Рішення № 139308105, 26.08.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/517/26

Провадження № 2/162/422/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 серпня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі судді Глинянчука В.Д., з участю секретаря судового засідання Смаль Т.П., розглянувши справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

1. Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернулося до Любешівського районного суду Волинської області з цим позовом через систему «Електронний суд» 22 червня 2026 року.

Ухвалою від 29 червня 2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

Підготовче провадження у справі закрито 28 липня 2026 року.

Позивач у позовній заяві просив розглянути справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідачка, яка належним чином сповіщена про час і місце розгляду справи, не повідомила про причини неявки у судове засідання, відзиву на позов не подала.

Ухвалою від 26 серпня 2026 року постановлено провести заочний розгляд цієї справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.

2. Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «Коллект Центр» у позовній заяві вказує, що 08 січня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк») та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 491017648. Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальниці 41187,3 гривень. ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит до 09 січня 2025 року та сплатити проценти у розмірі 39,90 % річних.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором № 491017648 виконав. Натомість відповідачка припинила повертати кредит в строки, передбачені договором.

АТ «Альфа-Банк» 17 травня 2021 року уклало договір про відступлення права за кредитним договором № 491017648 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» (далі ТОВ «ФК «Флексіс»).

ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» 18 травня 2021 року уклали договір про відступлення права грошової вимоги № 18-05/21. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача по договору № 491017648.

ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» 10 січня 2023 року уклали договір про відступлення права грошової вимоги № 10-01/2023. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги по договору № 491017648, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором № 491017648 становить 123341,28 гривень: 41187,3 борг за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 48886,52 проценти на дату відступлення права вимоги; 32867,46 проценти з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості; 400 заборгованість за пенею та/або штрафами.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідачки 123341,28 гривню заборгованості та судові витрати: 2662,40 гривень судового збору, 25 тисяч гривень на правничу допомогу.

3. Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідачка ОСОБА_1 будь-яких заяв по суті справи не подала.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до анкети-заяви від 08 січня 2020 року ОСОБА_1 приєдналась до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» та прийняла оферту на отримання кредиту у сумі 41187,3 гривень під 39,90 % річних на 60 місяців (а.с. 27, 44).

АТ «Альфа-Банк» з ТОВ «ФК «Флексіс» 17 травня 2021 року уклали договір факторингу № 2. Відповідно до додатку № 1-1 до договору ТОВ «ФК «Флексіс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору № 491017648 від 08 січня 2020 року (а.с. 8-17).

ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» 18 травня 2021 року уклали договір факторингу № 18-05/21. Відповідно до вказаного договору, акту приймання-передачі реєстру боржників, додатку № 1-1 до договору ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки по кредитному договору № 491017648 від 08 січня 2020 року (а.с. 18-26, 31-35).

ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» 10 січня 2023 року уклали договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023. Відповідно до вказаного договору, додатків до нього ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідачки по кредитному договору № 491017648 від 08 січня 2020 року (а.с. 36-43, 45-50).

Відповідно до розрахунку заборгованості, який сформовано позивачем станом на 03 червня 2026 року, кредитна заборгованість відповідачки складає: 41187,30 гривень сума кредиту; 48886,52 відсотки на дату відступлення права вимоги 10 січня 2023 року; 32867,46 гривень відсотки за період з 10 січня 2023 року по 03 червня 2026 року; пеня на дату відступлення права вимоги 400 гривень. Загальна заборгованість станом на 03 червня 2026 року складає 123341,28 гривня (а.с. 7).

5. Норми права, які врахував суд. Мотиви суду щодо позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, другої, абзацу 1 частини третьої статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності зі статтею 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частини другої статті 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно із статтею 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 1079 ЦК сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

Відповідно до частин першої-восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктами 4, 10, 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

З урахуванням досліджених у суді доказів встановлено, що відповідачка у передбачений законом спосіб уклала кредитний договорі з АТ «Альфа-Банк» та отримала кредитні кошти у сумі 41187,30 гривень. Між тим, взяті на себе зобов`язання не виконала, суму кредиту не повернула, відсотки не сплатила.

Відповідно до досліджених у суді договорів факторингу позивач набув право грошової вимоги по договору № 491017648 від 08 січня 2020 року.

Суд вважає позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» в частині стягнення тіла кредиту та відсотків обґрунтованими. Пред`явлені до стягнення суми в цій частині відповідають існуючим між сторонами правовідносинам.

Між тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК не підлягає стягненню з відповідачки нарахована позивачем пеня у розмірі 400 гривень.

6. Питання розподілу судових витрат та виконання судового рішення.

Позивач при поданні позову сплатив 2662,4 гривень судового збору, які у зв`язку із частковим задоволенням позову відповідно до статті 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідачки пропорційно до розміру задоволених вимог (99,68 % від заявлених вимог).

Крім цього, ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 25 тисяч гривень.

Вирішуючи це питання, суд дійшов таких висновків.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, прайс-лист, заявку на надання юридичної допомоги № 944 від 01 травня 2026 року та витяг з акта № 22 про надання юридичної допомоги від 29 травня 2026 року, які підписані представниками ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс». Відповідно до вказаних документів адвокатське об`єднання надало позивачу усну консультацію (2 години, 4 тисячі гривень), вивчення документації клієнта та підготовка аналітичної довідки щодо судової практики (1 година, 3 тисячі гривень) та склало позовну заяву (6 години, 18 тисяч гривень) ( а.с. 61-68).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 810/2806/18 виснував, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову та не має бути явно завищеним. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача. Послуги, надані адвокатським об`єднанням, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позицій.

Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Зазначене викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Отже, суд дійшов висновку про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 5 тисяч гривень.

7. Висновок суду щодо позовних вимог.

Керуючись статтями 264, 265, 282 ЦПК, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 491017648, що укладений між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та відповідачкою 08 січня 2020 року, у сумі 122941 (сто двадцять дві тисячі дев`ятсот сорок одна) гривні 28 копійок, з яких 41187 (сорок одна тисяча сто вісімдесят сім) гривень 30 копійок борг за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 81753 (вісімдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят три) гривні 98 копійок відсотки.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2653 (дві тисячі шістсот п`ятдесят три) гривні 89 копійок судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, пропорційно розміру задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Найменування позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»; місцезнаходження позивача: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок № 3, офіс № 306; ЄДРПОУ позивача: 44276926.

Ім`я відповідачки: ОСОБА_1 ; місце проживання відповідачки: АДРЕСА_1 ; РНОКПП відповідача: НОМЕР_1 .

Суддя В.Д. Глинянчук