Постанова № 139308764, 27.08.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1987/26

Провадження № 3/366/1048/26

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_2 ) НОМЕР_1 прикордонного загону імені « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, місце роботи не повідомив, проживає: АДРЕСА_3 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 384456 від 19.06.2026. складеним інспектором першої прикордонної застави старшим лейтенантом ОСОБА_2 : «о 19:00 год на околиці н.п. Іванків прикордонним нарядом «Контрольний пост» 19.06.2026 було зупинено ТЗ Фольксваген Т5 днз НОМЕР_2 під керуванням гр. України ОСОБА_1 , який на неодноразову законну вимогу військовослужбовця ДПСУ не надав ТЗ для огляду та не пред`явив документи, що встановлюють особу, при цьому вів себе зухвало та виражався в мою сторону брутальною лайкою. Своїми діями гр. ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законним вимогам військовослужбовців ДПСУ та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП».

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 21.07.2026, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 26.08.2026.

12.08.2026 до суду, за допомогою підсистеми «Електронний суд», з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи відносно ОСОБА_1 звернувся адвокат Андрєєв І.П., який вступив у справу на підставі ордеру про надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 12.08.2026 серія АА №1744281.

26.08.2026 до суду надійшло клопотання адвоката Андрєєва І.П. про відкладення розгляду даної справи, у зв`язку з ненадходженням на його адвокатські запити від 14.08.2026 відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_3 та поліції.

Також, 26.08.2026 до суду надійшло клопотання адвоката Андрєєва І.П. про участь у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції, яке постановою суду від 26.08.2026 задоволено.

Захисник Андрєєв І.П. перед початком судового розгляду, через систему ВКЗ подав письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 384456 від 19.06.2026, у яких зазначено, що ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину не визнає, посилаючись на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складені з порушеннями вимог КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.09.2013 за № 898. Зокрема наголошує на тому, що з рапортів військовослужбовців ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які долучені до матеріалів справи, вбачається, що 19.06.2026 на південній околиці смт Іванків Вишгородського району Київської області прикордонним нарядом «Контрольний пост» було зупинено транспортний засіб Volkswagen Т5, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який, за версією органу, відмовився надати документи, поводився агресивно, висловлювався нецензурною лексикою, заблокувався у транспортному засобі та вчинив кілька спроб проїхати через контрольний пост, у зв`язку з чим до транспортного засобу було застосовано пристрій примусової зупинки. Водночас, ці рапорти містять відомості, які спростовують викладену в них оцінку поведінки ОСОБА_1 . Зокрема, у рапортах зазначено, що ОСОБА_1 надав військово-облікові документи для перевірки, що ці документи в нього були наявні, у розшуку він не перебуває, а причину своєї поведінки він пояснював тим, що вважає зупинення та перевірку осіб представниками Державної прикордонної служби України незаконними. ОСОБА_1 самостійно викликав наряд Національної поліції та очікував на його прибуття, після чого перевірка транспортного засобу була проведена спільно з поліцейськими. Таким чином, за версією самого органу, ОСОБА_1 не ухилявся від контакту з правоохоронними органами, ініціював прибуття на місце події іншого правоохоронного органу з метою перевірки правомірності дій прикордонного наряду, і в підсумку висунуту вимогу виконав, надавши документи для перевірки.

Крім того, звертає увагу суду на те, що у діях ОСОБА_4 відсутня обов`язкова ознака об`єктивної сторони злісність непокори. У протоколі не зазначено, яка конкретно вимога, ким саме, у якій формі та скільки разів висувалася ОСОБА_5 , а також яким чином фіксувалася кожна наступна відмова. Формулювання протоколу мають загальний, оціночний характер і не розкривають змісту жодної з вимог, що не відповідає вимогам Інструкції № 898. Наявні у справі рапорти прямо фіксують, що ОСОБА_6 надав військово-облікові документи для перевірки. Одночасно у протоколі про адміністративне затримання від 19.06.2026 зазначені реквізити документа, що посвідчує особу ОСОБА_4 , паспорт громадянина України у формі картки, із зазначенням його номера, дати видачі та органу, що видав, що спростовує твердження рапортів про відмову надати документ, який посвідчує особу.

