Рішення № 139308636, 09.03.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/13923/24

Провадження №2/359/219/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Козачук А.Р.,

за участю прокурора Шиленко Я.А.,

за участю представника відповідача Калька Д.О.,

за участю представника третьої особи Кутаха Д.О.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Бориспільської окружної прокуратури, діючої в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Золочівська сільська рада, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

1.1. В грудні 2024 року Бориспільська окружна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Бориспільської РДА, звернулась до суду з вказаним позовом та посилається на те, що рішенням Вишеньківської сільської ради №2026-52-VI від 5 серпня 2014 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1435 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:2235 для ведення особистого селянського господарства в с. Вишеньки Бориспільського району. 23 грудня 2014 року за відповідачем було зареєстровано право власності на приватизовану ним земельну ділянку. Цей об`єкт нерухомого майна накладається на землі лісового фонду та розташовується у межах виділу №1 кварталу №97 Вишеньківського лісництва. У Вишеньківської сільської ради були відсутні повноваження на передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Ці обставини свідчать про те, що приватизація відповідачем земельної ділянки була здійснена з порушенням земельного законодавства України. Тому Бориспільська окружна прокуратура просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Бориспільської РДА земельну ділянку площею 0,1435 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:2235 з цільовим призначен-ням для ведення особистого селянського господарства в с. Вишеньки Бориспільського району.

1.2. У судовому засіданні прокурор Шиленко Я.А., представник ДП «Ліси України» Олійник А.В. підтримують позов та наполягають на його задоволенні.

1.3. Представник відповідача Калько Д.О. не визнає позов та посилається на те, що Бориспільська окружна прокуратура обрала неефективний спосіб захисту інтересів держави. Крім того, позов пред`явлений вже після закінчення строку позовної давності. Тому представник відповідача Калько Д.О. подав заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та просить суд відмовити у задоволенні позову.

1.4. Представник Золочівської сільської ради Кутах Д.О. також заперечує проти позову та посилається на те, що протягом 2003 2004 років відбулась зміна меж с.Вишеньки Бориспільського району. В результаті проведення цього заходу спірна земельна ділянка була вилучена з земель лісового фонду та передана у комунальну власність. У зв`язку з цим питання про її передачу у власність громадян, зокрема ОСОБА_1 , відносилось до повноважень Вишеньківської сільської ради, а не Кабінету Міністрів України. Крім того, в матеріалах цивільної справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка розташовується в межах земель лісового фонду. Тому представник Золочівської сільської ради Кутах Д.О. просить суд відмовити у задоволенні позову.

2. Інформація про рух цивільної справи.

2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2024 року (а.с.55 т.1) вбачається, що цивільну справу за позовом, пред`явленим Бориспільською окружною прокуратурою, було розподілено судді Бориспільського міськ-районного суду Борцю Є.О.

2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 2 січня 2025 року (а.с.68-69 т.1) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

2.3. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 25 червня 2025 року (а.с.197-198 т.1) було залучено Золочівську сільську раду до участі у розгляді цивільної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

2.4. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 18 серпня 2025 року (а.с.206-207 т.1) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1. Встановлено, що рішенням Вишеньківської сільської ради №992-45-VI від 28 січня 2014 року (а.с.165 т.1) було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовною площею 0,1458 га для ведення особистого селянського господарства в с. Вишеньки Бориспільського району.

3.2. Іншим рішенням Вишеньківської сільської ради №2026-52-VI від 5 серпня 2014 року (а.с.22, 153 т.1) був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1435 га з кадастровим номером 3220881301:01: 001:2235 для ведення особистого селянського господарства в с. Вишеньки Бориспіль-ського району.

3.3. 23 грудня 2014 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , на підставі якого в той же день за відповідачем було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1435 га з кадастровим номером 3220881301:01: 001:2235 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в с.Вишеньки Бориспільського району. Ці обставини підтверджуються копією інформацій-ної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №406523758 від 4 грудня 2024 року (а.с.23-24 т.1).

3.4. Спірні правовідносини регулюються главою 11 «Землі лісогосподарського призначення» розділу ІІ «Землі України» та главою 19 «Набуття права на землю громадя-нами та юридичними особами» розділу IV «Набуття і реалізація права на землю» ЗК України в редакції, чинній станом на 5 серпня 2014 року, тобто на день прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою (далі ЗК України), а також главою 19 «Позовна давність» розділу V «Строки та терміни. Позовна давність» книги першої «Загальні положення» та главою 29 «Захист права власності» розділу І «Право власності» книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України.

4. Норми права, застосовані судом при вирішенні спору.

а. норми матеріального права.

4.1. Відповідно до ч.2 ст.56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади могли безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподар-ського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

4.2. Згідно з з ч.3 ст.56 ЗК України громадяни і юридичні особи в установленому порядку могли набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

4.3. Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передавали земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

4.4. Згідно з ч.8 ст.122 ЗК України Кабінет Міністрів України передавав земельні ділянки у власність або у користування із земель державної власності ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення.

4.5. Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

4.6. Згідно з ч.1 ст.256, ч.1 ст.257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

4.7. Відповідно до ч.8 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності.

4.8. Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

4.9. Відповідно до п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.10. Згідно з п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений у своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

б. норми процесуального права.

4.11. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4.12. Згідно з ч.2 ст.76 ЦПК України дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

4.13. Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

4.14. Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

5.1. Зі змісту листа директора філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» №1486/20.23-2024 від 6 грудня 2024 року (а.с.33-37 т.1) вбачається, що земельна ділянка площею 0,1435 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:2235 повністю розташовується в межах виділу №1 кварталу №97 Вишеньківського лісництва. Достовірність цього доказу підтверджується копією листа генерального директора ВО «Укрдержліспроект» №03-1027 від 16 жовтня 2023 року (а.с.11-12 т.1) та копією схеми №7 розміщення земельних ділянок, що накладаються на землі лісового фонду в кварталі №97 Вишеньківського лісництва (а.с.38 т.1). Таким чином, в ході розгляду цивільної справи здобуто достатньо доказів на підтвердження того, що приватизована відповідачем земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду.

5.2. Дійсно, в матеріалах цивільної справи міститься копія проекту щодо зміни меж с. Вишеньки Бориспільського району (а.с.2-22 т.2) та копія рішення Київської обласної ради №159-12-XXIV від 19 лютого 2004 року, яким були затверджені межі с. Вишеньки Бориспільського району (а.с.23-24 т.2). Однак всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України представ-ник відповідача ОСОБА_2 та представник Золочівської сільської ради Кутах Д.О. не подали докази на підтвердження того, що земельна ділянка площею 0,1435 га з кадастро-вим номером 3220881301:01:001:2235 розташовується у змінених межах с. Вишеньки Бориспільського району. У зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка не відносилась до земель комунальної власності, повноваження щодо передачі її у власність ОСОБА_1 належали не Вороньківській сільській раді, а Кабінету Міністрів України, як розпоряд-нику землями лісового фонду. Ці обставини свідчать про те, що приватизація спірної земельної ділянки відбулась з порушенням ст.122 ЗК України. Крім того, вказаний об`єкт нерухомого майна не був замкненою земельною ділянкою в розумінні ч.2 ст.56 ЗК України та не входив до складу угідь селянського чи фермерського господарства. ОСОБА_1 приватизувала земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, а не для заліснення. Ці обставини також свідчать про те, що приватизація земельної ділянки була проведена всупереч імперативним застереженням, передбаченим ст.56 ЗК України.

5.3. Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №406523758 від 4 грудня 2024 року (а.с.23-24 т.1) вбачається, що право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 ще 23 грудня 2014 року. Як вбачається з ч.8 ст.261 ЦК України, з наступного дня розпочався трирічний строк позовної давності. Перебіг цього строку закінчився ще 23 грудня 2017 року. Зі штампу на титульному аркуші позову (а.с.1 т.1) вбачається, що Бориспільська окружна прокуратура звернулась до суду лише 23 грудня 2024 року. Ці обставини свідчать про те, що позов був пред`явлений після закінчення строку позовної давності. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України прокурор Шиленко Я.А. не подала докази на підтвердження наявності поважних причин, які об`єктивно перешкодили Бориспільській окружній прокуратурі вчасно пред`явити позов. Тому підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні. Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. проти Молдови», припис про те, що позовна давність не поширюється на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння громадян, суперечить ст.6 Конвенції, оскільки відсутні аргументи на обґрунтування того, чому державні організації мають бути звільнені від обов`язку додержуватись установ-лених строків давності, які в аналогічних ситуаціях перешкодили б розгляду позовів, поданих приватними особами. Це, на думку Європейського суду з прав людини, потенційно призводить до руйнування багатьох усталених відносин і надає дискримінаційну перевагу держави без будь-якої переконливої підстави. Європейський суд з прав людини констатує, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним з принципом правової визначеності.

5.4. Як вбачається з усталеної практики Європейського суду з прав людини, ст.1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (п.166-п.168 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтується таке втручання на національ-ному законі, чи переслідує легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє характеризуватися доступністю для заінтересо-ваних осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Однак втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатись як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (п.48 рішення від 20 жовтня 2011 року у праві «Рисовський проти України», п.45 рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України»). Європейський суд з прав людини констатує порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий.

5.5. Безсумнівно, що витребування земельної ділянки з володіння відповідача ґрунтується на земельному та цивільному законодавстві України, а також обумовлено легітимною метою, що полягає у збереженні лісів України, які є національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції, є джере-лом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Однак зі змісту акта земельної комісії Вишеньківської сільської ради від 13 червня 2014 року (а.с.164 т.1) вбачається, що на день приватизації спірна земельна ділянка була вільною від зелених насаджень, чагарників та кущів. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача був у встановленому порядку погоджений управлінням Держзем-агентства у Бориспільському районі Київської області та відділом містобудування та архітектури Бориспільської РДА (а.с.168, 169 т.1). Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 добросовісно приватизувала земельну ділянку та відкрито користується нею понад 10 років. За таких обставин витребування земельної ділянки з володіння відповідача без надання відповідної грошової компенсації, яку Бориспільська окружна прокуратура так і не внесла не депозит суду, призведе до індивідуального та надмірного тягаря для ОСОБА_1 . У такий спосіб не буде дотримано справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з втручанням у право відповідача на мирне володіння майном, та інтересами самої ОСОБА_1 , яка зазнаватиме такого втручання. Тому задоволення пред`явленого позову істотно порушить невід`ємні гарантії, передбачені п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

5.6. З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Бориспільської РДА земельної ділянки площею 0,1435 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:2235 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Вишеньки Бориспільського району. Тому у задоволенні позову, пред`явленого Бориспільською окружною прокуратурою, належить відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.2. Київська обласна прокуратура сплатила судовий збір в розмірі 3028 гривень 00 копійок. Ця обставина підтверджується платіжною інструкцією №3145 від 25 жовтня 2024 року (а.с.21 т.1). У задоволенні пред`явленого позову відмовлено в повному обсязі.

6.3. З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 витрат на оплату судового збору в розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Бориспільської окружної прокуратури, діючої в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Золочівська сільська рада, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець