Ухвала суду № 139306750, 27.08.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/228/26

Провадження № 2-п/459/23/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року суддя Шептицького міського суду Львівської області Мельникович М. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шептицького міського суду Львівської області від 10.08.2026 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

20.08.2026 відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Шептицького міського суду Львівської області від 10.08.2026 у вищевказаній цивільній справі. У своїй заяві відповідач зазначає про незаконність та необґрунтованість заочного рішення, зокрема, у частині визначення розміру заборгованості. Заявник зазначив, що банк в односторонньому порядку припинив дію картки «Спортбанк», у зв`язку з чим він не мав можливості належним чином здійснювати погашення кредиту, а подальше нарахування процентів вважає безпідставним. Враховуючи вищенаведене заявник просив скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 24.08.2026 вищевказану заяву було прийнято до розгляду.

27.08.2026 учасники у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Від заявника (відповідача) надійшло клопотання про розгляд заяви у його відсутності, де також він зазначив, що вимоги заяви підтримує та просить скасувати заочне рішення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду заяви, клопотань про розгляд заяви за його відсутності не подавав, про причини неявки не повідомляв.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 286 та ч.1 ст. 287 ЦПК України, враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час і місце проведення засідання, встановлену законодавством вимогу про розгляд заяви про перегляд заочного рішення протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви без участі сторін, на підставі наявних матеріалів справи.

Фіксування судового засідання не здійснювалось технічним записом відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, прийшов наступного висновку.

Заочним рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 10.08.2026 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 002/22601979-SP від 11.10.2023 року в сумі 50 170 (П`ятдесят тисяч сто сімдесят) гривень 08 копійок, з яких: cтрокова заборгованість по основному боргу 27 258,62 грн; cтрокова заборгованість по процентах - 2998,45 грн; заборгованість по річних процентах (в т. ч. прострочена) 19913,01 грн та судовий збір в сумі 2 535,13 гривень.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

За правилами ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Наявність вищенаведених обставин повинна бути у сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає. Крім того, підставою для перегляду заочного рішення є обставини, що свідчать про докази, що можуть вплинути на ухвалене заочне рішення, тобто докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача і якщо б вони були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалене інше рішення.

Отже, правовий аналіз вищевказаної процесуальної норми об`єктивно вказує на те, що підставою для скасування судом заочного рішення суду може бути лише наявність двох обов`язкових обставин, зокрема, що: 1) відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; 2) докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відтак, для скасування заочного рішення обов`язковою є наявність одночасно двох вищенаведених обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, повне заочне рішення по вказаній цивільній справі у день його складення відповідачу ОСОБА_2 вручено не було, а копія заочного рішення була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку. Відповідно до відомостей з трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта», копію заочного рішення суду вручено заявнику 13 серпня 2026 року. 20.08.2026 відповідач подав до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Таким чином, строк, передбачений ст. 284 ЦПК України відповідач не пропустив та вчасно звернувся до суду з вищевказаною заявою.

Поважною причиною неявки відповідача в судові засідання та, як наслідок, неподання відзиву на позовну заяву він зазначає перебування на стаціонарному лікуванні, що унеможливлювало його участь у судових засіданнях.

Щодо таких доводів відповідача суд звертає увагу, що дана справа в провадженні суду з 26.01. 2026, відбулося 5 засідань, які щоразу відкладалися через неявку відповідача. Відзиву на позов за цей час на адресу суду не надходило. Правом на участь у судових засіданнях у режимі ВКЗ чи на правову допомогу відповідач не скористався.

Оцінюючи іншу обов`язкову умову, передбачену частиною першою статті 288 ЦПК України, суд виходить із того, що наведені у заяві доводи не містять посилань на нові докази чи нові обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та які не були і не могли бути враховані судом під час розгляду справи.

Зміст заяви свідчить, що відповідач фактично ставить питання не про наявність нових істотних доказів, а про повторну оцінку обставин, які вже були предметом розгляду суду, та переоцінку доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених вимог.

Відповідачем не заперечується факт укладення 11.10.2023 з АТ «Таскомбанк» кредитного договору, а також факт отримання ним кредитних коштів. У своїй заяві відповідач сам посилається на обставини користування ним платіжною карткою sportbank, що підтверджує наявність між сторонами договірних правовідносин та фактичне користування відповідачем наданими банком кредитними коштами.

Водночас відповідач зазначає, що банком не доведено погодження ним розміру процентів за користування кредитними коштами.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки 11.10.2023 ним за допомогою електронного підпису (на екрані телефону/термінала) було підписано Заяву № 002/22601979-SP про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» та Заяву № 002/22601979-SP про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк», які разом становили Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проєкту sportbank.

