Рішення № 139308149, 28.08.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/15429/25

Категорія 67

2/295/29/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участі секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та встановлення способу прийняття участі у вихованні дитини, за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову Служби у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області та Органу опіки та піклування Житомирської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року до Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 подала позовну заяву, в якій просила розірвати шлюб, зареєстрований 28.04.2018 Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області між нею та ОСОБА_2 , актовий запис № 601, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_3 », а також визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що протягом останнього часу стосунки між нею та відповідачем погіршились через різні погляди на життя, цінності, сторони спільного господарства та побуту не ведуть. Тривалий проміжок часу кожен живе своїми інтересами, фактично сім`я припинила своє існування і шлюб має лише формальний характер. Спроби примирення свого результату не принесли.

Крім того, позивач зазначає, що під час проживання в шлюбі у них з відповідачем народилися дочка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які проживають разом з нею. Позивач постійно займається утриманням та вихованням дітей. Відповідач ніяким чином не піклується про їх розвиток, не проявляє заінтересованість в їх подальшій долі, не належним чином відноситься до здоров`я та навчання дітей.

Згідно з ухвалою суду від 14.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків заяви, які 24.11.2025 позивачем були усунуті (т. 1 а. с. 22, 27).

27.11.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 з розглядом її в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання (т. 1 а. с. 43).

29.12.2025 представник відповідача подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 з батьком - ОСОБА_2 , визначити способи участі батька у вихованні малолітньої ОСОБА_8 та зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні з нею, а також залучити до участі в справі в якості третіх осіб Орган опіки та піклування Житомирської міської ради і Службу у справах дітей Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, у яких витребувати висновки щодо предмета спору в справі, допитати ряд свідків та залишили за ОСОБА_2 судові витрати (т. 1 а. с. 47-60).

В обґрунтування вимог зустрічного позову сторона відповідача вказує, що одразу після одруження сторони почали проживати в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Наприкінці жовтня 2025 року без будь-якого попередження і погодження із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 під виглядом відвідування своїх батьків, перевезла дітей до с. Кишин Коростенського району Житомирської області та з того часу чинить перешкоди у спілкуванні з останніми, у зв`язку із чим в листопаді 2025 року ОСОБА_2 був змушений звернутись із відповідною заявою до Служби у справах дітей Олевської міської ради. Окрім цього, ОСОБА_1 без відома ОСОБА_2 посеред навчального року перевела старшу дочку ОСОБА_6 з Ліцею № 16 міста Житомира до Кишинського ліцею Олевської міської ради та розірвала декларації на медичне обслуговування дітей за місцем їх проживання в селі Сонечне. Приймаючи таке рішення, відповідач за зустрічним позовом не керувалась інтересами старшої дочки - ОСОБА_6 , яка переміщена матір`ю із звичного для себе місця проживання та позбавлена можливості відвідувати гуртки танцю при Ліцеї № 16 міста Житомира та айкідо Федерації Житомирської області. Відвідуючи вказані гуртки ОСОБА_6 проявляла старанність та досягала успіхів у кожному з напрямків, робила це із задоволенням та після кожного тренування із захопленням розповідала батьку про свої досягнення та успіхи. Оплату тренувань та спеціального одягу для ОСОБА_6 для занять як танцями, так і айкідо здійснював виключно позивач за зустрічним позовом. Як до перевезення дітей до села Кишин без відома батька, так і після цього, позивач за зустрічним позовом і надалі перераховує відповідачу за зустрічним позовом грошові кошти для їх забезпечення, про що свідчать платіжні інструкції, долучені до вказаного позову, а також він намагається зустрітись із дітьми, передати їм фрукти, іграшки, які відповідач за зустрічним позовом брати відмовляється. Колишній класний керівник ОСОБА_6 в телефонній розмові із її батьком повідомила, що матір заборонила їй надавати можливість йому спілкуватись з дочкою під час її перебування в ліцеї та надавати йому будь-яку інформацію відносно її успіхів та організації освітнього процесу.

