Рішення № 139308923, 27.08.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1010/26

Провадження № 2/379/825/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

27 серпня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 540410-КС-001 про надання кредиту від 29.05.2025 року у розмірі 31898,80 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 29.05.2025 між ТОВ "Бізнес Позика" та відповідачкою укладено договір №540410-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ "Бізнес Позика" 29.05.2025 направлено відповідачці пропозицію (оферту) укласти договір № 540410-КС-001 про надання кредиту. 29.05.2025 відповідачка прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес Позика" направлено відповідачці через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8620, на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті. ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

23.06.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачкою укладено додаткову угоду № 1 до договору № 540410-КС-001 про надання кредиту. Відповідно до умов додаткової угоди відповідачці додатково надано кредит в сумі 4 000,00 грн.

Відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, що спричинило виникнення заборгованості, яка становить 31898,80 грн., яка складається із:

- 9670,00 грн. - заборгованість по прострочених платежах по тілу кредиту;

- 16036,20 грн. - заборгованість по прострочених платежах по процентам;

- 6062,60 грн. - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ;

- 130,00 грн. - заборгованість по прострочених платежах за комісією.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з даним позовом.

Згідно протоколу авторозподілу судової справи від 29.05.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Таращанського районного суду Київської області О.В. Невгада.

08.06.2026 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків.

22.06.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Витребувано від АТ «УкрсибБанк» письмові докази, які становлять банківську таємницю.

06.07.2026 на адресу суду від АТ «УкрсибБанк» надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно. Подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судові засідання двічі не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзиву на позов не надала.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи позицію позивача, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (AlimentariaSandersS.A.v.Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Судом встановлено, що 29.05.2025 між позивачем ТОВ "Бізнес Позика" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 540410-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1. договору позивач ТОВ "Бізнес Позика" надало відповідачці грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Строк на який надається кредит: 24 тижні.

Процентна ставка : в день 1%, фіксована.

Комісія за надання кредиту:1800,00 грн.

Строк дії договору до: 13.11.2025.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 22195,31 грн.

Договір про надання кредиту № 540410-КС-001 від 29.05.2025 відповідачем підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-8620.

Так, із дослідженої судом довідки послідовності дій клієнта встановлено, що клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 29.05.2025 року о 16:39 год. зайшла в особистий кабінет та о 16:41 год. підписала договір одноразовим ідентифікатором: UA-8620.

ТОВ «Бізнес Позика» в повному обсязі виконано умови укладеного договору, шляхом перерахування грошових коштів (кредиту) у розмірі 9000,00 грн. на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», номер транзакції 44852-61064-43203 від 29.05.2025 року.

Також, 23.06.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 540410-КС-001 про надання кредиту.

Відповідно до умов додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надало відповідачці додатково кредит в сумі 4 000,00 грн.

Розмір отриманого та неповернутого позичальником кредиту складатиме 13000 грн.

Комісія за надання додаткової суми кредиту: 800 грн. Орієнтовна вартість наданого кредиту 28883,92 грн. Кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення додаткової угоди: 144 календарних днів. Денна процентна ставка складає: 0,85%.

Додаткова угода № 1 до договору про надання кредиту № 540410-КС-001 від 29.05.2025 відповідачем підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-7285.

Так, із дослідженої судом довідки послідовності дій клієнта встановлено, що клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 23.06.2025 року о 20:11 год. зайшла в особистий кабінет та о 20:21 год. підписала договір одноразовим ідентифікатором: UA-7285.

ТОВ «Бізнес Позика» в повному обсязі виконано умови укладеної додаткової угоди до договору, шляхом перерахування грошових коштів (кредиту) у розмірі 4000,00 грн. на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», номер транзакції 45069- 92804-32564 від 23.06.2025 року.

Згідно витребуваної інформації наданої АТ «УкрсибБанк» підтверджено що платіжну карту № НОМЕР_3 було емітовано на ім`я ОСОБА_1 та на вказану платіжну карту було зараховано кошти 29.05.2025 в сумі 9000 грн. та 23.06.2025 було зараховано кошти у сумі 4000 грн.

З розрахунку заборгованості за наданим кредитом вбачається, що станом на 19.05.2026 заборгованість за договором № 540410-КС-001 про надання кредиту становить 31898,80 грн., яка складається із: - 9670,00 грн. заборгованість по прострочених платежах по тілу кредиту; 16036,20 грн. заборгованість по прострочених платежах по процентам; 6062,60 грн. заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ; 130,00 грн. заборгованість по прострочених платежах за комісією про що також свідчить довідка ТОВ «Бізнес Позика» про стан заборгованості ОСОБА_1 станом на 19.05.2026 року.