Також зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, яка саме потреба зумовила зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , чи існували орієнтування або інші дані щодо цього транспортного засобу, чи здійснювалася суцільна перевірка транспортних засобів на підставі відповідного наказу. Рапорти обмежуються загальною вказівкою на те, що транспортний засіб рухався через контрольний пост, що не є передбаченою законом підставою для його зупинення. Посадові особи в рапортах послалися на пункти 8 та 11 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 № 1147, проте пункт 11 названого Положення не встановлює безумовного права зупиняти транспортні засоби: уповноважені особи ДПСУ наділені таким правом лише у разі потреби та виключно з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов`язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району. Вважає, що контрольний пост, розташований на південній околиці смт Іванків, на відстані близько 56 кілометрів від лінії державного кордону не є ані пунктом пропуску, ані контрольним пунктом в`їзду-виїзду, а документи, якими встановлено межі контрольованого прикордонного району, до матеріалів справи не долучені. Матеріалами справи не підтверджено повноважень осіб, які склали процесуальні документи, у справі відсутні витяг з книги прикордонної служби за 19.06.2026, витяг зі штатного списку персоналу підрозділу та наказ (бойовий розрахунок) на охорону державного кордону, які підтверджували б заступання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на службу та їхнє перебування у складі наряду.

Крім того, на адвокат наголошує на тому, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено з порушенням вимог КУпАП та Інструкції № 898, зокрема протокол заповнено почерком, значна частина реквізитів якого не піддається прочитанню, у зв`язку з чим ані особа, яка притягається до відповідальності, ані суд позбавлені можливості достеменно встановити зміст внесених до нього відомостей. Також, у протоколі зазначено лише прізвища, ініціали та номери телефонів свідків, тоді як передбачені Інструкцією відомості про місце проживання свідків відсутні, що унеможливлює встановлення особи свідків, перевірку їх відношення до підрозділу, який склав протокол та перевірку їх незаінтересованості. Зазначає, що у матеріалах справи наявний другий примірник протоколу тієї самої серії та номера ЧЦП № 384456, змістовні графи якого фактично не заповнені, проте на його звороті наявний підпис свідка. Що може свідчити про те, що особі не було вручено копію протоколу з відтвореним у ній змістом, або про підписання свідком незаповненого бланка процесуального документа.

Адвокат зауважує, що матеріали справи містять взаємовиключні відомості щодо часу події. У протоколі про адміністративне правопорушення серія ЧЦП №384456 час учинення правопорушення зазначено як 18 год. 00 хв., у протоколі про адміністративне затримання від 19.06.2026 зазначено інший час - 19 год. 00 хв.; у рапортах військовослужбовців зазначено, що транспортний засіб зупинено о 20 год. 00 хв. Отже, наявність трьох різних версій часу вчинення правопорушення означає, що подія правопорушення у тому вигляді як вона описана, органом не встановлена, що виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Також зазначає, що строк затримання ОСОБА_1 виходить за межі трьох годин, ОСОБА_1 19.06.2026 фактично перебував у становищі затриманого з 18:00 год до 21:28 год. Матеріали справи не містять жодних відомостей про письмове повідомлення прокурора про затримання, як того вимагає частина друга статті 263 КУпАП, а також про вжиття заходів, передбачених пунктом 18 розділу III Інструкції № 898, які є обов`язковими у разі затримання особи на строк до трьох діб. У протоколі про затримання не заповнено графу щодо особистого огляду та огляду речей.

Крім іншого, адвокат зауважує, що порушено право ОСОБА_4 на правничу допомогу; центр з надання безоплатної правничої допомоги не повідомлено.

Також, зібрані у справі матеріали не відповідають вимогам, які закон висуває до доказів. Фактично єдиним джерелом відомостей про подію у цій справі є два рапорти військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.06.2026, порівняльний аналіз яких свідчить, що їх тексти є дослівно тотожними, за винятком взаємної заміни прізвищ. Наведене свідчить про те, що зазначені рапорти не є двома самостійними джерелами доказів, а становлять один і той самий текст, відтворений двічі, у зв`язку з чим їх взаємне «підтвердження» доказового значення не має. На думку адвоката, потребує з`ясування судом і питання про відповідність серії використаного бланка протоколу підпорядкованості органу, що його склав: згідно з додатком 2 до Інструкції № 898 серія «ЧЦП» присвоєна органам охорони державного кордону центрального підпорядкування, у зв`язку з чим суду доцільно перевірити, чи належить ІНФОРМАЦІЯ_3 до таких органів.

Адвокат звертає увагу суду на те, що наявні у справі відеозаписи не містять фіксації моменту зупинки транспортного засобу Volkswagen Т5, днз НОМЕР_2 та початкового етапу спілкування посадових осіб зі ОСОБА_1 , адже саме з моменту зупинки транспортного засобу виникають і розвиваються всі обставини, які становлять предмет доказування у цій справі, що позбавляє суд можливості перевірити версію органу і фактично зводить встановлення обставин справи до припущень. Зазначає, що з метою усунення цієї прогалини стороною захисту направлено адвокатські запити до ІНФОРМАЦІЯ_3 та до органу Національної поліції, наряд якого прибував на місце події, а також заявлено клопотання про витребування судом повних відеозаписів. Таким чином, обставини, які становлять об`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, об`єктивними засобами фіксації не підтверджені, а вирішення справи за такої доказової бази означало б її вирішення на підставі припущень.

Враховуючи викладене адвокат вважає, що уповноважений орган не довів наявність в діях ОСОБА_1 обов`язкової ознаки об`єктивної сторони правопорушення злісності непокори, не довів законності вимоги та повноваження осіб, які її висували, не встановив часу вчинення правопорушення і не забезпечив об`єктивної фіксації ключового моменту події, а тому, просить долучити до матеріалів справи дані заперечення та закрити провадження у справі щодо притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності за ст.185-10 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Захисник Андрєєв І.П., який був присутній у судовому засіданні у режимі відеоконференції повідомив суду, що його підзахисний буде відсутній у даному судовому засіданні оскільки вони очікують відповіді на адвокатські запити, які були скеровані ним, як захисником Скляра О.А. до Управління патрульної поліції у Київській області та 9 прикордонного загону імені « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ДПС України щодо надання повних, безперервних відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів поліцейських та прикордонників, на яких зафіксовано події 19.06.2026 за участі його підзахисного, Вказані відеозаписи, необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду даної справи, тому ОСОБА_1 і він, як його захисник, розраховують на те, що дане судове засідання буде відкладено та у наступному судовому засідання ОСОБА_1 візьме участь.

З приводу озвученої позиції адвоката, суд зазначив, що доказів щодо поважних причин відкладення розгляду справи стороною захисту наразі до суду не надано, тому суд вважає за можливе перейти до розгляду справи та у подальшому, у разі необхідності, вирішити питання щодо відкладення судового засідання за клопотанням адвоката.

У судовому засіданні досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 384456 від 19.06.2026 (у тому числі і його другий примірник (копія), у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, від підпису та отримання другого примірника якого ОСОБА_1 відмовився, у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- копію протоколу про адміністративне затримання від 19.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 був затриманий представниками ДПС України (прикордонним нарядом «КрП) на околиці н.п. Іванків 19.06.2026 о 19:00 год. на строк до трьох діб з метою припинення правопорушення та складання адміністративного протоколу, у якому зазначено, що ОСОБА_1 був звільнений о 21:28 год. та від підпису якого ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків. ОСОБА_1

- рапорти інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з н.м.д. АДРЕСА_2 ) старшого солдата ОСОБА_9 та старшого солдата ОСОБА_10 про обставини зупинки на околиці н.п. Іванків в 56 км від лінії державного кордону України з республікою білорусь, транспортного засобу Вольцваген Т5 днз НОМЕР_2 , який рухався в напрямку Київ-Іванків через контрольний пост, водієм якого був ОСОБА_1 , який, на законну вимогу прикордонного наряду, в агресивній формі висловлювався та відмовлявся надати документи, що посвідчують особу для перевірки та огляд автомобіля, водій поводився агресивно, висловлювався нецензурною лайкою в бік військовослужбовців, заблокувався у транспортному засобі та вчинив декілька спроб проїхати через КрП, а також чинив спроби перекрити рух іншим транспортним засобам, тому було застосовано пристрій примусової зупинки. Водій, зачинившись у автомобілі, викликав нарад поліції, після прибуття якого, спільними діями було здійснено перевірку вказаного ТЗ, після чого ОСОБА_1 надав для перевірки військово-облікові документи (Резерв+), при цьому постійно наголошував, що працівниками ДПСУ незаконно здійснюється зупинка та перевірка осіб. У подальшому відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Захисник ОСОБА_11 у судовому засіданні з приводу обставин даної справи надав пояснення, зокрема звернув увагу суду, на те, що долучені до справи відеозаписи не містять початку спілкування з його підзахисним, зазначив, що під час зупинки транспортного засобу, його клієнт надав документи, що посвідчують особу, зокрема військово-облікові документи та посвідчення водія, що підтверджується матеріалами справи, адже протокол складено на особу, дані про яку вже були відомі особі, що його склала. Потім прозвучала вимога представника прикордонної служби надати для огляду транспортний засіб, в якому перебував ОСОБА_1 разом із дружиною та 3-ма неповнолітніми дітьми, а саме відкрити багажник. Його підзахисний запропонував працівнику ДПСУ самостійно відкрити багажник та оглянути його, проте останній висунув незаконну та необґрунтовану вимогу, щоб водій вийшов з транспортного засобу та самостійно надав багажник для огляду. Зазначає, що представник ДПСУ не має такого права вимагати, щоб водій вийшов з транспортного засобу. Далі пояснення адвоката які по своїй суті відповідають змісту заперечень, поданих ним до початку розгляду справи.

У судовому засіданні було оглянуто 4 відеозаписи, які містяться на оптичному DVD-R диску, долученому до матеріалів справи, зі змісту яких вбачається, що на контрольно-пропускному пункті н.п. Іванків працівниками Державної прикордонної служби України було зупинено автомобіль, за кермом якого перебувала чоловік, який на вимогу працівників ДПС України не надав для огляду транспортний засіб. Водій в агресивній формі зазначає, що його незаконно зупинили та перевіряють. Представник ДПС України, повідомляє водієві, що вони керуюся Законом України «Про Державну прикордонну службу», відповідно до якого у контрольованому прикордонному районі, виставлено прикордонний пост, Постановою КМУ України № 1199, та Постановою КМУ №1147 «Про прикордонний режим», яка регламентує правила в`їзду-виїзду, пересування в контрольованому прикордонному районі. Водій наголошує на тому, що працівник державної прикордонної служби не є уповноваженою особою та вимагає надати документи уповноваженої особи, на що останній повідомив, що він надавав своє службове посвідчення для ознайомлення та вказує на те, що він старший прикордонного наряду. Водій зачинившись у автомобілі, викликає наряд поліції, повідомляючи, що йому незаконно блокують рух транспортного засобу. Працівник ДПС, у присутності поліцейського повідомляє, що у разі ненадання транспортного засобу для огляду такі дії розцінюються як злісна непокора представнику державної прикордонної служби. У подальшому водій, через певний проміжок часу, у присутності поліцейського, надає для огляду багажник транспортного засобу, але перешкоджає огляду салону автомобіля в цілому, працівник ДПС зауважує, що тоновані вікна автомобіля, перешкоджають його огляду. Після словесної перепалки водія з представником прикордонної служби, пасажирка автомобіля (зі змісту відео дружина водія) зі сторони переднього пасажирського місця відкриває двері автомобіля та надає для огляду салон автомобіля. Водій в агресивній формі вимагає не перешкоджати подальшому руху автомобіля, вимагає протокол затримання. Працівники ДПС повідомляє, що внаслідок такий дій водія, відносно нього буде складено адміністративні матеріали за ст.185-10 КУпАП та що очікують особу для складання відповідних матеріалів, у тому числі і протоколу про затримання. Далі відносно водія уповноважена особа складає протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.185-10 КУпАП та оголошує його у присутності двох свідків, від підпису якого водій відмовився, що своїми підписами засвідчили свідки.

У зв`язку з браком у суду процесуального часу, у судовому засіданні було оголошено перерву до 9:30 год. 27.08.2026 про що повідомлено захисника ОСОБА_11 .

27.08.2026 ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, захисник Андрєєв І.П., який був присутній у судовому засіданні у режимі відеоконференції повідомив суду, що представлятиме інтереси свого довірителя самостійно. Надав суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що з долучених до матеріалів справи відеозаписів, які оглянуто в судовому засідання, можна зробити висновок, що його клієнт неадекватна та невихована людина, але, на думку адвоката, прикордонна служба, не просто так не надала початок відеозапису, коли представник ДПСУ не надав свої документи, на підтвердження своїх повноважень, не пояснив причину своїх дій, де не зафіксовано, що його клієнт надає свої документи. Щодо поведінки свого підзахисного, зазначив, що у тій ситуації, дуже складно було себе контролювати. Така його поведінка (істерика) є наслідком дій представників влади, а саме працівників прикордонної служби, адже ОСОБА_1 не надали документи особи, що його перевіряла, документи щодо правомірності розміщення у тому місці прикордонного посту. Навіть після того як він надав багажник для огляду, його не відпустили.

Враховуючи викладене, просить суд провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-10 КУпАП.

Заслухавши захисника Андрєєва І.П., дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у відповідності до ст.252 КУпАП, керуючись положеннями статей 7, 245, 280 КУпАП, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […].

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Частиною 1 статті 185-10 КУпАП, передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у вчиненні діяння, а саме: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, зокрема пов`язаних з охороною державного кордону, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.

Під час розгляду справи судом встановлено, що особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по суті правопорушення зазначено, що 19.06.2026 о 19:00 год на території Іванківської ОТГ Вишгородського району Київської області на околиці н.п. Іванків прикордонним нарядом «Контрольний пост» було зупинено транспортний засіб марки Фольксваген Т5 днз НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_1 , який, на неодноразову законну вимогу військовослужбовця ДПСУ не надала т/з для огляду.

З оглянутих відеозаписів, які містяться на оптичному DVD-R диску, долученому до матеріалів справи, вбачається, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , було зупинено працівниками Державної прикордонної служби України на контрольно-пропускному пункті «Іванків» та на вимогу останніх, ОСОБА_1 не надавав транспортний засіб для огляду, при цьому поводився відносно представників прикордонної служби в категоричній та агресивній формі. Представник ДПС України неодноразово повідомив, що він керуюся Законом України «Про Державну прикордонну службу», Постановою КМУ України № 1199 та Постановою КМУ №1147 «Про прикордонний режим» та зазначає, що він вже надавав водієві своє службове посвідчення. ОСОБА_1 вказував, що працівник прикордонної служби не є уповноваженою особою та не має права перевірки документів та транспортних засобів. Працівник ДПС повідомляв ОСОБА_1 , що він буде затриманий на три доби. Також неодноразово зазначає, про заборону знімати відео- на прикордонних постах та на блокпостах. Водій, після того як все ж таки відкрив багажник автомобіля, в агресивній формі вимагає не перешкоджати руху автомобіля та вимагає протокол затримання. Працівники ДПС повідомляє, що внаслідок такий дій водія, відносно нього буде складено адміністративні матеріали за ст.185-10 КУпАП та, що очікують особу для складання відповідних матеріалів, у тому числі і протоколу про затримання. Далі відносно водія уповноважена особа складає протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.185-10 КУпАП та оголошує його у присутності двох свідків, від підпису якого водій відмовився, що своїми підписами засвідчили свідки.

Суд зауважує, що згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 був зупинений на контрольно-пропускному пункті Іванків Вишгородського району Київської області.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність».

Пунктами 12, 47 частини 1 статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено права Державної прикордонної служби України, за якими, органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право втому числі, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України (п.12 ч.1).

Закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах автоматичну фото- і відеотехніку та використовувати отриману з неї інформацію для запобігання, виявлення або фіксування правопорушень та забезпечення публічної безпеки і правопорядку в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, контрольних пунктах в`їзду-виїзду, а також у контрольованих прикордонних районах та у межах виключної (морської) економічної зони України.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року № 1777-XII (далі Закон № 1777-XII) передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону № 1777-XII, у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Згідно з п.п.2 п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 (далі Положення №1147) контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів.

Пунктами 5, 6, 8, 10, 11 Положення №1147 передбачено, що

п. 5. Контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції.

У необхідних випадках Державна прикордонна служба може запроваджувати додаткові тимчасові обмеження на в`їзд і провадження робіт у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які встановлюються наказом начальника органу охорони державного кордону, погодженим з місцевими державними адміністраціями, міськими радами міст обласного значення, територіальними органами Національної поліції, ДМС та регіональними органами СБУ.

П.6. Особи, винні у порушенні прикордонного режиму, несуть адміністративну або іншу відповідальність згідно із законодавством.

П.8. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

П.10. Особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.

П.11. З метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов`язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та "Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.

Зупинка транспортного засобу здійснюється:

уповноваженими особами органів Національної поліції - у встановленому порядку;

уповноваженими особами Державної прикордонної служби, а також членами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону: наземного - із застосуванням диска з червоним світлоповертачем або рукою, що вказує на цей транспортний засіб.

Водій повинен зупинити транспортний засіб у місці, на яке йому буде вказано, з дотриманням правил зупинки, а також:

подати для перевірки документи, що посвідчують особу водія і пасажирів та реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон);

дати можливість оглянути транспортний засіб і перевірити номери його агрегатів.

Відповідно до переліку міст і районів на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони (Додаток до постанови КМУ від 03 серпня 1998 року №1199 в редакції постанови КМУ від 04 серпня 2021 р. №890) Вишгородський район Київської області відноситься до району на території якого установлено контрольно прикордонний район.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів, який, в подальшому, неодноразово продовжувався та продовжує діяти дотепер.

Таким чином, враховуючи викладене, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , було законно зупинено у контрольно прикордонному районі, а уповноважені особи Державної прикордонної служби мали всі підстави для перевірки документів, що посвідчують особу водія, пасажирів та огляду транспортного засобу.

ОСОБА_1 на законну вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби України, транспортний засіб для огляду не надав, що свідчить про злісну непокору законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних зі здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду. Лише, через певний проміжок часу, постійно вступаючи у словесну перепалку з представником ДПСУ, водій надає багажник автомобіля для огляду, але, перешкоджає огляду салону автомобіля, задні вікна якого тоновані.

Більше того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 по підношенню до працівників Державної прикордонної служби України поводився агресивно, зухвало та нахабно, висловлювався нецензурною лайкою у їх сторону, що супроводжувалось невиконанням їхніх законних вимог. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово висловлював погрози в сторону представників ДПСУ.

Під час розгляду справи судом не встановлено даних, які би давали підстави вважати, що працівники прикордонної служби були упереджені під час затримання та складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП адміністративного правопорушення та що у них були підстави для фальсифікації протоколу про адміністративне правопорушення серія ЧЦП №384463 від 19.06.2026.

При цьому, суд відхиляє твердження адвоката Андрєєва І.П. щодо порушення процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення серія ЧЦП №384463 від 19.06.2026 відносно його підзахисного, зокрема щодо неможливості встановити зміст самого протоколу, оскільки він заповнений нерозбірливим почерком та щодо другого примірника вказаного протоколу, графи якого, зі слів адвоката, фактично не заповнені. Суд зазначає, що зміст першого примірника протоколу серія ЧЦП №384463 від 19.06.2026 судом встановлено у повному обсязі, а з наявних у матеріалах справи другого примірника (копії) вказаного протоколу - можливо встановити його зміст, який в повній мірі відповідає змісту першого його примірника.

Крім того, щодо невідповідності часу вчинення правопорушення, на що адвокат звертав увагу суду, суд зазначає, що як у протоколі про адміністративне правопорушення серія ЧЦП №384456 від 19.06.2026 так і у протоколі про затримання від 19.06.2026 зазначено один і тож же час 19 год.00 хв., тому, вказані доводи адвоката спростовуються матеріалами справи.

Щодо інших доводів захисника Андрєєва І.П., суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою до застосування в Україні, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення та обставин справи.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП, а саме: злісна непокора законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних зі здійсненням прикордонного контролю в контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян у межах санкції інкримінованої статті, саме таке адміністративне покарання, на думку суду, матиме вплив на недопущення вчинення останнім подібних правопорушень у майбутньому та буде співмірним до скоєного.

Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році становить 3328, 00 грн.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», таким чином, з нього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. (3028 х 0,2).

Керуючись ст.ст.7-9 24, 27, 40-1, ч.1 ст. 185-10, ст.ст. 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень

реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Іванківська сел/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA228999980313000106000010812, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн., 60 коп.)

реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