Ухвала суду № 139306763, 25.08.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7586/26

Провадження № 2/466/4557/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25.08.2026 м.Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Торська І.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Юридичного департаменту Львівської мілької ради, Комунальної установи "Львівський Міський центр приватизації державного житлового фонду", за участю третьої особи - Львівського комунального підприємства "Варшавське-407" про визнання безпідставною відмови в приватизації житла та зобов`язання приватизацію жилого приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Хром`як У.В. звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, Юридичного департаменту Львівської мілької ради, Комунальної установи "Львівський Міський центр приватизації державного житлового фонду", за участю третьої особи - Львівського комунального підприємства "Варшавське-407" про визнання безпідставною відмови в приватизації житла та зобов`язання приватизацію жилого приміщення.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

В силу приписів ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно правил частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Позовна вимога про визнання права власності на майно має вартісну оцінку, носить майновий характер, і розмір ставок судового збору за її подання визначається, виходячи з розміру вартості майна, про визнання права власності на яке позивач ставить вимогу.

З позовної заяви вбачається, що позивачами заявлено позовну вимогу про приватизацію жилого приміщення у гуртожитку кімнати АДРЕСА_1 .

До позовної заяви, позивачами долучені квитанції на переказ готівки, відповідно до яких позивачами сплачено судовий збір у розмірі 4260,00 грн. за подання до суду даної позовної заяви.

Разом з тим, всупереч вимогам пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України та пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України, позивачі не визначили вартості майна та не зазначили в позовній заяві ціну позову.

Ціна позову повинна дорівнювати сумі ринкової вартості спірного нерухомого майна на день подання позовної заяви до суду.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.

Відповідно до ч. 2 ст.176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

У відповідності до ч.2 ст. 185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою, ставка судового збору встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, враховуючи, що позивачі в позовній заяві не зазначили ціну позову, не визначили вартість такого майна, яке просять приватизувати та не додали до позовної заяви документи, з яких суд міг би визначити вартість такого майна, суд позбавлений можливості попередньо визначити та зазначити в ухвалі розмір судового збору за звернення до суду з позовною вимогою про визнання права власності, що підлягає сплаті за вимогою майнового характеру у відповідності до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

Відтак, позивачам необхідно визначити вартість майна, яке вони просять приватизувати, надати суду документи, що підтверджують вартість вказаного майна та сплатити судовий збір за вимогою майнового характеру, з урахуванням правил підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Залишення позову без руху з зазначеної вище підстави не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин, вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачам строк для усунення вказаних недоліків, надавши строк для їх усунення п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч. 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Юридичного департаменту Львівської мілької ради, Комунальної установи "Львівський Міський центр приватизації державного житлового фонду", за участю третьої особи - Львівського комунального підприємства "Варшавське-407" про визнання безпідставною відмови в приватизації житла та зобов`язання приватизацію жилого приміщення - залишити без руху.

Надати позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Торська