Судом також встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 , з метою виконання умов договору, здійснила часткову оплату суми кредиту в розмірі 10807,90 грн., з яких 3330,00 грн. зараховано на погашення кредиту, 4570, 50 грн. - зараховано на погашення відсотків за користування; 2470,00 грн. зараховано на погашення комісії та 437,40 грн. зараховано на погашення відсотків за ст.625 ЦКУ, що відображено у розрахунку заборгованості. Однак, повністю грошового зобов`язання відповідач перед позивачем не виконано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Судом встановлено, що 29.05.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 540410-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначений ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується пропозицією щодо укладення договору, самим договором, візуальною формою послідовності дій клієнта, анкетою клієнта та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Крім того, судом встановлено, що 23.06.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 540410-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача комісії за надання кредиту, яка встановлена п.2.5 договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що положення договору про надання кредиту від 29.05.2025 року та додаткової угоди № 1 до договору № 540410- КС-001 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в загальному розмірі 2600 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення такої з відповідача.

Така ж правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного суду від 21 січня 2026 справа №754/11005/24.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 6062,60 гривень, суд зауважує таке.

П. 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» виключено на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, у якому було зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону ; та установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Однак, відповідно до ч.2 ст.4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, одночасно з поданням до Верховної Ради України проекту ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» не було подано проєкту закону про внесення змін до ч. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому застосуванню підлягають норми, викладені у ч. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, які мають перевагу над нормою п. 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування», а тому у стягненні з відповідачки 6062,60 грн. відсотків за ст.625 ЦКУ, суд відмовляє.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23.01.2018), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості та частково погоджується із розрахунком щодо нарахування процентів, з огляду на наступне.

Так, за період з 29.05.2025 року по 13.11.2025 року заборгованість відповідачки з прострочених платежів за процентами, з врахуванням коштів сплачених на погашення заборгованості, становить 16036,20 грн.

Також, як встановлено судом, відповідачка у межах виконання кредитного договору №540410-КС-001 від 29.05.2025 та додаткової угоди № 1 до нього, сплатила позивачу 2470,00 грн., які останнім були безпідставно зараховані на погашення заборгованості зі сплати комісії. Ця обставина підтверджується розрахунком заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором №540410-КС-001 від 29.05.2025 станом на 19.05.2026.

Оскільки, як встановлено судом, умови кредитного договору №540410-КС-001 від 29.05.2025 та додаткової угоди № 1 від 23.06. 2025 в частині сплати комісії за надання кредиту є нікчемними, тому суд дійшов висновку про необхідність зарахування, сплачених відповідачкою коштів у сумі 2470,00 грн., що позивачем зараховані на сплату комісії, на погашення відсотків, визначивши їх в розмірі 13566,20 грн. (16036,20-2470).

Крім того судом встановлено, що відповідачка сплатила 437,40 гривень, які позивач зарахував на погашення нарахованих відсотків за ст.625 ЦКУ, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором № 540410-КС-001 від 29.05.2025 станом на 19.05.2026.

Проте, оскільки у стягненні з відповідачки відсотків за ст.625 ЦКУ, суд відмовив, то сплачені відповідачкою кошти у сумі 437,40 грн. необхідно зарахувати на погашення відсотків, визначивши їх остаточний розмір 13128,80 грн. (13566,20-437,40).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково та стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №540410-КС-001 від 29.05.2025 у розмірі 22798,80 грн., з них: 9670,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 13128,80 грн. заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1902,87 грн. ( 22798,80х 2662,40 / 31898,80).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2026 року, копію рахунку-фактури №05-540410-КС-001 від 15 травня 2026 року на суму 10 000,00 грн., а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , копію про право на зайняття адвокатською діяльністю Глуховецьким О.С.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 911/3586/21, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат. Витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

За таких обставин, беручи до уваги часткове задоволення позову, дотримуючись принципів розумності, пропорційності та справедливості, враховуючи ціну позову, суд прийшов до висновку про можливість зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягнення з відповідачки до 3 000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 205, 207, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 540410-КС-001 від 29 травня 2025 року в розмірі 22798 (двадцять дві тисячі сімсот дев`яносто вісім) гривень 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1902 (одна тисяча дев`ятсот дві) гривні 87 коп. та витрати на правовому допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Невгад