При цьому у пункті 1.2 Публічної пропозиції № 2, до якої відповідач приєднався шляхом підписання відповідної заяви, сторонами погоджено істотні умови кредитування, зокрема, строк кредиту на вимогу (з урахуванням особливостей, передбачених договором), тип кредиту кредитування рахунку, тип процентної ставки фіксована, а також розмір процентів за користування кредитом. Зокрема, сторонами передбачено пільгову процентну ставку у розмірі 0,00001 % річних за умови виконання умов пільгового періоду; процентну ставку 0,22 % на день у разі невиконання умов пільгового періоду та після його закінчення; 0,26 % на день підвищену процентну ставку на строкову заборгованість у разі наявності простроченої заборгованості; 0,22 % на день на строкову заборгованість за кредитом та 0,32 % на день підвищену процентну ставку на строкову заборгованість у разі наявності простроченої заборгованості.

Таким чином, твердження відповідача про те, що ним не було погоджено розмір процентів за користування кредитними коштами, спростовується змістом підписаних ним договірних документів. Відповідач, підписавши відповідні заяви про приєднання, погодився з умовами договору, у тому числі з визначеними ним розміром та порядком нарахування процентів.

Також відповідач посилається, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 та судові рішення Львівського апеляційного суду у справах № 439/537/24, № 463/1074/24, № 462/2718/25, № 462/3255/25, у яких, за твердженням відповідача, зроблено висновки про безпідставність нарахування процентів за користування кредитними коштами. Разом із тим, наведена відповідачем судова практика не є аналогічною правовідносинам, які є предметом розгляду у даній справі, оскільки на відміну від обставин, встановлених у вищевказаних справах, на які посилається відповідач, у даній справі наявні підписані відповідачем договірні документи, які містять погоджені сторонами умови щодо розміру процентів за користування кредитними коштами. За таких обставин, посилання відповідача на зазначену судову практику не спростовує правомірності нарахування позивачем процентів відповідно до умов укладеного сторонами договору.

Щодо тверджень відповідача про те, що після припинення дії картки sportbank банк нібито не мав права продовжувати нарахування процентів, суд зазначає, що припинення можливості користування конкретним платіжним інструментом платіжною карткою саме по собі не свідчить про припинення грошового зобов`язання відповідача щодо повернення отриманих кредитних коштів та виконання інших передбачених договором обов`язків. Відповідачем не надано доказів того, що припинення обслуговування платіжної картки відповідно до умов укладеного сторонами договору мало наслідком припинення кредитного зобов`язання або звільнення його від обов`язку повернути отримані кредитні кошти та сплатити передбачені договором проценти. Саме по собі припинення дії платіжної картки не припиняє автоматично зобов`язання щодо погашення заборгованості, якщо інше прямо не передбачено умовами договору.

Суд також враховує, що відповідач у заяві про перегляд заочного рішення не посилається на будь-який документ або доказ, який об`єктивно не міг бути поданий ним під час розгляду справи, а наведені ним обставини щодо укладення договору, користування карткою, припинення її дії та порядку нарахування процентів не є новими, оскільки стосуються саме тих правовідносин, які виникли між сторонами до ухвалення заочного рішення.

Таким чином, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів фактично зводяться до незгоди з розрахунком заборгованості та правовою оцінкою умов укладеного сторонами договору. При цьому, відповідачем не наведено конкретного розрахунку, який би свідчив про неправильність визначення позивачем розміру заборгованості, та не надано належних доказів на спростування здійсненого позивачем розрахунку.

Інститут перегляду заочного рішення не може підміняти собою апеляційний перегляд судового рішення та не призначений для повторного розгляду спору лише з підстав незгоди відповідача з правовою оцінкою суду. У межах розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд перевіряє не правильність рішення в цілому з позиції сторони, яка його оспорює, а наявність саме тих процесуальних і доказових передумов, які закон визначає як підстави для скасування заочного рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені відповідачем у заяві доводи не містять нових істотних доказів, які могли б призвести до ухвалення іншого рішення у справі, а тому не утворюють передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для скасування заочного рішення.

З урахуванням наведеного суд вважає, що заява відповідача про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає, а заочне рішення Шептицького міського суду Львівської області від 10.08.2026 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. ст. 258-260, 286 -288, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шептицького міського суду Львівської області від 10.08.2026 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 4 статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повна ухвала складена 27.08.2026.

Суддя: М. В. Мельникович