Постанова № 139308269, 28.08.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1413/26

3/296/592/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2026 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Аксьонов В.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30 січня 2026 року о 00 год. 25 хв. в м.Житомирі по вул. Гоголівській, поблизу будинку №74, керував транспортним засобом Hyundai номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alkotest , результат тесту №3148 0,38 % (проміле).

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9А ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він свою вину у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення не визнає, алкогольні напої він не вживав.

Представник особи що притягається до адміністративної відповідальності адвокат Грішин Є.О. просив закриту дану справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин по справі.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП зокрема передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.2.9А ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Вивчивши матеріали даної справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним вищевказаного адміністративного правопорушення повністю підтверджується письмовими доказами по даній адміністративній справі, та відеозаписом а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №578896 від 30.01.2026 року;

- результатом проходження тестування на алкоголь , тест №3148 , результат якого позитивний 0,38 % 9проміле);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.10.2026 року;

- рапортом командира взводу №1 роти №3 БУПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Олександра Вельма від 30.01.2026 року;

- відеозаписом з місця зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , на якому вбачається, що водія ОСОБА_1 було зупинено транспортний засіб Hyundai номерний знак НОМЕР_2 під час комендантської години, під час спілкування працівників поліції з водієм ОСОБА_1 в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння ( відеозапис 00:26:16), на запитання працівника поліції чи вживав водій алкогольні напої, ОСОБА_1 відповів : «Чесно, вживав» ( 00:26:33), на пропозицію працівника поліції пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» водій погодився, ), результату тесту №3148 0,38 % (проміле), що підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння ( 00:31:31), з результатом проходження огляду водій погодився (00:31:43).

Таким чином, сукупність досліджених доказів беззаперечно свідчать, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо недоведеності вини ОСОБА_1 та неналежності проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння, виходячи з такого.

Посилання захисту на те, що ОСОБА_1 алкогольних напоїв не вживав, саме по собі не спростовує встановлених у судовому засіданні обставин. Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису, після зупинки транспортного засобу працівниками поліції у водія були виявлені ознаки, які стали підставою для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проведено із застосуванням спеціального технічного засобу. За результатами огляду приладом зафіксовано концентрацію алкоголю 0,38 %, що перевищує допустиму норму та свідчить про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи про те, що перші спроби проведення огляду були невдалими, а позитивний результат отримано лише під час четвертої спроби, не свідчать про несправність спеціального технічного засобу чи недостовірність отриманого результату. Навпаки, з відеозапису вбачається, що причиною невдалих первинних спроб було неналежне виконання ОСОБА_1 вимог щодо продування приладу, на що поліцейський безпосередньо звертав його увагу, вказував, що водій « вдуває повітря в себе» (відеозапис 00:30:07). Сам факт здійснення декількох спроб продування не є доказом несправності приладу, а отримання після належного продування чіткого цифрового результату 0,38 % свідчить про завершення процедури вимірювання.

Не заслуговують на увагу і твердження захисту про втручання поліцейського в роботу приладу. З відеозапису дійсно вбачається, що поліцейський підносив палець до мундштука (відеозапис 00:30:56), однак будь-яких об`єктивних даних про те, що таким чином здійснювалося втручання в роботу спеціального технічного засобу, змінювався результат вимірювання або іншим способом фальсифікувався його показник, судом не встановлено, на відео видно, що поліцейський підніс палець не торкаючись самого приладу, після того, як поліцейський повідомив, що водій вдуває повітря, а не видуває. Наведене припущення сторони захисту ґрунтується виключно на суб`єктивному тлумаченні відеозапису та не підтверджене належними доказами.

Посилання захисту на некоректну роботу приладу у зв`язку з його температурним показником також є безпідставним. Для спростування результату огляду необхідні об`єктивні дані про невідповідність спеціального технічного засобу встановленим вимогам, закінчення строку його повірки, технічну несправність або проведення вимірювання поза межами встановлених умов експлуатації. Таких доказів стороною захисту суду не надано.

Відповідно до ч. 3, 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1103, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння може проводитися поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, а підтвердження стану сп`яніння за результатами такого огляду та згода водія з його результатами є підставою для притягнення до відповідальності.

Посилання сторони захисту на те, що працівник поліції, пропонуючи ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я, вжив словосполучення «такий самий огляд», не свідчить про порушення встановленого порядку проведення огляду. Зміст запропонованої поліцейським дії був очевидним та зрозумілим для ОСОБА_1 , який на відеозаписі підтвердив, що погоджується з результатом проведеного огляду та не бажає проходити огляд у медичному закладі. Саме по собі неточне або побутове формулювання працівника поліції не може розцінюватися як істотне порушення процедури, якщо воно не призвело до нерозуміння особою своїх прав чи фактичного обмеження можливості пройти медичний огляд.

Крім того, суд звертає увагу, що ч. 6 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 передбачено направлення водія до закладу охорони здоров`я у разі його відмови від проведення огляду на місці або висловлення ним незгоди з його результатами.

При цьому з дослідженого судом відеозапису вбачається, що після оголошення результату огляду ОСОБА_1 погодився з ним та зазначив, що не бажає проходити огляд у медичному закладі. Отже, твердження захисту про те, що водій фактично бажав пройти альтернативний медичний огляд та здати кров, спростовується його безпосередньою поведінкою та висловлюваннями, зафіксованими на відеозаписі. Намір, висловлений ним уже під час судового розгляду, не може змінювати його волевиявлення, висловлене безпосередньо після проведення огляду.

Досліджений у судовому засіданні відеозапис підтверджує послідовність проведення огляду, поведінку ОСОБА_1 під час продування приладу, отримання результату 0,38 %, а також його згоду з результатом огляду та відмову від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Доказів, які б ставили під сумнів справність спеціального технічного засобу, достовірність його показників або факт неправомірного втручання поліцейського в процедуру вимірювання, суду не надано.

За таких обставин доводи сторони захисту про несправність приладу, неправомірне втручання працівника поліції, порушення процедури огляду та необхідність проведення повторного огляду в медичному закладі суд оцінює як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються сукупністю досліджених доказів.

З огляду на наведене, доводи представника адвоката Грішина Є.О. про відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 суд вважає такими, які надані з метою уникнення адміністративної відповідальності останнього, тому суд не може їх покласти в основу свого рішення, крім того, суд вважає, що докази які були надані суду є достатніми для встановлення вини ОСОБА_1 .

При цьому суд зазначає, що навіть встановлення окремих недоліків чи формальних порушень під час проведення огляду саме по собі не свідчить про недоведеність вини ОСОБА_1 та не тягне автоматичного визнання результатів огляду недопустимими. Визначальним є те, чи могли такі порушення вплинути на достовірність отриманого результату та чи спростовують вони факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. У даному випадку таких обставин судом не встановлено, а доводи захисту не спростовують результат огляду 0,38 %, зафіксований безпосередньо під час його проведення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Штраф стягнути на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у Житомирській області;/Житомир обл./21081300; Код отримувача: 37976485 ; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача: 899998; Рахунок отримувача: UА368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300 ; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави, в особі ДСА України, в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Роз`яснити особі, щодо якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходженням його майна в порядку, встановленому законом

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу , визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня її винесення.

Cуддя В. Є. Аксьонов