Представник позивача за зустрічним позовом зазначає, що ОСОБА_2 має постійну роботу в ГУ ДСНС України в Житомирській області, де отримує гідне матеріальне забезпечення, позитивно характеризується як за місцем служби, так і за місцем проживання, шкідливих звичок не має, алкогольними напоями не зловживає, наркотичних засобів не вживає, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, має у власності нерухоме майно, проживає в окремому житловому будинку, де для дітей створені найкращі умови для проживання та забезпечення базових життєвих потреб. Натомість відповідач за зустрічним позовом перевезла дітей на проживання в будинок в селі Кишин, де наявні лише дві кімнати без будь-яких зручностей та умов для них. У вказаному будинку проживають також ще троє дорослих людей - батько, матір відповідача за зустрічним позовом та її брат, який ніде не працює і на постійній основі перебуває вдома. Також, у селі відсутні будь-які розвиваючі гуртки та секції для розвитку дітей, зокрема старшої дочки ОСОБА_6 , яка мала можливість відвідувати останні за місцем свого проживання з батьком. В місті Житомирі проживають також батьки позивача за зустрічним позовом, які від народження дітей, на рівні із батьками відповідача за зустрічним позовом опікувались, турбувались і доглядали дітей. Діти, особливо ОСОБА_6 , сприймає батьків позивача за зустрічним позовом, як невід`ємну частину свого близького та звичного оточення.

16.12.2025 до суду від Олевської міської ради Житомирської області до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи (т. 1 а. с. 112).

Згідно з ухвалою суду від 30.12.2025 зустрічну позовну заяву представника ОСОБА_2 адвоката Денисенко Вікторії Миколаївни прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 , вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, цивільній справі присвоєно № 295/15429/25 і залучено до участі в справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору Орган опіки та піклування Житомирської міської ради (т. 1 а. с. 108-109).

02.01.2026 представник відповідача за первісним позовом подала до суду клопотання про витребування доказів у справі (т. 1 а. с. 129-130).

05.01.2026 ОСОБА_1 подала до суду заяву про виклик свідків у справі, а 07.01.2026 відзив на зустрічну позовну заяву, де просить визнати доводи та міркування викладені у зустрічній позовній заяві безпідставними і такими, що не можуть братись судом до уваги при ухваленні рішення, а також просить відмовити у задоволенні зустрічного позову та вимог про допит ряду свідків, оскільки клопотання не заявлено окремою заявою відповідно до ст. 182, 91 ЦПК України з деталізацією обставин, які може підтвердити кожен свідок, що необхідне для підготовки аргументів та для підготовки до захисту своїх інтересів іншою стороною (т. 1 а. с. 145-147, 151-156).

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 у відзиві вказує на те, що відсутній спір щодо визначення порядку відвідування та спілкування ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_9 , оскільки таких перешкод для нього не вчинялось. Дитина є малолітньою і перебуває на грудному вигодуванні, тому визначення місця проживання дітей та спілкування батька з ними має відбуватись за їх фактичним місцем проживання в присутності матері. Через припинення подружніх стосунків та з урахуванням того, що діти є малолітніми, діти для їх спокою спільно проживають з нею в будинку її батьків по АДРЕСА_2 , діти здорові, мають належні умови для проживання, навчання та розвитку. Дочка ОСОБА_6 відвідує 1-й клас Кишинського ліцею, де також відвідує танцювальний гурток. Разом з тим, діти не мали належних умов проживання та навчання в с. Сонячне, оскільки жили у приміщенні з невеликою площею, яке можна назвати «времянкою», що не відповідала санітарним вимогам, всі проживали в одній кімнаті, де постійно була сирість, через що діти часто хворіли. Позивач та її батьки мають можливість забезпечити дітей належними умовами для проживання, навчання та розвитку. ОСОБА_2 не забезпечував її як дружину та матір двох малолітніх дітей умовами для спокійного і налагодженого побуту. Після пологів ОСОБА_2 ігнорував її інтереси, мало допомагав, а потім взагалі перестав спілкуватись. Також, звинувачував її у агресивній поведінці та в нездоровому психологічному стані. Аргументи та доводи ОСОБА_2 з приводу того, що вона після народження дочки ОСОБА_8 стала менше займатись дочкою ОСОБА_6 та менше приділяти їй уваги не відповідають дійсності, не підтверджені належними та допустимими доказами. Після ухвалення рішення суду про визначення місця проживання дітей, питання щодо спілкування з ними буде вирішено між їх батьками сторонами у справі, а тому вимога щодо встановлення порядку спілкування (відвідування) дитини є передчасною. Звертає увагу на те, що визначення місця проживання дочки ОСОБА_6 з батьком фактично ставить питання про роз`єднання дітей, які мають проживати з мамою, оскільки вони є маленькими і потребують мами. Рішення про роз`єднання дітей є не припустимим, оскільки таке рішення вплине на погіршення психологічного стану дітей, батько яких ніяким чином не піклується про їх розвиток, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі.

