Рішення № 139309645, 24.08.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №568/923/26

Провадження №2/568/536/26

24 серпня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 01 грудня 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання фінансового кредиту №00503-12/2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 6000 грн строком на 120 днів, зі сплатою процентної ставки 1,00% в день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту. Згідно з п. 3.1. кредитного договору Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюватимуться згідно з графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 1.5 Договору, детальні терміни повернення кредиту, сплати процентів та комісії визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

24.03.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №24032025. Згідно з вищевказаним договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №00503-12/202425 від 01.12.2024.

Згідно розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №00503-12/202425 від 01.12.2024 становить 18600,00 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 6000,00 грн., заборгованості за відсотками 7200,00 грн, заборгованість за штрафом 5400,00 грн.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 18600,00 грн., 2662,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 02 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Також вирішено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано в АТ «Універсал банк» інформацію про належність платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та інформацію про зарахування коштів в розмірі 6000,00 грн на вказану платіжну картку в період з 01.12.2024 по 06.12.2024.

Представником позивача подано до суду заяву, в якій просив справу розглядати за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, виконуючи вимоги ст.280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При цьому, відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов`язком відповідача і не звільняє позивача від доведення певних обставин як то передбачено ч. 3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за №761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Оскільки повне рішення складено 24.08.2026, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 18.08.2026, датою ухвалення даного рішення є саме 24.08.2026 в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що 01 грудня 2024 року між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №00503-12/2024 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в розмірі 6000,00 грн.

Пунктом 1.1 Кредитного договору, що укладений з відповідачем, передбачено предмет договору - Позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором надати клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000,00 грн, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 01.12.2024. Кінцева дата погашення кредиту 30.03.2025 року (п.1.2 договору).

Згідно п.1.4 договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 1% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Загальні витрати по кредиту складають 7200,00 грн.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4441-11хх-хххх-0412 (п.1.6. договору).

Згідно п.7.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписами сторін та діє протягом строку вказаного в п.1.2 договору.

Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку платежів, який міститься в матеріалах справи.

З довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3426_260217120739 від 17.02.2026 року слідує, що відповідно до умов укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «УПР» договору на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 року, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 01.12.2024 10:25:04 на суму 6000,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , призначення платежу: зарахування 6000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , ПІБ клієнта: ОСОБА_1 .

Як вбачається з відповіді АТ «Універсалбанк» №БТ/Е-24057 від 07.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . В періол з 01.12.2024 по 06.12.2024 на рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 було зараховано платіж в сумі 6000,00 грн.

ТзОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, надавши йому, відповідно до п 1.1. Кредитного договору кредитні кошти, в свою чергу Позичальник свої зобов`язання перед Позикодавцем не виконав та відповідно до умов Кредитного договору мав повертати кредитні кошти згідно графіка погашення кредиту, передбаченого у Додатку №1 до кредитного договору.

24 березня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №24032025, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за вище вказаним кредитним договором відповідно до акту приймання-передачі Реєстру боржників.

Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 24.03.2025 року до договору факторингу від 24.03.2025 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 24.03.2025 року, складений за формою згідно із Додатком №1 до договору.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Кредит -Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00503-12/2024 від 01.12.2024 року у розмірі 18240,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6840,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 5400,00 грн заборгованість по пеням/штрафам.

11 травня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу досудову вимогу, у якій повідомило про наявність договору відступлення права вимоги та необхідність сплати заборгованості за кредитом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України про електронну комерцію.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 Закону України про електронну комерцію вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди зусіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.)

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Кредитний договір, укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 у електронній формі. Сторони обумовили істотні умови договору як то розмір кредиту та суму відсотків, комісії, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.

Також позивачем доведено виконання ТОВ «Стар Файненс Груп» своїх зобов`язань за договором№00503-12/2024 від 01.12.2024 щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, встановленому договором.

Також позивачем доведено набуття права вимоги за договором №00503-12/2024 від 19.11.2024 відповідно до договору факторингу №24032025 від 24.03.2025, акту приймання-передавання реєстру боржників, витягу з реєстру боржників, де зазначено суму заборгованості ОСОБА_1 .

В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №00503-1/2024 від 01.12.2024, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами договору, відтак з нього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за основним боргом у розмірі 6000,00 грн.

Щодо нарахування відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 надано кредит на суму 6000,00 грн, строк кредитування 120 днів, проценти за користування кредитом нараховують за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

При цьому, загальний строк кредитування 120 днів з 01.12.2024 та закінчується 30.03.2025.

Таким чином, строк нарахування відсотків не перевищує строк, на який надавався кредит, а також відсоткова ставка відповідає ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 7200,00 грн.

Щодо стягнення штрафу/пені в розмірі 5400,00 грн.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, останній раз до 31.10.2026 року.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення заборгованості за штрафами в розмірі 5400,00 грн. задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із такого.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1861,06 грн (13200,00 грн. х 2622,40 грн. /18600,00 грн.).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст. 137, ч.7 ст. 139 та ч.3 ст. 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування, ч.5 ст. 135 ЦПК України.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; акт №1338 про надання юридичної допомоги від 11.05.2026 року, згідно з якими АО «Лігал Ассістанс» надало правову допомогу ТОВ «Коллект Центр» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №№00503-12/2024 від 01.12.2024 на загальну суму 8000,00 гривень, детальний опис наданих послуг до акту №1338 за договором про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19)).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 16000,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.

Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретних обставин справи, а також відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 267, 526, 549-552, 612, 1054-1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №00503-12/2024 від 01.12.2024 року в розмірі 13200 (тринадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7200,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1861 (одну тисячу вісімсот шістдесят одну) гривню 06 копійок сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Радивилівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса м.Львів вул.Смаль-Стоцького,1 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 24.08.2026 року.

Суддя В.О. Троцюк