Ухвала суду № 139308218, 27.08.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 285/1806/24

УХВАЛА

Іменем України

"27" серпня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі с/з ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого не з`явився

потерпілого не з`явився

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Ємільчине заяву про відвід головуючому судді у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023060530001154 від 19.10.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 376, ч. 2 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ємільчинського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження за №12023060530001154 від 19.10.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 376, ч. 2 ст. 345 КК України.

13 серпня 2026 року до суду надійшла «Заява №4 про відвід судді ОСОБА_1 , яка працює в юридичній особі непублічного права по справі №285/1806/24, що не утворений законом (є спеціальним судом) та знаходиться в стані припинення, з вимогою скаржника про передачу справи до діючого відповідного окружного суду, утвореного Законом».

Заява обґрунтована тим, що в обвинуваченого наявні обґрунтовані сумніви щодо законності призначення судді на посаду та наявності в неї повноважень здійснювати правосуддя. На обґрунтування своєї позиції заявник зазначає, що відсутні офіційні документи, які б підтверджували законний статус відповідного суду здійснювати правосуддя від імені держави Україна, що, на його переконання, суперечить положенням Преамбули Конституції України. На переконання заявника, зазначені обставини викликають сумніви щодо наявності у судді відповідних повноважень на здійснення правосуддя та унеможливлюють розгляд кримінального провадження даною суддею.

Заяву про відвід було передано головуючому судді враховуючи рішення зборів суддів Ємільчинського районного суду Житомирської області від 09.07.2026 №4, для вирішення питання в порядку ст. 81 КПК України (або передачі заяви про відвід для авторозподілу в порядку ст. 35 КПК України, або залишення заяви про відвід без розгляду).

У підготовче судове засідання обвинувачений не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав заяву, де вказав, що обізнаний про призначення судового засідання щодо розгляду заяви про відвід головуючому судді на 27.08.2026. Також вказав, що «чинними положеннями КПК України не передбачена обов`язкова участь зазначених осіб під час розгляду заяви про відвід».

Судом з урахуванням викладеного, положень ст. 81 КПК України, визнано можливим розгляд заяви про відвід розглядати у відсутність обвинуваченого, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню заяви про відвід у відповідності до ст. 81 КПК України.

У судовому засіданні прокурор вказав, що це не перша безпідставна заява про відвід головуючому судді.

Потерпілий не з`явився, подав заяву про проведення судового засідання без його участі.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши заяву про відвід та матеріали справи, виходить з наступного.

Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 12.01.2026 у справі №285/1806/24 призначено підготовче судове засідання.

Обвинуваченим неодноразово подавалися заяви про відвід головуючого судді, які було розглянуто, а саме:

ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 09.03.2026;

ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 12.05.2026;

ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 06.07.2026.

В задоволенні поданих обвинуваченим заяв про відвід судді відмовлено.

Підставами для відводу головуючого судді у поданих трьох заявах обвинувачений зазначає: відсутність у ОСОБА_1 повноважень для розгляду даного кримінального провадження, оскільки юридична особа Ємільчинський районний суд Житомирської області створена з порушенням Конституції та Законів України, не є органом державної влади; наявність сумнівів у законності призначення та наявних повноважень у судді ОСОБА_1 під час воєнного стану, оскільки відсутні офіційні документи, що підтверджують законний статус даного суду діяти від імені держави самостійної незалежної України; відсутність повноважень судді для розгляду кримінального провадження, оскільки в офіційних джерелах відсутні відомості про Указ Президента України щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Ємільчинського районного суду Житомирської області.

Разом з тим, у заяві про відвід від 13.08.2026 серед підстав відводу було зазначено аналогічні підстави, які вже були предметом розгляду.

Заявником фактично повторно порушується питання про усунення того самого головуючого судді від розгляду кримінального провадження, при цьому наведені у заяві обставини вже були предметом оцінки суду під час розгляду попередніх заяв про відвід. Нових обставин, які відповідно до положень статей 75, 76 КПК України могли б свідчити про наявність передбачених законом підстав для відводу головуючого судді та які не були відомі заявнику на момент заявлення попереднього відводу, у заяві не наведено.

У кожному кримінальному провадженні незалежність і об`єктивність судді забезпечується, серед іншого, закріпленням загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Заявлений обвинуваченим відвід судді не містить належних та підтверджених даних, (інших, відмінних від попередньо вказаних заявником), які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к).

У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб`єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.

Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).

Суд бере до уваги, що право учасника кримінального провадження заявляти відвід є важливою процесуальною гарантією забезпечення його права на розгляд справи незалежним та неупередженим судом.

Водночас реалізація цього права не може використовуватися всупереч його процесуальному призначенню та для створення перешкод у здійсненні судового провадження.

Повторне звернення з відводом того самого судді з підстав, які вже були предметом судової перевірки, за відсутності нових обставин, що могли б свідчити про виникнення передбачених законом підстав для відводу, свідчить про ознаки зловживання процесуальним правом. Такі дії об`єктивно здатні призвести до затягування розгляду кримінального провадження та перешкоджання його розгляду у розумні строки.

Положення ч. 4 ст. 81 КПК України не пов`язують наявність зловживання правом на відвід із особою заявника відводу. Зловживання наявне, якщо відвід заявлений з метою затягування кримінального провадження будь-ким з учасників повторно у межах одного кримінального провадження.

У даному випадку, з огляду на зміст заяви про відвід від 13.08.2026, її повторність, відсутність нових обставин та характер наведених заявником доводів, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для застосування зазначеного положення кримінального процесуального закону.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 по справі № 686/1476/21 зазначив, що у разі повторно заявленого відводу, який має ознаки зловживання правом, суд який здійснює провадження (головуючий, колегія суддів) має право залишити таку заяву без розгляду.

Отже, оскільки у даному кримінальному провадженні з аналогічних підстав вже було заявлено неодноразово відводи головуючому судді ОСОБА_1 , які розглянуто по суті у відповідності до ч. 3 ст. 35 КПК України, і у задоволенні яких відмовлено, то подану заяву про відвід суд оцінює як повторно заявлений відвід, що має ознаки зловживання правом на відвід, з метою затягування розгляду кримінального провадження.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 81 КПК України, а також те, що судовий розгляд здійснюється суддею ОСОБА_1 , саме суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 370-372 КПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву обвинуваченого ОСОБА_4 від 13.08.2026 про відвід головуючому у справі судді ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 28 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1