Рішення № 139309142, 20.08.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/1368/26

2/532/1061/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді Мороз Т.М.,

з участю:

секретаря судового засідання Крейс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

26.05.2026 представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 05.03.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №09902-03/2025, відповідно до умов якого Відповідачу було надано фінансовий кредит в розмірі 7300 грн строком на 120 днів, із процентною ставкою, що становить 0,90% в день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту в сумі 730 грн. Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. В подальшому право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 22557 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 7300 грн.; заборгованість за відсотками 7884 грн. заборгованість за комісією 730 грн.; заборгованість за штрафом 6643 грн. На підставі викладеного, представник позивача прохав суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 22557 гривень та понесені судові витрати.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.06.2026 по справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача, адвокат Усенко М. І., надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги прохав задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Галушко С. С., надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав частково. У частині стягнення штрафу прохав відмовити, оскільки в період дії воєнного стану штрафні санкції не нараховуються. Також надав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 4500 гривень, оскільки справа є малозначною, судова практика усталена. Крім цього, адвокатом зазначено про надання усної консультації та погодження правової позиції клієнта, водночас зі змісту договірних відносин та позовної заяви вбачається, що погодження правової позиції у типових кредитних спорах відбувається ще на стадії укладення договору про надання правової допомоги. Усні консультації по кожній кредитній справі не надаються, оскільки вони не є необхідними. Подання позовної заяви до суду згідно акту наданих послуг не є правничою допомогою. На підставі викладеного сторона відповідача вважає розумним стягнення витрат за одну годину ознайомлення з матеріалами кредитної справи та за 3 год. 30 хв. складення позовної заяви з розрахунку 1000 гривень/година.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 05.03.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №09902-03/2025, відповідно до умов якого Відповідачу було надано фінансовий кредит в розмірі 7300 грн строком на 120 днів, із процентною ставкою, що становить 0,90% в день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту в сумі 730 грн (а. с. 20-25).

Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3426_260217121608 від 17.02.2026 відповідачу перераховано грошові кошти за кредитним договором у розмірі 7300 гривень (а. с. 27).

Факт укладення договору на вищевказаних умовах та отримання кредитних коштів визнається відповідачем.

Згідно розрахунку ТОВ «Стар Файненс Груп» заборгованість відповідача становить 21702,90 гривень, з них заборгованість за тілом кредиту 7300грн; заборгованість за відсотками 7029,9 грн. заборгованість за комісією 730 грн.; заборгованість за штрафом 6643 грн (а. с. 27-29).

19.06.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем укладено договір факторингу №19062025 (а. с. 29-34).

Згідно акту приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 19.06.2026 та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19062025 позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №09902-03/2025 у розмірі 21702,90 гривень (а. с. 34-35).

Згідно розрахунку заборгованості позивача заборгованість відповідача становить 22557 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 7300 грн.; заборгованість за відсотками 7884 грн. заборгованість за комісією 730 грн.; заборгованість за штрафом 6643 грн (а. с. 36).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч. ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин суд погоджується з позицією сторони відповідача та вважає, що до стягнення за кредитним договором підлягає тіло кредиту 7300 грн; заборгованість за відсотками 7884 грн, заборгованість за комісією 730 грн, а всього 15 914 грн.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 878,32 гривень (2 662,40 гривень * 70,55%)

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 8000 гривень позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг №114 від 11.05.2026 року, детальний опис наданих послуг до акту №114 (а. с. 39-40).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право: - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у cправі №910/615/14 (№910/5042/22), від 26.09.2024 у cправі № 910/11903/23.

Суд, беручи до уваги позиції сторін, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, ціну позову, дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу з відповідача у розмірі 4500 гривень.

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №09902-03/2025 від 05.03.2025 в загальному розмірі 15914 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати: судовий збір у розмірі 1 878,32 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім грн 32 коп.) гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень, а всього 6378,32 (шість тисяч триста сімдесят вісім грн 32 коп.) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх, р/р НОМЕР_1 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя