Рішення № 139306877, 28.08.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Марціцкої І.Б.

за участю секретаря судового засідання Пазірович Д.В.

представника позивачів адвоката Шкварка Т.Р.

представника відповідача адвоката Гарагудз І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , Селянського фермерського господарства «Тюльпан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття" " про визнання відсутнім права оренди, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , Селянське фермерське господарство «Тюльпан» (надалі СФГ «Тюльпан») звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття», в якому просив судвизнати відсутнім право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,9542 га з кадастровим номером 6125083600:01:001:0438, що знаходиться на території Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право № 28156535 від 01.07.2018.

На обґрунтування позову представник позивачів зазначав, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 21.09.2003 серії ТР № 000425 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 6125083600:01:001:0438, площею 3,9542 га, яка розташована на території Золотниківської сільської ради Тернопільської області.

01.07.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» укладено договір оренди землі щодо цієї земельної ділянки строком на сім років.

31.07.2025 ОСОБА_1 надіслав відповідачу лист про відсутність наміру продовжувати орендні відносини.

17.06.2025 ОСОБА_1 та СФГ «Тюльпан» уклали договір оренди землі.

06.10.2025 СФГ «Тюльпан» звернулося до державного реєстратора з метою реєстрації права оренди, однак 20.10.2025 отримало відмову, підставою відмови стало те, що було зареєстровано додаткову угоду від 27.08.2025, яка укладена між ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та ОСОБА_1 , відповідно до якої строк дії речового права продовжено до 01.07.2032.

Позивач вказував, що він жодної додаткової угоди з відповідачем у справі не підписував, не бажав і не бажає подальшої співпраці з ним. Ці обставини порушують його права як власника земельної ділянки. Враховуючи викладені доводи позивачі просили задоволити позов шляхом визнання відсутнім права оренди у відповідача, а також стягнути судовий збір та витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 19.02.2026 відкрито провадження у справі постановлено здійснювати судовий розгляд в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача через підсистему «Електронний суд» надав письмові пояснення, в яких вказав, що не погоджується із позовними вимогами, відповідач на виконання додаткової угоди до договору оренди землі від 01.07.2018, яка укладена 27.08.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» здійснив виплату орендної плати за 2025 рік. Вказане свідчить про існування між сторонами у справі правових відносин щодо оренди землі на підставі договору від 01.07.2018 та додаткової угоди від 27.08.2025, оскільки відповідач користується земельною ділянкою відповідача та сплачує орендну плату. Додаткова угода укладена в письмовій формі з дотримання всіх вимог законодавства, відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

Представник позивачів через підсистему «Електронний суд» надав письмові пояснення у яких вказав, що доплата за оренду земельної ділянки відбулася після отримання Відповідачем листів щодо небажання продовжувати дію договору оренди землі від 01.07.2018. Так, 18.02.2026 ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву, а 26.02.2026 відповідач перераховує на рахунок позивача 26457,39 грн. орендної плати за 2026 рік. Орендна плата проводилась відповідачем на відомий йому рахунок без згоди Орендодавця. Також представник позивача вказує, що з сторони відповідача до закінчення строку дії договору оренди землі від 01.07.2018 (до 01.07.2025) не надходило на адресу Орендодавця листа -повідомлення щодо продовження договору. Таким чином, Орендодавець вважав, що строк дії Договору оренди землі закінчився 01.07.2025.

Ухвалою суду, яка постановлена в судовому засіданні 15.06.2026 закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги з підстав викладених у позові, просив задоволити вимоги.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказував, що між сторонами був укладений договір оренди землі, строк якого було продовжено додатковою угодою, яка укладена в письмовій формі, з дотриманням норм чинного законодавства, відповідач належним чином виконує свої договірні зобов`язання, сплачує орендну плату, а тому не має підстав для задоволення позову.

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

Земельна ділянка, площею 3,9542 га з кадастровим номером 6125083600:01:001:0438, що знаходиться на території Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ТР № 000425.

01 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» укладений договір оренди землі б/н, згідно з пунктом 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,9542 га з кадастровим номером 6125083600:01:001:0438, що знаходиться на території Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до пункту 3.1 Договору оренди землі договір укладений на 7 (сім) років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку передбаченому законодавством, але в будь-якому випадку до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем.

Згідно з п.3.2 Договору, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять календарних дні до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

31.07.2025 ОСОБА_1 надіслав ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» листа, яким повідомив, що не планує продовжувати термін дії договору оренди з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття». Вказував,що підставою його припинення є закінчення строку договору 01.07.2018, земельну ділянку буде використовувати для власних потреб.

17.06.2025 між ОСОБА_1 та СФГ «Тюльпан» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення , яка знаходиться на території Золотниківської сільської ради площею 3,9542 га з кадастровим номером 6125083600:01:001:0438. Строк дії договору сім років ( п.8 Договору).

15.10.2025 ОСОБА_1 направив відповідачу лист повідомлення, в якому вказав, що не бажає поновлювати дію Договору (укладати новий Договір), однією із причин відмови є те, що орендна плата, яку сплачувало ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» за орендовану земельну ділянку є меншою ніж в інших орендодавців. Позивач повідомив, що фактичне використання ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» його земельної ділянки після закінчення строку дії договору трактуватиметься як самовільне захоплення земельної ділянки.

20.10.2025 Державним реєстратором прав на нерухоме майно Гавдьо Т.Г. прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 81419872, яким відмовлено СФГ «Тюльпан» в реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 01.10.2025, оскільки право оренди вже зареєстровано згідно з договором оренди землі від 01.07.2018 та додатковою угодою від 27.08.2025 за ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття». Термін дії права оренди земельної ділянки становить 14 років та закінчується 01.07.2032.

11.11.2025 ОСОБА_1 надіслав ТОВ «Агрокомпанії Прикарпаття» лист-вимогу в якому вказав, що йому стало відомо про те, що державним реєстратором зареєстровано Додаткову угоду від 27.08.2025 щодо продовження строку дії договору оренди землі від 01.07.2018. Однак, вказано угоди він не підписував та не надавав повноважень будь якій іншій особі укладати таку угоду. У зв`язку з наведеним, просив протягом п`яти днів з дати отримання вказано листа, вирішити питання щодо скасування державної реєстрації права оренди проведеного на підставі додаткової угоди.

ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» долучено платіжні інструкції № 75637393 від 26.02.2026 товариством здійснено платіж ОСОБА_1 в сумі 26457, 39 грн. призначення платежу орендна плата згідно з договором оренди землі за 2026 рік, кадастровий номер земельної ділянки 6125083600:01:001:0438, № 62601913 від 24.11.2025 на суму 14710,51 грн. призначення платежу орендна плата згідно з договором оренди землі за 2025 рік, № 17271 від 17.09.2025 на суму 17825,30 грн. призначення платежу орендна плата по договору оренди землі за 2025 рік, № 69468123 від 18.12.2025 на суму 15000,00 грн. призначення платежу орендна плата згідно з договором оренди землі за 2025 рік, №м359 від 14.01.2026 в сумі 434,92 грн. орендна плата згідно з договором оренди землі за 2025 рік.

Щодо твердження позивача на те, що він не підписував додаткової угоди від 27.08.2025, якою продовжено строк дії договору оренди, тому вона є неукладеною, а її державна реєстрація незаконною, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс 19).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-31595 св 18)).

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частинами першою, третьою, шостою, сьомою-десятою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року№ 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач вживав заходів для отримання оригіналу спірної додаткової угоди від 27.05.2025, так представник позивача звертався із адвокатським запитом від 07.12.2025, отримав відмову від відповідача, в подальшому звертався із клопотанням про витребування оригіналу вказаної угоди до суду.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2026 року витребувано у ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» оригінал додаткової угоди від 27.08.2025, яка укладена між позивач та відповідачем.

Частиною десятою статі 84 ЦПК України передбачено, шо у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

На виконання вказаної ухвали відповідачем надано письмову відповідь ПАТ «Компанія «Райз» про те, що між вказаною компанією та відповідачем було укладено Договір про надання послуг зберігання № 32-А від 02.10.2025, проте внаслідок аварії водопроводу, частина документів була підтоплена і пошкоджена, не підлягає ідентифікації. Серед пошкоджених документів і оригінал додаткової угоди від 27.08.2025.

За таких обставин, у зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналу додаткової угоди та відсутністю такої у позивача, суд приходить до переконання, що ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не спростувало доводів сторони позивача про те, що ОСОБА_1 не укладав не підписував додаткову угоду від 27.08.2025.

Відповідна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема у постанові № 385/1290/21 від 25.10.2023, № 385/407/23-ц від 24.06.2026

Представник відповідача через підсистему «Електронний суд» надав копію Додаткової угоди б/н від 27.08.2025 до Договору оренди землі б/н від 01.07.2025, відповідно до умов якої договір укладено строком на 14 років. Договір діє до 01.07.2032.

Дана копія додаткової угоди не береться до уваги судом, відповідно до приписів частини 6 статті 95 ЦПК України, якими передбачено, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до сталої судової практики у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду

від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 рокуу справі № 227/3760/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17, від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22).

Таким чином, суд приходить до переконання, що додаткова угода від 27.08.2025 між ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та ОСОБА_1 не була укладена.

Щодо доводів представника відповідача про укладеність додаткової угоди, у зв`язку з отриманням позивачем орендної плати суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі (пункт 7.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц). Отже, враховуючи обов`язкову письмову форму для договору оренди землі, конкретні встановлені обставини справи, а саме те, що позивач неодноразово повідомляв листами відповідача про небажання продовжувати договір оренди землі, небажання укладати новий договір оренди землі, і те,що користування належною йому земельною ділянкою ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» ним буде розцінено як самовільне захоплення земельної ділянки, саме по собі перерахування коштів за оренду землі не можна трактувати як вчинення конклюдентних дій, та не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У частині першій статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А частина третя цієї статті прямо декларує, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Диспозитивність - це один із базових принципів судочинства, керуючись яким позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача, який вважає, що саме у такий спосіб буде захищено його порушене право. Заявлення негаторного позову шляхом повернення власнику майна дійсно не є єдиним універсальним способом захисту порушених прав власника майна, який має перешкоди в користуванні ним. Оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути.

Така особа може вимагати, щоб суд надав захист її праву на землю, заявляючи вимоги про усунення існуючих перешкод шляхом припинення дій, що порушують право або відновлюють становище, яке існувало до порушення права (вимоги про повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права тощо), залежно від того, у який спосіб чиняться перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25).

Враховуючи обставини цієї справи та досліджені судом докази, оскільки ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не спростувало доводів позивача про непідписання ним оспорюваної додаткової угоди, неукладеність додаткової угоди, суд приходить до переконання про визнання відсутнім права оренди як способу відновлення порушеного права ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з Договору № 04/25 про надання правничої допомоги від 20.05.2025, укладеного між адвокатом Шкварок Тарасом Романовичем - Виконавець та Селянським фермерським господарством «Тюльпан» - Замовник, виконавець бере на себе зобов`язання по наданню Замовнику на строковій основі комплексу адвокатських послуг за умовами договору та додатковим угодами.

Відповідно до платіжної інструкції № 2965 від 03.02.2026 СФГ «Тюльпан» оплатило 50000 грн. за правову допомогу адвокату Шкварок Т.Р.

Відповідно до додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги від 20.05.2025 за надання правничої допомоги в суді першої інстанції та представлення інтересів Замовника в Теребовлянському районному суді за позовом СФГ «Тюльпан» про визнання відсутнім права оренди щодо земельної ділянки 6125083600:01:001:0438 замовник сплачує 20000 грн. Оплата в розмірі 5000 грн. здійснюється до подачі позовної заяви в суд, інша частина суми сплачується після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

Таким чином позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 20000 грн., тому з відповідача слід стягнути понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 76-81, 89,141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , Селянського фермерського господарства «Тюльпан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Пркиарпаття» Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття" " про визнання відсутнім права оренди задоволити.

Визнати відсутнім право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,9542 га з кадастровим номером 6125083600:01:001:4338, що знаходиться на території Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право № 28156535 від 01.07.2018.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» в користь Селянського фермерського господарства «Тюльпан» 2662,40 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» в користь Селянського фермерського господарства «Тюльпан» 20000грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: с.Золотники, Тернопільський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_1 ;

Селянське фермерське господарство "Тюльпан"», місцезнаходження: вул. Центральна, 2Б, с.Бурканів, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 21152613.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія Прикарпаття", місцезнаходження: вул.Галицька, 93, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 41481188.;

Повний текст рішення виготовлено 28 серпня 2026 року.

Суддя І.Б. Марціцка