12.01.2026 представник позивача за зустрічним позовом подала до суду відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якій просить відмовити в задоволенні вимог відзиву на зустрічну позовну заяву, витребувати з Олевської міської ради інформацію щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_10 , 1992 року народження, та долучити до матеріалів справи докази (т. 1 а. с. 195-198).

В обґрунтування своїх заперечень сторона позивача за зустрічним позовом вказує на те, що в листопаді 2025 року ОСОБА_2 звертався до Служби у справах дітей Олевської міської ради із заявою щодо визначення способу його участі у вихованні дітей, у зв`язку з відсутністю рішення вказаної Служби з цього приводу та з урахуванням інтересів дочки ОСОБА_8 , яка має право знати свого батька, спілкуватись з ним, отримувати від нього любов, турботу та опіку, останнім прийнято рішення про звернення із позовом до суду. Зазначаючи у відзиві «про пасивне та халатне ставлення ОСОБА_2 по відношенню до дітей, зокрема відсутності його зацікавленості в їх подальшій долі», ОСОБА_1 сама на спростування вказаного факту, вказує про те, що «відвідування ліцею у місті Житомирі, відвідування гуртків у місті Житомирі, отримання дитиною відповідних досягнень це не тільки заслуга ОСОБА_2 ». Не потребує доказів підтвердження того факту, що найбільший тягар по утриманню дитини лягає на того з батьків, з ким дитина проживає. Єдиною підставою для подання ОСОБА_2 зустрічної позовної заяви до ОСОБА_1 є саме інтереси дітей.

У судовому засіданні 14.01.2026 протокольною ухвалою судом були задоволенні клопотання сторін про виклик та допит заявлених ними свідків (т. 1 а. с. 219-226).

Згідно з рішенням суду від 14.01.2026, що набрало законної сили, позовну вимогу про розірвання шлюбу у справі було задоволено і зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюб розірвано (т. 1 а. с. 228-229).

Згідно з ухвалою від 14.01.2026 клопотання сторони відповідача за первісним позовом про витребування у Ліцею № 16 міста Житомира, Служби у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області, Громадської організації «Федерація Айкідо в Житомирській області» та Олевської міської ради було задоволено (т. 1 а. с. 231).

28.01.2026 до суду від Ліцею № 16 міста Житомира надійшли витребовувані докази (т. 2 а. с. 1-8).

18.01.2026 представник позивача за зустрічним позовом подала до суду заяву про забезпечення зустрічної позовної заяви, яку згідно з ухвалою суду від 29.01.2026 частково було задоволено (а. с. 2-6, 21-23 виділених матеріалів справи).

Згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 02.04.2026, ухвала Богунського районного суду м.Житомира від 29.01.2026 залишена без змін та набрала законної сили (а. с. 166-169 виділених матеріалів справи).

12.02.2026 від Олевської міської ради Житомирської області до суду надійшли витребуванні судом відомості (т. 2 а. с. 56).

У судовому засіданні 03.03.2026 позивач за первісним позовом свої позивні вимоги підтримала повністю, проти вимог зустрічної позовної заяви заперечувала, просила в судовому засіданні заслухати думку дочки ОСОБА_6 з приводу місця проживання та допитати свідків. Протокольною ухвалою судом вирішене питання щодо виклику заявлених свідків та закрито підготовче засідання в справі та призначено її до розгляду по суті (т. 2 а. с. 79-81).

05.03.2026 представник відповідача за первісним позовом подала до суду заяву, в якій просила викликати та допитати у якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т. 1 а. с. 98-99).

