропонований стороною обвинувачення розмір застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є занадто завищеним та непомірним для підозрюваного, враховуючи, що стороною обвинувачення не надано слідчому судді будь-яких доказів на підтвердження того, що такий розмір застави є співмірним та пропорційним розміру доходів та майновому стану підозрюваного, враховуючи, що доказів про майновий та фінансовий стан слідчому судді не було надано.

Окремо слід зазначити, що стороною обвинувачення не доведено виключність випадку, що застава у межах визначених чинним законодавством п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_4 було затримано 20.08.2026, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.08.2026. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу строком 60 днів, тобто до 18.10.2026 включно.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026250000000060 від 30.06.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України задовільнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» строком 60 днів, тобто до 18.10.2026 включно.

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання 20 серпня 2026 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: Рахунок отримувача - UA968201720355249001500003652; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) - 820172, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №42026250000000060, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2026.

Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;

- не відлучатись за межі м. Сміла Черкаського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/реєстрації та місця роботи;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідками у даному кримінальному провадженні, а саме із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_10 у присутності слідчого чи прокурора;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, тобто до 21.10.2026 включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 18 жовтня 2026 року включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, прокурору та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.

Слідчий суддя: ОСОБА_1