Ухвала суду № 139309472, 28.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 28.08.2026Справа № 554/9097/25 Провадження № 1-кс/554/10671/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м.Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника заявника адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадження за №22024170000000141 від 09.07.2024 р., -

ВСТАНОВИВ :

Представник заявника ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22024170000000141 від 09.07.2024 року.

В обґрунтування клопотання зазначив,що арешт на майно було накладено необґрунтовано, а відтак його має бути скасовано, оскільки слідчий в ОВС СВ УСБУ в Полтавській області вийшов за межі наданих йому повноважень ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави. Слідчий не ініціював питання відшукання грошових коштів, і відповідно, дозвіл на їх відшукання і вилучення слідчому не надавався. Слідчий у кримінальному провадженні, порушуючи вимоги ст. 41 Конституції України, Статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини (ЄКПЛ) незаконно і безпідставно позбавив ОСОБА_4 права власності на грошові кошти в розмірі 15 150 Євро.

Вважає, що під час ініціювання арешту майна, прокурор порушив вимоги ст. 170 КПК України, а саме прокурор усвідомлював, що ОСОБА_4 є третьою особою у провадженні та не має статусу підозрюваної, однак все одно посилався на мету для арешту коштів, яка не може бути застосована до майна третьої особи.

Представник заявника вказує, що після спливу понад одного року з моменту вилучення коштів сторона обвинувачення так і не конкретизувала фактичну версію їх походження настільки, щоб її можна було перевірити під час судового контролю.

Повідомляє, що власниця майна у попередні роки здійснила відчуження належного їй нерухомого майна на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу. У кожному із зазначених договорів міститься підтвердження продавця про проведення розрахунку між сторонами у повному обсязі та відсутність будь-яких претензій до покупця щодо виконання грошових зобов`язань. Зазначені договори є чинними, недійсними не визнавалися та не оспорюються у встановленому законом порядку.

Вважає, що наведені обставини свідчать про наявність у власниці майна документально підтверджених законних джерел отримання значних грошових коштів. Сторона захисту не стверджує, що вилучені 15 150 євро є саме тими коштами, які безпосередньо отримані за вказаними договорами. Водночас зазначені документи спростовують припущення про відсутність у власниці законних джерел формування грошових заощаджень. Ці документи не були спростовані стороною обвинувачення належними та допустимими доказами.

За таких обставин саме на сторону обвинувачення відповідно до статей 91 і 92 КПК України покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами існування безпосереднього зв`язку між вилученими 15150 євро та конкретним кримінальним правопорушенням. Обставина, що ціна та розрахунки за договорами зазначені у гривні, тоді як під час обшуку вилучено євро, сама по собі не доводить кримінального походження вилученої валюти.

Різниця у валюті не замінює доказів конкретного зв`язку коштів із кримінальним правопорушенням. Таким чином, після спливу значного часу первинне припущення сторони обвинувачення про можливе кримінальне походження вилучених коштів не було підтверджене належними та допустимими доказами.

Продовження арешту виключно з метою подальшої перевірки версії, яка протягом тривалого часу не отримала підтвердження, не відповідає вимогам статей 170 та 174 КПК України і створює для власниці майна непропорційне обмеження її права власності. Відтак, вважає, що арешт на майно ОСОБА_4 було накладено необґрунтовано.

Щодо вилучених комп`ютерної техніки та мобільних телефонів представник заявника зазначив, що строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів. Враховуючи, що з моменту вилучення майна пройшло 10 місяців, то відповідні дослідження вже мають бути проведені і подальша підстава для утримання майна власниці з цих причин відпала.

Вважає, що у сукупності зі спливом значного часу, відсутністю повідомлення про підозру та відсутністю повідомлених захисту результатів експертиз або перевірки походження коштів наведені обставини зумовлюють необхідність нового судового контролю за пропорційністю подальшого арешту.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Представники органів державної влади мають право контролювати використання майна лише на підставі законів. Таке втручання має бути законним і не свавільним.

У судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав та просив задовольнити, надав пояснення по суті клопотання.

Прокурор у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання в якому прохав розглядати справу за його відсутності, проти задоволення клопотання заперечував.

Слідчий суддя заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 16 КПК України одним з принципів кримінального провадження є недоторканість права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.06.2025 року у справі №554/9097/25 накладено арешт на майно ОСОБА_4 , яке було вилучено 20.06.2025 року під час обшуку за місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки «Lenovo», модель «80QQ», s/n PF0BR8ZA; телефон марки «Samsung», модель «Galaxy A55», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ; грошові кошти в розмірі 15 150 Євро, номіналом 100 Євро (148 купюр), 50 Євро (3 купюри), 20 Євро (8 купюр). 10 Євро (3 купюри), 5 Євро (2 купюри), - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Слідчим суддею встановлено, що арешт було накладено на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі, відчуження вилученого майна на цьому етапі досудового розслідування.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09.09.2025 року ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 25.06.2025 року залишено без змін.

Оскільки, заявником не надано слідчому судді доказів, які б вказували, що арешт накладено необгрунтовано та що, на даний час, відпала потреба в застосування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 25.06.2025 року, а також не встановлено, що потреба у подальшому арешті відпала, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22024170000000141 від 09.07.2024 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 28.08.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1