Рішення № 139306805, 28.08.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7749/26

Провадження № 2-о/466/333/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Зими І.Є.

за участю секретаря Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавленої особи Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту реєстрації шлюбу та встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

в с т а н о в и в:

26.08.2026 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в порядку окремого провадження , в якій просить встановити факт реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполь Донецької області, а також факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполь Маріупольського району Донецької області, Україна.

В обґрунтування вимог зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17 квітня 1981 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 11 серпня 2018 року, про що складено відповідний актовий запис №71.

22 травня 2024 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території України, у м. Маріуполь Донецької області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно зареєстрували шлюб. У встановленому законодавством України порядку зареєструвати такий шлюб вони не мали можливості у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Маріуполя. ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполь Донецької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Нахічевань, Азербайджан. Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується медичним свідоцтвом про смерть серії 21 №201116719, виданим 14 травня 2026 року медичною установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, та свідоцтвом про смерть від 15 травня 2026 року, виданим органом реєстрації актів цивільного стану на тимчасово окупованій території України.

Встановлення зазначених фактів необхідне заявниці для проведення державної реєстрації відповідних актів цивільного стану відповідно до законодавства України та отримання свідоцтв встановленого державою Україна зразка. У зв`язку з вищевикладеним заявниця змушена звернутись до суду з вказаною заявою.

Ухвалою суду від 27.08.2026 року справу призначено до розгляду в порядку окремого провадження.

Заявниця ОСОБА_1 та представник зацікавленої особи в судове засідання не з`явились.

Враховуючи, що згідно ч.2 ст. 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду, суд вважає завершити розгляд справи на підставі наявних у справі доказів без участі сторін.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.5 ч.2 ст. 295 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 квітня 1981 року уклали шлюб, про що було складено актовий запис №1269, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

11 серпня 2018 року вказаний шлюб було розірвано Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про що складено актовий запис №71 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .

22 травня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно зареєстрували шлюб у м. Маріуполь Донецької області, що підтверджується наданим суду свідоцтвом про шлюб, виданим органом, який функціонує на тимчасово окупованій території України.

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполь Маріупольського району Донецької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Нахічевань, Азербайджан.

Вказані обставини підтверджуються сукупністю долучених до матеріалів справи доказів, зокрема паспортними документами заявниці та померлого, свідоцтвом про укладення шлюбу від 17.04.1981, свідоцтвом про розірвання шлюбу від 11.08.2018, свідоцтвом про шлюб від 22.05.2024, медичним свідоцтвом про смерть серії 21 №201116719 від 14.05.2026 та свідоцтвом про смерть від 15.05.2026.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державі реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Так, згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях уразі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022, згідно якого воєнний стан продовжений строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно вимог ч. З ст. 49 ЦК України, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово- медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України. (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану").

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами або особами, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.

Згідно з положеннями статей 5, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською Ффедерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376, м. Маріуполь Донецької області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.

Вирішуючи питання щодо можливості врахування документів, виданих органами, які функціонують на тимчасово окупованій території України, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 359/4512/23, провадження № 61-872св24.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» документи, які підтверджують факт народження, смерті, реєстрації або розірвання шлюбу особи на тимчасово окупованій території, становлять виняток із загального правила про недійсність актів, виданих незаконно створеними органами.

Верховний Суд також звернув увагу на сформульовані у практиці Міжнародного суду ООН так звані «намібійські винятки», відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, можуть визнаватися у тих випадках, коли їх невизнання призводило б до серйозного порушення або обмеження прав громадян. Зокрема, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року зазначено, що недійсність актів окупаційної влади не може поширюватися на такі дії, як реєстрація народжень, смертей та шлюбів.

Аналогічний підхід сформований і у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії», згідно з яким визнання окремих актів фактичної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованої території не означає легітимізації такої влади, а спрямоване виключно на забезпечення ефективного захисту прав людини.

Верховний Суд у справі № 359/4512/23 дійшов висновку, що документи, видані органами та установами, зокрема органами реєстрації актів цивільного стану, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, як виняток можуть братися судом до уваги та оцінюватися разом з іншими доказами у їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку ст. 315 ЦПК України.

При цьому Верховний Суд окремо наголосив, що визнання актів окупаційної влади в такому обмеженому контексті, зокрема щодо реєстрації або розірвання шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях жодним чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів також не означає автоматичного визнання окупаційної влади.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що встановлення факту реєстрації або розірвання шлюбу має значення для реалізації особистих немайнових прав заявників, а тому рішення суду в такій категорії справ повинно ґрунтуватися на повному та всебічному дослідженні всіх поданих доказів у їх сукупності, у тому числі документів, виданих органами та установами, розташованими на тимчасово окупованій території України.

Також у постанові від 10 грудня 2025 року Верховний Суд прямо вказав на помилковість висновку про те, що положення ЦПК України нібито не передбачають можливості встановлення судом факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території. Верховний Суд зазначив, що невизначеність норм процесуального права не може тлумачитися проти заявника та обмежувати його право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження.

Аналогічний висновок щодо можливості розгляду в порядку окремого провадження заяв про встановлення факту реєстрації або розірвання шлюбу викладено також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 2-о-48/10, від 17 квітня 2019 року у справі № 694/332/17, від 08 вересня 2021 року у справі № 752/18540/20 та від 16 листопада 2022 року у справі № 759/1443/22.

З огляду на наведене, саме по собі те, що свідоцтво про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 22 травня 2024 року видане органом, який функціонує на тимчасово окупованій території України, не є підставою для відмови у врахуванні такого документа судом. Відомості, що містяться у ньому, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд враховує, що заявниця та ОСОБА_2 раніше перебували у зареєстрованому відповідно до законодавства України шлюбі з 17.04.1981 до 11.08.2018, після чого 22.05.2024 повторно зареєстрували шлюб у м. Маріуполь Донецької області. Ці обставини узгоджуються між собою та підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про шлюб від 22.05.2024.

За таких обставин суд доходить висновку, що факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 травня 2024 року у м. Маріуполь Донецької області підтверджений належною та достатньою сукупністю доказів, а його встановлення необхідне для забезпечення можливості заявниці реалізувати свої права та провести відповідну державну реєстрацію акта цивільного стану відповідно до законодавства України.

За таких обставин, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається заявниця, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,12,81,89,258-259, 263-265,293,294,315 ч.2, 317, 319 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

заяву задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт реєстрації шлюбу 22 травня 2024 року, у м. Маріуполь Донецької області , між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нахічевань, Азербайджан, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 29.10.1997, РНОКПП НОМЕР_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполь Маріупольського району Донецької області, Україна.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині встановлення факту смерті ОСОБА_2 відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони у справі:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: м. Львів, вул. Котлярська, буд. 6, ЄДРПОУ 33286099.

Суддя І. Є. Зима