01.04.2026 представник відповідача за первісним позовом подала до суду клопотання про призначення в справі судово-психіатричної експертизи щодо малолітньої ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 112-114).

13.04.2026 представник позивача за первісним позовом додатково подала до суду клопотання про виклик ОСОБА_13 , в якості свідка (т. 2 а. с. 121-122).

15.04.2026, 23.06.2026 та 24.07.2026 від Служби у справах дітей Олекської міської ради до суду надійшли заяви про розгляд справи за відсутності представника третьої особи (т. 2 а. с.139, 203, 208).

15.04.2026 представник позивача за первісним позовом подала до суду заперечення щодо призначення в справі експертизи (т. 2 а. с. 149-150).

16.04.2026 у судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник первісний позов підтримали, просили його задовольнити з підстав викладених у ньому, у відзиві на зустрічну позовну заяву та її заявах і клопотаннях, також були допитані свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 (т. 2 а. с. 159-174).

Згідно з ухвалою суду від 16.04.2026 вирішено питання щодо проведення в судовому засіданні 20.05.2026 опитування неповнолітньої ОСОБА_4 за відсутності батьків у присутності психолога та представника органу опіки та піклування Житомирської міської ради, а також залучено до участі в опитуванні дитини психолога з Житомирського міського центру соціальних служб міської ради (т. 2 а. с. 176).

20.05.2026 у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

За відсутності батьків в залі судового засіданні, у присутності психолога та представника органу опіки і піклування Житомирської міської ради була опитана малолітня ОСОБА_4 , яка повідомила, що її мати дуже добра. Батько інколи її бив, сварив та погрожував віддати до дитячого будинку. Зараз вона проживає з рідними її мами, де її ніхто не сварить та не забороняє спілкуватися з батьком, проживати з ним вона не бажає, вона не хоче проживати без своєї сестрички ОСОБА_18 , з якою вона проживає у великому будинку (т. 2 а. с. 186-195). Зазначила, що любить обох батьків та не заперечувала щодо можливого спілкування з батьком.

17.08.2026 представник Органу опіки та піклування Житомирської міської ради надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представник третьої особи, в якій просить при ухваленні рішення суду в справі врахувати найкращі інтереси малолітніх дітей (т. 2 а. с. 211).

Сторони частково порозумілись та подали наступні заяви.

17.08.2026 представник позивача за первісним позовом надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності її довірителя, в якій просить визначити місце проживання малолітніх дітей з матір`ю, яка не заперечує проти права батька на спілкування і побачення з ними, а також зазначає порядок участі відповідача за первісним позовом (т. 2 а. с. 213-215).

17.08.2026 представник відповідача за первісним позовом подала до суду заяву про визнання первісного позову щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю та встановлення способу участі батька у їх вихованні, в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності та відсутності її довірителя (т. 2 а. с. 216-217).

Судове засідання 17.08.2026 проведено без учасників справи. За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу 17.08.2026 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На підставі положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 17.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та складення якого відкладено до 28.08.2026.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.04.2018 Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 601, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 8).

Згідно з копій свідоцтв про народження серій НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 під час проживання в шлюбі у сторін народилися дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. с. 9, 11).

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 14.01.2026, що набрало законної сили, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб розірвано (т. 1 а. с. 228-229).

З матеріалів справи, зокрема копії довідки Кишинського Старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області за № 1551 від 12.11.2026, вбачається, що малолітні діти проживають разом з матір`ю в будинку АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 20).

У статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Раду Української PCP від 27.02.1991 №789-ХІІ, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ та набрала чинності для України з 27.09.1991 (далі - Конвенція), закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 27 названої Конвенції, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Тобто, держава визнає захист праві свобод дитини одним з пріоритетів своєї політики та гарантує дитині рівень життя, необхідний для гармонійного розвитку.

У частині 8 ст. 7 СК України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 4 ст. 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначаються нею самою.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно з ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У справах щодо здійснення одним із батьків прав на спілкування ст. 8 Конвенції передбачає батьківське право на вжиття заходів з метою возз`єднання зі своєю дитиною та обов`язок національних органів влади сприяти такому возз`єднанню настільки, наскільки інтереси дитини передбачають, що має бути зроблено все для збереження особистих стосунків, і, за необхідності, «відновлення» сім`ї; обов`язок держави полягає не у досягненні результату, а у вжитті заходів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кацпер Новаковський проти Польщі» пункт 74, від 10.01.2017).

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 542/1428/18 зазначив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції.

Механізм визначення місця проживання дітей з одним із батьків не має на меті обмеження іншого з батьків у правах.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суд враховує об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема, поведінку батьків щодо дітей.

17.08.2026 представником відповідача ОСОБА_2 подано заяву в якій, відповідач визнав позовні вимоги позивача в частині визначення місця проживання дітей з матір"ю.

Суд враховує, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, батько погодився на проживання дітей з матір"ю, суд враховує інтереси дітей, їх вік, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, право малолітніх на щасливе та спокійне дитинство, ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, наміри і можливості виховувати дітей як повноцінних членів суспільства, виходить із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів малолітніх, та дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, на підставі внутрішнього переконання, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, а також відсутність заперечень третьої особи, дійшов висновку, що місце проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з матір`ю відповідатиме найкращому забезпеченню їх інтересів.

Батько дітей, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким останні будуть проживати.

При цьому, визначення місця проживання дітей з матір`ю не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визначення місця проживанння дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_1 .

Щодо вимог позовної заяви ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дітей.

За змістом положень ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20.11.1959, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 2,8 ЦПК України, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Тому, суд у першу чергу буде виходити з інтересів дитини, а не батьків. На що, звернув увагу суду і Верховний Суд (рішення від 04.04.2018, справа № 756/2109/16-ц).

Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання (ч. 1 ст. 162 СК України).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі за заявою «Хант проти України», № 31111/04, § 54).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У справах щодо здійснення одним із батьків прав на спілкування ст. 8 Конвенції передбачає батьківське право на вжиття заходів з метою возз`єднання зі своєю дитиною та обов`язок національних органів влади сприяти такому возз`єднанню настільки, наскільки інтереси дитини передбачають, що має бути зроблено все для збереження особистих стосунків, і, за необхідності, «відновлення» сім`ї; обов`язок держави полягає не у досягненні результату, а у вжитті заходів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кацпер Новаковський проти Польщі» п. 74, від 10.01.2017).

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі №542/1428/18 зазначив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

З показів сторін та свідків вбачається, що наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на старшу дитину, в силу віку меньша дитина не усвідомлює даного впливу. Ймовірне існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з дітьми, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батькові дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню з її боку того, що права кожного з батьків є рівними. Діти повинні спілкуватися як з матір`ю, так і з батьком.

Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дітей. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дітей і їх людської гідності. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дітей (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дітьми місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Суд звертає увагу на те, що позивач за зустрічним позовом виявляє бажання спілкуватися з дітьми, приймати участь у їх вихованні, надавати матеріальну допомогу на їх утримання, старша донька ОСОБА_6 під час надання пояснень в судовому засіданні висловила своє бажання щодо спілкування з батьком, а відтак судом не встановлено підстав для усунення позивача за зустрічним позовом від спілкування з його доньками, а тому суд вважає, що сторонам слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дітей та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування позивача з дітьми. Судом встановлено, що сторони хоча і не домовились про порядок участі у вихованні та спілкуванні дітей з їх батьком, проте надали майже ідентичні за змістом умови, порядок та графік участі у вихованні та спілкуванні батька з дітьми за виключенням бажання матері визначити відповідний порядок з урахуванням згоди на це дитини. Під час надання пояснень донька сторін ОСОБА_6 виявляла своє бажання спілкуватись з батьком, недопустимість примушування дитини до побачень є абсолютною, тому формулювання «за згодою» буде дозволяти тому з батьків, з ким живе дитина, фактично блокувати зустрічі, посилаючись на нібито відсутність бажання чи згоди дитини. Враховуючи вік дитини та її думку, старша дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла віку, коли може висловити свою думку та в разі відсутності її бажання примушування не може бути допущеним. В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 з дітьми буде перешкоджати нормальному їх розвитку, у зв`язку із чим, суд приходить до переконання, що спілкування батька з дітьми буде сприяти повноцінному вихованню дітей, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їм виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості. Суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дітей, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав батька, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дітей. Приймаючи до уваги відносини, що складись між сторонами, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що реалізація визначених судом способів участі батька та матері у вихованні та спілкуванні з дітьми, яка проживають окремо, повинна відбуватися з дотриманням одночасно певних умов - з урахуванням стану здоров`я, потреб та інтересів дитини. Суд роз`яснює, що визначені рішенням способи участі батька у вихованні дітей не позбавляють його права спілкуватися із ними в будь-який інший час та спосіб за домовленістю з їх матір`ю. Крім того, суд вважає за необхідне рекомендувати батькам попереджати один одного про свої дії щодо дітей, узгоджувати їх з врахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дітей. Також, у разі зміни обставин, пов`язаних з віком дітей, станом їх здоров`я, психо-емоційного стану, жодна із сторін не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ним. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки між сторонами існують непорозуміння щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, під час розгляду справи не встановлено негативного впливу батька на дітей, батько бажає приймати участь у їх вихованні, спілкуватися з ними, мати спільні інтереси, а, отже, необхідно забезпечити ефективне здійснення прав доступу батька до дітей, шляхом задоволення позовних вимог та визначення участі батька у вихованні та спілкуванні з доньками у відповідності до графіку, який буде повністю забезпечувати інтереси дітей.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 2, 7, 19, 141, 150, 155, 153, 157, 158, 159 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст.29 ЦК України,ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 259, 263-268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-проведення часу кожної першої та третьої п`ятниці місяця з 18 год 00 хв по 15 год 00 хв кожної першої та третьої неділі місяця за місцем проживання батька без присутності матері та третіх осіб з можливістю відвідування кафе, парків, ігрових центрів, магазинів, дитячих майданчиків;

-протягом 10 днів на період зимових канікул та протягом 30 днів на період літніх канікул безперервно за місцем проживання батька із можливістю виїзду на спільний відпочинок;

-безперешкодне спілкування дитини з батьком по мобільному телефону дитини без участі матері та третіх осіб, в тому числі і по відеозв`язку, кожного дня протягом не менше 40-ка хвилин, із врахуванням графіку дитини(сну, підготовки до уроків, перебування на навчанні, гуртках).

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про зміну номера мобільного телефона ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місць її навчання, проживання та стан здоров`я.

Встановити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

-проведення часу кожної першої та третьої п`ятниці місяця з 18 год 00 хв до 19 год 00 хв і кожної першої та третьої неділі місяця з 15 год 00 хв до 17 год 00 хв, за місцем проживання дитини у присутності матері, протягом 6 місяців після набрання рішенням законної сили для налагодження контакту з дитиною, а в подальшому до досягнення дитиною 4-х річного віку без присутності матері та третіх осіб з можливістю відвідування кафе, парків, ігрових центрів, магазинів, дитячих майданчиків.

-після досягнення дитиною 4-х річного віку дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановити порядок участі батька в її вихованні:

-проведення часу кожної першої та третьої п`ятниці місяця з 18 год 00 хв по 15 год 00 хв кожної першої та третьої неділі місяця за місцем проживання батька без присутності матері та третіх осіб з можливістю відвідування кафе, парків, ігрових центрів, магазинів, дитячих майданчиків;

-протягом 10 днів на період зимових канікул та протягом 30 днів на період літніх канікул безперервно за місцем проживання батька із можливістю виїзду на спільний відпочинок;

-безперешкодне спілкування дитини з батьком по мобільному телефону дитини без участі матері та третіх осіб, в тому числі і по відеозв`язку, кожного дня протягом не менше 40-ка хвилин, із врахуванням графіку дитини(сну, підготовки до уроків, перебування на навчанні, гуртках).

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про зміну місць навчання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її проживання та стан здоров`я.

Відомості про учасників справи:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_19 , місце здійснення діяльності: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_20 , місце здійснення діяльності: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_7 .

Третя особа Служби у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області, місце знаходження: Житомирська область, Коростенський район, м. Олевськ, вул. Свято-Миколаївська, 4, ЄДРПОУ: 44118307.

Третя особа Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, місце знаходження: м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, ЄДРПОУ: 04053625.

Повний текст рішення складено 28.07.2026.

Суддя Л.М.Чішман